печерський районний суд міста києва
Справа № 757/76916/17-ц
03 червня 2021 року Печерський районний суд міста Києва
у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,
при секретарі судових засідань - Єряшевій А.О.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача ІІ - Романюка Т.В.,
представника відповідача ІІІ - Кирсенка Є.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління справами Апарату Верховної Ради України, Верховної Ради України, Державної казначейської служби України, товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція журналу «ВІЧЕ», про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, вихідної допомоги, -
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому з урахуванням доповнень просив солідарно стягнути з Управління справами Апарату Верховної Ради України, Верховної Ради України, товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція журналу «ВІЧЕ» на його користь заборгованість із заробітної плати за період з квітня 2016 року по 01 лютого 2017 року у розмірі 125 611,12 грн., середній заробіток за час затримки у розмірі 761 838,22 грн., компенсацію за невикористану відпустку за 2015 та 2016 роки у розмірі 24 638,91 грн., вихідну допомогу у розмірі 46 690,80 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 15 563,60 грн., а всього - 974 342,65 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01 грудня 2011 року ОСОБА_1 наказом № 201 було прийнято на посаду оглядача відділу висвітлення соціально-економічної політики, соціологічних досліджень та правового забезпечення Редакції журналу Верховної Ради України «Віче». 02 квітня 2012 року згідно наказу № 57 позивача було переведено на посаду завідувача відділу висвітлення питань соціально-економічної політики соціологічних досліджень та правового забезпечення. 01 серпня 2014 року згідно наказу № 70 від 23 липня 2014 року позивача було переведено на посаду заступника головного редактора.
Позивач вказує на те, що ним своєчасно, належним чином, відповідно до приписів чинного законодавства та функціональних обов'язків виконувались посадові обов'язки заступника головного редактора, але не зважаючи на це, без наявності будь-яких поважних причин Редакція журналу Верховної Ради України «Віче» у період з квітня 2016 року по січень 2017 року не здійснювала виплату заробітної плати, в зв'язку із чим 26 січня 2017 року позивач звернувся до відповідача IV із заявою про звільнення з мотивів невиконання останнім законодавства про працю, що зокрема на думку заявника відображалося у невиплаті заробітної плати, ненадання чергової щорічної відпустки на підставі ч. 3 ст. 36 КЗпП України та просив здійснити остаточний розрахунок у строки, встановлені ст. 116 цього Кодексу, виплатити компенсацію за невикористання в 2015-2016 роках щорічної відпустки і вихідну допомогу у розмірі тримісячної заробітної плати відповідно до ст. 44 КЗпП України.
01 лютого 2017 року відповідач наказом № 3-к «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнив позивача з посади заступника головного редактора редакції журналу Верховної Ради України «Віче» за власним бажанням, на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Проте, по сьогоднішній день із позивачем не проведено остаточного розрахунку при звільненні.
Заочним рішенням суду від 15 липня 2019 року у даній справі задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто на його користь заборгованість по виплаті заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку, вихідну та матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 333 900,51 грн., яке за заявою представника відповідача переглянуто ухвалою суду від 27 вересня 2019 року, а розгляд справи призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання, сторонам роз'яснено підстави, час та черговість подання заяв по суті справи.
У встановлений ухвалою суду строк 16 жовтня 2019 року надійшов відзив представника Управління справами Апарату Верховної Ради України Мартинюк Л.І., 20 листопада 2019 року відповідь на відзив, 17 грудня 2019 року доповнення до відзиву, а 30 червня 2020 року додаткові пояснення позивача.
Ухвалою суду від 12 грудня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Вислухавши позивача, який в судовому засіданні вимоги позову з урахуванням доповнень підтримав та просив задовольнити, представників відповідачів ІІ та ІІІ, які проти задоволення позову заперечували, а інші відповідачі будучи повідомленими належним чином в судове засідання не з'явились, що у відповідності до ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 6 ст. 43 Конституцій України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У відповідності до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного редактора редакції журналу Верховної Ради України «Віче» Писаренко С.В. від 01 грудня 2011 року № 201 ОСОБА_1 прийнято на посаду оглядача відділу висвітлення соціально-економічної політики, соціологічних досліджень та правового забезпечення за переводом (а.с. 9).
02 квітня 2012 року згідно наказу № 57 позивача було переведено на посаду завідувача відділу висвітлення питань соціально-економічної політики соціологічних досліджень та правового забезпечення.
01 серпня 2014 року згідно наказу № 70 від 23 липня 2014 року позивача було переведено на посаду заступника головного редактора.
01 лютого 2017 року позивача було звільнено з посади заступника головного редактора редакції журналу Верховної Ради України «Віче» за власним бажання, ч. 3 ст. 38 КЗпП України, згідно до наказу №3-к від 01 лютого 2017 року «Про звільнення ОСОБА_1 » (а.с. 11).
В той же час, позивачем не доведено факту перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем - Управління справами Верховної Ради України.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Поняття «роботодавця» визначено іншими законодавчими актами.
Так, в пп. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зазначено, що роботодавець - юридична особа ( її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво ) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.
Роботодавець - юридична ( підприємство, установа, організація ) або фізична особа, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб (ч. 3 ст. 1 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»).
Судом встановлено, що виробничі, майнові, фінансові та інші умови діяльності журналу Верховної Ради України «Віче» регулюються Статутом редакції журналу Верховної Ради України «Віче» (надалі також - Статут), затвердженого Постановою Верховної Ради України від 06 березня 1996 року № 82/96-ВР (а.с. 19-20).
Відповідно до п.п. 1, 4, 11 17 Статуту, засновником журналу «Віче» є Верховна Рада України.
Редакція є юридичною особою, реєстрація якої здійснюється в установленому чинним законодавством України порядку, має самостійний баланс, відповідні рахунки в установах банків, печатку, штамп, інші реквізити, необхідні для здійснення поставлених перед нею завдань.
Керівництво редакцією здійснює головний редактор, який призначається на посаду і звільняється з неї Головою Верховної Ради України за поданням профільного комітету Верховної Ради України та за письмовим погодженням ( візуванням ) з керівниками фракцій ( груп ) народних депутатів України.
Головний редактор:
організовує роботу редакції, виконання завдань, визначених програмою журналу та цим Статутом, несе персональну відповідальність за їх здійснення та виконання вимог до діяльності журналу відповідно до чинного законодавства України;
за погодженням з Головою Верховної Ради України затверджує штатний розпис редакції та її структуру, встановлює посадові оклади, надбавки, доплати працівникам в межах фонду оплати праці;
видає накази і розпорядження, затверджує положення про структурні підрозділи, посадові та службові інструкції, здійснює інші повноваження, визначені рішенням засновника;
приймає на роботу, переміщує і звільняє працівників у порядку, передбаченому чинним законодавством і цим Статутом.
Джерелом формування майна, фонду оплати праці та інших видів фінансування редакції є кошти державного бюджету.
Відповідно до ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Згідно з Положенням про Управління справами Апарату Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 05 жовтня 2015 року № 1371, редакція журналу Верховної Ради України «Віче» не належить до сфери управління Управління справами (п. 3.4 Положення).
Крім того, відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», судам необхідно враховувати, що згідно зі ст. 21 КЗпП належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.
Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом, ОСОБА_1 наголошував, що згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», засновники (співзасновники) друкованого засобу масової інформації та редакції зобов'язані сплатити заборгованість із податків та обов'язкових платежів, ліквідувати заборгованість із заробітної плати та виконати інші фінансові зобов'язання відповідно до законодавства.
Разом з тим, Управління справами не є засновником (співзасновником) редакції журналу Верховної Ради України «Віче».
Твердження позивача щодо того, що Управління справами Верховної Ради України є центральним органом виконавчої влади, сфера дії якого розповсюджується на редакцію журналу Верховної Ради України «Віче», судом не приймаються до уваги, так як, Управління справами, відповідно до свого положення до органів виконавчої влади не відноситься.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів, які б свідчили, що з боку Управління справами Верховної Ради України порушено трудові права ОСОБА_1 , чого й не було встановлено і під час розгляду справи судом.
16 листопада 2016 року Верховною Радою України прийнято Постанову «Про вихід Верховної Ради України із засновників редакції журналу Верховної Ради України «Віче» (а.с. 21).
Згідно відомостей, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - ТОВ «Редакції журналу «Віче» є правонаступником - редакції журналу Верховної Ради України «Віче».
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч. 2 ст. 233 КЗпП України).
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах ВСУ № 6-1033цс17 від 05 липня 2017 року, № 6-1462цс17 від 11 жовтня 2017 року, № 6-331цс17 від 06 грудня 2017 року.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що з ТОВ «РЖ «Віче» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з 01 квітня 2016 року по 01 лютого 2017 року у розмірі 125 611,12 грн.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що саме з вини ТОВ «РЖ «Віче» ОСОБА_1 не було проведено своєчасну виплату у зазначені законом строки заробітну плату, а тому, з ТОВ «РЖ «Віче» на його користь підлягає стягненню середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Тобто, застосування принципу співмірності при визначення розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України в справі № 6-54цс11 від 12 січня 2012 року, № 6-113цс16 від 27 квітня 2016 року, № 6-259цс17 від 13 березня 2017 року.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Середній заробіток розраховується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
Відповідно до п. 2 зазначеної Постанови - середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата.
Пунктом 8 зазначеної Постанови визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного ( годинного ) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі ( календарні ) дні на число відпрацьованих робочих днів ( годин ), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Таким чином, з урахуванням викладеного, розмір середнього заробітку вираховується за період часу з 02 лютого 2017 року по 01 січня 2021 року, за весь період затримки розрахунку при звільненні та складає 761 838,22 грн., де 778,18 грн. - середній заробіток ; 979 днів - кількість робочих днів затримки з 02 лютого 2017 року по 01 березня 2018 року (лютий 2017 року - 19 робочих днів; березень 2017 року - 22 робочих дня; квітень2017 року - 20 робочих днів; травень 2017 року - 20 робочих днів; червень 2017 року - 20 робочих днів; липень 2017 року - 20 робочих днів; серпень 2017 року - 22 робочих дні; вересень 2017 року - 21 робочий день; жовтень 2017 року - 21 робочий день; листопад 2017 року - 22 робочих дні; грудень 2017 року - 20 робочих днів; січень 2018 року - 21 робочий день; лютий 2018 року - 20 робочих днів; березень 2018 року - 21 робочий день; квітень 2018 року - 19 робочих днів; травень 2018 року - 20 робочих днів; червень 2018 року - 20 робочих днів; липень 2018 року - 22 робочих дні; серпень 2018 року - 22 робочих дні; вересень 2018 - 20 робочих днів; жовтень 2018 - 22 робочих дні; листопад 2018 - 22 робочих дні; грудень 2018 - 20 робочих днів; січень 2019 - 21 робочий день; лютий 2019 - 20 робочих днів; березень 2019 - 20 робочих днів; квітень 2019 - 20 робочих днів; травень 2019 - 22 робочих дні; червень 2019 - 18 робочих днів; липень 2019 - 23 робочих дні; серпень 2019 - 21 робочий день; вересень 2019 - 21 робочий день; жовтень 2019 - 22 робочих дні; листопад 2019 - 21 робочий день; грудень 2019 - 21 робочий день; січень 2020 - 21 робочий день; лютий 2020 - 20 робочих днів; березень 2020 - 21 робочий день; квітень 2020 - 21 робочий день; травень 2020 - 19 робочих днів; червень 2020 - 20 робочих днів; липень 2020 - 23 робочі дні, серпень 2020 - 20 робочих днів, вересень 2020 - 22 робочих дні, жовтень 2020 - 21 робочий день, листопад 2020 - 21 робочий день; грудень 2020 - 22 робочих дні),
778,18 x 979 = 761 838,22 грн.
Окрім того, відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання зобов'язані здійснювати компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків виплати заробітної плати, яка проводиться у разі її затримки на один і більше календарних місяців, тому відповідач має сплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів.
Стосовно стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку у період 2015-2016 років, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» журналісти мають право на щорічну відпустку тривалістю 36 календарних днів та санаторно-курортне лікування за рахунок власників (засновників, співзасновників) засобів масової інформації.
Відповідно до п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.
Компенсація за невикористану відпустку за період з 01 березня 2015 року по 28 лютого 2016 року становить 10 983,66 грн. та за період з 01 березня 2016 року по 31 січня 2017 року становить 13 655,25 грн., а разом - 24 538,91 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Стосовно підстав для стягнення вихідної допомоги у розмірі 46 690,80 грн. слід зазначити наступне.
Згідно ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п.п. 1,2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст.ст. 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Відповідно при звільнення повинен був сплатити позивачу при звільнення вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку (15 563,6 х 2/42 x 21 x 3 - 46 690,80 грн.).
Стосовно стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 15 563,60 грн., то така підлягає стягненню відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», з підстав того, що журналісти мають право на щорічну відпустку тривалістю 36 календарних днів та санаторно-курортне лікування за рахунок власників (засновників, співзасновників) засобів масової інформації.
Поряд із цим, колективним договором між трудовим колективом та ТОВ «РЖ «Віче» встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення надається у розмірі заробітної плати.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає вірним, стягнути з відповідача ТОВ «Редакція Журналу «Віче» на користь позивача заборгованість із заробітної плати за період з квітня 2016 року по 01 лютого 2017 року у розмірі 125 611,12 грн., середній заробіток за час затримки у розмірі 761 838,22 грн., компенсацію за невикористану відпустку за 2015 та 2016 роки у розмірі 24 638,91 грн., вихідну допомогу у розмірі 46 690,80 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 15 563,60 грн., а всього - 974 342,65 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 23, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року за № 9 з подальшими змінами та доповненнями, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління справами Апарату Верховної Ради України, Верховної Ради України, Державної казначейської служби України, товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція журналу «ВІЧЕ», про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, вихідної допомоги - задовольнити частково.
Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція журналу «ВІЧЕ» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з квітня 2016 року по 01 лютого 2017 року у розмірі 125 611,12 грн., середній заробіток за час затримки у розмірі 761 838,22 грн., компенсацію за невикористану відпустку за 2015 та 2016 роки у розмірі 24 638,91 грн., вихідну допомогу у розмірі 46 690,80 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 15 563,60 грн., а всього - 974 342,65 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління справами Апарату Верховної Ради України, Верховної Ради України, про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, вихідної допомоги - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач І - Управління справами Апарату Верховної Ради України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 5, код ЄДРПОУ 20064120);
Відповідач ІІ - Верховна Рада України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 5, код ЄДРПОУ 20064120);
Відповідач ІІІ - Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646);
Відповідач ІV - товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція журналу «ВІЧЕ» (79019, м. Львів, вул. Жовківська, 22, код ЄДРПОУ 19017925).
Повний текст судового рішення складено 18 червня 2021 року.
Суддя В. А. Писанець