Справа № 307/1514/20
Закарпатський апеляційний суд
14.06.2021 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу, подану особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
Постановою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 червня 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , України, громадянина України,
визнано винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення й на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень із позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять гривень) 40 копійок.
Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 , 18.04.2020, о 01 год. 50 хв., у м. Тячів по вул. Незалежності, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2108», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимогу передбачену пунктом 2.9 Правил дорожнього руху України.
Під час розгляду справи місцевим судом ОСОБА_1 вину свою не визнав та пояснив, що того дня, 18.04.2020, йому зателефонував знайомий ОСОБА_2 , який попросив забрати його із заправної станції при виїзді з м. Тячів. Побачивши під час руху поліцейських, вирішив заїхати на іншу заправну станцію «WOC». Після цього з іншої заправної станції до нього підійшов ОСОБА_2 , який у подальшому сів за кермо автомобіля ОСОБА_1 , оскільки останній не мав при собі посвідчення водія. В цей момент до них підійшли поліцейські, які відвезли ОСОБА_1 в лікарню для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, а відтак винесли постанову про накладення на нього штрафу за керування автомобілем без посвідчення водія, який він оплатив раніше. Під час керування транспортним засобом ОСОБА_1 не був зупинений працівниками поліції. При цьому, у своїх поясненнях додає, що зранку, перед керуванням автомобілем, вживав енергетичний напій.
В апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді є незаконною й необґрунтованою, такою, що винесена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що у працівників поліції не було підстав його зупиняти, позаяк у автомобілі він знаходився на місці пасажира. Зазначає, що поліцейські витягли його з автомобіля та відвезли на освідчення до медичного закладу. І додає, на місці зупинки транспортного засобу представники поліції не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, як це передбачено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - інструкція). Відтак, на думку апелянта, огляд на стан сп'яніння був проведений з порушенням вимог інструкції. Разом з тим, ОСОБА_1 не погоджується з висновком медичного огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я. Стверджує, що має сумнів відносно достовірності результатів медичного висновку та не впевнений у фаховості лікаря, який проводив медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника, - адвоката Чейпеша Р. В., неявка яких, з огляду на положення ст. 294 КУпАП, не перешкоджає її розгляду. При цьому, береться до уваги те, що учасники були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи й даних про поважність причин їхньої неявки до апеляційного суду та заяви про відкладення розгляду справи на інший термін не надходило, що 21 грудня 2020 року розгляд справи було відкладено у зв'язку з письмовою заявою адвоката Чейпеша Р.В. про необхідність ознайомлення з матеріалами справи, що адвокат Чейпеш Р.В. 24.02.2021 ознайомився зі справою, у тому числі з датою та місцем її розгляду, про що власноручно підтвердив своїм підписом.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Апеляційний суд, з огляду на положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як зазначені у ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №389481 від 18.04.2020, убачається, що 18 квітня 2020 року, о 01 год. 50 хв., у м. Тячів по вул. Незалежності, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2108», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимогу пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. У своїх поясненнях, які містяться в протоколі, ОСОБА_1 зазначив, що випив енергетичний напій та сів за кермо. При цьому, зміст протоколу підтверджує, що у ОСОБА_1 поліцейськими тимчасово не були вилучені документи. Своїми підписами у документі ОСОБА_1 підтвердив, що права та обов'язки йому роз'яснено, з протоколом ознайомлений, але з його змістом не згідний (а. с. 1).
Як убачається з копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №276945, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу за керування транспортним засобом з порушенням п. 2.1 а ПДР України.
З протоколу про адміністративне правопорушення та висновку щодо результатів медичного огляду №122 від 18.04.2020 убачається що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 проводився у встановленому законом порядку лікарем Тячівської РЛ №1. Так, відповідно до медичного висновку, результат огляду становить 0, 240 проміле (а. с. 3).
Рапортом сержанта поліції Васеки М. підтверджено факт зупинки автомобіля за кермом якого перебував ОСОБА_1 , а також те, що водій не має при собі документів на керування транспортним засобом та ймовірно перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Відповідно до рапорту, на місці зупинки ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, на що останній погодився. Результат огляду засвідчив факт вживання алкоголю (а. с. 4).
З розписки свідка ОСОБА_2 убачається, що він зобов'язується забрати автомобіль марки «ВАЗ 32108» державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить водію ОСОБА_1 та не передаватиме транспортний засіб до повного витвереження.
Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, і зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.9 ПДР та винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що сержант поліції ОСОБА_3 був упереджений при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу, і що він зацікавлений в результатах розгляду справи - у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано.
Також під час розгляду апеляційної скарги не встановлено яких-небудь відомостей, які підтверджують доводи апелянтів про невідповідність медичного висновку. Так, у матеріалах справи відсутні докази того, що в лікаря ОСОБА_4 який проводив огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та склав висновок про перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння, були підстави для фальсифікації вищевказаних документів щодо ОСОБА_1 , а також для його обмови у перебуванні в стані алкогольного сп'яніння, - у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази.
Доводи апеляційної скарги про те, що у апелянта існують сумніви щодо тематичного удосконалення лікаря ОСОБА_4 , апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження. Так, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція) передбачено, що огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. При цьому, процедура направлення та огляду водіїв на стан сп'яніння регламентується у тому числі і Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, в п. 3 якого передбачено, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом, або лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку. Враховуючи те, що Постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, якою затверджений вказаний Порядок, має вищу юридичну силу, аніж наказ МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, яким затверджено Інструкцію, такий не містить вимог щодо тематичного удосконалення лікаря, оскільки лікар є достатньо підготовленим спеціалістом для проведення таких оглядів. При відхиленні цих доводів апеляційний суд бере до уваги і те, що ОСОБА_1 не послався на будь-які дані у підтвердження доводів про наявність сумнівів щодо проходження лікарем ОСОБА_4 тематичного удосконалення, що при проведенні освідчення лікар виконував свої посадові обов'язки.
Не встановлено під час апеляційного розгляду й будь-яких фактів примусу чи незаконних методів з боку працівника поліції щодо ОСОБА_1 , які би призвели до примусового проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я. Доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд відхиляє з огляду на те, що такі не підтверджуються доказами у матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу не було проведено, а також те, що ОСОБА_1 був у якості пасажира, а не водія - апеляційний суд відхиляє як такі, що жодним чином не спростовують факт керування ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. Так, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція) передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться як на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, так і лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує й те, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 після зупинки керованого ним автомобіля добровільно погодився на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у порушенні вимог, передбачених пунктом 2.9 ПДР та вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення накладено на нього в межах санкції вищевказаної статті, у зв'язку із чим, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення.
Отже, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника у дусі додержання законів України.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги, які жодним чином не спростовують та не впливають на висновки суду першої інстанції, спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувану постанову суду першої інстанції як законну та обґрунтовану необхідно залишити без зміни, а подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу - без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі й про виклик свідків, стороною захисту не заявлялось.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 червня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Стан