Номер провадження: 11-сс/813/707/21
Номер справи місцевого суду: 509/4383/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
15.06.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника співвласника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Овідіопольського райсуду Одеської обл. від 10.09.2020 про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження №12020160380001183 від 14.08.2020 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах кримінального провадження №12020160380001183 від 14.08.2020за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України було задоволено клопотання ст. слідчого СВ Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, а саме на автомобіль Daewoo Sens, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору (VIN-код: НОМЕР_2 ), із забороною відчуження, розпорядження та користування, про що внести відповідні відомості до баз Національної поліції України.
Надано дозвіл працівникам НП України на здійснення затримання та подальше доставлення автомобіля Daewoo Sens, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору (VIN-код: НОМЕР_2 ), на спеціалізований майданчик із зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів №6 (м. Одеса, вул. Аеропортівська, 29 а), з метою забезпечення арешту.
Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя зазначив, що на теперішній час наявні фактичні дані, що вказують на причетність осіб, які використовували автомобіль Daewoo Sens, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, для прибуття на місце злочину, подальшого покидання місця злочину та можливого тимчасового зберігання викраденого майна, тому автомобіль, як вид майна, може розглядатись як речовий доказ в розумінні ст. 98 КПК України в даному кримінальному провадженні, а також врахував те, що незастосування такого виду заходу, як арешту майна перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене, що унеможливить забезпечення вимог ст. 2 КПК України.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі представник співвласника майна ОСОБА_6 зазначив, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
- слідчий суддя, в порушення вимог КПК України, розглянув клопотання про арешт майна без участі ОСОБА_8 , при цьому в матеріалах справи відсутні відомості про належне сповіщення останнього та інших учасників кримінального провадження про дату, час та місце судового засідання;
- слідчим суддею не надано належної оцінки тому факту, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, зокрема, слідчим у клопотанні викладені лише фактичні обставини кримінального правопорушення, разом із тим, не зазначено мети, підстав та вмотивованого обґрунтування необхідності накладення арешту, крім того, до клопотання не було долучено документів, які підтверджують право власності на майно, а також докази, що свідчать про володіння чи користування підозрюваним або третіми особами таким майном;
- поза увагою слідчого судді залишилось те, що слідчим не було надано жодного доказу на підтвердження того, що автомобіль «Daewoo Sens» був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, більш того, слідчим не надано до суду постанови про визнання зазначеного автомобіля речовим доказом.
Посилаючись на викладені обставини, представник співвласника майна ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
В судове засідання апеляційного суду представник співвласника майна ОСОБА_6 не з'явився, натомість надіслав клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.
Прокурор ОСОБА_9 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, однак надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в інших судових засіданнях, при цьому не надав до суду жодних підтверджуючих документів, у зв'язку із чим колегія суддів, враховуючи вимоги ст. 422 КПК України, щодо строків розгляду зазначеної категорії справ, а також положеньч. 4 ст. 405, ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Приписами ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
На думку апеляційного суду, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, зазначених вище вимог дотримався в повному обсязі.
Як вбачається зі змісту клопотання слідчого про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження №12020160380001183 від 14.08.2020(а.с. 2-11), слідчий визначив метою накладення арешту на зазначене в ньому вилучене майно його збереження як речового доказу.
Окрім того, з клопотання про накладення арешту на майно та витягу з ЄРДР у вищевказаному кримінальному провадження вбачається, що ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України за заявою ОСОБА_10 про те, що 13.08.2020 близько 16:20 год. невстановлена особа, перебуваючи на пішохідній доріжці біля території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , здійснила відкрите викрадення майна - золотого ланцюжка вагою близько 6 гр., довжиною близько 55 см., який належить ОСОБА_10 , чим завдала матеріальну шкоду потерпілій на суму близько 8 000 грн.
Так, на виконання доручення слідчого у порядку ст. 40 КПК України, СКП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області, відпрацьовано інформацію та встановлено, що зловмисники прибули на місце події до перехрестя вул. Соборна та Суворова, смт. Овідіополь 13.08.2020 об 16:05 год. на автомобілі Daewoo Sens, д/н НОМЕР_1 , білого кольору (VIN-код: НОМЕР_2 ), який належить ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , яким на той час керував гр-н ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після чого, інша особа, що була пасажиром вказаного автомобіля, вийшла, вчинила злочин, та повернулась у вказаний автомобіль, на якому зникла у невідомому напрямку.
Окрім того, 08.09.2020 відповідно протоколу отримання речей та документів, від голови Овідіопольської селищної ради ОСОБА_13 , отримано оптичний носій інформації - DVD-R диск 4,7 GB/120 min 16х, на якому записано відеозапис з камери зовнішнього відео-спостереження, що фіксує події 13.08.2020 з 16:05 год. на перехресті вулиць Соборна та Суворова, смт. Овідіополь.
В подальшому, 08.09.2020 вказаний диск, оглянуто слідчим та виявлено цифровий файл - відеозапис цифровим об'ємом 438 MB, який має цифровий формат - (.avi), та назву: «91.206.33.44_IPC_ main_20200813150500_152456», що містить відомості, які підтверджують інформацію отриману від СКП Овідіопольського ВП відносно вищевказаного автомобіля та осіб.
Постановою ст. слідчого СВ Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 від 08.09.2020 DVD-R диск 4,7 GB/120 min 16х, що містить відеозапис цифровим об'ємом 438 MB, який має цифровий формат - (.avi), та назву: «91.206.33.44_IPC_main_20200813150500_152456» визнано речовим доказом (а.с. 11).
При цьому, відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, на переконання апеляційного суду, зазначене в ухвалі слідчого судді майно має ознаки речових доказів відповідно до ст. 98 КПК України, зокрема вилучений автомобіль, використовувався як засіб вчинення розслідуваного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, міг зберегти на собі його сліди або може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження.
Посилання представника ОСОБА_6 про не долучення до клопотання документів, які підтверджують право власності на майно, а також докази, що свідчать про володіння чи користування підозрюваним або третіми особами таким майном, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються наданими апеляційному суду матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Так, враховуючи вищезазначене, а також зміст клопотання (а.с. 3) з якого вбачається, що слідчий просив розглянути клопотання про накладення арешту на майно без повідомлення осіб, які є власниками майна, апеляційний суд вважає безпідставними посилання представника ОСОБА_6 з цього приводу.
Окрім того, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської обл. від 30.11.2020 обвинувальний акт в межах кримінального провадження №12020160380001183 від 14.08.2020за обвинуваченням ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України був призначений до розгляду в підготовчому судовому засіданні та судовий розгляд на теперішній час ще не завершено.
Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, з урахуванням всього вищевикладеного та того факту, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно була загалом подана після закінчення стадії досудового розслідування кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги представника співвласника майна та скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 24, 98, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника співвласника майна ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Овідіопольського райсуду Одеської обл. від 10.09.2020 про накладення арешту на майно, а саме на автомобіль Daewoo Sens, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору (VIN-код: НОМЕР_2 ), із забороною відчуження, розпорядження та користування, в межах кримінального провадження №12020160380001183 від 14.08.2020за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4