Справа № 303/229/21
Закарпатський апеляційний суд
16.06.2021 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/200/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12. 02. 2021.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , громадянка України, визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №283810 від 05. 01. 2021 та постанови суду від 12. 02. 2021 вбачається, що 05. 01. 2021 о 15 год. 30 хв., ОСОБА_1 в м. Мукачево по вул. Мункачі, керуючи транспортним засобом марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, не врахувала дорожньої обстановки, недотрималася безпечного бокового інтервалу та скоїла наїзд на припаркований транспортний засіб «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування постанови судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12. 02. 2021 та закриття провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 зазначає, що постанова суду є незаконною, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного з'ясування фактичних обставин справи. Вказує на те, що всі докази у справі базуються виключно на поясненнях ОСОБА_3 та оформлені з його слів. При цьому останній також залишив місце ДТП та поїхав до поста поліції з повідомленням про факт ДТП за її та ОСОБА_3 участі. Ці обставини судом першої інстанції не встановлені та їм не дано належної оцінки. Також ОСОБА_3 , залишивши місце ДТП, повернувся туди з працівниками поліції, де вони склали схему ДТП зі слів останнього. Також зазначає про відсутність у неї мотиву на залишення місця ДТП, оскільки в неї наявний страховий поліс та в стані алкогольного чи іншого сп'яніння не перебувала, тому вона приїхала до адмінбудівлі поліції для надання пояснень. Окрім того, працівниками поліції не додано відеозапис фіксації при складенні схеми ДТП та
-2-
протоколів про адміністративні правопорушення, при цьому зауважує, що її транспортний засіб працівниками поліції на предмет наявності механічних пошкоджень взагалі не оглядався. Також, на її думку, поза увагою суду залишились обставини, які враховуються при накладенні адміністративного стягнення, зокрема, наявність пом'якшуючи та обтяжуючих обставин, а також даних про її особу, оскільки на її утриманні перебуває неповнолітня дитина.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення та досліджених доказів апеляційним судом установлено, що 05. 01. 2021 о 15 год. 30 хв., ОСОБА_1 в м. Мукачево по вул. Мункачі, керуючи транспортним засобом марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, не врахувала дорожньої обстановки, недотрималася безпечного бокового інтервалу та скоїла наїзд на припаркований транспортний засіб «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №283810 від 05. 01. 2021, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 05. 01. 2021, письмовими поясненнями ОСОБА_3 та рапортом працівників поліції від 05. 01. 2021, належним чином завіреною копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО № 733004 від 05. 01. 2021, згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за те, що вона 05. 01. 2021 о 18 год. 20 хв. в м. Мукачево на вул. Ужгородській, 192 А, стала учасником ДТП, при цьому не мала при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушила вимоги п. п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП, належним чином завіреною копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 283808 від 05. 01. 2021 складеного за ст. 122-4 КУпАП.
Відповідно до п 13.1 Правил дорожнього руху України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
У протоколі про адміністративне правопорушення, водій ОСОБА_1 жодних пояснень з приводу обставин вчинення ДТП не надала на підставі ст. 63 Конституції України, також у протоколі наявна відмітка про відмову від підпису у протоколі про адміністративне правопорушення та від отримання копії його примірника.
Водночас як убачається зі схеми дорожньо-транспортної пригоди, яка не підписана ОСОБА_1 , оскільки вона після вчинення ДТП зникла з місця події, за що на неї складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене 122-4 КУпАП, пояснень потерпілого, з характеру отриманих транспортним засобом пошкоджень, то зіткнення в
-3-
даному випадку допустив водій ОСОБА_1 , якій належить транспортний засіб марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 та повинна була дотримуватися правил дорожнього руху, а саме п. 13.1 Правил дорожнього руху України.
При оцінці зібраних по справі доказів апеляційний суд уважає, що вимоги КУпАП та інші нормативно-правові акти, при збиранні та фіксуванні таких, порушені не були.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення цим доказам суд дав належну оцінку та вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, а тому доводи останньої в апеляційній скарзі про відсутність її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є необґрунтованими і такі апеляційним судом відхиляються.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що водій ОСОБА_3 також покинув місце ДТП та поїхав до поста поліції, то такі спростовані як поясненнями ОСОБА_3 , так і рапортом поліцейського, згідно якого 05. 01. 2021 ним у складі екіпажу отримано виклик про ДТП в м. Мукачеві по вул. Мункачі, 4. Прибувши на місце події, заявником ОСОБА_3 повідомлено про те, що його автомобіль марки «Рено» був припаркований на узбіччі, а водій автомобіля марки «Шкода Октавіа» номерний знак НОМЕР_1 , сірого кольору, здійснив зіткнення з його транспортним засобом та зник з місця ДТП, після чого ним було складено схему ДТП та відібрано пояснення.
Відсутність в матеріалах справи даних відеофіксації з боді-камер поліцейських, не ставить під сумнів законність і обґрунтованість висновку суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки правопорушником жодних доказів у підтвердження обґрунтованості доводів апеляційної скарги щодо порушення поліцейським порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення надано не було.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, апеляційний суд розцінює як форму захисту і намаганням уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, оскільки такі спростовуються дослідженими у судовому засіданні вищенаведеними доказами, які узгоджуються між собою, і які суд уважає належними, допустимими, достовірними та достатніми у даній справі.
Таким чином, при перевірці доказів апеляційним судом не встановлено обставин, які б підтверджували доводи апеляційної скарги, жодного доказу, крім наявних в матеріалах скарги та покладених в обґрунтування рішення суду першої інстанції, під час розгляду апеляційної скарги надано не було.
Разом з тим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд не в повній мірі дотримався вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів
-4-
про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 22 КпАП України при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Малозначність як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу.
Питання про можливість або ж недоцільність звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення в кожному конкретному випадку вирішується правозастосовчим органом (посадовою особою).
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06. 11. 2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄКПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Таким чином, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , яка в апеляційному суді щиро розкаялась, має на утриманні малолітню дитину, її вік, рід занять та майновий стан, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, відшкодування заподіяної шкоди, відсутність тяжких наслідків, апеляційний суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, у зв'язку із малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, що буде достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності - виховного впливу, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України та недопущення подібної поведінки надалі.
Керуючись ст. ст. 22, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12. 02. 2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - скасувати.
На підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за скоєння нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оголосивши їй усне зауваження, а провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП,- закрити.
Постанова апеляційного суду набарає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя: