печерський районний суд міста києва
Справа № 757/24136/20-ц
26 березня 2021 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Матійчук Г.О.,
секретар судового засідання Хабеця О.О.,
№ 757/24136/20-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації та спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди, -
У червні 2020 року до Печерського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації та спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 06.06.2020 року відповідач ОСОБА_2 в Telegram- каналі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 оприлюднила негативну інформацію про позивача, чим порушила його немайнові права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, зокрема, розмістила публікацію, в якій зазначено: «Интересная ситуация закручивается в Николаеве, где крупная транснациональная корпорация Bunge, давно успешно работающая в АПК Украины, рискует вляпаться в серьезный скандал. Речь идет о том, что Bunge намерена инвестировать в причальную стенку в Николаеве, что принадлежит ТОВ «Миколаївський Перевантажувальний Комплекс» (МТК). Проблема в том, что реальный владелец «МКП» - Василий Капацина, является организатором рейдерского захвата Николаевского строительного завода «Океан», вокруг котрого идет судебная тяжба. Новый владелец НСЗ «Океан» в лице ТОВ «Океан Судоремонт» выступил завод на долговом аукционе, а ОСОБА_3 должен новому собственнику 65 млн евро.
13 января 2020 года ГПУ наложила арест на имущество ОСОБА_3 , включая ТОВ Компанія «Український Будівельник» которое является собственником 100% ТОВ «Миколаївський Перевантажувальний Комплекс». Практически Bunge рискует вложить деньги в спорный актив, который к тому же попахивает коррупционной земельной сделкой ОСОБА_3 с городским головой ОСОБА_5 . Об этом речь идет в документах, которые вы увидите в скринах.
Так что можно только посоветовать менеджменту швейцарско-нидерландской Bunge не спешить влазить в дело, чтобы не оказаться потом в справедливых украинских судах. Эта ситуация является хорошей иллюстрацией того, что пока украинская правоохранительная система и суды бездействуют, то инвестиционные няни будут лить крокодильи слезы, поскольку нормальный инвестор вроде Bunge будет рисковать своей репутацией и деньгами.»
«Очевидно лозунг Путина « ІНФОРМАЦІЯ_2 » взял на вооружение ОСОБА_6 .! Утверждая, что имеется «русский след» в отстаиванни интересов акционеров и инвесторов завода Океан, он забывает и умалчивает следующее!
Комитет инвесторов завода возглавляет его племянница «Аннона», которая впоследствии «выиграла» завод на аукционе компании «Империо» руководитель которой привлекался к уголовной отвественности за хищение 15 млн грн ! Аукцион проводила компания невестки зам министра Обороны тн «ЛНР»! А куплен был завод за 122 млн грн, в 23 раза меньше балансовой стоимости! Интересная математика «русского следа»? А кто же 8 лет назад банкротил завод? Компания «Консалтинг Гамма», с АДРЕСА_1 а как завод оказался в собственности компании Капацины? Через 3 недели после аукциона компания племянника зашла учредительским взносом в компанию дяди и оставив ее там - вышла! То есть завод у ОСОБА_3 оказался бесплатно!!! Что же происходит с заверениями «Мы возродим завод?» Его отдали в ипотеку компании «Джероно Холдингз Лимитед» за 15 млн грн! А земельный участок завода поделили на 3 участка и тд! Так что лозунг «Нас там нет» это уже известное, что «МЫ ТАМ ЕСТЬ» и говоря о патриотизме завода, значит уже что-то похищено.»
Позивач вважає, що вказана інформація, що поширена відповідачем, є такою що порушує його особисті немайнові права: принижує його честь, гідність та порочить ділову репутацію, оскільки вказана інформація принижує його з боку громадськості та суспільства, носить образливий характер, створює уявлення про позивача як про злочинця, а тому просить позов задовольнити у визначений ним спосіб, а саме: Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 в мережі Інтернет в Telegram - каналі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 зазначеного вище змісту; зобов'язати ОСОБА_2 спростувати інформацію, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 шляхом публікації повідомлення про прийняте рішення суду з викладенням у такому повідомленні резолютивної частини рішення суду у строк не пізніше чотирнадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили у мережі Інтернет в Telegram - каналі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000, 00 грн; стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою судді від 26 червня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
09 березня 2021 року від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування відзиву послався на ст. 277 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», п.2 ст. 10 Європейської Конвенції з прав людинита вказав, що інформація, яка була розповсюджена відповідачем у її телеграм каналі- не є недостовірною, а навпаки, спирається цілком на факти з участю позивача, з аналізу яких в неї з'явилася критична думка, яка була виражена в оціночному суджені. За таких обставин вважає, що права позивача не були порушені відповідачем й, відповідно, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Позивач своїх заперечень на відзив не надав.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).
За правилами ст.ст. 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.
Згідно ст.1 Закону України «Про інформацію», під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.15 постанови №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Згідно абз. 5 п. 15 вищевказаної Постанови Пленуму ВСУ, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події і явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
У зв'язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено, що кожному громадянину гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
За змістом цієї норми свобода слова, преси як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадянський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини. Утрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч. 2 ст. 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.
Аналіз зазначеного національного законодавства та ст. 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежить від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.
Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Відповідно до ч.2 ст.47-1 вказаного закону, оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням. (Постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року, справа № 308/2695/15-ц, провадження № 61-5012св18).
Судом встановлено, що 06.06.2020 року відповідач ОСОБА_2 в Telegram- каналі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 оприлюднила інформацію, в якій зазначено: «Интересная ситуация закручивается в Николаеве, где крупная транснациональная корпорация Bunge, давно успешно работающая в АПК Украины, рискует вляпаться в серьезный скандал. Речь идет о том, что Bunge намерена инвестировать в причальную стенку в Николаеве, что принадлежит ТОВ «Миколаївський Перевантажувальний Комплекс» (МТК). Проблема в том, что реальный владелец «МКП» - Василий Капацина, является организатором рейдерского захвата Николаевского строительного завода «Океан», вокруг котрого идет судебная тяжба. Новый владелец НСЗ «Океан» в лице ТОВ «Океан Судоремонт» выступил завод на долговом аукционе, а ОСОБА_3 должен новому собственнику 65 млн евро.
13 января 2020 года ГПУ наложила арест на имущество ОСОБА_3 , включая ТОВ Компанія «Український Будівельник» которое является собственником 100% ТОВ «Миколаївський Перевантажувальний Комплекс». Практически Bunge рискует вложить деньги в спорный актив, который к тому же попахивает коррупционной земельной сделкой ОСОБА_3 с городским головой ОСОБА_5 . Об этом речь идет в документах, которые вы увидите в скринах.
Так что можно только посоветовать менеджменту швейцарско-нидерландской Bunge не спешить влазить в дело, чтобы не оказаться потом в справедливых украинских судах. Эта ситуация является хорошей иллюстрацией того, что пока украинская правоохранительная система и суды бездействуют, то инвестиционные няни будут лить крокодильи слезы, поскольку нормальный инвестор вроде Bunge будет рисковать своей репутацией и деньгами.»
«Очевидно лозунг Путина « ІНФОРМАЦІЯ_2 » взял на вооружение ОСОБА_6 .! Утверждая, что имеется «русский след» в отстаиванни интересов акционеров и инвесторов завода Океан, он забывает и умалчивает следующее!
Комитет инвесторов завода возглавляет его племянница «Аннона», которая впоследствии «выиграла» завод на аукционе компании «Империо» руководитель которой привлекался к уголовной отвественности за хищение 15 млн грн ! Аукцион проводила компания невестки зам министра Обороны тн «ЛНР»! А куплен был завод за 122 млн грн, в 23 раза меньше балансовой стоимости! Интересная математика «русского следа»? А кто же 8 лет назад банкротил завод? Компания «Консалтинг Гамма», с АДРЕСА_1 а как завод оказался в собственности компании Капацины? Через 3 недели после аукциона компания племянника зашла учредительским взносом в компанию дяди и оставив ее там - вышла! То есть завод у ОСОБА_3 оказался бесплатно!!! Что же происходит с заверениями «Мы возродим завод?» Его отдали в ипотеку компании «Джероно Холдингз Лимитед» за 15 млн грн! А земельный участок завода поделили на 3 участка и тд! Так что лозунг «Нас там нет» это уже известное, что «МЫ ТАМ ЕСТЬ» и говоря о патриотизме завода, значит уже что-то похищено.»
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, слід дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність, ділову репутацію позивача.
З огляду на наведене, не можна уважати, що зазначені позивачем твердження, не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, тому наявні у змісті тексту оціночні судження не підлягають спростуванню в межах розгляду даної справи.
Щодо стягнення 100 000 грн з відповідача на відшкодування позивачу завданої моральної шкоди, що спричинена приниженням честі, гідності і ділової репутації через поширення недостовірної інформації, суд вважає, що для задоволення цієї вимоги немає підстав, оскільки ця вимога є похідною позовною вимогою в розумінні ч.1 ст. 188 ЦПК України, крім того позивачем не надано доказів щодо завдання моральної шкоди, наявності причинно-наслідкового зв'язку із публікуванням інформації відповідачем та підтверджень щодо розміру такої шкоди.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат суд враховує, що, оскільки у задоволені позову слід відмовити, позивачу не відшкодовуються витрати, пов'язані з розглядом справи.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 201, 297, 299 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»; Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Європейською Конвенцію з прав людини, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 188, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації та спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя Г.О. Матійчук