11.06.2021 Єдиний унікальний номер 205/1562/20
11 червня 2021 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
по кримінальному провадженню, внесеному 06.02.2020 року у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020040030000292
про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпра, українки, громадянки України, яка має вищу освіту, перебуває у декретній відпустці, заміжня, має на утриманні трьох малолітніх дітей 2008, 2010 та 2017 року народження, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудима,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
потерпілої - ОСОБА_6
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у в залі суду в місті Дніпрі вказане кримінальне провадження,-
05.02.2020 року близько 15:50 годин водій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась в Новокодацькому районі м. Дніпро по вул. Генерала Волівача з боку вул. Старий шлях в напрямку вул. Природної.
Під час руху ОСОБА_3 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожніх обставин та їх змін, перед виконанням маневру обгону не переконалася в тому, що своїм маневром не створить небезпеки іншим учасникам руху, виконуючи обгін, виїхала на смугу зустрічного руху, не обрала безпечну швидкість руху керованого нею автомобіля, не врахувала дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати можливість постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, внаслідок чого втратила контроль над керуванням транспортного засобу, і в районі будинку АДРЕСА_2 скоїла зіткнення з велосипедом під керуванням велосипедиста ОСОБА_6 , яка рухалась у зустрічному напрямку.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедистці ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового поперечного перелому лівої великогомілкової та малогомілкової кісток у середній третині зі зміщенням уламків, не менше 20-ти синців - по зовнішній поверхні лівого стегна від верхньої до нижньої третини з переходом відповідно на проекцію лівого колінного суглобу, по передньо-зовнішній поверхні лівої гомілки від верхньої до нижньої кінцівки, по внутрішній поверхні лівого гомілково-ступневого суглобу з переходом на тильну поверхню лівої стопи в проекцію 3-5-ї плюснових кісток, по внутрішній поверхні правої гомілки у верхній третині, по передньо-внутрішній поверхні правої гомілки у середній третині, 8-ми саден - по задній поверхні правого та лівого ліктьових суглобів, по зовнішній поверхні правої гомілки у верхній третині, по передній поверхні правої гомілки на межі верхньої та середньої третини (частково на тлі синця), по передній поверхні лівої гомілки у середній третині (на тлі синця), в проекції серединного квадрату лівої сідниці.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, можливо сказати, що вони могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі), якими могли бути і виступаючі частини рухаючись авто- та вело-засобів за умов дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння виявлених у неї тілесних ушкоджень, дані медичної документації, можливо вказати, що ушкодження утворилось незадовго до надходження на стаціонарне лікування в КНП «МКЛ №2» ДМР. Виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день) відповідно до п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6 - термін зрощення кісткової тканини понад 21-ну добу.
В даній дорожній обстановці водій автомобіля марки «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 повинна була діяти відповідно до вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України.
При заданому механізмові події дії водія автомобіля марки «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 12.1 ПДР України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням даної ДТП. Технічна можливість запобігти вказаній ДТП для водія автомобіля марки «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 визначалася виконанням нею вимог п.12.1 Правил дорожнього руху і для неї не було будь-яких перешкод технічного характеру, які не дозволили б їй виконати зазначені вимоги ПДР.
Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушила вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, який встановлює наступне: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», що з технічної точки зору перебуває у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП.
Допитана в якості обвинуваченої ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю і пояснила наступне.
Так, вона 05.02.2020 року близько 15:30 годин вона виїхала на своєму автомобілі марки «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з дому, аби забрати дитину зі школи, рухаючись по вул. Генерала Волівача з боку вул. Старий Шлях в бік вул. Природньої в м. Дніпрі.
В цей же час у її смузі для руху попереду на невеликій швидкості їхав трактор, а тому вона вирішила його обігнати. З цією метою вона виїхала на зустрічну смугу для руху, і в цей момент відчула, як задню частину її автомобіля почало заносити, так як йшов мокрий сніг і дорога була запорошена, при цьому вона не бачила інших транспортних засобів та пішоходів на зустрічній смузі. Після цього її автомобіль розвернуло на зустрічній смузі дороги, і вона відчула удар у праву частину її транспортного засобу.
Вийшовши з автомобіля, вона побачила невідому їй раніше жінку (в подальшому їй стало відомо, що це була потерпіла ОСОБА_6 ), яка лежала на дорозі, і вона зрозуміла, що в ході заносу свого автомобіля збила останню. Підійшовши до потерпілої, вона ( ОСОБА_3 ) викликала швидку медичну допомогу, так як ОСОБА_6 скаржилася на сильний біль у кінцівках, а також поліцію. Після прибуття медиків вони забрали потерпілу у лікарню.
В подальшому вона ( ОСОБА_3 ) приїжджала до потерпілої в лікарню, частково сплатила їй суму витрат, понесених в зв'язку з лікуванням, на загальну суму 20 000 гривень.
Пред'явлений цивільний позов вона визнала частково, а саме - в частині матеріальних збитків, понесених потерпілою на лікування, в іншій частині не визнала.
Окрім показань обвинуваченої ОСОБА_3 , її винуватість у скоєнні злочину за обставин, викладених у даному вироку, знайшла своє повне підтвердження у доказах, які суд вважає належними та допустимими у відповідності до ст.ст.85,86 КПК України.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 пояснила наступне.
Так, вона 05.02.2020 року близько 15:25 годин вона виїхала на велосипеді зі свого двору у справах і рухалася по вул. Генерала Волівача у м. Дніпрі.
Під час руху вона у зустрічній смузі побачила трактор, який рухався на невеликій швидкості, а за ним їхав автомобіль марки «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 .
В певний момент вказаний автомобіль, здійснюючи обгін трактора, виїхав на зустрічну смугу, в якій у цей же час їхала вона на велосипеді, і його почало заносити, він рухався некеровано боком прямо на неї, внаслідок чого відбулося зіткнення передньої частини її велосипеда і правого боку вказаного транспортного засобу. В результаті зіткнення велосипед опинився під колесами автомобіля, а вона ( ОСОБА_6 ) перелетіла через автомобіль і впала на землю.
Свідки вказаної ДТП, які проходили поруч, викликали швидку медичну допомогу і поліцію, і приблизно через 15-20 хвилин медики відвезли її до лікарні з місця ДТП.
Через декілька днів до неї в лікарню приїхала обвинувачена ОСОБА_3 , яка придбала їй ліки і медичні препарати для проведення першочергової операції на нозі. Крім того, вона також передавала грошові кошті її синові під розписку.
Пред'явлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченої матеріальної та моральної шкоди вона підтримала, просила суд його задовольнити в повному обсязі.
Крім показань обвинуваченої ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_6 , її вина підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме:
- згідно з протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.02.2020 року, схеми та фото-таблиці до нього, об'єктом огляду є ділянка місцевості, яка знаходиться в районі будинку АДРЕСА_3 , де 05.02.2020 року ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустила порушення ПДР України, внаслідок чого допустила наїзд на велосипед, яким в цей час керувала потерпіла ОСОБА_6 ;
- із довідки чергового лікаря КНП «Міська клінічна лікарня №2» ДМР слідує, що у потерпілої ОСОБА_6 під час її госпіталізації було встановлено діагноз: «закритий перелом середньої третини кісток лівої голені»;
- згідно з висновком судово-медичної експертизи №478е від 12.02.2020 року, внаслідок ДТП потерпілій ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового поперечного перелому лівої великогомілкової та малогомілкової кісток у середній третині зі зміщенням уламків, не менше 20-ти синців - по зовнішній поверхні лівого стегна від верхньої до нижньої третини з переходом відповідно на проекцію лівого колінного суглобу, по передньо-зовнішній поверхні лівої гомілки від верхньої до нижньої кінцівки, по внутрішній поверхні лівого гомілково-ступневого суглобу з переходом на тильну поверхню лівої стопи в проекцію 3-5-ї плюснових кісток, по внутрішній поверхні правої гомілки у верхній третині, по передньо-внутрішній поверхні правої гомілки у середній третині, 8-ми саден - по задній поверхні правого та лівого ліктьових суглобів, по зовнішній поверхні правої гомілки у верхній третині, по передній поверхні правої гомілки на межі верхньої та середньої третини (частково на тлі синця), по передній поверхні лівої гомілки у середній третині (на тлі синця), в проекції серединного квадрату лівої сідниці; враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, можливо сказати, що вони могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі), якими могли бути і виступаючі частини рухаючись авто- та вело-засобів за умов дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння виявлених у неї тілесних ушкоджень, дані медичної документації, можливо вказати, що ушкодження утворилось незадовго до надходження на стаціонарне лікування в КНП «МКЛ №2» ДМР. Виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день) відповідно до п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6 - термін зрощення кісткової тканини понад 21-ну добу;
- із висновку судової автотехнічної експертизи №19/104-9/2/242 від 13.02.2020 року слідує, що В даній дорожній обстановці водій автомобіля марки «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 повинна була діяти відповідно до вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України; при заданому механізмові події дії водія автомобіля марки «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 12.1 ПДР України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням даної ДТП. Технічна можливість запобігти вказаній ДТП для водія автомобіля марки «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 визначалася виконанням нею вимог п.12.1 Правил дорожнього руху і для неї не було будь-яких перешкод технічного характеру, які не дозволили б їй виконати зазначені вимоги ПДР; порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушила вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, який встановлює наступне: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», що з технічної точки зору перебуває у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП;
- відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 06.02.2020 року, автомобіль марки «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано речовим доказом і передано на зберігання обвинуваченій ОСОБА_3 ;
- згідно з постановою про визнання речовим доказом від 06.02.2020 року, велосипед синього кольору визнано речовим доказом і передано на зберігання потерпілій ОСОБА_6 .
Таким чином суд, допитавши обвинувачену та потерпілу, дослідивши надані стороною обвинувачення письмові докази та матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення доведена повністю, і її умисні дії, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за ч.1 ст.286 КК України кваліфіковані правильно.
Згідно з положеннями ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , є щире каяття, добровільне часткове відшкодування завданої шкоди та активне сприяння розкриттю злочину.
Відповідно до ст.67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , судом не встановлено.
При цьому суд, признаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , вважає за необхідне застосувати положення ст.69 КК України, виходячи з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Виходячи з буквального змісту даної норми, як підставою для призначення більш м'якого покарання в ч.1 ст.69 КК вказується на дві групи чинників, які певним чином характеризують вчинений злочин і особу винного: 1) наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; 2) дані, що характеризують особу винного.
При цьому обставини, що пом'якшують покарання, як одна з підстав застосування статті 69 КК України, повинні мати певні кількісні та якісні характеристики. А відомості про особу винного, як самостійна підстава призначення більш м'якого, покарання повинні оцінюватися судом, в першу чергу, з точки зору можливості досягнення таким (більш м'яким) покаранням тих цілей, які сформульовані в частині 2 статті 50 КК України.
Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише за наявністю двох розглянутих підстав застосування статті 69 КК України в їх єдності і сукупності.
Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом із застосуванням ст.69 КК України, не може бути нижче мінімальної межі відповідного виду покарання, встановленого в Загальній частині КК, тобто менше, ніж один рік позбавлення або обмеження волі, шість місяців виправних робіт, один місяць арешту і т.д. З підстав, зазначених у ч.1 ст.69 КК України, суд може не призначати додаткове покарання, передбачене санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК як обов'язкове.
Враховуючи наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме те, що обвинувачена ОСОБА_3 щиро розкаялася за вчинене, активно сприяла розкриттю злочину та добровільно частково відшкодувала завдану шкоду, а також її особи, а саме те, що вона з необережності вчинила кримінальне правопорушення, яке, згідно зі ст.12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів, на обліках у лікаря-нарколога і лікаря-психіатра не перебуває, за місцем мешкання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні трьох малолітніх дітей 2008, 2010 та 2017 року народження, має статус матері у багатодітній сім'ї, скоєним злочином не завдала шкоди державним чи суспільним інтересам, суд, враховуючи матеріальний стан обвинуваченої, вважає можливим призначити їй покарання у виді штрафу з урахуванням положень ст.69 КК України у розмірі на чверть нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті ч.2 ст.286 КК України, з розстрочкою такого штрафу рівними частинами на строк 1 рік.
По справі потерпілою ОСОБА_6 до обвинуваченої ОСОБА_3 було заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 18 352 (вісімнадцять тисяч три п'ятдесят дві) гривні 62 (шістдесят дві копійки), втрачений заробіток за період непрацездатності у розмірі 173 177 (сто сімдесят три тисячі сто сімдесят сім) гривень 40 (сорок) копійок та моральної шкоди у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.
Виходячи з принципів розумності і справедливості, суд вважає за необхідне даний цивільний позов задовольнити частково, виходячи з наступного.
Згідно із положеннями ст.ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову.
Стаття 128 КПК України передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Так, в ході дослідження цивільного позову та додатків до нього, судом встановлено, що матеріальні витрати в розмірі 18 352 гривні 62 копійки, понесені потерпілою в зв'язку з лікуванням і подальшим відновленням стану здоров'я, знайшли своє повне підтвердження у відповідних платіжних документах, приєднаних до позову, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченої втраченого заробітку на суму 173 177 гривень 40 копійок, який потерпіла визначила, виходячи з розміру заробітної плати, суд приходить до висновку, що позов у цій частині не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої здоров'ю фізичної особи внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я визначені законодавцем у ч.1 ст.1195 ЦК України, відповідно до якої фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.
Відповідно до ч.1 ст.1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.
Таким чином, розмір втраченого заробітку (доходу) потерпілого обов'язково визначається з урахуванням втрати чи зменшення його професійної або загальної працездатності.
Специфіка шкоди, яка завдана здоров'ю, полягає у майнових втратах, яких фізична особа зазнала, внаслідок завдання цієї шкоди. До таких витрат законодавець відносить: а) заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності; б) додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, стороннього догляду тощо.
Потерпіла ОСОБА_6 не надала суду листок непрацездатності та розрахунку отриманих нею виплат в зв'язку з непрацездатністю в період лікування негативних наслідків, отриманих нею в результаті ДТП, в зв'язку з чим суд позбавлений процесуальної можливості правильно визначити розмір суми втраченого заробітку з вирахуванням сум, які потерпіла отримала в якості виплати в зв'язку з непрацездатністю в період з 05.02.2020 року (подія ДТП) до 11.09.2020 року (момент виходу з лікарняного на роботу), а тому підстав для задоволення цивільного позову в цій частині у суду немає.
Розглядаючи даний цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що він підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У відповідності до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у тому числі: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Так, потерпіла ОСОБА_6 , з-поміж іншого, обґрунтовувала заявлений позов пережитими нею стражданнями і фізичним болем, порушенням спокою в сім'ї, негативними переживаннями та спогадами, тривогою, емоційними реакціями при згадуванні.
За таких обставин суд, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди, яка була завдана кримінальним правопорушенням, скоєним відносно ОСОБА_6 , враховуючи встановлену в ході судового розгляду вину обвинуваченої ОСОБА_3 , характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнала потерпіла внаслідок вчиненого злочину, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає заявлену суму в розмірі 100 000 гривень занадто завищеною, в зв'язку з чим приходить до обґрунтованого висновку про необхідність в цій частині позов задовольнити частково, а саме в розмірі - 10 000 (десять тисяч) гривень, що, на переконання суду, повністю відповідає глибині фізичних та моральних страждань потерпілої.
Процесуальні витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз, підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.
Питання щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні підлягає вирішенню судом у порядку, встановленому ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу з урахуванням положень ст.69 КК України у розмірі 2 250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 38 250 (тридцять вісім тисяч двісті п'ятдесят) гривень, розстрочивши виплати штрафу певними частинами на 12 (дванадцять) місяців, зобов'язавши сплачувати рівними частинами по 3 188 (три тисячі сто вісімдесят вісім) гривень, починаючи з моменту набрання чинності цим вироком.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2020 року на автомобіль марки «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_10 - скасувати.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 18 352 (вісімнадцять тисяч три п'ятдесят дві) гривні 62 (шістдесят дві копійки) гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 10 000 (десять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати, пов'язані із залученням експерта при проведенні судової автотехнічної експертизи №19/104-9/2/292 від 13.02.2021 року в сумі 1 256 гривень 08 копійок.
Речові докази:
* автомобіль марки «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на зберігання обвинуваченій ОСОБА_3 - вважати повернутим за належністю ОСОБА_3 ;
* велосипед синього кольору, який передано на зберігання потерпілій ОСОБА_6 вважати повернутим за належністю ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше
Суддя ОСОБА_1
З оригіналом згідно: Суддя -
Секретар -