Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа №344/4428/20
провадження №61-5338св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - обласне комунальне підприємство «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2020 року у складі судді Бабій О. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у складі судді Девляшевського В. А., Бойчука І. В., Фединяка В. Д.,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду до обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» (далі - ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», Івано-Франківське БТІ, ОБТІ), з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати останнього видати оригінал договору купівлі-продажу, посвідченого 12 листопада 2004 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фрісом І. П., на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що 12 листопада 2004 року на підставі договору купівлі-продажу позивачем набуто право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Сторонами договору були ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Позивач звернувся до МБТІ Івано-Франківська із заявою про втрату оригіналу вказаного договору купівлі-продажу. З метою підтвердження набуття ним 12 листопада 2004 року майнових прав на земельну ділянку, враховуючи, що відсутні законні підстави для його утримання (зберігання) в матеріалах інвентаризаційної справи, просив відповідача видати оригінал договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 12 листопада 2004 року.
19 березня 2020 року позивач отримав відповідь від ОКП ОБТІ, в якій зазначено, що Івано-Франківське БТІ не вбачає правових підстав для повернення оригіналу договору купівлі-продажу від 12 листопада 2004 року, оскільки в подальшому були видані інші правовстановлюючі документи на відповідні об'єкти нерухомого майна.
Позивач вважає, що 16 травня 2007 року працівники виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та працівники ОБТІ не мали права проводити дії по паспорту ОСОБА_1 , оскільки починаючи з 13 травня 2007 року, цей паспорт був недійсним, фотографія 45 річного віку вклеєна лише 19 червня 2007 року.
ОСОБА_1 зазначив, що ні особисто, ані через своїх представників, не звертався до міського голови щодо погодження самовільно прибудованих добудов та із заявою про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна - будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 та видачі йому свідоцтва про право власності на нього.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 26 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 березня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що у відповідача відсутні правові підстави для видачі ОСОБА_1 оригіналу договору купівлі-продажу від 12 листопада 2004 року, оскільки вказане у договорі будинковолодіння продано позивачем за договором купівлі-продажу від 17 травня 2007 року, що також встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили. Крім того, зазначений договір від 17 травня 2007 року в судовому порядку недійсним не визнаний, судами не встановлено нікчемності такого правочину, а тому відсутні правові підстави вважати, що державна реєстрація права власності відбулася із порушенням вимог законодавства України.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачуналежить на праві власності житловий будинок згідно договору купівлі-продажу від 12 листопада 2004 року та ним отримано державний акт на право власності на земельну ділянку від 29 грудня 2004 року. Проте невідомі особи звернулися до міського голови про визнання за ним права власності на належне йому будинковолодіння. Договір купівлі-продажу будинковолодіння та земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Кучак Н. В. 17 травня 2007 року за реєстровим номером №1152 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не укладався та за участю позивача не посвідчувався, а у реєстрі приватного нотаріуса Кучак Н. В. за №1152 значаться зовсім інші сторони договору. Івано-Франківський міський голова не наділений повноваженнями вирішувати питання оформлення власності шляхом видачі 15 травня 2007 року розпорядження №270-р «Про оформлення права власності на нерухоме майно». Вказане свідчить про відсутність у ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» правових підстав вчиняти будь-які реєстраційні дії та видавати будь-які правовстановлюючі документи на підставі зазначеного розпорядження. Такі дії відповідача призвели до втручання у його мирне володіння нерухомим майном, оскільки при вчиненні нотаріальних дій нотаріусом Кучак Н. В. 17 травня 2007 року він присутнім не був, паспорт не надавав та взагалі до нотаріуса не звертався.
Отримати оригінал договору купівлі-продажу від 2004 року іншим шляхом позивач не може.
Судами не враховано, що право власності на домоволодіння видавалось не на підставі оригіналу договору купівлі-продажу від 12 листопада 2004 року, а на підставі розпорядження міського голови. Оригінал договору купівлі-продажу ОСОБА_1 в БТІ не надавав. Оскільки в матеріалах інвентаризаційної справи може бути засвідчена БТІ копія договору, то на прохання власника цього договору БТІ повинно повернути оригінал власнику.
Виконання приватним нотаріусом Кучак Н. В. нотаріальної дії для посвідчення за окремим номером 1164 договору купівлі-продажу майна, зареєстрованого 17 травня 2007 року без фактичного вчинення на спеціальному бланку нотаріального документу примірнику договору купівлі-продажу, посвідчувального напису призвело до нечинності як нотаріальної дії, так і нечинності самого договору.
Аналогічних висновків щодо нечинності нотаріальних дій з посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, виконаних без використання спеціального бланка нотаріальних документів, дійшов Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі №644/12815/14 (провадження №61-9291св18).
Заявник вважає доведеним нечинність нотаріальних дій, виконаних Кучак Н. В. 17 травня 2007 року, під час посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна за реєстровим №1164, а також нечинність самого договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, що розташовані в АДРЕСА_1 , реєстрацію яких під окремим реєстровим записом №1164 здійснено нотаріусом Кучак Н. В. 17 травня 2007 року в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та Державному реєстрі правочинів під реєстраційним номером: НОМЕР_1
Отже, в силу статті 216 ЦК України та згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 серпня 2019 року у справі № 922/648/18, договір купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, що розташовані в АДРЕСА_1 , зареєстрований 17 травня 2007 року в Державному реєстрі правочинів під реєстраційним номером: НОМЕР_1 виконаний нотаріусом Кучак Н. В. без фактичного вчинення нею, на спеціальному бланку нотаріального документу примірнику договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчувального напису із позначенням окремого порядкового номеру «1164», є недійсним з моменту укладання і таким, що не створює для позивача і відповідача жодних юридичних наслідків, через що позивач станом на дату подання даного позову є фактичним власником спірного нерухомого майна.
ОСОБА_1 вважає, що вказаний договір купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, зареєстрований 17 травня 2007 року в Державному реєстрі правочинів під реєстраційним номером: НОМЕР_1, є нікчемним в силу припису частини першої статті 220 ЦК України.
Під час вирішення справи судами не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 листопада 2018 року у справі №809/1649/17 (провадження К/9901/52905/18), від 20 січня 2020 року у справі №459/2612/16 (провадження №61-13093св18), від 20 листопада 2019 року у справі №752/900/15, від 27 серпня 2019 року у справі № 922/648/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 754/4108/18 (провадження № 61-20219св19), від 26 червня 2019 року у справі № 522/22331/15 (провадження № 61-13049св18), від 16 травня 2018 року у справі № 521/2853/16 (провадження: № 61-3936св18), від 27 червня 2018 року у справі №921/403/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 909/472/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 911/1455/19.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.
Фактичні обставини, встановлені судами
12 листопада 2004 року на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 , яка діяла від імені ОСОБА_2 , належне ОСОБА_2 будинковолодіння, розташоване в АДРЕСА_1 , що складається з цегляного будинку, загальною площею 480,2 кв. м, житловою площею 197,2 кв. м, цегляної літньої кухні, загальною площею 28,2 кв. м, металевих воріт, загальною площею 10,6 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,10 га, розташовану на території Івано-Франківської міської ради, АДРЕСА_1 , що надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Договір посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І. П., зареєстровано в реєстрі за № Д1067.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року (справа 344/3608/18), ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Івано-Франківської міської ради, ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В., про визнання протиправною державної реєстрації Івано-Франківським ОБТІ 18 травня 2007 року права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 17 травня 2007 року, зареєстрованого за № 1152; скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 18 травня 2007 року № 14595213 на ім'я ОСОБА_3 на підставі зазначеного договору купівлі-продажу; скасування витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2018 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року залишені без змін.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року залишено без змін рішення Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2019 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В.,ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В. 17 травня 2007 року, за реєстровою дією № 1152 (справа №344/1587/16).
Вказаними судовими рішеннями установлено, що за договором купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 17 травня 2007 року ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 прийняла вказане домоволодіння. Договір посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В., зареєстровано в реєстрі за № 1152.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданих Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 18 травня 2007 року, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, в реєстрі за № 1152 від 17 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Кучак Н. В.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ставить питання про визнання протиправною бездіяльність ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» та зобов'язати останнє видати йому оригінал договору купівлі-продажу, посвідченого 12 листопада 2004 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фрісом І. П., на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно на час виникнення спірних правовідносин був врегульований Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445.
Частиною третьою статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.
Частинами першою та четвертою статті 18 цього Закону передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб. Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.
За статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки або іншого нерухомого майна.
Частиною першою статті 20 Закону передбачено, що документи, що встановлюють виникнення, припинення, перехід прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав на нерухоме майно, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 6.1 Тимчасового положення обумовлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.
Підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити БТІ (пункт 6.2. Тимчасового положення).
В обґрунтування заявлених у цій справі позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що оригінал договору від 12 листопада 2004 року йому потрібен для підтвердження факту набуття ним 12 листопада 2004 року права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 .
Проте вказаний факт не заперечувався сторонами і такий встановлено судовими рішеннями, що набрали законної сили, відповідно до змісту яких позивач був власником вказаного домоволодіння. На підставі договору купівлі-продажу від 17 травня 2007 року право власності на це домоволодіння набуто ОСОБА_3 .
Договір купівлі-продажу від 17 травня 2007 року у встановленому порядку не визнано недійсним та не встановлено його нікчемності, а отже на нього поширюється презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 ЦК України.
Установивши наведені обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що у відповідача не було правових підстав для повернення оригіналу договору купівлі-продажу від 12 листопада 2004 року, оскільки вказаний договір був поданий разом з іншими документами для реєстрації права власності на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та за результатами видано інший правовстановлюючий документ - свідоцтво про право власності від 16 травня 2007 року.
Позивач не довів під час розгляду справи, що невидачею оригіналу договору купівлі-продажу від 12 листопада 2004 року порушено його права як попереднього власника нерухомого майна, у зв'язку з чим, з урахуванням установлених у цій справі обставин, змісту позовних вимог, підстав позову та обраного позивачем способу захисту, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 521/2853/16 (провадження: № 61-3936св18) про скасування нотаріальної дії, від 13 червня 2018 року у справі №644/12815/14 (провадження №61-9291св18) про визнання договору дарування недійсним, від 27 червня 2018 року у справі №921/403/17 про скасування рішення про державну реєстрацію та зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, від 26 червня 2019 року у справі № 522/22331/15 (провадження № 61-13049св18) про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування майнової шкоди, від 08 серпня 2019 року у справі № 909/472/18 про визнання недійсними постанови, акта прийому-передачі та скасування реєстрації права власності, від 27 серпня 2019 року у справі № 922/648/18 про визнання права власності на нерухоме майно та зняття арешту, від 20 листопада 2018 року у справі №809/1649/17 (провадження К/9901/52905/18) про скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату та наказу Міністра юстиції України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, від 20 листопада 2019 року у справі №752/900/15 (провадження № 61-1050св19) про визнання нотаріальних дій незаконними, визнання недійсними свідоцтв про право власності, від 20 січня 2020 року у справі №459/2612/16 (провадження №61-13093св18) про встановлення нікчемності договору іпотеки та зобов'язання вчинити дії, від 29 квітня 2020 року у справі № 754/4108/18 (провадження № 61-20219св19) про визнання недійсним договору дарування, визнання спадщини відумерлою, витребування майна, від 29 квітня 2020 року у справі № 911/1455/19 про визнання протиправними і скасування рішень, витребування нерухомого майна.
Підставою касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справі, що переглядається, заявник зазначає застосування судами норм матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Так, подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (з таких же висновків виходив Верховний Суд України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 910/3040/16).
Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Проте, у постановах Верховного Суду, на які посилається заявник та у справі, яка переглядається, вказані знаки подібності відсутні. Предмет і підстави позовів, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин у наведених справах є різними у порівнянні зі справою, яка є предметом перегляду та стосується зобов'язання ОКП «Івано-Франківського ОБТІ» видати оригінал договору купівлі-продажу.
За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до опису обставин, які на думку заявника свідчать про неправомірність дій приватного нотаріуса Кучак Н. В., нікчемність договору щодо відчуження домоволодіння, та фактично спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, які не були предметом дослідження у справі в силу диспозитивності цивільного процесу та меж заявлених позивачем вимог і підстав позову.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко