Справа № 750/6277/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/223/21
Категорія - тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
18 червня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
сторін кримінального провадження
підозрюваного ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 червня 2021 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_9 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , не працюючому, не одруженому, в силу ст. 89 КК України не судимому.
Щодо підозрюваного ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання по АДРЕСА_1 щоденно в період часу з 20 години до 06 години наступного дня, з покладенням обов'язків, визначених п. 1-3 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Строк дії домашнього арешту та обов'язків встановлений до 03 серпня 2021 року.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчий суддя вказав на недоведеність слідчим та прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та вважав, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде найдієвішим для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та забезпечить не настання будь-яких ризиків.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді з підстав незаконності та необґрунтованості судового рішення, ухвалити нову, якою підозрюваному ОСОБА_6 обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з подальшим утриманням в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».
Аргументує тим, що слідчий суддя не в повному обсязі врахував обставини кримінального правопорушення та особу підозрюваного, у зв'язку з чим обрав такий вид запобіжного заходу, який не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та буде недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Звертає увагу на те, що погашення судимості ОСОБА_6 за вчинення майнового злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, за який він відбував покарання у місцях позбавлення волі, є доказом того, що він добре усвідомлює невідворотність покарання і існує реальний ризик переховування від слідства та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Під час затримання на місці вчинення злочину, ОСОБА_6 намагався втекти від поліції з метою уникнути відповідальності, заперечував свою причетність до вчинення кримінального правопорушення та на підставі ст. 63 КК України відмовився від дачі показів. На думку прокурора, така поведінка підозрюваного свідчить про те, що він буде впливати на свідків з метою зміни ними своїх показань на його користь.
Вважає, що застосований слідчим суддею запобіжний захід у виді домашнього арешту не зможе запобігти названим у клопотанні ризикам.
Заслухавши доповідача, прокурора та слідчого, які підтримали доводи апеляційної скарги, просили ухвалу слідчого судді скасувати та обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, підозрюваного та його захисника, які не погодились з аргументами сторони обвинувачення та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє обґрунтованість оголошеної підозри, вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні злочину.
На початковій стадії досудового розслідування кримінально-процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Як убачається з подання слідчого та матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 підозрюється у тому, що 08.06.2021, близько 02 год. 50 хв., діючи умисно, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом пошкодження вхідних дверей, проник до приміщення теплопункту, що знаходиться по АДРЕСА_2 , звідки намагався таємно викрасти майно та речі на загальну суму 2 910 грн., що належать ОСОБА_10 , проте не виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками поліції у приміщенні теплопункту.
У цей же день за даним фактом слідчим відділом Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12021270340001735, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
За підозрою у вчиненні кримінального правопорушення на місці вчинення злочину був затриманий ОСОБА_6 , у порядку ст. 208 КПК України, та 08 червня 2021 року повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 цього Кодексу.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїй практиці наголошував на обов'язковості доказування існування ризиків, а не лише зазначення їх стандартного переліку. Так, у справі «Белевитський проти Росії», пп.111-112, вказано, що суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції.
У даному провадженні слідчим та прокурором не доведено існування таких ризиків, як можливість ухилення ОСОБА_6 від органів досудового слідства та суду, можливість впливати на свідків, яка є досить сумнівною, оскільки підозрюваний був затриманий працівниками поліції у присутності свідків, тобто ці факти є очевидними і зміна свідками своїх показань може розцінюватись як дача завідомо неправдивих показань.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6 дійсно притягувався до кримінальної відповідальності, його судимість є погашеною та не може прийматись до уваги, як ризик можливості продовження злочинної діяльності, адже після звільнення з місць позбавлення волі підозрюваний протягом семи років вів законослухняний спосіб життя, не притягувався до адміністративної відповідальності, негативні характеристики щодо нього відсутні. Крім того, ОСОБА_6 має постійне місце проживання та реєстрації, проживає в родині, що свідчить про сталі соціальні зв'язки та можливість контролю його поведінки батьками.
Отже, підстав вважати, що ОСОБА_6 при домашньому арешті буде ухилятися від слідства та суду встановлено не було. Сама лише тяжкість можливого покарання, не може бути вирішальною підставою для обрання найсуворішого виду запобіжного заходу, про це неодноразово вказував Європейський суд з прав людини у своїх рішення.
Відповідно до рішення за скаргою № 12369 від «26» червня 1991 року по справі «Латальє проти Франції», у п. 51 вказано, що попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 червня 2021 року про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13