Постанова
Іменем України
15 червня 2021 року
м. Київ
справа № 752/19657/16
провадження № 61-5267св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 ,
треті особи: Безуглівська сільська рада Згурівського району Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапчук Неля Вікторівна,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Миколаєнко Євгеній Васильович, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року у складі судді Мирошниченко О. В.та постанову Київського апеляційного суду
від 04 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Приходька К. П.,
Таргоній Д. О., Олійника В. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 , у якому просила визнати недійсним заповіт, складений
від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_2 , посвідчений 16 жовтня 2015 року Безуглівською сільською радою Згурівського району Київської області та зареєстрований у спадковому реєстрі 22 червня 2016 року філією м. Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи» за № 59137421.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді квартири
АДРЕСА_1 . Позивач
у встановлений законом строк звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини. У серпні 2016 року її було викликано до слідчого відділу Шевченківського управління поліції головного управління національної поліції України в м. Києві (далі - СВ Шевченківського УП ГУ НП України в
м. Києві) для надання пояснень як свідка у кримінальному провадженні, відкритому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 КК України (підроблення заповіту). У зв'язку із цим їй стало відомо про існування заповіту від 16 жовтня 2015 року, посвідченого Безуглівською сільською радою Згурівського району Київської області та зареєстрованого у спадковому реєстрі 22 червня 2016 року філією м. Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи» за № 59137421. Цим заповітом ОСОБА_4 заповів усе своє майно не відомій позивачу особі ОСОБА_2 , яка є відповідачем у справі.
На момент звернення до суду із позовом, слідчим СВ Шевченківського УП ГУ НП України в м. Києві призначено почеркознавчу експертизу підпису, який поставлений на заповіті від імені заповідача.
ОСОБА_1 вважала, що даний заповіт її батько, ОСОБА_4 , не підписував, а отже, правочин не відповідає його волі, у зв'язку з чим просила суд визнати його недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_4 на ім'я
ОСОБА_2 , посвідчений 16 жовтня 2015 року Безуглівською сільською радою Згурівського району Київської області та зареєстрований у спадковому реєстрі 22 червня 2016 року філією м. Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи» за
№ 59137421.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюваний заповіт не відповідає вимогам закону, відсутнє вільне волевиявлення заповідача, що підтверджується, зокрема, експертним висновком, відповідно до якого підпис у даному заповіті виконано не громадянином ОСОБА_4 , а іншою особою.
ОСОБА_3 , який є спадкоємцем відповідача ОСОБА_2 , померлої
ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскаржив рішення місцевого суду в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанов судів апеляційної та касаційної інстанцій
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 23 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, надав обґрунтовану оцінку всім наявним у справі доказам, висновок суду про задоволення позову є вірним, оскільки оспорюваний заповіт не відповідає вимогам закону, а волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Постановою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Апеляційного суду м. Києва від 23 січня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд виходив з того, що апеляційним судом не було враховано, що почеркознавча експертиза
від 09 грудня 2016 року проведена у кримінальному провадженні, наявна в матеріалах справи її копія належним чином не завірена, обставини, що мають значення для надання експертного висновку в межах даної цивільної справи, апеляційним судом не з'ясовувались.
Останньою постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого
2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення,
а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року- без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки у справі достеменно встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 , що міститься у графі «Підпис» у заповіті, складеному від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_2 , посвідченому 16 жовтня 2015 року секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області Горб С.І. та зареєстрованому в реєстрі під номером 9, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою. Ці обставини встановлені висновком судово-почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19 грудня 2019 року, проведеної за клопотанням
ОСОБА_3 на підставі ухвали суду апеляційної інстанції від 09 квітня 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за його відсутності, хоча він просив відкласти розгляд справи на іншу дату, з огляду на поважність причин неможливості прибуття у судове засідання. Висновок почеркознавчої експертизи, на який послався апеляційний суд є неповним, необґрунтованим та необ'єктивним. Суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 357/12292/16-ц.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який є батьком позивача
ОСОБА_1 .
У процесі оформлення спадкових прав на майно позивачу стало відомо, що 16 жовтня 2015 року було складено та посвідчено секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області Горб С. І. заповіт, згідно з яким на випадок своєї смерті ОСОБА_4 заповів усе своє майно відповідачу у справі ОСОБА_2 .
Як на підставу позову, ОСОБА_1 посилалась на те, що вказаний заповіт її батько не підписував.
Відповідно до висновку експерта Мендрина С. В. від 09 грудня 2016 року за результатами почеркознавчої експертизи, проведеної в кримінальному провадженні, підпис на заповіті, посвідченому Безуглівською сільською радою Згурівського району Київської області16 жовтня 2015 року в графі «Підпис» « ОСОБА_4 » виконано не громадянином ОСОБА_4 , а іншою особою.
ОСОБА_3 із вказаним висновком експерта не погодився та звернувся до апеляційного суду із клопотанням про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи, яке задоволено ухвалою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року.
Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19 грудня 2019 року, за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 , що міститься у графі «Підпис» у заповіті, укладеному від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_2 , посвідченому 16 жовтня 2015 року секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області Горб С. І. та зареєстрованому в реєстрі під номером 9, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.
Підпис імені ОСОБА_4 , що міститься у графі «Підпис» у заповіті, укладеному від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_2 , посвідченому 16 жовтня 2015 року секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області Горб С. І. та зареєстрованому в реєстрі під номером 9, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.
Підпис імені ОСОБА_4 , що міститься у графі «Підпис» у заповіті, укладеному від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_2 , посвідченому 16 жовтня 2015 року секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області Горб С.І. та зареєстрованому в реєстрі під номером 9, виконаний без впливу на виконавця даного підпису якихось збиваючих факторів природного характеру.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені
статтею 1247 ЦК України, згідно з якою загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.
Згідно з частиною другою статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься й у частині третій статті 203 ЦК України.
Заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.
Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність волевиявлення ОСОБА_4 на складання заповіту
від 16 жовтня 2015 року, що встановлено висновком судово-почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19 грудня 2019 року, дійшли обґрунтованого висновку про визнання оспорюваного заповіту недійсним на підставі статей 203, 215, 1257 ЦК України.
Судом апеляційної інстанції враховано вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року (частина перша статті 417 ЦПК України).
Доказів, які б спростовували висновок судово-почеркознавчої експертизи від 19 грудня 2019 року, ОСОБА_3 суду не надав, отже, висновки судів попередніх інстанцій, що померлий ОСОБА_4 не складав на ім'я
ОСОБА_2 заповіт ґрунтуються на матеріалах справи.
Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції та розгляд справи за відсутності ОСОБА_3 є помилковими, оскільки останній був належним чином повідомлений про судове засідання, призначене на 04 лютого 2020 року (а. с. 233, 234, т. 3), клопотань про відкладення розгляду справи з наведенням поважних причин, про які зазначає скаржник, матеріали справи не містять.
Посилання в касаційній скарзі на неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 357/12292/16-ц, є помилковими, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, яку розглядав Верховний Суд правовідносини не є подібними та є різними встановлені судами фактичні обставини.
Інші доводи касаційної скарги, які є у значній мірі аналогічними доводам апеляційної скарги, мотивована відповідь на які надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Миколаєнко Євгеній Васильович, залишити без задоволення,
а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара