Справа № 308/346/21
Закарпатський апеляційний суд
16.06.2021 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , - адвоката Марамигіна П. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подали ОСОБА_1 та адвокат Марамигін П. В.,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 березня 2021 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Відповідно до змісту постанови, 30.01.2020, о 23 год. 45 хв. у м. Ужгород, по вул. Минайській, 11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Фольксваген Пасат», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у лікаря - нарколога КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ», висновок позитивний. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.9 а Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Марамигін П. В. вказують на незаконність постанови місцевого суду, просять її скасувати. Зазначають, що до дій водія неможливо застосувати ст. 130 КУпАП ( в редакції Закону України №1446-VIII від 07 липня 2016 року), оскільки вона скасована Законом №2617-VIII, який зворотної дії не має, а також і ст. 130 КУпАП (в редакції Закону України №720-ІХ від 17 червня 2020 року), який також не має зворотної дії на правовідносини, що існували до 01 липня 2020 року. Внаслідок обраної законодавцем юридичної техніки відбулось переривання дії акта, який встановлював і продовжив встановлювати певну адміністративну відповідальність, шляхом його скасування 01 липня 2020 року та відновлення 03 липня 2020 року. Таким чином, на правопорушення, що мали місце до 01 липня 2020 року та були передбачені ст. 130 КУпАП, поширюється дія Закону України від 22 листопада 2018 року №2617-VIII, як такого, що скасовує відповідальність за адміністративні правопорушення. Разом з тим, на думку апелянтів, у матеріалах справи відсутні дані, які би свідчили про те, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Вважають висновок медичного огляду на стан сп'яніння недійсним. Стверджують, що лікар ОСОБА_2 , який проводив медичний огляд не пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Окрім цього, додають, що в акті медичного огляду на стан сп'яніння зазначено відомості, які не підтверджені відеозаписом. Зокрема, на відеоматеріалах не зафіксовані моменти проведення дослідження слизової рота, зіниць, рухової сфери, запаху алкоголю, вимірювання тиску та пульсу, а також обстеження ритму дихання в особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Стверджують, що відеозаписом, який міститься у матеріалах справи, не підтверджується і той факт, що ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля, і те, що транспортний засіб був зупинений поліцейськими.
Просять постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Марамигіна П. В., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Апеляційний суд, враховуючи положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, у тому числі, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вищевказані вимоги закону під час розгляду матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №267681 убачається, що 30.12. 2020 року о 23 год. 45 хв. у м. Ужгород, по вул. Минайській, 11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Вольксваген Пасат», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у лікаря - нарколога КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ», висновок позитивний. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. З указаного протоколу також убачається, що ОСОБА_1 своїми підписами підтвердив, що права та обов'язки йому роз'яснені, зі змістом протоколу ознайомлений, його копію отримав. У своїх поясненнях зазначив, що йому потрібно було поїхати до аптеки за ліками. При цьому, відповідно до протоколу, у ОСОБА_1 працівниками поліції тимчасово вилучені документи, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_2 (а. с. 1).
Згідно з копією акту медичного огляду, складеним лікарем - наркологом КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ» № 486 ОСОБА_2 , встановлено, що огляд на стан сп'яніння проведено за допомогою приладу «Drager 6820». У зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; роздратований стан; млява міміка; хитка хода; порушена координація руху), - результат огляду - 1, 93 % проміле (а. с. 26).
Лікар - нарколог ОСОБА_2 закладу охорони здоров'я КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ» №486 від 30.12.2020, медичним висновком підтвердив, що ОСОБА_1 на час огляду перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Останній своїм підписом засвідчив той факт, що з результатами огляду ознайомлений та не заперечує щодо його змісту (а. с. 2).
Як убачається з копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3618553 від 31.12.2020 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення за керування транспортним засобом 30.12.2020 року о 23.45 год. у м. Ужгород по вул. Минайська, з порушенням п.11.5 Правил Дорожнього руху України (а. с. 3).
З рапорту інспектора патрульної поліції Синкулича М. М. убачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції 30.12.2020 о 23 год 45 хв у м. Ужгород по вул. Минайській з очевидними ознаками алкогольного сп'яніння. Під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП транспортний засіб залишився на місці зупинки без порушень Правил дорожнього руху України (а. с. 4).
Вищенаведені докази, які є належними та допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень під час їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.9 «а» ПДР, та його винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що інспектор поліції Синкулич М. М. був упереджений під час зупинки, перевірки, направлення ОСОБА_1 на проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння та складанні протоколу за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилалася сторона захисту під час розгляду апеляційної скарги.
Також під час розгляду апеляційної скарги не встановлено яких-небудь відомостей, які підтверджують доводи апелянтів про невідповідність медичного висновку вимогам закону. Так, у матеріалах справи відсутні докази того, що в лікаря - нарколога КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ» ОСОБА_2 , який проводив огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та склав висновок про перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння, були підстави для фальсифікації вищевказаних документів щодо ОСОБА_1 , а також для його обмови у перебуванні в стані алкогольного сп'яніння, - у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази.
Доводи апеляційної скарги про те, що в апелянтів існують сумніви щодо тематичного удосконалення лікаря ОСОБА_2 , апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження. Так, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція) передбачено, що огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. При цьому, процедура направлення та огляду водіїв на стан сп'яніння регламентується у тому числі і Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, в п. 3 якого передбачено, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом, або лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку. Враховуючи те, що Постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, якою затверджений вказаний Порядок, має вищу юридичну силу, аніж наказ МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, яким затверджено Інструкцію, такий не містить вимог щодо тематичного удосконалення лікаря, оскільки лікар є достатньо підготовленим спеціалістом для проведення таких оглядів.
Матеріалами справи, зокрема листом - відповіддю та додатками до нього, надісланими закладом охорони здоров'я КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ» на адвокатський запит підтверджується, що лікар ОСОБА_2 має стаж роботи за спеціальністю «наркологія» більше 28 років, атестований атестаційною комісією при департаменті охорони здоров'я Закарпатської облдержадміністрації та має вищу кваліфікаційну категорію, що підтверджується копією посвідчення. У листі вказано, що лікар, який проводив огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 має більш ніж достатню кваліфікацію для таких дій. А медичний заклад де проводився огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, у відповідності до приписів Інструкції - входить до переліку лікарень, яким надається право проведення такого огляду. При цьому, матеріалами справи, зокрема сертифікатом відповідності та додатком до сертифікату підтверджується те, що технічний засіб «Drager 6820» відповідає всім вимогам та дозволений до застосування. (а. с. 36, 37, 38, 39, 40, 41). Апелянтом, своєю чергою, не спростовані відомості, зазначені у листі - відповіді директора КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ»
ОСОБА_3 матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які дані, які би свідчили про зацікавленість інспектора патрульної поліції Синкулича М. М. та лікаря ОСОБА_4 у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилалася сторона захисту в ході розгляду апеляційної скарги.
Тому, апеляційний суд доходить висновку про те, що вищевказані інспектор та лікар діяли в межах наданих їм повноважень.
Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусового погодження на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я та підпису наявних у матеріалах справи документів, зокрема висновку лікаря, - на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги про те, що постанова судді є незаконною і що в діях ОСОБА_1 відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються наявними в матеріалах справи та наведеними вище доказами.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що на відеозаписі, який міститься на DVD-диску не зафіксований факт керування та зупинки поліцейськими транспортного засобу. Так, на відео відсутній момент зупинки транспортного засобу працівником поліції, однак зафіксовано факт, коли ОСОБА_1 , сидячи за кермом автомобіля, пояснює працівникам поліції, що «Прямує з магазину додому». Окрім того, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №267681 від 31.12.2020 року у графі «Пояснення» ОСОБА_1 особисто зазначив «Мені потрібно було поїхати до аптеки за ліками», що підтверджує факт керування останнім транспортним засобом.
Наявні в матеріалах справи докази спростовують твердження апелянтів про те, що відеозаписом не підтверджені деякі обстеження ОСОБА_1 , які проводились у закладі охорони здоров'я, утім в акті медичного огляду відомості відсутні. Ці доводи апеляційний суд відхиляє як такі, що жодним чином не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.9 «а» ПДР та висновок суду першої інстанції про доведеність його вини у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП правопорушення. Відеозаписом підтверджується те, що ОСОБА_1 добровільно погодився на проходження огляду на стан сп'яніння саме в закладі охорони здоров'я, і те, що з результатами обстеження останній погоджується та жодних заперечень не має.
З огляду на вищенаведене, апеляційний суд доходить висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у порушенні вимог, передбачених п. 2.9 «а» ПДР та вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні цього правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду, перевірених апеляційним судом, наведених вище доказів, яким дана правильна оцінка в постанові; що адміністративне стягнення накладено на нього в межах санкції вищевказаної статті, у зв'язку із чим, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, яке має підвищену суспільну небезпеку й відноситься до грубих порушень ПДР України як таке, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та її учасників, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Отже, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника у дусі додержання законів України.
Не погоджується апеляційний суд і з доводами сторони захисту щодо закриття справи на підставі п. 6 ст. 247 КУпАП виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Близькі за змістом положення містяться у ч. 2 ст. 4 КК, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо втрати чинності Законом, відповідно до якого особа, за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння після 03.07.2020 не може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП апеляційний суд бере до уваги такі нормативно-правові акти.
Верховною Радою України 22 листопада 2018 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 2617-VIII), яким визначено поняття кримінального правопорушення, кримінального проступку та особливості початку досудового розслідування у формі дізнання.
03 грудня 2019 року Верховною Радою прийнято Закон України «Про внесення зміни до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 321-IX), яким відтерміновано набрання чинності Законом № 2617-VIII з 1 січня 2020 на 1 липня 2020 року. Під час прийняття Закону № 321-IX було визначено, що для уніфікації законодавства потрібно внести зміни до великого масиву законодавчих актів з метою узгодження термінології, запровадженої Законом № 2617-VIII, та термінології, яка застосовується в інших законодавчих актах.
17 червня 2020 року Верховною Радою прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 720-IX). У Розділі ІІ Закону № 720-IX зазначено, що «Цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII».
01 липня 2020 року Закон № 2617-VIII набрав чинності, а Закон № 720-IX був підписаний Президентом України 2 липня 2020 року та 3 липня 2020 року опублікований в газеті «Голос України». Частина п'ята статті 94 Конституції України передбачає, що Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Враховуючи вищевказане, а також положення частини п'ятої статті 94 Конституції України апеляційний суд вважає, що Закон № 720-IX набрав чинності 3 липня 2020 року, а саме в день його опублікування.
Законом України № 720-IX внесено зміни до Закону № 2617-VIII, відповідно до яких із Закону № 2617-VIII вилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1.
Тому апеляційний суд вважає, що з 3 липня 2020 року стаття 130 КУпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 2617-VIII, тобто у редакції до 01 липня 2020 року.
Апеляційний суд вважає, що підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП, відсутня, оскільки згідно з вказаною нормою провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність, а у результаті внесення змін до ст. 130 КУпАП юридична відповідальність виключена зі ст. 130 КУпАП, була не скасована, а навпаки посилена.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги, які не знайшли свого підтвердження і жодним чином не спростовують та не впливають на висновки суду першої інстанції, спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувану постанову суду першої інстанції як законну та обґрунтовану необхідно залишити без зміни, а подану апелянтами апеляційну скаргу - без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі й про виклик свідків чи витребування доказів, стороною захисту не заявлялось.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подали ОСОБА_1 та його представник - адвокат Марамигін П. В., - залишити без задоволення.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Стан