Провадження № 22-ц/803/4149/21 Справа № 203/908/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
09 червня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.
при секретарі - Кравченко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її законного представника ОСОБА_2 ,
на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 січня 2021 року
по справі за позовом ОСОБА_1 в особі її законного представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи : Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Арсентьєва Анастасія Анатоліївна, Перша Дніпровська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
В лютому 2016 року до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 в особі її законного представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи : Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Арсентьєва Анастасія Анатоліївна, Перша Дніпровська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 січня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в особі її законного представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи : Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Арсентьєва Анастасія Анатоліївна, Перша Дніпровська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі її законного представника ОСОБА_2 просить скасувати рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 січня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві ОСОБА_3 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її законного представника ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 січня 2021 року просить відмовити ОСОБА_1 в особі її законного представника ОСОБА_2 у задоволенні апеляційної скарги на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 січня 2021 року та рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 січня 2021 року залишити без змін.
Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в особі її законного представника ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов до висновку, що висновок посмертної судово-психіатричної експертизи №18 від 26.08.2016 року з урахуванням вищенаведених обставин не є належним, достатнім та допустимим доказом, а інші докази не містять беззаперечних даних про абсолютну неспроможність ОСОБА_4 на момент складання та посвідчення заповіту 04.09.2015 року розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Але з таким висновком суду повністю погодитись неможливо з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті останнього відкрилась спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений 04.09.2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Арсеньєвою А.А. за реєстровим №1316, згідно якого ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповідав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3
18 листопада 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлого ОСОБА_4
15 грудня 2015 року заяву про прийняття спадщини за законом після померлого ОСОБА_4 було подано ОСОБА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним заповіту, позивачка посилалась на те, що вона є інвалідом ІІ групи за загальним захворюванням, непрацездатна та потребує постійного нагляду та лікування, отримує пенсію по інвалідності та інших доходів не має. За життя брат постійно дбав про неї, допомагав матеріально. Після того, як в 2015 році брат дізнався, що тяжко хворий на рак, він постійно хвилювався про те, хто буде дбати про неї та за які кошти вона буде жити, коли залишиться одна. Він неодноразово висловлював свою думку про те, що належна йому квартира за законом перейде до неї, оскільки інших спадкоємців в нього не має. В зв'язку із різким погіршенням стану та швидким прогресуванням хвороби, останні два місяці свого життя брат постійно лікувався, робив різноманітні дослідження та обстеження, знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні онкології. Під час знаходження на стаціонарному лікуванні в лікарні №4 брат переніс хірургічну операцію, проходив курс протиракового лікування (спеціальні процедури та медичні препарати), приймав сильні знеболюючі ліки. Все це разом із болем, від якого він постійно страждав, впливало на його психічний стан, на можливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Почастішали випадки несприйняття ним дійсних подій, а деякі події могли сприйматись ним неадекватно. Таким станом брата скористалась відповідачка, яка допомагала дбати за хворим в лікарні. На час складання заповіту брат був тяжко хворою людиною, з постійним фізичним болем. Йому залишалось жити один місяць. В день посвідчення заповіту брат також знаходився під впливом сильно діючих медичних препаратів та спеціальних процедур, що могло негативно вплинути на його психічний стан, тому він не міг в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Заповіт за своїм характером та змістом є правочином. Оскільки для виконання правочину (складання заповіту) достатньо волевиявлення однієї сторони, він є одностороннім правочином, тобто для складання і оформлення заповіту необхідно волевиявлення тільки відповідача.
Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею ст.1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
Відповідно до ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 1 ст.225 ЦК України встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .
Також, під час розгляду справи було встановлено, що у ОСОБА_4 були відсутні спадкоємці першої черги та відповідно до ст.ст. 1258, 1262 ЦК України, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем брата за законом.
Згідно висновку посмертної судово-психіатричної експертизи № 18 від 26.08.2016 року встановлено, що ОСОБА_4 на момент складання та підписання заповіту 04.09.2015 року виявляв ознаки хронічного психічного захворювання у формі шизофренії. Ступінь вираженості наявного у ОСОБА_4 психічного захворювання позбавляла його можливості в період часу (04.09.2015 року), розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Згідно висновку повторної комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи №14 від 08.10.2020 року вбачається визначено, що ОСОБА_4 за своїм психічним станом міг повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час складання заповіту 04.09.2015 року.
Таким чином, двома різними експертними установами складено висновки щодо психічного та фізичного стану особи на момент складення заповіту, які містять кардинально протилежні висновки щодо стану здоров'я спадкодавця на момент укладення спірного заповіту.
Відповідно до статті 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров'я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Згідно із статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Як роз'яснено у пунктах 11, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.
У випадках, коли у справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Такій оцінці підлягають також окремі висновки експертів - членів комісійної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок. Не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо.
Зі змісту досліджуваних висновків експертів вбачається, що експертами при проведенні експертного дослідження було застосовано різні підходи до визначення стану здоров'я спадкодавця на час посвідчення спірного заповіту, а тому експерти дійшли протилежних висновків, які (з урахуванням методу дослідження) не є взаємовиключними.
За умови наявності двох протилежних висновків судом повинні оцінюватись обидва висновки в сукупності.
Надаючи перевагу висновку посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи № 18 від 26.08.2016 року, судова колегія виходить з наступного.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, висновок посмертної судово-психіатричної експертизи № 18 від 26.08.2016 року складено на підставі матеріали цивільної справи, даних медичної документації - медичної карти №16048 стаціонарного хворого КУ «Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня №4», з урахуванням пояснень сторін, приватного нотаріуса, показань свідків, на підставі чого зроблено висновок, що ОСОБА_4 за своїм психічним станом міг повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час складання заповіту 04.09.2015 року.
При проведенні даної експертизи експертами використовувались матеріали цивільної справи, а також медична карта №16048 стаціонарного хворого КУ "Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня №4", медична карта амбулаторного хворого КУ "Дніпропетровська міська поліклініка №1".
Разом з тим, у висновку експертизи №18 від 26.08.2016 року на підставі дослідженої медичної документації не було зазначено, що померлого ОСОБА_4 в подальшому було знято з обліку лікаря-психіатра з діагнозом "шизофренія" та/або він повністю одужав, та те, що ОСОБА_4 більше не звертався до цього медичного закладу за лікуванням не є беззаперечним доказом його одужання.
Посилання у відзиві відповідача про те, що вказаний висновок експерта є неналежним доказом по даній справі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки будь-які зовнішні обставини мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення такого правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, а тому неврахування показів свідків у посмертній судово-психіатричній експертизі №18 від 26.08.2016 року не робить цей експертний висновок неналежним, недостатнім та недопустимим доказом по справі.
Отже, з висновку посмертної судово-психіатричної експертизи №18 від 26.08.2016 року вбачається, що експертиза була проведена комісією експертів КЗ "Дніпропетровська обласна психіатрична лікарня" у складі осіб, які були попереджені про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.
А тому, колегія суддів приходить до висновку, що з вказаного експертного висновку вбачається, що тих даних та матеріалів, які були представлені для дослідження - було достатньо і вони не викликали сумніву у їх достовірності, у зв'язку з чим експертами не були заявлені перед судом відповідні клопотання.
У висновку експертизи №18 від 26.08.2016 року експертами зроблено докладний опис проведених досліджень, в тому числі на підставі медичної документації, а зроблені в результаті їх висновки надали обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання про неспроможність померлого усвідомлювати значення своїх дій та керуватися ними 04.09.2015 року (день складання заповіту).
Щодо висновку повторної посмертної судово-психіатричної експертизи №14 від 08.10.2020 року, необхідно зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що висновок вказаної експертизи складено на підставі пояснень свідків, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
При проведенні даної експертизи експертами використовувались тільки матеріали цивільної справи.
Також, судом першої інстанції було зазначено у рішенні суду, що при проведенні повторної експертизи експертами не досліджувалась медична картка амбулаторного хворого КУ "Дніпропетровська міська поліклініка №1".
Отже, висновок повторної комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи №14 від 08.10.2020 року про те, що ОСОБА_4 за своїм психічним станом міг розуміти значення своїх дій та керувати ними на час складення заповіту експерти фактично засновують на припущеннях.
З медичних документів, які досліджувались експертами при проведенні експертизи №18 від 26.08.2016 року, вбачається, що ОСОБА_4 перебував на лікуванні у зв'язку з діагностованою у нього онкологічною, супутніми хворобами, та перебував на лікуванні з психічним захворюванням.
Таким чином, медична документація, яка досліджувалась експертами при проведенні експертизи №18 від 26.08.2016 року дозволяє дійти висновків, що ОСОБА_4 за час життя хворів на психічні захворювання.
У судовому засіданні позивач пояснила, що на день посвідчення заповіту на користь відповідачки, її брат знаходився під дією медичних препаратів, які впливали на його психічний стан, на його можливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що унеможливлювало вільне волевиявлення брата, тобто його дії під час складання та підписання заповіту вранці 04.09.2015 року не відповідали його волі.
Недоречними є посилання суду першої інстанції на покази свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , оскільки як вбачається з матеріалів справи останні не допитувались у судовому засіданні під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Отже, помилковими є висновки суду першої інстанції, які ґрунтуються на висновку повторної комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи №14 від 08.10.2020 року, та свідченнях вказаних свідків відповідача, щодо спроможності ОСОБА_4 , який за життя мав психічне захворювання "шизофренія" та не був знятий з психіатричного обліку, розуміти значення своїх дій та керувати ними при складанні заповіту 04.09.2015 року (за місяць до смерті відповідача від онкологічного захворювання).
Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України вказане є підставою для визнання заповіту недійсним.
У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №6 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Також, у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у судових справах про спадкування" зазначено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати
ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК).
Згідно ч. 4 ст. 1257 ЦК України у разі недійсності заповіту, спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом другої черги, після смерті ОСОБА_4 , а заповіт на ім'я відповідача є недійсним, тому право власності на квартиру АДРЕСА_1 підлягає визнанню за позивачем.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі її законного представника ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 січня 2021 року скасуванню.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі її законного представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи : Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Арсентьєва Анастасія Анатоліївна, Перша Дніпровська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , посвідчений 04 вересня 2015 року приватним нотаріусом Арсеньєвою Анастасією Анатоліївною.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 31,0 кв.м., загальною площею 44,8 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 6192,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її законного представника ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 січня 2021 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі її законного представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи : Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Арсентьєва Анастасія Анатоліївна, Перша Дніпровська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , посвідчений 04 вересня 2015 року приватним нотаріусом Арсеньєвою Анастасією Анатоліївною.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 31,0 кв.м., загальною площею 44,8 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 6192,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді В.С.Городнича
М.Ю.Петешенкова