18 червня 2021 року
м. Київ
справа №260/3758/20
адміністративне провадження №К/9901/20740/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року
у справі №260/3758/20
за позовом ОСОБА_1
до Закарпатської обласної прокуратури
про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Закарпатської обласної прокуратури у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Закарпатської обласної прокуратури щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні 20 серпня 2020 року всіх належних йому сум;
- зобов'язати Закарпатську обласну прокуратуру здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу згідно статті 81 Закону України "Про прокуратуру", починаючи з 01 січня 2017 року по 20 серпня 2020 року, та з урахуванням надбавки до посадового окладу за класний чин з жовтня 2019 по день звільнення;
- зобов'язати Закарпатську обласну прокуратуру України сплатити ОСОБА_1 різницю в недоотриманій при звільненні заробітній платі;
- зобов'язати Закарпатську обласну прокуратуру зробити перерахунок середнього заробітку ОСОБА_1 на день звільнення з урахуванням заробітної плати, визначеної з розмірів посадового окладу згідно статті 81 Закону України "Про прокуратуру", починаючи з 01 січня 2017 року по 20 серпня 2020 року, та з урахуванням надбавки до посадового окладу за класний чин з жовтня 2019 по день звільнення;
- зобов'язати Закарпатську обласну прокуратуру виплатити вихідну допомогу ОСОБА_1 при звільненні у розмірі середнього заробітку;
- зобов'язати Закарпатську обласну прокуратуру виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;
- зобов'язати Закарпатську обласну прокуратуру надати ОСОБА_1 довідку про розмір та складові перерахованої заробітної плати з зазначенням її складових та визначення середнього заробітку за останні 60 місяців до дня звільнення з додатком.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено частково - зобов'язано Закарпатську обласну прокуратуру виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього заробітку. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
07 червня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Закарпатської обласної прокуратури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі №260/3758/20.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Оскаржуваною постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року були задоволені вимоги позивача в частині виплати вихідної допомоги (передбаченої нормами статті 44 КЗпП України) при звільненні прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).
Задовольняючи позов у вказаній частині, суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 21 січня 2021 року у справі №260/1890/19, виходив з такого.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» було внесено зміни, зокрема до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п'ятою такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус»; статтю 40 доповнено частиною п'ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус»; частину дев'яту статті 252 після слів «дисциплінарної відповідальності та звільнення» доповнено словами і цифрами «а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу».
Внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.
Водночас частиною п'ятою статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачено виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України.
У такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.
У поданій касаційній скарзі підставою для перегляду оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції скаржником визначено пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України із посиланням на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року в справі №260/1890/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
На обґрунтування скаржник посилається на те, що Верховним Судом викладено й інші висновки щодо застосування норм статей 40, 44 КЗпП України. Так, у постанові від 31 січня 2018 року у справі №820/1119/16 зазначено, що оскільки позивача звільнено з підстав та в порядку, визначених Законом України «Про прокуратуру», яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання.
Скаржник зазначає, що статтею 44 КЗпП України передбачено виключний перелік випадків або юридичних фактів, з якими закон пов'язує виплату вихідної допомоги, а саме: при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2, 6 статті 40 цього Кодексу; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36); внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39).
Ні Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», ні Закон України «Про прокуратуру», ні стаття 44 КЗпП України не передбачає можливість виплати вихідної допомоги у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
З огляду на викладене, скаржник вважає, що наявні підстави для відступлення від правового висновку, застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Слід зауважити, що у разі оскаржень рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в касаційній скарзі повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які слугували б підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Однак скаржником не зазначено належного нормативно-правового обґрунтування необхідності відступлення від правового висновку, застосованого до спірних правовідносин, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Колегія звертає увагу на те, що Верховним Судом сформовано сталу практику щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, зокрема щодо права на виплату вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), викладену зокрема у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі №380/1662/20, від 21 січня 2021 року у справі №260/1890/19, від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19, від 11 лютого 2021 року у справі №420/4115/20, від 18 лютого 2021 року у справі №640/23379/19, від 17 березня 2021 року у справі №420/4581/20. Підстав відступу від неї у цій справі Суд не знаходить.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Враховуючи наявність правового висновку Верховного Суду, викладеного у вказаних постановах, та усталеної правової позиції щодо застосування частини п'ятої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та статті 44 КЗпП України у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Також суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Закарпатської обласної прокуратури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі №260/3758/20.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
В.М. Соколов ,
Судді Верховного Суду