Справа № 687/1059/20
Провадження № 22-ц/4820/931/21
Категорія: 39
09 червня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд в складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І.
секретар судового засідання Гриньова А.М.
за участю позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача Закупненської селищної ради Повх Л.М., відповідача ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №687/1059/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 29 березня 2021 року (повне судове рішення складено 08 квітня 2021 року, суддя Кулєбякін В.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Закупненської селищної ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Чемеровецького районного нотаріального округу Хмельницької області Пилявський Володимир Броніславович про визнання недійсною відмови від спадщини, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи та представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 зазначала, що після смерті її чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на спадкове майно: будинок та земельний пай. Позивачка вказує, що відповідач ОСОБА_2 попросив її залишити йому будинок, натомість пообіцяв ОСОБА_1 земельний пай і позивачка погодилася на такі умови. ОСОБА_1 зазначала, що в секретаря сільської ради підписала документ вважаючи, що вона, відмовляючись від будинку, отримає взамін пай, при цьому позивачка вказує, що їй не роз'яснювалося право на відкликання протягом шести місяців своєї відмови від спадщини, а також, що не можна частково відмовитися від спадщини. Разом з тим, позивачка отримувала три роки орендну плату за цей пай і кошти використовувала на власний розсуд, проте в кінці червня 2020 року дізналася, що орендну плату за земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за 2020 рік отримав ОСОБА_2 . Тому позивачка вважає, що її заява про відмову від прийняття спадщини від 11.05.2016, справжність підпису на якій посвідчена секретарем виконкому Кутковецької сільської ради Чемеровецького району Повх Л.М., має бути визнана недійсною, а ОСОБА_1 надано додатковий строк для прийняття спадщини. Позивачка посилається на те, що її відмова від частки у спадщині не була нотаріально посвідчена і через не роз'яснення їй прав та обов'язків, вона помилялася щодо обставин успадкування права на спірний пай, оскільки протягом трьох років вважала, що відповідачу перейшов будинок, а їй залишилася земельна ділянка. Зважаючи на викладене, позивачка просила суд визнати недійсною її заяву від 11.05.2016 про відмову від частки у спадщині як таку, що підписана внаслідок помилки, що має істотне значення; визнати недійсним свідоцтво при право на спадщину, що видано ОСОБА_2 на майно, яке залишилося після смерті спадкодавця ОСОБА_3 у спадковій справі №212 та визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 тривалістю 3 місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили.
Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 29 березня 2021 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на його неправомірність, незаконність та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Апелянтка вказує, що у заяві про відмову від належної їй частки у спадщині після смерті чоловіка ОСОБА_3 від 11.05.2016 є ознаки правочину, який вчинено під впливом помилки, що має істотне значення та стосується прав і обов'язків сторін, що наступили за наслідками відмови ОСОБА_1 , тому суд помилково прийшов до висновку щодо відмови у визнанні такої заяви недійсною. Крім того, апелянтка посилається на те, що під час посвідчення заяви про відмову від належної її частки у спадщині було порушено процедуру вчинення нотаріальних дій секретарем виконавчого комітету Кутковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області Повх Л.М. І поміж того, секретар виконавчого комітету не мала повноважень для вчинення нотаріальних дій. Апелянтка також зазначає, що має намір успадкувати права та обов'язки, які належали померлому чоловіку ОСОБА_3 , проте у зв'язку із тим, що з моменту відкриття спадщини сплинув строк понад шість місяців і в силу наявності у ОСОБА_1 тривалої хвороби та першочергової необхідності догляду за власним здоров'ям, остання пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, проте суд першої інстанції не прийняв до уваги та не дослідив наявність поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Відзив від учасників справи не надходив.
Позивачка ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.
Представник відповідача Закупненської селищної ради Повх Л.М. та відповідач ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечили, просять оскаржуване рішення залишити без змін.
Приватний нотаріус Чемеровецького районного нотаріального округу Хмельницької області Пилявський В.Б. до суду не з'явився, хоча про день і час розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.
За змістом ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).
Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Згідно з ч. 5 ст. 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу. Аналогічні положення містяться у роз'ясненнях, що викладені в п. 25 Постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».
Також, положення ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 21.06.2003 ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_4 (а.с.82).
ОСОБА_3 , який був власником житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами за АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 6825285400:05:008:0015 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 07.12.2018, копією свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 20.06.1992 року, копією державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ХМ № 000437 від 03.02.2005 (а.с.74, 84, 87).
Як слідує із спадкової справи № 212-16 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що його син ОСОБА_2 12.05.2016 подав заяву про прийняття спадщини за законом від 11.05.2016 (а.с.71).
12.05.2016 дружина спадкодавця ОСОБА_1 та дочка спадкодавця ОСОБА_5 подали до приватного нотаріуса заяви про відмову від належної їм частки у спадщині після смерті ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 від 11.05.2016 (а.с.72, 73).
Справжність підпису ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на вказаних заявах посвідчено секретарем виконкому Кутковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області Повх Л.М.
14.07.2017 приватним нотаріусом Чемеровецького районного нотаріального округу Хмельницької області Пилявським В.Б. видано ОСОБА_2 свідоцтва на право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку за кадастровим номером 6825285400:05:008:0015, площею 1,8243 гектара, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кутковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області (а.с. 93,95).
12.05.2016 ОСОБА_2 на підставі довіреності уповноважив ОСОБА_1 бути його представником в усіх органах держави з питань користування та розпорядження (з правом укладення договорів оренди) на умовах за розсудом уповноваженої особи належною йому земельною ділянкою (а.с.16).
30.06.2020 ОСОБА_2 відповідно до заяви, що зареєстрована в реєстрі за №229 скасував видану ним довіреність на представництво його інтересів щодо користування належною земельною ділянкою площею 1,8243 га, яка знаходиться на території Кутковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області, представником за якою є ОСОБА_1 (а.с.48).
Згідно розпорядження Кутковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області №66/о від 01.12.2015 «Про призначення відповідальної особи за здійснення делегованих повноважень щодо вчинення нотаріальних дій», призначено відповідальною за здійснення делегованих повноважень щодо вчинення нотаріальних дій секретаря виконавчого комітету Кутковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області Повх Л.М. (а.с.106).
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 відмовляючись від прийняття спадщини, усвідомлювала значення своїх дій, мала можливість керувати ними, розуміла обставини, які мають для цього істотне значення, така відмова відбувалася без застосування до позивачки фізичного чи психологічного тиску зі сторони інших осіб і їй було роз'яснено, що відмова від спадщини може бути відкликана у строк, встановлений для прийняття спадщини. Крім того, позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що заяву про відмову від спадщини було складено внаслідок помилки щодо природи вказаного правочину, її прав та обов'язків. І оскільки відсутні підстави для визнання недійсною відмови ОСОБА_1 від спадщини, тому не підлягають до задоволення і вимоги позивачки про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що у заяві про відмову ОСОБА_1 від належної її частки у спадщині після смерті чоловіка ОСОБА_3 від 11.05.2016 є ознаки правочину, який вчинено під впливом помилки, судова колегія вважає їх недоведеними, виходячи з наступного.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, тому такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч.1ст. 229 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень, що викладені в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
За змістом статті 229 ЦК України, під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов'язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням.
Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести наявність обставин, які вказують на помилку: неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного суду від 23.01.2020 року у справі 705/2897/16-ц, не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону, чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Не є істотною помилка в мотивах правочину, тобто, в причинах, які спонукали до його укладення, крім випадків, встановлених законом. Недійсність правочину є тією рисою, що притаманна правочину у момент його вчинення, а не у зв'язку з обставинами, що виникли пізніше.
В суді апеляційної інстанції позивачка підтвердила, що заяву про відмову від спадщини нею було підписано після отриманих у нотаріуса в смт. Чемерівці консультацій з приводу оформлення спадкових прав та особисто подано її нотаріусу і при цьому вона розуміла значення своїх дій, претензій майнового характеру щодо спадкового майна у неї не було протягом трьох років після смерті спадкодавця, однак після скасування ОСОБА_2 довіреності щодо розпорядження земельною ділянкою, вона вирішила відновити свої права.
Ці обставини підтверджуються і матеріалами спадкової справи (а.с.70-98): так 11.05.2016 позивачка підписала заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_2 і 12.05.2016 особисто надала її приватному нотаріусу Чемеровецького районного нотаріального округу Пилявському В.Б.
Разом з тим, як слідує із матеріалів справи 12.05.2016 цим же приватним нотаріусом було посвідчено довіреність, відповідно до якої ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 бути його представником з питань користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою, що знаходиться на території Кутковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с 16) і відповідно до розписки ОСОБА_5 ОСОБА_1 доручається довічно отримувати дивіденди за пай, власником якого був ОСОБА_3 (а.с.17).
Оцінивши у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України зазначені вище докази, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обізнаність ОСОБА_1 із всіма правовими наслідками щодо відмови від прийняття спадщини та щодо її права на відкликання відповідної заяви, проте ОСОБА_1 у визначений законодавством строк не скористалась таким правом і лише після відсутності можливості отримати орендну плату за земельну частку, вона 16.12.2020 звернулася до суду із позовом, а помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину не має правового значення. І суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність підстав для визнання недійсною оспорюваної заяви про відмову від частки у спадщині, як така, що вчинена внаслідок помилки.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що під час засвідчення заяви про відмову ОСОБА_1 від належної її частки у спадщині було порушено процедуру вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування в частині прийняття заяви про відмову від спадщини щодо частини спадкового майна та не реєстрації цієї заяви в книзі обліку і реєстрації спадкових справ у день її надходження, що є порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 №296/5 є голослівними, адже, як слідує із заяви ОСОБА_1 про відмову від спадщини (а.с. 72), секретарем виконкому Кутковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області Повх Л.М. 11 травня 2016 року засвідчено тільки справжність підпису заявника на цій заяві і зареєстровано засвідчення підпису в реєстрі за № 17.
Вподальшому, як визнається учасниками справи, а тому в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають, цю заяву ОСОБА_1 12 травня 2016 року особисто надала приватному нотаріусу Чемеровецього нотаріального округу і їй було роз'яснено право щодо відмови від спадщини і право на відкликання відповідної заяви.
Як слідує із спадкової справи №212-16 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 оспорювана заява ОСОБА_1 була прийнята та зареєстрована приватним нотаріусом 12 травня 2016 року за № 502 (а.с.72) і ця заява стосується відмови позивачки від належної їй частки у спадщині, що залишилася після смерті чоловіка ОСОБА_3 , що спростовує твердження апелянтки про порушення процедури не реєстрації цієї заяви у книзі обліку і реєстрації спадкових справ у день її надходження та що ця заява підтверджує відмову позивачки лише від частини спадкового майна (а.с. 72).
А тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваної заяви позивачки від 11.05.2016 недійсною із вказаних підстав.
Також, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в тій частині, що секретар виконавчого комітету Кутковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області Повх Л.М. не мала повноважень для здійснення повноважень щодо вчинення нотаріальних дій та, як наслідок, визнання такої заяви недійсною.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про нотаріат» у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: вживають заходів щодо охорони спадкового майна; посвідчують заповіти (крім секретних); видають дублікати посвідчених ними документів; засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах; видають свідоцтва про право на спадщину; видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.
Підпунктом 5 пункту «б» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів цивільного стану.
Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).
Так, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), № 36548/97, пункт 58). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що відсутність протоколів засідань сесій та виконавчого комітету Кутковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області не є підставою для визнання оспорюваної заяви про відмову від спадщини недійсною, оскільки секретарем Кутковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області Повх Л.М., яка була призначено відповідальною за здійснення делегованих повноважень щодо вчинення нотаріальних дій, згідно розпорядження Кутковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області №66/о від 01.12.2015 «Про призначення відповідальної особи за здійснення делегованих повноважень щодо вчинення нотаріальних дій» посвідчено лише справжність підпису ОСОБА_1 на заяві про відмову від спадщини, що був вчинений у її присутності; позивачка вподальшому особисто надала цю заяву приватному нотаріусу, який її зареєстрував та роз'яснив право щодо відмови від частини спадкового майна та право на її відкликання.
Також, доводи апеляційної скарги про наявність у ОСОБА_1 поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 , які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами в вигляді тривалої хвороби позивачки є безпідставними.
Так, відповідно до ч.1 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.
Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Тобто цивільне законодавство передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, в межах цього строку особа може або ж звернутись із заявою про прийняття спадщини або ж заявою про відмову від прийняття спадщини.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк скористалась своїм правом на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи, тобто реалізувала своє право у межах встановленого строку і відсутні підстави для визнання цієї заяви, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що не підлягають до задоволення позовні вимоги позивачки про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, що видане ОСОБА_2 на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_3 та визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .
Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 29 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 червня 2021 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай