18 червня 2021 року
м. Харків
Справа № 644/7719/16-ц
Провадження № 22-ц/818/3583/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Тичкової О.Ю.
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Харківводоканал»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 11 березня 2020 року, ухвалене у складі судді Бугери О.В.,
У вересні 2016 року Комунальне підприємство «Харківводоканал» (далі КП «Харківводоканал») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суму заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення в розмірі 14482 грн. 53 коп., з яких: 7274 грн. 03 коп. за надані послуги з централізованого водопостачання за період 01.02.2011 по 31.08.2016; 4735 грн. 65 коп. за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.01.2010 по 31.12.2016; 312 грн.65 коп. три проценти річних; 2160 грн.20 коп. індекс інфляції. Крім того просило стягнути судовий збір у розмірі 1378, 00 грн.
В обґрунтування позову зазначило, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , однак за надані послуги сплачують не в повному обсязі, що призвело до утворення у них заборгованості в період з 01.01.2010 по 31.08.2016, яка враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, становить суму 14482 грн. 53 коп. 28.04.2016 відповідачам направлено рахунок-попередження з пропозицією погасити борг за надані послуги у 10 денний строк, однак на момент подання позову боржники не здійснили жодних заходів до повного погашення заборгованості.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 20 січня 2017 року позовні вимоги КП «Харківводоканал» задоволено частково. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.02.2011 року по 31.08.2016 року в розмірі 7274,03 грн., та водовідведення за період з 01.01.2010 року по 31.08.2016 року в розмірі 4735,65 грн., з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 2160,20 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 312,65 грн., а всього 14482 (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 53 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» судові витрати в сумі 1378 грн. 00 коп., по 459 грн. 33 коп. з кожного( а.с. 44-45).
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 15.01.2020 заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 20.01.2017 задоволено. Скасовано заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 20.01.2017 та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження ( а.с. 97-98).
У лютому 2020 року КП «Харківводоканал» збільшено позовні вимоги, відповідно до яких, просило стягнути на його користь з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суму заборгованості за послуги з теплопостачання в розмірі 36656 грн. 40 коп., з яких: 18048 грн. 50 коп. за надані послуги з централізованого водопостачання за період 01.02.2011 по 31.12.2019; 13 496 грн. 24 коп. за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.01.2010 по 31.12.2019; 312 грн.65 коп. три проценти річних за період 01.09.2013 по 31.08.2016; 2160 грн.20 коп. індекс інфляції; 750 грн. 05 коп. три проценти річних за період з 01.01.2017 по 31.12.2019; 1888 грн. 76 коп. індекс інфляції за період 01.01.2017 по 31.12.2019. Крім того просив стягнути судовий збір у розмірі 1378, 00 грн. Посилаючись на те, до теперішнього часу відповідачі не сплачують за послуги централізованого водопостачання та водовідведення ( а.с. 108-109).
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 11 березня 2020 року позовні вимоги КП «Харківводоканал» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.10.2013 року по 31.12.2019 року в розмірі 15413,13 грн., водовідведення за період з 01.10.2013 року по 31.12.2019 року в розмірі 12276,12 грн., 3% річних за період з 01.09.2013 року по 31.08.2016 року в розмірі 312,65 грн., індекс інфляції за період з 01.09.2013 року по 31.08.2016 року в розмірі 2160,20 грн., 3% річних за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року в розмірі 750,05 грн., індекс інфляції за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року в розмірі 1888,76 грн., а всього 32800 (тридцять дві тисячі вісімсот) грн. 91 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1233 грн. 07 коп., по 411 грн. 02 коп. з кожного. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення підлягають задоволенню лише в межах трирічного строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилаються на те, що вона з 2009 року та по теперішній час не проживає в квартирі АДРЕСА_2 , та не користується цим житловим приміщенням та взагалі не має доступу до нього, отже не є споживачем комунальних послуг. Фактичним її місцем проживання є: АДРЕСА_3 .
КП «Харківводоканал» надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду від 11.03. 2020 - без змін. Посилається на те, що відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 . Так, довідка надана суду відповідачем ОСОБА_3 не є дійсною. Відповідно до постанови кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 затверджено « Правила реєстрації за місця проживання» та « Порядок передачі органам реєстрації інформації до Єдиного демографічного реєстру», згідно яких проживання здійснюється тільки за однією адресою, у разі якщо особа проживає у двох або більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. Отже ОСОБА_5 не була позбавлена можливості раніше повідомити позивача про зміну місця проживання, або знятися з реєстрації за цією адресою.
Згідно із частинами 1, 2 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом установлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області та довідки з місця проживання від 30.03.2011 ( а.с. 17-19, 29).
Згідно відомостям відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області ОСОБА_3 проживає за адресою АДРЕСА_1 , де вона зареєстрована з 30.11.2011 ( а.с. 18).
Як убачається з матеріалів справи, відповідачі є абонентами КП «Харківводоканал» і користуються послугами з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: квартира АДРЕСА_2 на підставі тарифів, встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг у відповідності до ч.2 ст.20 Закону України «Про житлового-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875, ст.22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», п.20 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 року №630.
Договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення між КП «Харківводоканал» та відповідачами не укладався, але житлово-комунальні послуги відповідачам надавались, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини.
Щомісяця з 01.10.2013 по 31.12.2019 позивач нараховував відповідачам плату за послуги водопостачання та водовідведення, однак останні кошти за вказані послуги не сплачували, внаслідок чого у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 утворилась заборгованість.
Докази щодо звернення відповідачів в установленому законодавством порядку з претензіями щодо надання неякісних житлово-комунальних послуг у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до абзацу 13 частини першої ст.1 Закону України № 1875-IV від 24.06.2004 «Про житлово-комунальні послуги» (надалі Закон № 1875-IV), що діяв на час виникнення спірних правовідносин, споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до пунктів 5, 10 ч.3 ст.20 Закону № 1875-IV споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.
Відповідно до ст. 67 Житлового кодексу Української РСР (надалі ЖК України) плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідно до ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця.
Відповідно до зазначених норм та за змістом Закону № 1875-IV зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов'язані вносити плату за їх використання.
Заперечуючи проти рішення суду від 11.03.2020 в частині про стягнення з неї заборгованості, ОСОБА_3 посилалася на те, що з 2009 року вона не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , отже не є споживачем комунальних послуг за цією адресою. Фактичним її місцем проживання є: АДРЕСА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою ДОП СП ВП №1 Харківського РУРП № 2 ГУНП в Харківській області. В іншій частині рішення не оскаржує.
На підтвердження зазначених обставин, ОСОБА_3 надала суду інформаційну довідку від 07.04.2021 ДОП СП ВП №1 Харківського РУРП № 2 ГУНП в Харківській області та письмові пояснення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , згідно з якими ОСОБА_3 мешкає за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 162-170).
Згідно з частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Реєстрація місця проживання чи перебування фізичних осіб в Україні регулюється Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2012 року № 1077, що діяв на час виникнення спірних правовідносин (надалі Порядок).
Абзацами 5 та 11 статті 3 Закону України № 1382-IV від 11.12.2003 «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місцем проживання є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно з пунктом 1.2 Порядку реєстрація місця проживання чи перебування особи - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. Відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, які в розумінні статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є документами що підтверджують місце реєстрації чи перебування фізичної особи.
При цьому Порядок відрізняв поняття «реєстрація місця проживання» та «реєстрація місця перебування».
Так, відповідно до п. 4.1 Порядку реєстрація місця перебування особи здійснюється за заявою про реєстрацію місця перебування особи, форму якої наведено в додатку 14 до цього Порядку, яка подається особою або її законним представником.
Для реєстрації місця перебування особа або її законний представник разом із заявою подає:
паспортний документ або довідку про звернення за захистом в Україні. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України;
документи, що підтверджують:
право на перебування в житлі - свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. За їх відсутності реєстрація місця перебування здійснюється за згодою власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї;
право на перебування у закладі/установі або взяття на облік бездомних осіб - довідка про прийняття на обслуговування в такому закладі/установі, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи;
свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце перебування дитини, яка не досягла 16-річного віку (п. 4.2 Порядку).
Працівник територіального підрозділу ДМС, а після утворення центрів - адміністратор центру (крім внесення відомостей про реєстрацію місця перебування до паспортного документа):
перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця перебування особи та наявність документів, необхідних для реєстрації місця перебування, про що ним вчиняється відповідний запис у зазначеній заяві;
реєструє прийняту заяву у Журналі обліку заяв про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи;
заповнює один примірник відомостей про реєстрацію місця перебування особи (додаток 15) для надсилання до адресно-довідкового підрозділу;
вносить відомості про реєстрацію місця перебування особи до повідомлення про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/ перебування призовників та військовозобов'язаних, якщо особа є призовником або військово зобов'язаною. Відомості, внесені до цього повідомлення, раз на місяць до 5 числа надсилаються до військового комісаріату;
уносить відомості про реєстрацію місця перебування до паспортного документа шляхом проставлення в ньому штампа реєстрації місця перебування, форму якого наведено в додатку 16 до цього Порядку;
повертає особі паспортний документ та інші документи, що подавалися для реєстрації місця перебування (п. 4.5 Порядку).
Матеріалами справи не спростовується та апелянт не заперечувала, що за адресою АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 своє місце перебування в установленому законом Порядку у період з 01.10.2013 по 31.12.2019 не реєструвала.
Пунктом 6 частини першої статті 20 Закону № 1875-IV передбачено право споживача на несплату вартості житлово-комунальних послуг у тому числі за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні.
Зазначене право споживача, відповідно до приписів підпункту 1 пункту 29 Правил надання послуг з послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, реалізується на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Оскільки за період з 01.10.2013 по 31.12.2019 ОСОБА_3 до КП із заявою про свою тимчасову відсутність за адресою: АДРЕСА_1 , не зверталася, у КП « Харківводоканал» не було підстав для не нарахування заборгованості за надані послуги ОСОБА_3 , а у суду також відсутні підстави для відмови КП « Харківводоканал» у стягненні заборгованості за надані ним послуги з ОСОБА_3 з підстав її не проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначене не позбавляє ОСОБА_3 права в подальшому звернутися до позивача із відповідною заявою про не нарахування вартості комунальних послуг на неї, у зв'язку із проживанням за іншою адресою, надавши докази, подані суду для обґрунтування апеляційної скарги.
Оскільки доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції та не спростували законного та обґрунтованого висновку суду про задоволення позову в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Орджонікіджевського районного суду міста Харкова від 11 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 18 червня 2021 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П.Пилипчук