08 червня 2021 року Справа № 915/194/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 73)
в інтересах держави в особі: Управління комунального майна Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна компанія “Рефресурс” (54020, м. Миколаїв, вул. Даля, 53-Л)
про: стягнення 2660836,31 грн,-
за участю представників сторін:
від прокуратури: Дзюбан О.В.
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
17.02.2021 заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (надалі - прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №31/1-1588вих.-21 від 17.02.2021 в інтересах держави в особі Управління комунального майна Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна компанія “Рефресурс” про стягнення заборгованості з орендної плати за Договором оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності №7804 від 16.10.2018 за період з серпня 2019 року по грудень 2020 року у сумі 2539795,64 грн, з яких: 2539795,64 грн - заборгованість з орендної плати, 121040,67 грн - пеня.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/194/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 22.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 15 березня 2021 року, встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.
Ухвалою від 15.03.2021, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання у справі на 12.04.2021.
12.04.2021 від позивача надійшла заява в якій він просить провести судове засідання без участі представника Управління комунального майна Миколаївської міської ради, у зв'язку із зайнятістю у іншому судовому засіданні.
Ухвалою від 12.04.2021, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання у справі на 12.05.2021.
Ухвалою від 12.05.2021, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 08.06.2021.
08.06.2021 від позивача надійшла заява в якій він просить провести судове засідання без участі представника Управління комунального майна Миколаївської міської ради, у зв'язку із зайнятістю у іншому судовому засіданні.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
Прокурор у судовому засіданні 08.06.2021 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання 08.06.2021 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; відзив на позовну заяву відповідач не подав.
Копію ухвали господарського суду від 12.05.2021, якою повідомлено відповідача у справі № 915/194/21 про відкладення розгляду справи на 08 червня 2021 року направлено рекомендованим листом з повідомленнями про вручення за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна компанія “Рефресурс” вказаною у позовній заяві, яка також співпадає з юридичною адресою вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 54020, м. Миколаїв, вул. Даля, 53-Л. Однак, зазначене відправлення не було вручено адресатові та повернулось до суду із позначкою “адресат відсутній за вказаною адресою”, про що свідчить відповідна довідка відділення поштового зв'язку “Укрпошта”.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи з метою належного їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання, а відповідач визнається таким, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (пункт 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи по суті, визначені частиною другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу № 915/194/21 за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з приписами ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Враховуючи, що відповідач повідомлявся за юридичною адресою про розгляд справи, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, на розгляд суду не подано, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений наведеними нормами права.
У судовому засіданні 08.06.2021 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
16.10.2018 між Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради (далі - Управління) та товариством з обмеженою відповідальністю “Транспортна компанія “Рефресурс” (далі - ТОВ “ТК “Рефресурс”) укладено договір оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності (далі - Договір), за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення літ. К-1 площею 172,5 кв.м. та нежитлові приміщення літ. Н площею 208,5 кв.м. з прилеглими спорудами, розміщені за адресою: вул. Новозаводська, 7, м. Миколаїв, що знаходяться на балансі КЖЕП Центрального району, для використання під виробничо-складські потреби (п.1.1.).
Вказане майно передано за актом приймання-передавання від 16.10.2018 строком до 16.10.2023 включно (п. 10.1. Договору).
Відповідно до п. 3.1, 3.3 Договору, орендна плата за перший місяць оренди становить 112090 грн. та за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Орендна плата перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.4 Договору).
Договором про внесення змін від 12.11.2018 пункт 3.1. Договору викладено в новій редакції та передбачено, що орендна плата становить за жовтень 2018 року 602,91 грн. (у зв'язку із застосуванням орендної ставки на рівні 1% через незадовільний стан майна). Строк дії такого розміру орендної плати встановлено на 6 місяців - з 16.10.2018 по 16.04.2019 та відповідно до п.2 Договору про внесення змін до Договору оренди від 12.11.2018 діє протягом 6 місяців.
По закінченню дії зазначеного договору, управління комунального майна листом від 30.05.2019 повідомило ТОВ “ТК “Рефресурс” про необхідність сплати з 17.04.2019 орендної плати у розмірі, встановленому п. 3.1. Договору від 16.10.2018.
Згідно з п. 5.2. Договору, орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідачем зобов'язання за договором належним чином не виконано в частині своєчасної сплати орендних платежів, заборгованість за період з серпня 2019 року по грудень 2020 року становить 2539795,64 грн.
Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 2539795,64 грн та пені в сумі 121040,67 грн.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, відповідач на підставі Договору здійснює користування комунальним майном, а саме: нежитловими приміщеннями літ. К-1 площею 172,5 кв.м. та нежитловими приміщеннями літ. Н площею 208,5 кв.м. з прилеглими спорудами, що розміщені за адресою: вул. Новозаводська, 7, м. Миколаїв, знаходяться на балансі КЖЕП Центрального району, для використання під виробничо-складські потреби.
За умовами Договору відповідач взяв на себе зобов'язання перераховувати орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним (п.3.4. Договору) орендну плату за перший місяць в сумі 112090 грн та за кожний наступний місяць шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Договором про внесення змін від 12.11.2018 пункт 3.1. Договору викладено в новій редакції та передбачено, що орендна плата становить за жовтень 2018 року 602,91 грн. (у зв'язку із застосуванням орендної ставки на рівні 1% через незадовільний стан майна). Строк дії такого розміру орендної плати встановлено на 6 місяців - з 16.10.2018 по 16.04.2019 та відповідно до п.2 Договору про внесення змін до Договору оренди від 12.11.2018 діє протягом 6 місяців.
Разом з тим, в порушення умов Договору, відповідач не виконує обов'язок щодо своєчасної оплати орендних платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з серпня 2019 року по грудень 2020 року в сумі 2539795,64 грн.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 121040,67 грн суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата, перерахована до Державного бюджету несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи дату та час зарахування відповідної суми на розрахунковий рахунок орендодавця.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Згідно наведеного в позовній заяві розрахунку відповідачеві нараховано пеню за період з 13.07.2020 по 12.01.2021 в сумі 121040,67 грн.
Судом встановлено, що період нарахування пені визначений правильно та розрахунок арифметично правильний.
Управлінням 02.11.2020, 04.12.2020 відповідачу було направлено претензії про сплату боргу.
Станом на момент розгляду справи заборгованість не погашена.
Отже позовні вимоги суд вважає обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню.
Надаючи правову оцінку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі компетентного органу на здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, зазначених прокурором при зверненні з позовом, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості з огляду на таке.
Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Системне тлумачення статті 53 ГПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший “виключний випадок” передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
“Нездійснення захисту” має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
“Здійснення захисту неналежним чином” має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною.
“Неналежність” захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено заступником керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Управління комунального майна Миколаївської міської ради як органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.
У даній справі наявність “інтересу держави” полягає у порушенні права держави та територіальної громади у сфері розпорядження комунальним майном.
Так, згідно з статтею 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Несплата орендарем орендної плати завдає значної шкоди інтересам територіальної громади міста, оскільки грошові кошти від переданого в оренду комунального майна до міського бюджету фактично не надходять. Крім цього, у орендодавця відсутня можливість через наявність вже укладеного договору оренди залучити іншого, більш добросовісного орендаря, що свідчить про неефективність управління об'єктом комунального власності.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи ЄСПЛ у рішенні у справі “Трегубенко проти України” від 02.11.2004 категорично ствердив, що “правильне застосування законодавства незаперечно становить “суспільний інтерес” (п, 54).
Судовою практикою Верховного Суду України, зокрема у постановах від від 05.10.2016 (справа № 916/2129/15), від 29.06.2016 (справа №6-1376ц16) підставою для представництва інтересів держави прокурором визнано захист “суспільного” “публічного” інтересу, яким є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання.
Правовідносини, пов'язані з неефективним використанням комунального майна, становлять суспільний, публічний інтерес, а здійснення уповноваженими органами міської ради права власності, зокрема неналежне виконання повноважень щодо розпорядження майном, такому суспільному інтересу не відповідає, оскільки не може оцінюватися вираженням волі територіальної громади.
Згідно зі ст. 32 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, контроль за використанням майна, переданого в оренду, покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди. Такими органами щодо оренди комунального майна відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” є органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).
Таким чином, Миколаївська міська рада, діючи в інтересах територіальної громади міста Миколаєва, виступає власником комунального майна та є уповноваженим органом у сфері управління вказаним майном.
Згідно з вимогами Положення про Управління комунального майна Миколаївської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від
23.02.2017 № 16/32, Управління створюється з метою здійснення повноважень щодо реалізації прав територіальної громади міста Миколаєва, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням об'єктами комунальної власності.
Відповідно до покладених завдань Управління комунального майна міської ради виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їхніх структурних підрозділів, нерухомого майна, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста, зокрема організовує роботу щодо передачі в орендне користування об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва, підготовка відповідних наказів та їх виконання, контроль за використанням та станом обліку комунального майна, вжиття заходів за результатами такого контролю.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України, кошти, отримані як орендна плата та нараховані за її неповноту та несвоєчасну сплату штрафні санкції зараховуються до місцевого бюджету.
Несплата заборгованості за вказаним договором оренди завдає шкоду місцевому бюджету, а неповернення комунального майна унеможливлює виконання позивачем функцій з розпорядження майном територіальної громади міста Миколаєва, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Таким чином, Управління комунального майна Миколаївської міської ради є уповноваженим органом у сфері оренди комунального майна.
Миколаївською місцевою прокуратурою № 1 з метою з'ясування вжитих уповноваженим органом заходів до поновлення порушених інтересів держави, 12.01.2021 до Управління комунального майна міської ради скеровано відповідний запит № 31/1-134вих-21.
Разом з цим, Управління комунального майна, маючи відповідні повноваження у вказаній сфері, усвідомлюючи факт ненадходження суми заборгованості до бюджету, своїм листом від 22.01.2021 повідомило прокуратуру про відсутність кошторисних призначень для сплати судового збору та звернулось з проханням про представництво інтересів держави в суді щодо стягнення з товариства заборгованості.
Отже, незважаючи на триваючий характер невиконання умов договору та вимог Закону України “Про оренду державного та комунального майна” щодо сплати ТОВ “ТК “Рефресурс” орендної плати за використання майна, Управління обмежилось лише направленням листа про погашення заборгованості та, відповідно до інформації від 22.01.2021 № 86/10/01/08/21, з позовом про стягнення з відповідача орендної плати за користування комунальним майном позивач до суду не звертався.
Враховуючи викладене, зазначені дії Управління комунального майна Миколаївської міської ради як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, свідчать про неналежне здійснення своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, а саме невжиття Управлінням заходів до стягнення до місцевого бюджету заборгованості за договором оренди комунального майна.
Зазначені обставини є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності та правомірності звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18).
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що прокурором доведено наявність підстав для звернення до суду з відповідним позовом.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання даного спору до господарського суду прокуратурою Миколаївської області сплачено судовий збір в сумі 39912,55 грн, про що свідчить платіжне доручення №97 від 08.02.2021.
Наказом Генерального прокурора №410 від 03.09.2020 “Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур” прокуратуру Миколаївської області перейменовано у Миколаївську обласну прокуратуру та згідно з наказом Генерального прокурора №414 від 08.09.2020 “Про день початку роботи обласних прокуратур” днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11 вересня 2020 року.
З зазначеного витікає, що судовий збір в розмірі 39912,55 грн згідно ст. 129 ГПК України, слід відшкодувати Миколаївській обласній прокуратурі з відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна компанія “Рефресурс” (54020, м. Миколаїв, вул. Даля, 53-Л, код ЄДРПОУ 38622498) на користь Управління комунального майна Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 22440076):
- 2539795,64 грн - основного боргу;
- 121040,67 грн - пені.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна компанія “Рефресурс” (54020, м. Миколаїв, вул. Даля, 53-Л, код ЄДРПОУ 38622498) на користь Миколаївської обласної прокуратури (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030 (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) 39912,55 грн витрат по сплаті судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
6. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони у справі:
орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах держави: заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 73),
позивач: Управління комунального майна Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20),
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Транспортна компанія “Рефресурс” (54020, м. Миколаїв, вул. Даля, 53-Л).
Повний текст судового рішення складено і підписано 18.06.2021.
Суддя В.О. Ржепецький