Ухвала
Іменем України
17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 757/52023/19
провадження № 61-9166ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паденко Тетяна Миколаївна, про визнання договору дарування недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності,
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року позов залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судові засідання, які призначалися на 14 серпня та 23 жовтня 2020 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року у задоволенні заяви про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року на нововиявленими обставинами відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що аргументи, викладені у заяві про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами, не є істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом.
У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року, у якій заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року скасувати, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ґрунтувалось на доказах та доводах наведених позивачем. Одним із основних та суттєвих доводів позивача було те, що 03 жовтня 2020 року ним було подано клопотання про відкладення судового засідання. Оскільки позивач в своїй апеляційній скарзі посилався на таке клопотання, Київський апеляційний суд при ухваленні постанови від 21 грудня 2020 року взяв до уваги цей доказ. Водночас перевіркою вхідної кореспонденції суду встановлено, що 23 жовтня 2020 року за вх № 150954/20 представником позивача ОСОБА_5 особисто подано заяву про відкладення судового розгляду цивільної справи, яку відділом документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян зареєстровано о 16:52 год. Тобто клопотання представник позивача подав вже після постановлення ухвали судом в судовому засіданні, що відбулось о 12:30 год того ж дня. Зазначена обставина про те, що представник ввів суд в оману, вказавши, що 03 жовтня 2020 року ним подано клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 23 жовтня 2020 року, існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома заявнику. Зазначене суд апеляційної інстанції до уваги не взяв, не врахував, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.
Встановлено, що 21 грудня 2020 року апеляційним судом розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року, якою його позов залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою належним чином повідомленого позивача в судове засідання.
Апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме суд не звернув уваги, що вимоги пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України поширюються лише на випадок, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з'явився саме в судове засідання, а не у підготовче засідання, що мало місце у спірному випадку.
Суд апеляційної інстанції встановив, що рішення про закриття підготовчого провадження у справі суд першої інстанції не приймав, справу не призначав до судового розгляду, а тому висновок суду першої інстанції про те, що неявка позивача в судові засідання на 14 серпня та 23 жовтня 2020 року є підставою для залишення позову без розгляду, є помилковим.
Відмовивши у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами, апеляційний суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається заявник як на нововиявлені, не були предметом розгляду судом апеляційної інстанції, поважність причин неявки позивача в судові засідання та звернення з клопотаннями про відкладення в суді апеляційної інстанції не досліджувались, оскільки ухвала суду першої інстанції скасована у зв'язку з іншими порушеннями норм процесуального права
З висновком апеляційного суду про відсутність підстав для перегляду за нововиявленими обставинами його ухвали від 17 травня 2021 року погоджується й Верховний Суд.
Відповідно до частин першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в аспекті перегляду судових рішень у цій справі є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Предметом перегляду за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_1 є постанова Київського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року, якою цю справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
За змістом частини першої та другої статті 423 ЦПК України за нововиявленими або виключними обставинами можуть бути переглянуті рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрало законної сили.
Отже, положення зазначених нормпередбачають можливість перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень, які набрали законної сили та якими завершено розгляд справи по суті в суді відповідної інстанції.
У цій справі ухвала апеляційного суду від 21 грудня 2020 року не є судовим рішенням, яким завершено розгляд справи по суті, а отже, це рішення не може бути предметом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Указаного суд апеляційної інстанції до уваги не взяв, проте за обставинами цієї справи необхідно визнати, що ухвала суду апеляційної інстанції від 17 травня 2021 року про відмову у перегляді у зв'язку з нововиявленими обставинами постанови апеляційного суду від 21 грудня 2020 року, є по суті правильною. Доводи касаційної скарги не можуть мати наслідком задоволення касаційної скарги як і заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного суду від 21 грудня 2020 року, оскільки за змістом статті 423 ЦПК України ця постанова не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.
Тому відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись частиною четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паденко Тетяна Миколаївна, про визнання договору дарування недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Яремко
І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник