Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 760/18409/20
провадження № 61- 2616св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Міністерство оборони України,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савицький Ігор Олександрович, на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року у складі судді Шереметьєвої Л. А. та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Поливач Л. Д.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, відшкодування моральної шкоди.
Позивач просив: стягнути з відповідача на його користь і користь його сім'ї
грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення в повному обсязі, без відрахування площі державної квартири, в розмірі 1 745 877,40 грн; зобов'язати відповідача в разі невиплати ним цієї суми грошової компенсації в цьому році здійснити її перерахунок при наступній виплаті у зв'язку з зміною показника обрахування, що визначається щорічним наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України; стягнути з відповідача на його користь та користь його сім'ї заподіяну моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року у відкритті провадження відмовлено на підставі пункту 2 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на момент вирішення судом питання про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, відшкодування моральної шкоди, існувало рішення, яке набрало законної сили, ухвалене у справі № 750/3665/20 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки на момент вирішення Солом'янським районним судом міста Києва питання про відкриття провадження у справі, існувало рішення, яке набрало законної сили, ухвалене у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та справу передати для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2021 року відкрито касаційне провадження.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки тому, що у рішенні Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 липня 2020 року в мотивувальній частині зазначено, що вимога позивача про зобов'язання відповідачів негайно надати сім'ї позивача складом вже із п'яти осіб грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення в повному обсязі без відрахування площі державної квартири, в якій залишаються проживати колишні члени сім'ї позивача, які вже є окремими сім'ями, не підлягає задоволенню, тому, що розмір такої компенсації не визначений позивачем, а суд позбавлений права визначити розмір грошової компенсації, оскільки вийде за межі заявлених вимог. Таким чином, Деснянським районним судом м. Чернігова спір про право позивача по суті не було розглянуто.
Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подавав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 липня 2020 року Деснянським районним судом м. Чернігова ухвалено рішення у цивільній справі № 750/3665/20 за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підготовки (Чернігівський обласний військовий комісаріат), Міністерства оборони України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права на отримання жилого приміщення, визнання незаконними рішень, їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, яким позов ОСОБА_1 залишено без задоволення (а.с. 12-19).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року у відкритті провадження відмовлено на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі залишено без змін.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент вирішення судом питання про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, відшкодування моральної шкоди, існувало рішення, яке набрало законної сили, ухвалене у справі № 750/3665/20 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савицький І. О., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Частиною четвертою статті 5 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Частиною четвертою статті 19 КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що є таке, що набрало законної сили рішення у справі у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки питання про стягнення грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, відшкодування моральної шкоди вже було предметом судового розгляду.
Однак у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (провадження № 14-62цс20) Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, та про зобов'язання надати такі приміщення чи виплатити грошову компенсацію, відступила від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16 за позовом особи, звільненої з військової служби, до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира, житлової комісії військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій відповідачів з відмови у забезпеченні жилим приміщенням або грошовою компенсацією за належне для отримання жиле приміщення та про зобов'язання відповідачів надати позивачеві житлове приміщення або виплатити належну грошову компенсацію, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, вказавши, що зазначені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв'язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги).
Узагальнюючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що наявний у справі спір виник у зв'язку з відмовою органу владних повноважень надати житло особі, звільненій з військової служби, або виплатити їй належну грошову компенсацію за таке житло та стосується проходження публічної (військової) служби, а отже правовідносини, що виникли між сторонами є адміністративно-правовими, у зв'язку з чим зазначена справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають зміні в мотивувальній частині.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення
у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено
з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати
в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савицький Ігор Олександрович, задовольнити частково.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.
Роз'яснити позивачу, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду та що протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови він може звернутися до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк