17 червня 2021 року м. Чернівці
Справа № 725/8/21
Провадження № 22-ц/822/637/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Литвинюк І.М.
суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.
секретар: Собчук І.Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Форвард Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 квітня 2021 року, головуючий у І-й інстанції - Чебан В.М.,
У грудні 2020 року АТ «Форвард Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що ПАТ «Банк Руский Стандарт», правонаступником якого стало АТ «Банк Форвард», 04 червня 2013 року укладено договір з ОСОБА_1 про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_1 з відкриттям поточного рахунку № НОМЕР_2 . Відповідно до п.1 підписаної відповідачем заяви, договір про картку укладений на умовах, викладених в даній заяві, Тарифах по карткам Банку та Умовах про надання та обслуговування платіжних карток Банку. В порушення норм Закону та умов договору відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує.
Вказував на те, що 03 жовтня 2018 року та 05 жовтня 2020 року позивач направляв відповідачу заключний рахунок-виписку із вимогою погасити заборгованість за договором про картку в сумі 39 063,19 грн, однак вказана заборгованість не погашена.
Станом на 24 грудня 2020 року утворилася заборгованість в сумі 41 474,40 грн, яка складається з суми заборгованості згідно з розрахунком заборгованості за договором про картку в розмірі 39 063,19 грн та трьох процентів річних в розмірі 2 411,21 грн.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за Договором про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_1 в сумі 41 474,50 грн, що включає: заборгованість за договором в сумі 39 063,19 грн та 3% річних в сумі 2 411,21 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 квітня 2021 року позов АТ « Банк Форвард» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованість за Договором про надання та використання платіжної картки №106820179 в сумі 41 474,50 грн, що включає: заборгованість за договором в сумі 39 063,19 грн, 3% річних в сумі 2 411,21 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
На рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 квітня 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Посилається не те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, умови надання та обслуговування платіжних карток ПАТ «Банк Руский стандарт» не містять підпису відповідача. Окремого договору між сторонами щодо обчислення строку позовної давності та щодо відрахування початку строку позовної давності не укладалося.
На апеляційну скаргу відзив не надходив.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наданий стороною позивача розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за Договором про картку та нарахованих 3% річних на суму боргу є належним доказом у справі. Будь-якого іншого розрахунку в ході розгляду справи відповідачкою надано не було, клопотання про призначення експертизи щодо визначення заборгованості нею не заявлено. Усі грошові операції були проведені АТ «Банк Форвард» у повній відповідності до Договору про картку. Строк позовної давності позивачем не було пропущено.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
З матеріалів справи вбачається, що 04 червня 2013 року між ПАТ «Банк Руский Стандарт», правонаступником якого стало АТ «Банк Форвард», та ОСОБА_1 укладено договір про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_1 з відкриттям поточного рахунку № НОМЕР_2 (а.с.5).
Відповідно до Статуту АТ «Банк Форвард», АТ «Банк Форвард» є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «Банк Руский Стандарт».
Тарифи по вказаній картці затверджені наказами по банку від 11 грудня 2012 року та від 25 квітня 2013 року. Вказаними тарифами передбачено сплату клієнтом відсотків у розмірі 55% річних та інші платежі, про які домовились сторони. (а.с.6,17,18).
Відповідно до частини 2 статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, наслідком акцепту (прийняття) ПАТ «Банк Руский Стандрат» оферти (пропозиції), викладеної в п. 1 Заяви ОСОБА_1 , став факт укладення Договору про картку.
Відповідно до п. 1 підписаної відповідачем Заяви, Договір про картку укладений на умовах, викладених в цій Заяві, Тарифах по картках Банку та Умовах надання та обслуговування платіжних карток Банку. Відповідно до п. 3. Заяви ОСОБА_1 розуміла і погоджувалася з тим, що складовою та невід'ємною частиною Договору про картку є Умови по карткам та Тарифи по карткам, з якими ознайомлена, погодилась, і зобов'язалася неухильно дотримуватись їх положень.
Верховний Суд у своїй Постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 751/10114/16-ц щодо аналогічних правовідносин прийшов до висновку, що Клієнт АТ «Банк Форвард» була ознайомлена з тарифами банку, оскільки за умовами пункту 8 заяви-оферти, банк у повному обсязі повідомив про порядок обчислення процентних доходів, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій, предмет кожної сукупної послуги, обґрунтування вартості супутньої послуги, правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, фінансові умови договору про картку міститься також в умовах по картках. Клієнт погодилась з тим, що з тарифами по картках ознайомлена та погоджується з ними, їх зміст розуміє і зобов'язується дотримуватись її положення.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами пунктів 3, 6 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі статтею 41 Закону України "Про Національний банк України" та частинами 1, 2 статті 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний Банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку, відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 30.12.1998 року № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 18.06.2003 року № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій.
До матеріалів справи приєднано виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 , з яких вбачається рух коштів по рахунку відповідача, всі операції з картковим рахунком з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції.
Спростування наведених висновків та розрахунків заборгованості, які надав Банк, апеляційна скарга не містить.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом вірно встановлено, що наданий стороною позивача розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за Договором про картку та нарахованих 3 % річних на суму боргу є належним доказом у справі, в свою чергу, відповідачкою будь-якого іншого розрахунку в ході розгляду справи надано не було, клопотання про призначення експертизи щодо визначення заборгованості нею не заявлено.
Крім того, необґрунтованими є й доводи апеляційної скарги щодо застосування у даному випадку строку позовної давності щодо позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1ст. 259 ЦК України).
З рахунку-виписки по рахунку НОМЕР_2 за договором №106820179 від 04 червня 2013 року за період з 04 січня 2018 року по 05 лютого 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснила погашення кредиту у розмірі 600 грн (а.с.155). За таких обставин, позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності на звернення до суду з позовом, оскільки 29 грудня 2020 року позовна заява була направлена до суду першої інстанції поштовими засобами зв'язку АТ «Укрпошта» (а.с.65).
Колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів для спростування висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.
На підставі викладеного, відповідно до вимог статті 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: Н.К. Височанська
І.Н. Лисак