Справа № 158/99/21
Провадження № 2/0158/151/21
08 червня 2021 року Ківерцівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого-судді - Костюкевича О.К.
секретаря - Хмілевської І.О.
за участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
представника третьої особи - Поліщук О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ківерці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Ківерцівської міської ради та орган опіки та піклування Олицької селищної ради, про позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Ківерцівської міської ради та орган опіки та піклування Олицької селищної ради, про позбавлення батьківських прав.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17.02.2008 між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було укладено шлюб, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_6 . 02.12.2019 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було розірвано рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області. Після розірвання шлюбу за домовленістю між батьками неповнолітня ОСОБА_6 залишилась проживати з батьком, тіткою та дідусем і бабусею. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 загинув у ДТП. Після смерті батька єдиною близькою особою для неповнолітньої ОСОБА_6 є сестра батька - ОСОБА_1 , позивач по справі. Водночас мама неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 ОСОБА_3 , відповідач по справі, понад два роки не бере участі в утриманні та вихованні доньки, не підтримує материнських стосунків. Вказує, що неповнолітня ОСОБА_6 , якій уже виповнилось 12 років, бажає, щоб її біологічну маму позбавили батьківських прав та залишили її проживати у сім'ї тітки - ОСОБА_1 . Відповідач покинула сім'ю заради іншого чоловіка, вела і веде аморальний спосіб життя, зловживала алкоголем, дитина ніколи їй не була потрібна, так як вона ніколи не брала участі у вихованні та утриманні доньки. Відповідач від співмешканця народила другу дитину, в їхній сім'ї мали місце постійні конфлікти, зловживання алкоголем, систематичне насильство, що з часом призвело до вчинення співмешканцем відповідача самогубства. Вважає, що відповідача не цікавить дитина, а лише грошові кошти, які підлягають виплаті у зв'язку зі смертю батька неповнолітньої дитини, так як він загинув на виробництві, тому його рідним належать значні страхові виплати. За рішенням служби у справах дітей Ківерцівської РДА неповнолітню дитину було влаштовано в сім'ю позивача, також було надано висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Певний період час неповнолітня ОСОБА_6 проживала з матір'ю ОСОБА_3 , однак остання поїхала на заробітки за кордон, залишила доньку зі своїми батьками, в сім'ї яких також постійно відбувались сварки, п'янки, насилля, тому дитина просилася жити з батьком та його сім'єю, куди її і забрали проживати. Відповідач після народження другої дитини від іншого чоловіка, постійно переїжджала, тому не мала стабільного місця проживання. Водночас позивач змушена була залишити роботу у Чехії для того, щоб повернутися проживати до батьків, де здійснювати догляд та материнську турботу щодо племінниці, її повне утримання та виховання. На неодноразові прохання відповідача про переїзд ОСОБА_6 до неї, донька постійно відмовляється.
Тому просить суд позбавити громадянина ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідачем ОСОБА_3 було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, так як після розірвання шлюбу з ОСОБА_7 вони дійшли спільної згоди про проживання доньки ОСОБА_6 з батьком та його сім'єю. Хоча донька і проживала разом з батьком, однак вони активно спілкувались, на канікулах приїжджала до неї відпочивати, відповідач брала активну участь в матеріальному забезпеченні доньки. Вже на похороні батька, вона запропонувала доньці переїздити до неї на постійне місце проживання, однак на прохання сім'ї батька ОСОБА_6 , які просили залишити ОСОБА_6 на декілька днів, на що вона погодилась, так як розуміла важкий емоційний стан як доньки, так і рідних загиблого. Однак вже наступного дня - 15.12.2020 до неї зателефонувала позивач та повідомила, що доньку їй не віддадуть і вона буде продовжувати проживати з ними. Після чого вона звернулась за правовою допомогою та вже 22.12.2020 відповідач подала до суду з позовом про відібрання доньки у позивача. Так як за час шлюбу з ОСОБА_7 у відповідача склались неприязні відносини з його сім'єю, тому останні, в тому числі і позивач, активно перешкоджають зустрічам, спілкуванню неповнолітньої ОСОБА_6 з матір'ю. З моменту припинення фактичних шлюбних відносин та залишення доньки проживати з батьком, вона ніколи не ухилялась від матеріального забезпечення доньки.
Позивачем ОСОБА_1 було подано відповідь на відзив, в якому зазначає, що відповідач ОСОБА_3 навпаки після смерті батька дитини на обряді поховання просила позивача залишити її доньку ОСОБА_6 проживати разом з ними, оскільки вона перебуває у скрутному матеріальному становищі, не зможе утримувати доньку, дати їй належну освіту тощо. Нею надано лише вибіркову переписку з месенжера Вайбер, яка значно активізувалась після смерті ОСОБА_7 . Відповідач після смерті батьки доньки активно почала збирати документи для оформлення допомоги по втраті годувальника, що свідчить про її корисливі мотиви. Крім того, ввела суд в оману, вказуючи, що вона не притягувалась до адміністративної чи кримінальної відповідальності, оскільки постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.03.2018 її було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, просили суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні просили в задоволенні позову відмовити, з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Представником третьої особи Поліщук О.Л. підтримала висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, просять позов задоволити.
Заслухавши пояснення сторін у справі, проаналізувавши обставини справи та дослідивши надані докази, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18.06.2008 (а.с. 8) вбачається, що батьками ОСОБА_6 є ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . Шлюб між батьками було розірвано рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.12.2019 (а.с. 9). ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 15.12.2020 (ас. 10).
До смерті батька ОСОБА_7 неповнолітня ОСОБА_6 проживала разом з ним, знаходилась на його утриманні, з моменту його смерті проживає з дідусем ОСОБА_10 , бабусею ОСОБА_11 , тіткою ОСОБА_1 та її чоловіком - ОСОБА_12 за адресою АДРЕСА_1 та перебуває на їх утриманні (а.с. 18-20).
Неповнолітня ОСОБА_6 навчається у сьомому класі Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня с. Озеро Ківерцівського району Волинської області (а.с. 21).
За заявою тітки ОСОБА_1 (а.с. 23) наказом № 87 від 17.12.2020 «Про тимчасове влаштування дитини» начальника служби у справах дітей Ківерцівської РДА неповнолітню ОСОБА_6 влаштовано в сім'ю тітки, позивача по справі (а.с. 24).
Відповідно до висновку Ківерцівської районної державної адміністрації № 40/02-18 від 30.12.2020 «Про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 (а.с. 26-27) та висновку органу опіки та піклування Ківерцівської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо малолітньої дитини ОСОБА_6 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Ківерцівської міської ради № 75 від 06.05.2021 (а.с. 231-234) позбавлення батьківських прав останньої відносно неповнолітньої доньки є доцільним та відповідає інтересам дитини.
Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Зокрема ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав у разі ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток.
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 18 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 20) (далі - Постанова) передбачено, що відповідно до статті 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Судом було встановлено, що після розірвання шлюбу між батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_6 було досягнуто домовленості про проживання доньки з батьком, при цьому дитина спілкувалась з матір'ю, приїздила до неї на канікули, вихідні, святкові дні. Після смерті батька ОСОБА_7 відповідач пропонувала доньці проживати разом з нею, про що свідчить переписка у месенджері «Вайбер» між відповідачем та донькою (а.с. 59-162), отже посилання позивача про відсутність спілкування матері із донькою не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, було спростовано як відповідачем, так висновком органу опіки та піклування Ківерцівської РДА, в якому хоча і вказано про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, однак прямо зазначено, що мама постійно спілкувалась з донькою і надалі продовжує з нею спілкуватись.
На думку суду, твердження позивача про те, що відповідач після розірвання шлюбу ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків в ході судового розгляду не було підтверджено належними та допустимими доказами.
Так, за взаємною згодою відповідача та покійного батька ОСОБА_7 неповнолітня ОСОБА_6 після розірвання шлюбу між батьками залишилась проживати з батьком у сім'ї його батьків. Відповідачка в цей час перебувала на заробітках за кордоном, після чого повернувшись в Україну була вже вагітна та народила дитину, проживаючи в сім'ї своїх батьків. Однак увесь цей час вона підтримувала зв'язок з донькою, що стверджує відповідач та не заперечувала позивач в судовому засіданні та підтверджують свідки ( ОСОБА_6 проживала деякий час з матір'ю на канікулах, відповідач та покійний ОСОБА_7 купували разом одяг дочці в м. Луцьку та ін.).
Після загибелі батька ОСОБА_7 відповідачка поставила питання про зміну місця проживання дитини, вимагала, щоб остання перейшла проживати до неї, тому подала позов до суду по відібрання дитини.
З пояснень неповнолітньої ОСОБА_6 , даних нею в судовому засіданні, вона не бажає, щоб її матір ОСОБА_3 позбавили батьківських прав щодо неї. З матір'ю вона спілкувалась і спілкується.
Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , оскільки вважає його помилковим. Відповідачка не втратила інтерес до своєї доньки, однак, на думку суду, з певних життєвих обставин (розлучення, перебування на заробітках за кордоном, вагітність та народження дитини) не змогла забезпечити належну увагу доньці. Однак відповідач не заперечувала, щоб неповнолітня донька проживала разом з батьком і останній ніс основний тягар по її утриманню та вихованню. А вимога відповідача про зміну місця проживання неповнолітньої після смерті батька з подальшим зверненням до суду з відповідним позовом підтверджує факт не втрати відповідачки інтересу до своєї доньки і вказує на її бажання продовжувати здійснювати свої батьківські обов'язки щодо неповнолітньої доньки. Вищевказані обставини підтверджується показами свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 .
Відповідно до роз'яснень Пленум Верховного Суду України від 30 березня 2007 року в постанові № 3, позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дитиною повноліття прав на її виховання, захист її інтересів є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питань, що стосуються дітей, згідно ст. 3 «Конвенції про права дитини», суд має виходити з принципу максимального забезпечення інтересів дитини, її захисту і забезпечення турботи про неї.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_3 не ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню своєї доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи, що позбавлення батьківських прав є виключним крайнім заходом, а тому відсутні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.
На підставі ст.ст. 150, 155, 164 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 3 «Конвенції про права дитини», керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Ківерцівської міської ради та орган опіки та піклування Олицької селищної ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , паспорт ID НОМЕР_3 , орган видачі 0716 від 24.12.2020, РНОКПП: НОМЕР_4 .
Представник позивача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Представник відповідача: ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 .
Третя особа: орган опіки та піклування Ківерцівської міської ради, м. Ківерці вул. Шевченка, 14 Волинської області.
Третя особа: орган опіки та піклування Олицької селищної ради, смт. Олика вул. Замкова, 17 Ківерцівського району Волинської області.
Суддя
Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич
Повний текст судового рішення складений 18.06.2021