Ухвала
11 червня 2021 року
м. Київ
справа № 441/709/18
провадження № 61-4757ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лабай Андрій Миронович, на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 25 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 1 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Комунального підприємства «Городоцьке районне бюро технічної інвентаризації», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Городоцької державної нотаріальної контори, приватний нотаріус Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Страшевська Христина Григорівна, про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу, скасування реєстрації,
30 березня 2021 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лабай А. М., на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 25 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 1 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 9 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху і надано заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.
Вказані в ухвалі недоліки у встановлений судом строк усунено.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу
(далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження рішення Городоцького районного суду Львівської області від 25 червня 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду від 1 березня 2021 року заявник вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11, від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 752/8119/17-ц, від 21 грудня 2020 року у справі № 318/1268/18, від 14 січня 2021 року у справі № 664/3240/15-ц, від 9 вересня 2020 року у справі № 754/12907/17, від 27 серпня 2020 року у справі
№ 759/4177/16-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 523/17273/16-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 285/2860/16-ц, від 29 січня 2021 року у справі № 643/9783/16, від 16 грудня 2020 року у справі № 635/10632/14-ц, від 2 грудня 2020 року у справі № 390/1854/17, від 3 листопада 2020 року у справі № 161/9824/15-ц, від 23 вересня 2020 року у справі № 686/20787/17, від 9 вересня 2020 року у справі № 522/19568/13-ц, від 22 липня 2020 року у справі № 367/7448/16-ц, від 1 липня 2020 року у справі № 752/19459/14-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 727/9199/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 442/4527/17, від 11 липня 2018 року у справі № 362/7124/13-ц, у постановах Верховного Суду України від 30 січня 2012 року у справі № 6-61цс11, від 21 листопада 2012 року у справі
№ 6-136цс12, від 13 травня 2015 року у справі № 6-67цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити посилання на постанови саме Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, у чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.
Тому посилання заявника на незастосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях постанови пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»касаційним судом не приймаються.
Також підставою касаційного оскарження судових рішень заявник визначає відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо застосування статей 215, 216, 1301 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень заявник визначає недослідження судами зібраних у справі доказів та необґрунтоване відхилення клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності
(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга подана у передбачений законом строк та оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
З огляду на викладене, касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лабай А. М.
Матеріали цивільної справи № 441/709/18 витребувані з Городоцького районного суду Львівської області ухвалою Верховного Суду від 9 квітня 2021 року, тому не витребовуються.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лабай Андрій Миронович, на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 25 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 1 березня 2021 року.
Роз'яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. М. Ігнатенко
В. А. Стрільчук