Номер провадження: 22-ц/813/2950/21
Номер справи місцевого суду: 522/3777/17
Головуючий у першій інстанції Бойчук А.Ю.
Доповідач Князюк О. В.
11.06.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого Князюка О. В.,
суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.,
за участю секретаря - Дерезюк В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 подану через представника - адвоката Билицю Ігора Олеговича, Директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Івент Менджмент Груп" Дуднік Ганни Андріївни та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Буд" Фомічова Ігоря Олеговича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2018 року у справі за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Івент Менеджмент Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Буд", за участю третьої особи,що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Благодійний Фонд "Корпорація Монстрів" про витребування майна з чужого незаконного володіння,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
27 лютого 2017 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до , в якій просив:
витребувати на користь Фонду нерухоме майно - частини нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
з незаконного володіння ОСОБА_2 - 8/1000 (літера «З» - майстерня загальною площею 37,9 кв. м), 50/1000, 50/1000, 732/7000, 152/7000, 152/7000, 304/7000, 2/1000 (літера «К» - вбиральня загальною площею 7,1 кв. м); 2)
з незаконного володіння ОСОБА_1 - 549/7000, 152/7000, 152/7000, 152/7000 (літера «Ж» - прохідна загальною площею 766,7 кв. м), 115/1000 (літера «Е» - клуб з бібліотекою загальною площею 521,8 кв. м); 3)
з незаконного володіння ТзОВ «Бізнес Буд» - 154/1000 (літера «Б» - спальний корпус № 2 загальною площею 789,4 кв. м); 4)
з незаконного володіння ТзОВ «Івент Менджмент Груп» - 147/1000 (літера «А» - лікувальний корпус № 1 загальною площею 712,8 кв. м), 136/1000 (літера «В» - їдально-харчовий блок загальною площею 661,7 кв. м).
Визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно є підставою для скасування реєстрації права власності на частини нежитлових приміщень: 1) ОСОБА_2 - на 8/1000 (літера «З» - майстерня загальною площею 37,9 кв. м), 50/1000, 50/1000, 732/7000, 152/7000, 152/7000, 304/7000, 2/1000 (літера «К» - вбиральня загальною площею 7,1 кв. м); 2) ОСОБА_1 - на 549/7000, 152/7000, 152/7000, 152/7000 (літера «Ж» - прохідна загальною площею 766,7 кв. м), 115/1000 (літера «Е» - клуб з бібліотекою загальною площею 521,8 кв. м); 3) ТзОВ «Бізнес Буд» - на 154/1000 (літера «Б» - спальний корпус № 2 загальною площею 789,4 кв. м); 4) ТзОВ «Івент Менджмент Груп» - на 136/1000 (літера «В» - їдально-харчовий блок загальною площею 661,7 кв. м), 147/1000 (літера «А» - лікувальний корпус № 1 загальною площею 712,8 кв. м).
Позов вмотивовано наступним.
25 серпня 2005 року Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, якою затвердив мирову угоду та припинив провадження у справі № 40/343-50/746 за позовом ТзОВ «Авіком» про зобов'язання Дочірнього підприємства «Санаторій ім. Чувиріна» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - ДП «Санаторій ім. Чувиріна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця») виконати умови договору купівлі-продажу від 24 лютого 2005 року № 24/02-05 та про стягнення з Приватного підприємства (далі - ПП) «Сома» 4 343,90 грн.
На підставі вказаної мирової угоди 22 грудня 2005 року Комунальне підприємство (далі - КП) «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» зареєструвало за ТзОВ «Авіком» право власності на нежитлові приміщення загальною площею 4 528,2 кв. м, що належали ДП «Санаторій ім. Чувиріна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та знаходилися за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: лікувальний корпус № 1 (літера «А»), спальний корпус № 2 (літера «Б»), їдально-харчовий блок (літера «В»), спальний корпус № 3 (літера «Г»), спальний корпус № 4 (літера «Г 1»), клуб з бібліотекою - корпус 5 (літера «Е»), прохідна (літера «Ж»), майстерня (літера «З»), вбиральня (літера «К») (далі разом - спірні приміщення), контейнерна (літера «И»).
Згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно підставою для реєстрації права власності на спірні приміщення за ТзОВ «Авіком» була мирова угода, затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 серпня 2005 року у справі № 40/343-50/746.
19 червня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу ТзОВ «Авіком» продало Аліфіренко Н. М. та ОСОБА_3 115/1000 частин спірних приміщень (літера «Е» - клуб з бібліотекою загальною площею 521,8 кв. м).
19 червня 2007 року ТзОВ «Авіком» на підставі договору купівлі-продажу продало ОСОБА_4 і ОСОБА_5 152/1000 частини спірних приміщень (літера «Ж» - прохідна загальною площею 766,7 кв. м).
19 червня 2007 року ТзОВ «Авіком» уклало з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 договір купівлі-продажу, предметом якого є 8/1000 частин спірних приміщень (літера «З» - прохідна загальною площею 37,9 кв. м).
19 червня 2007 року ТзОВ «Авіком» продало ОСОБА_8 2/1000 частини спірних приміщень (літера «К» - вбиральня загальною площею 7,1 кв. м).
19 червня 2007 року ТзОВ «Авіком» уклало з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 договір купівлі-продажу, предметом якого є 283/1000 частини спірних приміщень (літера «Г» - спальний корпус № 3, літера «Г 1» - спальний корпус № 4 загальною площею 1 017,4 кв. м).
8 серпня 2007 року ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 уклали з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ОСОБА_19 договір купівлі-продажу, предметом якого є 183/1000 частини спірних приміщень.
10 жовтня 2007 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу продали ОСОБА_20 152/7000 частини спірних приміщень.
10 жовтня 2007 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу продали ОСОБА_21 152/7000 частини спірних приміщень.
10 жовтня 2007 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу продали ОСОБА_22 152/7000 частини спірних приміщень.
10 жовтня 2007 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу продали ОСОБА_23 152/7000 частини спірних приміщень.
10 жовтня 2007 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу продали ОСОБА_24 152/7000 частини спірних приміщень.
10 жовтня 2007 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу продали ОСОБА_25 152/7000 частини спірних приміщень.
27 травня 2009 року ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 уклали договір дарування з ОСОБА_2 , на підставі якого останній набув право власності на 732/7000 частини спірних приміщень.
27 травня 2009 року ОСОБА_19 , ОСОБА_18 і ОСОБА_17 уклали договір дарування з ОСОБА_1 , на підставі якого останній набув право власності на 549/7000 частин спірних приміщень.
28 травня 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали договір дарування з ОСОБА_2 , на підставі якого останній набув право власності на 8/1000 частин спірних приміщень (літера «З» - майстерня загальною площею 37,9 кв. м).
29 травня 2009 року ОСОБА_22 , ОСОБА_25 уклали договір дарування з ОСОБА_2 , на підставі якого останній набув право власності на 304/7000 частини спірних приміщень.
1 червня 2009 року ОСОБА_21 уклала договір дарування з ОСОБА_2 , на підставі якого останній набув право власності на 152/7000 частини спірних приміщень.
1 червня 2009 року ОСОБА_23 уклав договір дарування з ОСОБА_2 , на підставі якого останній набув право власності на 152/7000 частини спірних приміщень.
3 червня 2009 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 уклали договір дарування з ОСОБА_1 , на підставі якого останній набув право власності на 152/7000 частини спірних приміщень.
3 червня 2009 року ОСОБА_26 та ОСОБА_3 уклали договір дарування з ОСОБА_1 , на підставі якого останній набув право власності на 115/1000 частин спірних приміщень.
4 червня 2009 року ОСОБА_9 і ОСОБА_12 уклали договір дарування з ОСОБА_2 , на підставі якого останній набув у власність 50/1000 частин спірних приміщень.
4 червня 2009 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 уклали договір дарування з ОСОБА_2 , на підставі якого останній набув у власність 50/1000 частин спірних приміщень.
11 червня 2009 року ОСОБА_24 уклала договір дарування з ОСОБА_1 , на підставі якого останній набув право власності на 152/7000 частини спірних приміщень.
11 червня 2009 року ОСОБА_20 уклав договір дарування з ОСОБА_1 , на підставі якого останній набув право власності на 152/7000 частини спірних приміщень.
2 квітня 2010 року ТзОВ «Авіком» уклало договір дарування з ОСОБА_2 , на підставі якого останній набув право власності на 437/1000 частин спірних приміщень.
1 листопада 2010 року ОСОБА_2 уклав договір дарування з ОСОБА_27 , на підставі якого останній набув 154/1000 частини спірних приміщень, які згідно з актом приймання-передачі від 15 листопада 2011 року ОСОБА_27 передав у статутний капітал ТзОВ «Бізнес Буд», що також підтверджує свідоцтво про право власності від 31 травня 2014 року ІН НОМЕР_1 .
4 листопада 2010 року ОСОБА_2 уклав договір дарування з ОСОБА_27 , на підставі якого останній набув 136/1000 частин спірних приміщень, які згідно з актом приймання-передачі майна від 15 листопада 2011 року ОСОБА_27 передав у статутний капітал ТзОВ «Івент Менджмент Груп», що також підтверджує свідоцтво про право власності від 30 квітня 2014 року ІН НОМЕР_2 .
4 листопада 2010 року ОСОБА_2 уклав договір дарування з ОСОБА_27 , на підставі якого останній набув 147/1000 частин спірних приміщень, які згідно з актом приймання-передачі майна від 15 листопада 2011 року ОСОБА_27 передав у статутний капітал ТзОВ «Івент Менджмент Груп», що також підтверджує свідоцтво про право власності від 30 квітня 2014 року ІН НОМЕР_3 .
17 грудня 2010 року ОСОБА_8 уклав договір дарування з ОСОБА_2 , на підставі якого останній набув право власності на 2/1000 частини спірних приміщень (літера «К» - вбиральня загальною площею 7,1 кв. м).
4 листопада 2014 року Господарський суд міста Києва постановив ухвалу у справі № 40/343-50/746, згідно з якою задовольнив заяву ДП «Санаторій ім. Чувиріна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» від 13 липня 2006 року № 25 і подання Прокуратури міста Києва від 14 грудня 2006 року № 05/1-2504-06 про перегляд справи за нововиявленими обставинами, скасував ухвалу про затвердження мирової угоди від 25 серпня 2005 року, а 18 грудня 2014 року постановив ухвалу, якою залишив позовну заяву у справі № 40/343-50/746 без розгляду. Іншими словами, ухвала господарського суду, яка стала підставою для незаконного відчуження спірних приміщень у власність ТзОВ «Авіком», була скасована у судовому порядку.
Державною власністю є майно, передане ДП «Санаторій ім. Чувиріна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», і його не можна відчужувати без згоди власника, якого представляє Фонд (див. постанови Верховного Суду України від 16 вересня 2014 рок у справі № 3-107гс14, від 28 жовтня 2014 року у справі № 3-142гс14, від 4 листопада 2014 року у справі № 3-166гс14, від 18 листопада 2014 року у справах № 3-172гс14 та № 3-173гс14). Оскільки Фонд не приймав жодних рішень і не надавав дозволів на відчуження спірних приміщень у власність, останні вибули з володіння власника не з його волі іншим шляхом.
Власник може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, котра є останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене, та без визнання попередніх угод недійсними (див. постанову Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Тому є підстави для витребування спірних приміщень з незаконного володіння відповідачів, що також підвереджують висновки Верховного Суду України, сформульовані у постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-1цс15.
Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Короткий зміст рішень суду
17 жовтня 2018 року Приморським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення, яким позов задоволено. Рішення вмотивовано тим, що відповідачі неправомірно набули право власності на спірні приміщення, а прокурор належно обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.
08 травня 2019 року Одеським апеляційним судом було прийнято постанову, якою скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2018 року в частині задоволення позовних вимог прокурора до ТзОВ «Івент Менджмент Груп» та ТзОВ «Бізнес Буд» і закрито провадження щодо цих вимог. Рішення суду першої інстанції у частині вимог до відповідачів-фізичних осіб учасники справи не оскаржувалось.
Постанову вмотивовано такими обставинами:
Позовні вимоги до юридичних осіб треба розглядати за правилами господарського судочинства, оскільки є спір між юридичними особами щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, а підстави набуття юридичними особами права власності на спірне майно також є різними.
Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що оскільки у цій справі, крім відповідачів-юридичних осіб, є два відповідачі-фізичні особи, то спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства.
Заявлені до юридичних і фізичних осіб вимоги прокурора в інтересах держави не є такими, що нерозривно пов'язані між собою, а від вирішення вимог до фізичних осіб не залежить вирішення вимог до юридичних осіб. Тому позовні вимоги прокурора до відповідачів-юридичних осіб і відповідачів-фізичних осіб не можна розглядати в одному провадженні. Вказане відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц.
Постановою Верховного Суду від 26.02.2020 року касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 08 травня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що подали апеляційні скарги
Апеляційні скарги ТОВ «Івент Менджмент Груп» ОСОБА_28 та ТОВ «Бізнес Буд» обґрунтовані тим, що позовні вимоги прокуратури в інтересах Фонду державного майна України до ТОВ «Інвест Менеджмент Груп» та ТОВ «Бізнес Буд» повинні розглядатися в порядку господарського судочинства, оскільки спір фактично наявний між юридичними особами щодо витребування майна з чужого незаконного володіння і підстави набуття юридичними особами права власності на спірне майно також є різними. Крім того відсутні правові підстави для звернення прокурора з позовом в інтересах Фонду державного майна України.
Вказані апелянти просять рішення суду в частині задоволення позовних вимог до ТОВ «Івент Менджмент Груп» та ТОВ «Бізнес Буд» скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Івент Менджмент Груп» та ТОВ «Бізнес Буд» відмовити у повному обсязі та провадження у цій частині закрити.
21.04.2020 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати рішення Приморського районного суду від 17 жовтня2018 року та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні вимог заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_1 та інших осіб про витребування майна у добросовісних набувачів без будь-якої компенсації вартості нерухомого майна по АДРЕСА_1 .
Апеляційну скаргу обґрунтовано наступним:
-позов не заснований на фактичних обставинах справи і є спробою двічі за одну і ту ж дію притягнути відповідача до відповідальності;
-висновки суду про правомірність позову в інтересах держави в особі ФДМУ, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають раніше ухваленому рішенню суду між тими ж сторонами про той самий предмет позову - витребування нерухомого майна по АДРЕСА_1 ;
-позов не підлягає задоволенню внаслідок спливу строку позовної давності;
-рішення суду про порушення права власності добросовісного набувача не відповідає рішенням Європейського суду з прав людини;
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
10 вересня 2020 року представником ТОВ «Бізнес Буд» було подано письмові пояснення на апеляційну скаргу, які скаржник просить врахувати при прийнятті рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.04.2020 року справу за апеляційними скаргами Директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Івент Менджмент Груп" - ОСОБА_28 та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Буд" - Фомічова Ігоря Олеговича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2018 року у справі за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Івент Менеджмент Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Буд" про витребування майна з чужого незаконного володіння було прийнято до провадження та призначено до розгляду.
21.04.2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Манушин В.О. подав апеляційну скаргу.
Ухвалою від 24 квітня 2020 року вказану апеляційну скаргу було залишено без руху, повідомлено апелянта про необхідність виправити недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду. Роз'яснено апелянту, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, суддею буде прийняте процесуальне рішення передбачене ст. 357 ЦПК України.
16 червня 2020 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Билицею Ігорем Олеговичем було подано уточнену апеляційну скаргу.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.06.2020 року провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 подану через представника - адвоката Билицю Ігора Олеговича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2018 року у справі за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Івент Менеджмент Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Буд" про витребування майна з чужого незаконного володіння було відкрито.
Під час підготовки справи до апеляційного розгляду суддею доповідачем було виявлено, що на підставі договору купівлі-продажу серії та номер 42 від 15.01.2018 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковим О.І. було внесено відомості про реєстрацію (реєстраційний номер 351008451101) нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності за Благодійним Фондом "Корпорація Монстрів".
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.07.2020 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору було залучено Благодійний Фонд "Корпорація Монстрів".
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.07.2020 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 подану через представника - адвоката Билицю Ігора Олеговича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2018 року було призначено до розгляду.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на будівлі санаторію ім. Чувиріна № НОМЕР_4 від 21 жовтня 2002 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, обєкт в цілому, що розташований у АДРЕСА_2 та складається з будівель літ. А,Б, Г, ГІ, Д, Е, Ж, З, И, К, В, загальною площею 4065 кв.м., відображених у технічному паспорті від 15.10.2001 року належало ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.08.2005 р. у справі № 40/343-50/746 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіком» про зобов'язання дочірнього підприємства «Санаторій ім. Чувиріна» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» виконати умови договору купівлі-продажу № 24/02-05 від 24.02.2005 р. та стягнення з приватного підприємства Сома» 4 343,90 грн. затверджено мирову угоду та припинено провадження в справі.
На підставі зазначеної мирової угоди, КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 22.12.2005 за ТОВ «Авіком» зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке знаходилось у власності ТП «Санаторій ім. Чувиріна», розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: лікувальний корпус № 1 (літера А), спальний корпус № 2 (літера Б), їдальня харчовий блок (літера В), спальний корпус № 3 (літера Г), спальний корпус № 4 (літера Г1), клуб з бібліотекою корпус № 5 (літера Е), прохідна (літера Ж), майстерня (літера 3), контейнерна (літера И), вбиральня ( літера К), загальною площею 4528,2 кв.м.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2014 р. скасовано ухвалу суду про затвердження мирової угоди від 25.08.2005 р., задоволено заяву ДП «Санаторій ім. Чувиріна» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» №25 від 13.07.2006 року та подання прокуратури міста Києва від 14.12.2006 р. №05/1-2504-06 про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами та продовжено розгляд справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2014 р. позов ТОВ «Авіком» про зобов'язання ДП «Санаторій ім. Чувиріна» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» виконати умови договору купівлі-продажу № 24/02-05 від 24.02.2005 р. та стягнення з приватного підприємства «Сома» коштів залишено без розгляду.
Встановлено, що 19.06.2007 р. між ТОВ «Авіаком» та ОСОБА_26 , ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 115/1000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
19.06.2007 року між ТОВ «Авіаком» та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 152/1000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
19.06.2007 року між ТОВ «Авіаком» та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 8/1000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
19.06.2007 року між ТОВ «Авіаком» та ОСОБА_29 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 3/1000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
19.06.2007 року між ТОВ «Авіаком» та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 283/1000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
19.06.2007 року між ТОВ «Авіаком» та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 2/1000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
19.06.2007 року між ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 183/1000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
10.10.2007 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_21 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 152/7000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
10.10.2007 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_24 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 152/7000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1
10.10.2007 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 152/7000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
10.10.2007 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_23 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 152/7000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
10.10.2007 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_22 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 152/7000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
10.10.2007 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_25 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 152/7000 частин нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
У подальшому відповідно до договору дарування № 6220 від 28.05.2009 р. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 подарували, а ОСОБА_2 прийняв у дар 8/1000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1 .
04.06.2009 року між ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_2 укладено договір дарування № 6569, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на 50/1000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1 .
04.06.2009 року між ОСОБА_10 ОСОБА_11 , та ОСОБА_2 укладено договір дарування № 6565, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на 50/1000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1 .
04.06.2009 року між ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та ОСОБА_2 укладено договір дарування № 6183, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на 732/7000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1 .
01.06.2009 року між ОСОБА_21 та ОСОБА_2 укладено договір дарування № 6353, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на 152/7000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1 .
01.06.2009 року між ОСОБА_23 та ОСОБА_2 укладено договір дарування № 6349, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на 152/7000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1 .
29.05.2009 року між ОСОБА_22 , ОСОБА_25 та ОСОБА_2 укладено договір дарування № 6290, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на 304/7000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1 .
27.05.2009 року між ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 та ОСОБА_1 укладено договір дарування № 6179, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на 549/7000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1 .
11.06.2009 року між ОСОБА_24 та ОСОБА_1 укладено договір дарування № 6800, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на 152/7000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1 .
11.06.2009 року між ОСОБА_20 та ОСОБА_1 укладено договір дарування № 6796, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на 152/7000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1 .
03.06.2009 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір дарування № 6490, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на 152/7000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1 .
03.06.2009 року між ОСОБА_26 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір дарування № 6502, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на 115/1000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1 .
17.12.2010 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 укладено договір дарування № 13142, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на 2/1000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1 .
02.04.2010 року між ТОВ «Авіком» та ОСОБА_2 укладено договір дарування № 3684, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на 437/1000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1 .
На підставі договору дарування № 11282 від 01.11.2010 р. ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_27 прийняв у дар 154/1000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1 . У подальшому за актом приймання-передачі майна від 15.11.2011 р. ОСОБА_27 передав у статутний фонд ТОВ «Бізнес Буд» майно у вигляді 154/1000 частин зазначених нежитлових будівель, що підтверджено свідоцтвом про право власності НОМЕР_5 від 31.05.2014 року.
04.11.2010 року на підставі договору дарування № 11416 ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_27 прийняв у дар 136/1000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1 . У подальшому за актом приймання-передачі майна від 15.11.2011 р. ОСОБА_27 передав у статутний фонд ТОВ «Івент Менеджмент Груп» майно у вигляді 136/1000 частин зазначених нежитлових будівель, що підтверджено свідоцтвом про право власності НОМЕР_6 від 30.04.2014 року.
04.11.2010 року на підставі договору дарування № 11415 ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_27 прийняв у дар 147/1000 частин нежитлових приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1 . У подальшому за актом приймання-передачі майна від 15.11.2011 р. ОСОБА_27 передав у статутний фонд ТОВ «Івент Менеджмент Груп» майно у вигляді 147/1000 частин зазначених нежитлових будівель, що підтверджено свідоцтвом про право власності НОМЕР_7 від 30.04.2014 року.
Право власності на зазначені об'єкти нерухомості зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Авіком» є мирова угода, затверджена ухвалою господарського суду міста Києва від 25.08.2005 р. у справі № 40/343-50/746, яка на даний час скасована.
Відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 02 вересня 2008 року право власності на об'єкти нерухомості на АДРЕСА_1 , а саме на: лікувальний корпус № 1 (літера «А»); спальний корпус № 2 (літера «Б»); їдальня харчовий блок (літера «В»); спальний корпус № 3 (літера «Г»); спальний корпус № 4 (літера «Г1»); клуб з бібліотекою корпус № 5 (літера «Е»); прохідна (літера «Ж»); майстерня (літера «З»); контейнерна (літера «И»); вбиральня (літера «К»), визнано за ТОВ «Авіком».
Мотивувальна частина
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вирішуючи спір, суд виходить із такого.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Таким чином, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.
Майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
Виходячи з системного тлумачення статей 387, 388 ЦК України, правом на подання віндикаційного позову наділені власники і титульні володільці, які на час подання позову не володіли цим майном. При цьому позивач повинен довести належність йому майна на праві власності чи на іншому речовому праві.
Задовольняючи позов заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ТОВ «Івент Менеджмент Груп» та ТОВ «Бізнес Буд» районним судом не було враховано наступне.
Під час розгляду справи судом першої інстанції не було досліджено і з'ясовано кому належало спірне майно.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.08.2005 року у справі № 40/343-50/746 за позовом ТОВ «Авіком» про зобов'язання дочірнього підприємства «Санаторій ім. Чувиріна» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» виконати умови договору купівлі-продажу № 24/02-05 від 24.02.2005 року та стягнення з ПП Сома» 4 343,90 грн. було затверджено мирову угоду та припинено провадження в справі.
На підставі зазначеної мирової угоди, КП «ОМБТІ та РОН» 22.12.2005 року за ТОВ «Авіком» зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке знаходилось у власності ТП «Санаторій ім. Чувиріна», розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2014 року скасовано ухвалу суду про затвердження мирової угоди від 25.08.2005 року, задоволено заяву ДП «Санаторій ім. Чувиріна» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» № 25 від 13.07.2006 року та подання прокуратури міста Києва від 14.12.2006 року № 05/1-2504-06 про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами та продовжено розгляд справи.
Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що деякі з об'єктів, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , відносяться до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює Одеська обласна рада, а саме споруди під літерами «А», «Б», та частково «В».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2014 року позов ТОВ «Авіком» про зобов'язання ДП «Санаторій ім. Чувиріна» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» виконати умови договору купівлі-продажу № 24/02-05 від 24.02.2005 року та стягнення з приватного підприємства «Сома» коштів - залишено без розгляду.
В лютому 2006 року прокуратурою Одеської області було порушено кримінальну справу №051200600015 відносно посадових осіб Дочірнього підприємства «Дитячого санаторію «Ім. Чувиріна» ЗАО «Укрпрофоздоровниця», також прокурором підтримувався цивільний позов в сумі 2 114 021,29 грн. до головного лікаря санаторію і до головного бухгалтера санаторію виключно в інтересах ЗАО «Укрпрофоздоровниця, як власника майна, яке було відчужено за мировою угодою.
20 серпня 2013 року в судовому засіданні прокурор Приморської районної прокуратури міста Одеси, правонаступником якого є прокурор Одеської місцевої прокуратури №3 відмовився від обвинувачення головного лікаря і головного бухгалтера санаторію за ст.191 ч.5, ст.364.ч.2 КК України і перекваліфікував дії підсудних за ч.2 ст.367 КК України.
В рамках цієї кримінальної справи з урахуванням повного відшкодування ТОВ «Авіком» на користь ЗАО «Укрпрофоздоровниця» 7000667,38 гр. вартості нерухомого майна санаторію, під час досудового слідства Приморським районним судом міста Одеси по справі №1/1522/2153/11 провадження за звинуваченням та цивільним позовом було закрито.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.09.2008 року у справі № 31\73-08-3288, яке набрало законної сили 13.09.2008 року та є чинним, за ТОВ «АВІКОМ» було визнано право власності на об'єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: лікувальний корпус № 1 (літ.А); спальний корпус № 2 (літ.Б); їдальня харчовий блок (літ.В); спальний корпус № 3 (літ.Г); спальний корпус № 4 (літ.Г 1); клуб з бібліотекою корпус № 5 (літ Е);прохідна (літ.Ж); майстерня (літ.З); контейнерна (літ.И); вбиральня (літ.К); стягнуто з ТОВ «АВІКОМ» на користь ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» в рахунок вартості зазначених будівель 7 000 667 грн., 38 коп.
Відповідно до наказу Господарського суду Одеської області від 15.09.2008 року та довідки ПАТ «Місто Банк» № 124 БТ від 05.08.2010 року кошти у розмірі 7 000 667,38 грн. за платіжним дорученням № 1 від 10.09.2008 року були перераховані ТОВ «АВІКОМ» на користь ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» в повному обсязі.
Вказані факти свідчать про правомірність набуття ТОВ «Авіком» права власності на спірне нерухоме майно.
Прокурором не надано доказів незаконності набуття ТОВ «Авіком» права власності на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2008 року у справі № 31/73-08-3288, що набрало законної сили 13.09.2008 року.
Зазначені обставини повністю підтверджуються висновком Верховного суду, викладеним у постанові від 29.01.2020 року за результатами розгляду цивільної справи № 522/9482/15-ц за позовом Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_1 , треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», ОСОБА_29 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіком» про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2016 року.
За результатами перегляду у касаційному порядку вищезазначеної справи касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2016 року у незміненій частині та рішення Апеляційного суду Одеської області від 08 грудня 2016 року залишено без змін.
Колегія суддів погодилась із висновком суду апеляційної інстанції про те, що прокуратурою не було надано суду доказів належності спірного майна, зокрема, 3/1000 частки нежитлових приміщень контейнерної (літера «И»), загальною площею 13,4 кв. м. на АДРЕСА_1 , державі в особі Фонду державного майна України, оскільки зазначені обставини спростовуються рішенням Господарського суду Одеської області від 02 вересня 2008 року, яке набрало законної сили з 13 вересня 2008 року.
Матеріали справи не містять докази на спростування цього рішення суду.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
ЄСПЛ у рішенні від 24 червня 2003 року (заява № 44277/98) «Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії» встановив, що, оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції», тому визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.
Отже, правовий висновок ЄСПЛ полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.
За змістом другого речення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції держава може втручатися в права суб'єктів власності і позбавити їх майна, але таке втручання не може суперечити інтересам суспільства і здійснюється лише на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання держави у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства.
Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».
ЄСПЛ у рішенні від 2 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України» (заява № 61333/00) вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».
Отже, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ майнове право особи може бути припинено в разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.
Правовий режим незаконно відчуженого майна врегульовано статтею 330 ЦК України, за якою суб'єктом відносин є добросовісний набувач, який набуває право власності на майно, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Порядок та умови витребування майна від добросовісного набувача визначено статтею 388 ЦК України, відповідно до якої власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише в разі, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння поза їх волею, та коли такий набувач набув майно за відплатним договором. Власник має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно.
Представником прокуратури також не доведено а судом апеляційної інстанції не встановлено наявності такого суспільного інтересу у потребі держави у спірному майні, який би дозволяв дійти висновку про наявність підстав у втручання у майнові права добросовісного набувача спірного нерухомого майна.
Рішенням ЄСПЛ від 9 жовтня 2018 року у справі «Фонд «Батьківська турбота» проти України» визнав прийнятною скаргу ВГБФ «Батьківська турбота» та встановив порушення національними судами статті 1 Першого протоколу до Конвенції в частині щодо втручання в майнові права заявника (мирне володіння майном).
У пункті 57 Рішення ЄСПЛ вказавна суперечність у національній практиці статусу майна Укрпрофоздоровниці. ЄСПЛ зазначив, що з цих рішень не вбачається існування на національному рівні єдиного підходу щодо статусу майна колишніх профспілок, що контролювалися державою та розташовувались на території УРСР. Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що така ситуація виникла внаслідок відсутності в Україні закону, який би регулював правовий статус розташованого на території України майна всесоюзних громадських організацій колишнього СРСР та передбачав інвентаризацію майна таких організацій. Відсутність такого законодавства, у свою чергу, призвела до різного розуміння національними судами того, яке майно належало таким організаціям та чи входила до цього майна також власність профспілкових організацій.
У пункті 61 Рішення ЄСПЛ зазначив, що сторони не заперечували, що законність права власності заявника була належним чином перевірена та підтверджена органами державної реєстрації. У зв'язку із цим ЄСПЛ указав, що помилки та недоліки, допущені державними органами влади, повинні служити на користь постраждалих осіб, особливо в разі відсутності інших конфліктуючих приватних інтересів. Іншими словами, ризик вчинення державними органами будь-якої помилки має нести держава і ці помилки не повинні виправлятись за рахунок зацікавленої особи.
Разом з тим, частина доводів апеляційних скарг ТзОВ «Бізнес Буд» та ТзОВ «Івент Менджемнт Груп» а саме:
-щодо юрисдикції спору;
- щодо наявності підстав для представництва інтересів прокурором держави в суді;
була перевірена та відхилена Великою палатою Верховного суду за результатами розгляду касаційної скарги заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного суду від 08 травня 2019 року та, відповідно, не потребує перевірки чи переоцінки.
Виходячи із викладеного, апеляційні скарги ТзОВ «Бізнес Буд» та ТзОВ «Івент Менджемнт Груп» підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи (ч.1 ст. 158).
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Так, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а потреба в забезпеченні позову відпала, оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2017 року у вигляді арешту на майно підлягають скасуванню.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, апеляційні скарги директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Івент Менджмент Груп» ОСОБА_28 та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Буд» - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2018 року по справі за позовом Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Івент Менджмент Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Буд» про витребування майна з чужого незаконно володіння - скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення.
У задоволенні позову Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Івент Менджмент Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Буд» про витребування майна з чужого незаконно володіння - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2017 року у вигляді арешту на наступне майно:
1. 8/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літера «З» - майстерня, загальною площею 37,9 кв.м., які належать ОСОБА_2 .
2. 50/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 .
3. 50/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 .
4. 732/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 .
5. 152/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 .
6. 152/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 .
7. 304/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 .
8. 549/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 .
9. 152/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 .
10. 152/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 .
11. 152/7000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літера «Ж» - прохідна, загальною площею 766,7 кв.м., які належать ОСОБА_1 .
12. 115/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літера «Е» - клуб з бібліотекою, загальною площею 521,8 кв.м., які належать ОСОБА_1 .
13. 2/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літера «К» - вбиральня, загальною площею 7,1 кв.м., які належать ОСОБА_2 .
14. 154/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літера «Б» - спальний корпус № 2, загальною площею 789,4 кв.м., які належать ТОВ «Бізнес Буд» (код 35302976).
15. 136/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літера «В» - їдально - харчовий блок, загальною площею 661,7 кв.м., які належать ТОВ «Івент Менеджмент Груп» (код 33140487).
16. 147/1000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літера «А» - лікувальний корпус № 1, загальною площею 712,8 кв.м., які належать ТОВ «Івент Менеджмент Груп» (код 33140487).
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17 червня 2021 року.
Головуючий: О. В. Князюк
Судді: О.М. Таварткіладзе
А. П. Заїкін