16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 120/1951/19-а
адміністративне провадження № К/9901/28899/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.
за участі:
секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,
представника Позивача: Семка Ю.А.,
представника Відповідача: Андріюк О.О.,
розглянувши у режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений підрозділ ДПС)
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року (суддя Маслоід О.С.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року (головуючий суддя: Полотнянко Ю.П., судді: Драчук Т.О., Ватаманюк Р.В.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмільницьке»
до Головного управління ДПС у Вінницькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений підрозділ ДПС)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмільницьке» (надалі також - Позивач, ТОВ «Хмільницьке») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений підрозділ ДПС; надалі також - Відповідач, скаржник) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005511306 від 25 лютого 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав про безпідставність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки обов'язок податкового агента щодо нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб виконано в повному обсязі та своєчасно. Вважає, що сплата податку на доходи фізичних осіб має відбуватись за місцем розташування земельної ділянки. Оскільки суми податку були зараховані на єдиний казначейський рахунок вчасно і в повному розмірі та перераховані до бюджету за місцем знаходження землі, застосовані Відповідачем наслідки могли б мати місце виключно при несплаті нарахованих сум податку на доходи фізичних осіб.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року, позов задоволено.Ухвалюючи рішення про задоволення позову суди попередніх інстанцій зробили висновок, що перерахування утриманого податку на доходи фізичних осіб на рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів є належним виконанням Позивачем своїх обов'язків як податкового агента при виплаті доходу фізичним особам та не може розцінюватися як не сплата податковим агентом такого податку в порядку визначеному Податковим кодексом України (надалі також - ПК України).
Суди обох інстанцій виходили з того, що податковим агентом платника податку- орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення є орендар. Податок на доходи фізичних осіб зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України (надалі також - БК України), а сплачується (перераховується) відповідно до ПК України. Податок на доходи фізичних осіб, нарахований відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб перераховується до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. У разі, якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок, за такий відокремлений підрозділ усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів сплачує (перераховує) податок на доходи фізичних осіб на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у передбачених випадках, за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмільницьке» зареєстроване 1 березня 2000 року за місцезнаходженням: Вінницька область, с. Війтівці; є сільськогосподарським виробником та провадить сільськогосподарську діяльність на земельних ділянках, отриманих в оренду на підставі договорів оренди з фізичними особами; має у своїй структурі сім відокремлених підрозділів у Хмельницькій та Житомирській областях.
У період з 29 листопада 2018 року по 14 січня 2019 року Відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку щодо дотримання Позивачем податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 травня 2016 року по 30 вересня 2018 року, за результатом якої складено акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи №172/1401/00692245 від 28 січня 2019 року.
Згідно з висновками акту перевірки виявлено порушення Позивачем положень підпункту 168.1.5. пункту 168.1. статті 168, підпункту 176.1«е» статті 176, пункту 176.2. «а» статті 176 ПК України - несвоєчасне перерахування податковим агентом податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу за період з 1 травня 2016 року по 30 вересня 2018 року у загальній сумі 8008416,86 грн, у тому числі: за травень 2016 року в сумі 121610,82 грн, за червень 2016 року в сумі 97406,63 грн, за липень 2016и року в сумі 147631,49 грн, за серпень 2016 року в сумі 117028,73 грн, за вересень 2016 року в сумі 117028,73 грн, за жовтень 2016 року в сумі 84950,99 грн, за листопад 2016 року в сумі 43574,39 грн, за грудень 2016 року в сумі 182361,97 грн, за січень 2017 року в сумі 32032,06 грн, за лютий 2017 року в сумі 139221,25 грн, за березень 2017 року в сумі 524885,82 грн, за квітень 2017 року в сумі 500756,99 грн, за травень 2017 року в сумі 423653,33 грн, за червень 2017 року в сумі 91622,66 грн, за липень 2017 року в сумі 264124,67 грн, за серпень 2017 року в сумі 127786,00 грн, за вересень 2017 року в сумі 77586,06 грн, за жовтень 2017 року в сумі 109538,02 грн, за листопад 2017 року в сумі 163750,17 грн, за грудень 2017 року в сумі 180563,77 грн, за січень 2018 року в сумі 386984,10 грн, за лютий 2018 року в сумі 596945,47 грн, за березень 2018 року в сумі 932448,85 грн, за квітень 2018 року в сумі 536046,65 грн, за травень 2018 року в сумі 406449,96 грн, за червень 2018 року в сумі 798286,62 грн, за липень 2018 року в сумі 798286,62 грн, серпень 2018 року в сумі 714106,99 грн, а також пункту 52.4 статті 54 підпункту 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 пункту 176.1 підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України - неперерахування податковим агентом до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів в сумі 3724519,1 грн, в тому числі серпень 2018 року в сумі 1472480,97 грн, за вересень 2018 року в сумі 2252038,13 грн.
За результатом розгляду заперечень Позивача на акт перевірки листом від 22 лютого 2019 року за вих. №2342/10/02-32-14-01 Відповідач уточнив акт перевірки та зазначив про порушення Позивачем вимог підпунктів 168.4.1, 168.4.4 пункту 168.4, підпунктів 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.1 «е» статті 176, пункту 176.2 «а» статті 176 ПК України - несвоєчасне перерахування податковим агентом податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу за період з 1 травня 2016 року по 30 вересня 2018 року у загальній сумі 8008416,86 грн, у тому числі: за травень 2016 року в сумі 121610,82 грн, за червень 2016 року в сумі 97406,63 грн, за липень 2016 року в сумі 147631,49 грн, за серпень 2016 року в сумі 117028,73 грн, за вересень 2016 року в сумі 117028,7 грн, за жовтень 2016 року в сумі 84950,99 грн, за листопад 2016 року в сумі 43574,39 грн, за грудень 2016 року в сумі 182361,97 грн, за січень 2017 року в сумі 32032,06 грн, за лютий 2017 року в сумі 139221,2 грн, за березень 2017 року в сумі 524885,82 грн, за квітень 2017 року в сумі 500756,99 грн, за травень 2017 року в сумі 423653,33 грн, за червень 2017 року в сумі 91622,66 грн, за липень 2017 року в сумі 264124,67 грн, за серпень 2017 року в сумі 127786,00 грн, за вересень 2017 року в сумі 77586,06 грн, за жовтень 2017 року в сумі 109538,02 грн, за листопад 2017 року в сумі 163750,17 грн, за грудень 2017 року в сумі 180563,77 грн, за січень 2018 року в сумі 386984,10 грн, за лютий 2018 року в сумі 596945,47 грн, за березень 2018 року в сумі 932448,85 грн, за квітень 2018 року в сумі 536046,65 грн, за травень 2018 року в сумі 406449,96 грн, за червень 2018 року в сумі 798286,62 грн, за липень 2018 року в сумі 798286,62 грн, за серпень 2018 року в сумі 714106,99 грн; а також пункту 54.2 статті 54, підпункту 168.4.1 пункту 168.4, підпунктів 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.1 підпункту «а» статті 176 ПК України - неперерахування податковим агентом до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів в сумі 3724519,10 грн, в тому числі за червень 2018 року в сумі 1472480,97 грн та за липень 2018 року сумі 2252038,13 грн.
На підставі акту перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005511306 від 25 лютого 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 9697445 грн 06 коп., з яких 3724519 грн 10 коп. за податковим зобов'язанням та 5972925 грн 96 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
У касаційній скарзі Відповідач цитує норми статей 168, 176 ПК України, а мотиви своєї незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій зводить до того, що положенням підпункту 168.4.1 пункту 168.4 статті 168 ПК України встановлено, що податок, утриманий з доходів резидентів (нерезидентів), підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами БК України. Натомість, нормами статті 64 БК України визначено, що податок на доходи фізичних осіб податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іцшим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі. При цьому, відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
Вважає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору по суті та прийнятті спірного рішення не була надана належна правова оцінка матеріалам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
3.2. Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу Позивач звертає увагу на те, що фактично скаржник визнає, що Позивачем в повному обсязі здійснено нарахування та своєчасно сплачено до бюджетів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів податок на доходи фізичних осіб з нарахованої та виплаченої фізичним особам орендної плати за користування земельними ділянками.
Пояснює, що саме перерахування суми нарахованого податку на доходи фізичних осіб до бюджету в УДКСУ у Любарському, Чуднівському районах Житомирської області, Старосинявському, Полонському районах Хмельницької області, а не лише до УДКСУ у Хмільницькому та Літинському районах Вінницької області, тобто за місцезнаходженням відокремлених підрозділів Позивача, які фактично здійснюють обробіток земельних ділянок, але не є податковими агентами, слугувало підставою для спірних податкових донарахувань.
Посилаючись на норми підпунктів 168.4.3, 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 ПК України зазначає, що ТОВ «Хмільницьке», маючи у своїй структурі сім відокремлених підрозділів, які не уповноважені сплачувати податки, виконує обов'язки податкового агента за такі відокремлені підрозділи та перераховує податок на доходи фізичних осіб за їх місцезнаходженням. Вказані норми ПК України превалюють над нормами інших законодавчих актів в частині порядку справляння (перерахування) податкових платежів, тому посилання Відповідача до статті 64 БК України, якою визначено напрям зарахування внесеного платежу, є необґрунтованим.
Оскільки Позивач не є учасником бюджетного процесу та не наділений функціями розподіляти, спрямовувати чи зараховувати податок з доходів фізичних осіб до відповідного бюджету, висновки Відповідача про неправомірне перерахування Позивачем утриманого податку на доходи фізичних осіб за місцезнаходженням своїх відокремлених підрозділів, що не уповноважені сплачувати податки, не ґрунтуються на приписах законодавства.
Підсумовує, що перерахування утриманого податку на доходи фізичних осіб з доходу фізичних осіб на рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів є належним виконанням Позивачем своїх зобов'язань як податкового агента при виплаті доходу фізичним особам та не може розцінюватися як не сплата податковим агентом податку в порядку, визначеному ПК України.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
За змістом статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Згідно з пунктом 54.2. статті 54 ПК України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Так, у пункті 168.4. статті 168 ПК України визначено порядок сплати (перерахування) податку до бюджету.
Відповідно до підпунктів 168.4.1. - 168.4.4. пункту 168.4. статті 168 ПК України податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.
Такий порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі - відокремлений підрозділ).
Суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу
Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.
Органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів в установленому Бюджетним кодексом України порядку розподіляють зазначені кошти згідно з нормативами, визначеними Бюджетним кодексом України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних бюджетів.
Згідно з пунктом 170.1.1 статті 170 ПК України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.
Доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (підпункт 170.1.4 пункту 170.1 статті 170 ПК України).
Отже, порядок сплати податку на доходи фізичних осіб податковим агентом визначено наведеними положеннями ПК України, а визначення порядку зарахування сплаченого (перерахованого) податку до бюджету відсилає до норм БК України.
Так, відповідно до частини першої статті 43 БК України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно з частиною другою статті 64 БК України податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується), зокрема, податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.
За змістом встановлених обставин у цій справі, Позивач є сільськогосподарським виробником та орендує земельні ділянки у фізичних осіб, а тому є податковим агентом щодо сплати податку на доходи фізичних осіб; має у своїй структурі сім відокремлених підрозділів не уповноважених сплачувати податок у Хмельницькій та Житомирській областях.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Позивачем, як податковим агентом, був своєчасно та у повному обсязі перерахований податок на доходи фізичних осіб у місцеві бюджети Вінницької, Хмільницької та Житомирської областей за місцезнаходженням відокремлених підрозділів. Однак, під час проведення перевірки Відповідачем були лише враховані суми сплачених Позивачем платежів по податку на доходи фізичних осіб, які були перераховані до місцевого бюджету Вінницької області, тобто за місцезнаходженням Позивача, як юридичної особи.
В контексті встановлених обставин та за наведеного правового регулювання суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що перерахування утриманого податку на доходи фізичних осіб на рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів Позивача, не уповноважених сплачувати податок, є належним виконанням Позивачем обов'язків податкового агента при виплаті доходу фізичним особам та не може розцінюватися як не сплата податковим агентом такого податку в порядку визначеному ПК України.
Оскільки Позивачем проведено своєчасно та в повному обсязі нарахування, утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб, суди правильно зазначили про відсутність правових підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за спірним актом індивідуальної дії.
Враховуючи вищенаведене, висновок судів попередніх інстанцій у цій справі про задоволення позову є правильним, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
При цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено, як і не доведено неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального закону, що було підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Натомість, обґрунтування касаційної скарги Відповідача зводиться виключно до незгоди з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи. Втім, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України не наділений повноваженнями дослідження доказів та обставин, які вже встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 3, 343, 350, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений підрозділ ДПС) залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх