Номер провадження: 11-сс/813/939/21
Номер справи місцевого суду: 496/2463/21 1-кс/496/890/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
16.06.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 04.06.2021 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021160000000862 від 07.05.2021 року, щодо:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Чернівці, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, -
встановив:
З представлених в апеляційний суд матеріалів вбачається, що в провадженні СВ Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №12021160000000862 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.05.2021 року за ознаками злочину, передбаченому ч.2 ст.189 КК України, за наступних обставин.
В квітні 2021 року, точний час, дата та місце досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_9 , переслідуючи мету незаконного особистого збагачення та збагачення інших осіб, вступив у попередню змову з невстановленими досудовим розслідуванням особами та керуючись спільним корисливим мотивом, спрямованим на протиправне заволодіння чужим майном, шляхом неодноразового вимагання коштів у потерпілої ОСОБА_10 за не створення штучних перешкод у її господарській діяльності, не пошкодження належного потерпілій майна та приміщень, розташованих за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 , - вчинив ряд дій направлених на створення умов для вимагання та отримання коштів.
Так, з метою створення умов для подальшого вимагання грошових коштів у потерпілої, з метою залякування останньої та вчинення відносно неї психологічного впливу, ОСОБА_9 , перебуваючи у змові з групою невстановлених осіб, організував пошкодження майна потерпілої ОСОБА_10 , а саме в період часу з 11 по 12 квітня 2021 року, невстановлені особи, пошкодивши вхідні двері, проникли до приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , де вчинили погром, пошкодивши при цьому майно потерпілої, яке там знаходилось, в тому числі комп'ютерну техніку. Також, в подальшому, 22.04.2021 року приблизно в період часу з 19.40 год до 19.46 год, група невстановлених осіб, в кількості не менше 7 осіб, спортивної тілобудови, одягнених в маски та спецодяг без пізнавальних знаків, пошкодивши вхідні двері, проникли до приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , де вчинили погром, пошкодивши при цьому майно потерпілої, яке там знаходилось, в тому числі комп'ютерну техніку. Крім цього, в період часу з 25 по 26 квітня 2021 року, група невстановлених осіб, пошкодивши вхідні двері, проникли до приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , де вчинили погром, пошкодивши при цьому майно потерпілої, яке там знаходилось, в тому числі комп'ютерну техніку.
Діючи далі, 18.05.2021 року, ОСОБА_9 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний корисливий намір, направлений на незаконне заволодіння майном, шляхом неодноразового, щомісячного, вимагання коштів у потерпілої за не створення її перешкод у господарській діяльності, не пошкодження належного майна та приміщень, знаходячись у офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 , зустрівся з потерпілою ОСОБА_10 , де в ході розмови, застосовуючи відносно неї психологічний вплив, висловив вимогу, що їй в подальшому потрібно щомісячно передавати особисто йому грошові кошти в загальній сумі 80000 грн, в іншому ж випадку відносно неї, майна, родичів, із застосуванням насильства, ним буде організовано та вчинено дії, в тому числі направлені на знищення та пошкодження усього наявного майна потерпілої розташованого за адресами здійснення нею господарської діяльності. Вказані висловлювання ОСОБА_9 потерпіла ОСОБА_10 сприйняла реально як загрозу життю та здоров'ю безпосередньо їй та близьким родичам, цілісності її майна та створення перешкод для подальшої господарської діяльності.
В подальшому, 20.05.2021 року, приблизно о 13.00 год, ОСОБА_9 , перебуваючи в офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного корисливого наміру, направленого на незаконне заволодіння грошовими коштами потерпілої, шляхом щомісячного вимагання коштів, зустрівся з ОСОБА_10 та, реалізуючи свій корисливий намір, отримав від останньої першу частину обумовлених раніше грошових коштів в сумі 30000 грн, в якості оплати за невчинення ОСОБА_9 дій щодо пошкодження її майна та створення перешкод ведення господарської діяльності.
Далі, 03.06.2021, приблизно о 18.04 год, ОСОБА_9 , доводячи свій злочинний умисел по вимаганню грошових коштів до кінця, перебуваючи в офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 , повторно зустрівся з ОСОБА_10 , та отримав від останньої другу частину раніше обумовлених грошових коштів в сумі 50000 грн, за не організацію та невчинення ним дій щодо пошкодження її майна та створення перешкод ведення господарської діяльності.
Дані про вчинення вказаного злочину, передбаченому ч.2 ст.189 КК України були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021160000000862 від 07.05.2021 року.
03.06.2021 року ОСОБА_9 затримано, в порядку ст.208 КПК України.
04.06.2021 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.189 КК України.
04.06.2021 року слідчий звернувся до слідчого судді з погодженим прокурором клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 , мотивуючи його тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено наявність ризиків, які можуть бути вчинені підозрюваним у разі перебування його на свободі, а саме ризик переховування останнього від органів досудового розслідування та суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризик спроби підозрюваного незаконного впливу на потерпілу, свідків та експерта у кримінальному провадженні; ризик спроби підозрюваним іншим чином перешкоджати органу досудового розслідування у встановленні істини у провадженні та повному, всебічному дослідженні всіх доказів чи вчинити інше кримінальне правопорушення, з врахуванням того, що ОСОБА_9 підозрюється у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, скоєного за попередньою змовою групою осіб, за яке передбачено покарання у виді від трьох до семи років позбавлення волі. Разом з тим, слідчий просив не визначати розмір застави, посилаючись на те, що інкримінований підозрюваному злочин скоєно із погрозою насильства над потерпілою та її близькими родичами, психологічного впливу та погроз фізичної розправи. Також слідчий вказав, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СВ Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 , погоджене прокурором Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_12 , та застосовано у кримінальному провадженні №12021160000000862 від 07.05.2021 року відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів, до 01.08.2021 року, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, стверджує, що висновки слідчого судді побудовані на припущеннях сторони обвинувачення та не відповідають фактичним обставинами справи та матеріалами кримінального провадження. Зокрема, захисник стверджує про необґрунтованість підозри та відсутність ризиків, які обумовлюють обрання найсуворішого запобіжного заходу, просить скасувати ухвалу, відмовити у задоволенні клопотання слідчого та обрати ОСОБА_9 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту. У разі відмови в обранні запобіжного заходу у виді домашнього арешту, захисник просить визначити розмір застави в межах п.2 ч.5 ст.182 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача; пояснення підозрюваного та його захисників, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали судового провадження та матеріали кримінального провадження, надані прокурором під час апеляційного розгляду; обговоривши доводи апеляційної скарги; апеляційний суд дійшов до висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду зазначеної ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 злочину, передбачену ч.2 ст.189 КК України, тяжкістю покарання яке загрожує останньому в разі визнання його винуватим, а також наявністю ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні. Зваживши встановлені обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що більш м'які запобіжні заходине забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого, врахувавши відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам.
Вирішуючи питання стосовно доводів апеляційної скарги відносно необґрунтованості підозри, апеляційним судом встановлено таке.
У відповідності до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, у відповідності до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Апеляційний суд також враховує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_9 у скоєнні злочину, на чому фактично наполягає сторона захисту, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі доказі в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, зокрема копії: протоколів допитів потерпілої ОСОБА_10 від 07.05.2021 року, 24.05.2021 року, 04.06.2021 року; протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 07.05.2021 року; протоколу огляду речей і документів від 08.05.2021 року; протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 24.05.2021 року; протоколів огляду і вручення грошових коштів від 20.05.2021 року і 03.06.2021 року; протоколів огляду заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів від 20.05.2021 року і 03.06.2021 року; протоколу обшуку від 03.06.2021 року; вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_9 до вчинення інкримінованого йому злочину.
Дослідивши долучені до клопотання слідчого докази, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав передбачених ст.87 КПК для визнання цих доказів недопустимими, не встановлено та стороною захисту щодо існування таких підстав відомостей не надано.
Апеляційний суд визнає неспроможними доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри, з посиланням на відсутність достатніх доказів на її підтвердження, оскільки, наявні в матеріалах, доданих до клопотання, докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Долучені до клопотання слідчого докази є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний, можливо, з погрозою насильства над потерпілою та її близькими родичами, обмеження прав, свобод та законних інтересів особи, пошкодження її майна, за попередньою змовою групою осіб, вчинив вимагання грошових коштів у потерпілої, які ним були отримані безпосередньо, а в подальшому вилучені під час обшуку, проведеного в рамках даного кримінального провадження.
Апеляційний суд визнає неспроможними доводи сторони захисту, що кошти потерпілою ОСОБА_10 передавалися підозрюваному ОСОБА_9 в рамках угоди про надання послуг охорони об'єктів нерухомості, які належать потерпілій, оскільки захист не надав суду жодного доказу на підтвердження існування між потерпілою та підозрюваним будь-яких господарських відносин. Докази, надані стороною обвинувачення, на даній стадії досудового розслідування спростовують наведену версію захисту.
Доводи сторони захисту відносно того, що кримінальне провадження ініційоване правоохоронним органом з метою дискредитації підозрюваного суд визнає неспроможними, оскільки стороною захисту та безпосередньо підозрюваним не надано раціонального пояснення можливого існування мотиву у потерпілої, або інших осіб, в тому числі і з числа правоохоронців, для здійснення таких дій. В свою чергу, інформація, яка міститься в матеріалах кримінального провадження, дає підстави вважати, що підозрюваний дійсно міг вчинити протиправні дії відносно потерпілої, переслідуючи корисливий мотив.
З урахуванням обставин кримінального провадження, в якому ОСОБА_9 оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину та практики ЄСПЛ, апеляційний суд вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про обрання запобіжного заходу докази, в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої останньому підозри у вчиненні інкримінованих йому дій.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи питання щодо існування ризику переховування підозрюваного ОСОБА_9 від органу досудового розслідування та суду, апеляційний суд враховує те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, та кримінальні провадження закрито з нереабілітуючих підстав, що підтверджується інформацією УІАП Національної поліції України від 24.05.2021 року (а.с.45-47).
Так, ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 17.05.2019 року кримінальне провадження №12017161250000239 від 13.03.2017 року відносно ОСОБА_9 за ч.1 ст.125 КК України закрито на підставі ст.49 КК України.
Також, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.04.2021 року, задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про звільнення від кримінальної відповідальності у об'єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014160480002816 від 21.11.2014 року та №12015160500002172 від 24.03.2015 року та його звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів передбачених ч.2 ст.296, ч.3 ст.296, ч.4 ст.27 ч.1 ст.28 ч.2 ст.345 КК України на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності. Одночасно матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.28 ч.2 ст.346 КК України виділено в окреме провадження, а розгляд справи на теперішній час не завершений.
З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування ОСОБА_9 , так як останній раніше жодного разу не намагався ухилитись від правоохоронних органів чи переховуватись, є непереконливими, оскільки незважаючи на існування фактів притягнення в минулому до кримінальної відповідальності, ОСОБА_9 на даний час підозрюється у скоєнні злочину, передбаченому ч.2 ст.189 КК України, який у відповідності до ст.12 КК, є тяжким. Санкція вказаної норми кримінального закону передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Таким чином, обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу підозрюваного, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_9 , який на теперішній час підозрюється у скоєні тяжкого злочину за попередньою змовою з невстановленими особами, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на потерпілу та свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
За результатами апеляційного розгляду, суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу підозрюваного ОСОБА_9 на потерпілу та свідків, оскільки вони спростовуються долученими прокурором доказами.
Так, згідно матеріалів кримінального провадження та долучених прокурором доказів вбачається, що потерпіла, будучи попередженою про кримінальну відповідальність, під час першого допиту 07.05.2021 року, повідомила, що протиправні дії підозрюваного вона сприймає як реальну загрозу її життю та здоров'ю, життю та здоров'ю її дітей та близьких осіб. Зокрема, потерпіла повідомила, що ОСОБА_9 спочатку передав через інших осіб вимогу щодо передачі грошових коштів, погрожуючи при цьому, що у разі невиконання його вимог, напади на її об'єкти нерухомості продовжаться та при цьому може постраждати її родина (а.с. 14-17).
Під час додаткового допиту 10.06.2021 року, потерпіла ОСОБА_10 повідомила, що погроми її приміщень організовував саме ОСОБА_9 , який фактично цього не заперечував під час їх зустрічей. Вказані обставини об'єктивно підтверджується матеріалами НСРД, які надані прокурором апеляційному суду та досліджені під час апеляційного провадження.
Згідно показань потерпілої ОСОБА_10 в протоколі додаткового допиту від 14.06.2021 року, остання повідомила, що ОСОБА_9 реально висловлював їй погрози, вказував, що у неї будуть проблеми не лише з майном, але й із здоров'ям. Крім того, в подальшому, 13.06.2021 року, до неї підходили невідомі люди та в грубій формі висловили погрозу фізичного насильства над нею та членами її родини, якщо вона буде давати показання проти підозрюваного чи відвідувати судові засідання.
Враховує апеляційний суд і той факт, що у зв'язку з наведеними обставинами, 14.06.2021 року, потерпіла ОСОБА_10 звернулася із заявою до поліції з приводу подій, що сталися 13.06.2021 року.
Так, прокурором надано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого, 16.06.2021 року, внесені відомості за кримінальним провадженням №12021164250000165 про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.129 КК України, за фактом звернення потерпілої із заявою про те, що 13.06.2021 року, приблизно у вечірній час, у м. Чорноморськ, група невстановлених осіб, висловила ОСОБА_10 вимогу відмовитись від показань по справі щодо вимагання коштів ОСОБА_9 та не надання показання в суді. При цьому, в адресу потерпілої були висловлені погрози застосування відносно неї та членів її родини фізичної розправи, яку вона сприйняла реально.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги встановлені та документально підтверджені слідчим та прокурором факти здійснення незаконного впливу ОСОБА_9 самостійно та через інших осіб на потерпілу ОСОБА_10 з метою примусу відмови її від показань та свідчень в суді в рамках даного кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність існування ризику незаконного впливу підозрюваного ОСОБА_9 на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні.
Доводи сторони захисту щодо неправомірного не визначення слідчим суддею при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою альтернативного запобіжного заходу у виді застави, апеляційний суд визнає неспроможними, з огляду на таке.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 статті 183 КПК передбачено випадки, у яких слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема і щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Згідно повідомлення про підозру, ОСОБА_9 підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, а саме: вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілою та її близькими родичами, обмеження прав, свобод та законних інтересів особи, пошкодження її майна (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою осіб (а.с.123-125).
Доводи сторони захисту щодо відсутності доказів на підтвердження застосування підозрюваним насильства до потерпілої чи погрози його застосування є необґрунтованими, оскільки спростовуються доказами: протоколом допиту потерпілої від 07.05.2021 року; протоколами додаткових допитів потерпілої ОСОБА_10 від 10.06.2021 року, від 14.06.2021 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 07.05.2021 року; Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12021164250000165 від 16.06.2021 року; яким підтверджено факт послідовних погроз підозрюваного та інших невстановлених осіб в його інтересах щодо застосування насильства до потерпілої.
Так, з протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 07.05.2021 року вбачається, що останній передав про погрозу підозрюваного на адресу потерпілої разом з вимогою передачі грошових коштів, а також повідомив потерпілій про відомі факти нападів та пошкодження об'єктів нерухомості та майна останньої (а.с.20-23).
Витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №12021164250000165 від 16.06.2021 року та заяви потерпілої ОСОБА_10 від 14.06.2021 року, підтверджується, що погрози застосування насильства до потерпілої не перестали існувати і на теперішній час.
Таким чином, обставини інкримінованого ОСОБА_9 злочину, а самевчинення вимагання із погрозою застосування насильства над потерпілою та її близькими родичами, обмеження прав, свобод та законних інтересів особи, пошкодження її майна, дають підстави на даній стадії досудового розслідування дійти висновку, що застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя районного суду, у відповідності до ст. 183 КПК, на законних підставах не визначив розмір застави.
Доводи захисника ОСОБА_7 щодо протиправності дій правоохоронних органів під час затримання підозрюваного ОСОБА_9 , здійснення тиску на нього та знущання, а також застосування насильства до адвоката, апеляційний суд визнає непереконливими, оскільки захисником не надано суду доказів щодо оскарження у передбаченому законом порядку затримання підозрюваного, а також неправомірних дій правоохоронців відносно захисника.
Одночасно, вказані доводи захисника спростовуються протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, з якого вбачається, що затримання ОСОБА_9 було здійснено в присутності адвоката ОСОБА_7 , безпосередньо після вчинення підозрюваним злочину, який останньому інкримінується. Протокол затримання підписаний ОСОБА_9 та захисником ОСОБА_7 без будь-яких зауважень, застережень, та вказівок про порушення їх прав (а.с.52-57).
Доводи захисника ОСОБА_7 щодо протиправної діяльності потерпілої ОСОБА_10 , яка нібито здійснює заборонену законом господарську діяльність, зокрема утримує місця проведення азартних ігор без передбаченого законом дозволу, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки предметом розгляду в даному кримінальному провадженні є правомірність застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_9 .
Твердження сторони захисту про незадовільний стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_9 , який унеможливлює його перебування в умовах слідчого ізолятора та потреби останнього у лікуванні, є також непереконливими, оскільки стороною захисту не надано документів, які підтверджують наявність у підозрюваного важких чи хронічних захворювань, які виключають можливість його утримання під вартою. Надана стороною захисту медична документація щодо стану здоров'я підозрюваного датована 2017-2020 роками, та стосується захворювань, які не свідчать про критичний стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_9 , який виключає можливість застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Апеляційний суд звертає увагу, що у разі підтвердження незадовільного стану здоров'я підозрюваного, у відповідності доположень Закону України «Про попереднє ув'язнення» №3352-ХІІ від 30.06.1993 року, медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в слідчому ізоляторі організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.
Оскільки доказів, які б давали апеляційному суду підстави вважати, що стан здоров'я підозрюваного є таким, що на даний час потребує невідкладної медичної допомоги, стороною захисту не надано, апеляційний суд вважає, що у разі реального існування потреби в наданні медичної допомоги підозрюваному, сторона захисту не позбавлена можливості звернутися з відповідним клопотання до установи виконання покарань.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що у разі встановлення у визначеному законом порядку незадовільного стану здоров'я, який перешкоджатиме подальшому перебуванню підозрюваного під вартою, сторона захисту не позбавлена права звернутися до слідчого судді районного суду із відповідним клопотанням про зміну раніше обраного запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Апеляційним судом враховуються доводи сторони захисту стосовно сімейного стану підозрюваного ОСОБА_9 , який є одруженим та має дітей, має місце мешкання, працевлаштований та міцні соціальні зв'язки.
Разом з тим, на противагу цим доводам, апеляційний суд вважає, що на даний час, вказані обставини не можливо віднести до тих достатніх стримуючих чинників, які у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування та суду, або здійснення незаконного впливу на потерпілу та свідків, тобто визнати ці обставини такими, що можуть гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що обраний запобіжний захід відносно ОСОБА_9 у виді тримання під вартою в даній справі відповідає вимогам КПК та узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, оскільки тяжкість та обґрунтованість пред'явленої на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_9 підозри, з урахуванням конкретних обставин справи, а також існування наведених ризиків, виправдовуютьобрання відносно підозрюваного ОСОБА_9 найсуворішого запобіжного заходу, та дають апеляційному суду можливість дійти висновку про законність обґрунтованість ухвали слідчого судді.
Апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК, в тому числі і з урахуванням результатів подальшого досудового розслідування, під час якого також будуть перевірені доводи сторони захисту щодо можливості запобігання існуючим ризикам застосуванням більш м'якого запобіжного заходу.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про неспроможність доводів апеляційної скарги захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 04.06.2021 року про застосування у кримінальному провадженні №12021160000000862 від 07.05.2021 року до ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4