Справа № 136/1271/20
Провадження № 22-ц/801/1187/2021
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.
Доповідач:Денишенко Т. О.
16 червня 2021 рокуСправа № 136/1271/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивіль-них справах:
судді-доповідача Денишенко Т. О.,
суддів Голоти Л. О., Оніщука В. В.,
за участі секретаря судового засідання Лучицького А. О., представника особи, яка подала апеляційну скаргу, позивача Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» адвоката Роя В. Л., розглянувши за правилами, встановле-ними для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у від-критому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом
Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до
ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни на рішення Липовецького ра-йонного суду Вінницької області від 05 січня 2021 року, ухвалене без пові-домлення ( виклику ) сторін у приміщенні суду у смт Липовець Вінницької об-ласті за головування судді Кривенка Д. Т.,
02 вересня 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приват-Банк» ( далі - АТ КБ «ПриватБанк» ) звернулося у Липовецький районний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборго-ваності у розмірі 20281,82 гривні, посилаючись на наступні обставини. Відпові-дач з метою отримання банківських послуг звернувся до позивача та 27 березня 2018 року підписав анкету-заяву № б/н, підтвердивши таким чином свою згоду на те, що ця підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківсь-ких послуг, Тарифами банку, викладеними на банківському сайті www.privat-bank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлений з Умовами та пра-вилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання анкети-за-яви. Це підтверджується підписом ОСОБА_1 в анкеті-заяві, де є його відпо-відні запевнення щодо ознайомлення, надання йому документів у письмовому вигляді, а також наказом банку про їх затвердження. Також 18 вересня 2018 ро-ку відповідачем підписаний паспорт кредиту про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, використанням кредитки Універсальна. При укладенні договору сторони керувалися частиною першою статті 634 ЦК Украї-ни, згідно з якою укладений правочин є договором приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запро-понованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умо-ви договору. На підставі укладеного договору відповідно до виявленого бажан-ня ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок, встановлено початковий лі-міт, визначений довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, надана у користування кредитна картка. Надалі розмір кредитного ліміту збільшився до 15000,00 гривень, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та змі-ни кредитного ліміту банк керувався підпунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникненню овердрафту. Укладеним договором пе-редбачена можливість зміни тарифів, інших невід'ємних частин договору. При цьому у сторін правочину виникають обов'язки: у кредитора - інформування позичальника про внесені зміни шляхом надання виписки по картковому рахун-ку, у позичальника - отримання виписки про стан, здійснені операції по картко-вих рахунках. Неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок по стан рахунків не звільняє його від виконання зобов'язань за укладеним догово-ром. У разі незгоди зі змінами Умов та правил надання банківських послуг або тарифів клієнт має право надати банку заяву про розірвання договору, виконав-ши умови підпункту 2.1.1.5.4 договору. Відповідач зобов'язався повернути вит-рачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу. Однак ОСОБА_1 своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'я-заннями банку не надавав, унаслідок чого станом на 15 липня 2020 року у нього утворилася заборгованість в сумі 20281,82 гривні, з яких: 14889,39 гривень - за-боргованість за простроченим тілом кредиту, 5392,43 гривні - заборгованість за простроченими відсотками. Користуючись своїм правом, зважаючи на ухилен-ня ОСОБА_1 від виконання взятих зобов'язань, банк просив стягнути з нього на свою користь визначену заборгованість станом на 15 липня 2020 року, а та-кож судові витрати у справі в сумі 2102,00 гривень сплаченого судового збору.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 05 січня 2021 року у задоволенні позову банку відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник АТ КБ «ПриватБанк» Крилова О. Л. оскаржує його в апеляційному порядку, про-сить поновити їй строк на апеляційне оскарження, рішення суду скасувати, ух-валити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Скарж-ниця, посилаючись на правові висновки, викладені у вказаних нею постановах Верховного Суду, вважає оскаржуване рішення ухваленим з грубим порушен-ням норм матеріального права, що призводить до нехтування принципами плат-ності кредитного договору, наносить істотну шкоду усім споживачам банківсь-ких послуг, банку, порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави.
Наданим законом та забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 06 травня 2021 року правом подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скорис-тався. Цією ж судовою ухвалою на задоволення заявленого клопотання предс-тавнику банку ОСОБА_2 поновлений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 05 січня 2021 року.
Відповідач ОСОБА_1 у дане судове засідання не з'явився з невідомих су-ду причин. У попередньому судовому засіданні 02 червня 2021 року він пові-домлений про це судове засідання, про що склав власноручну розписку, додану до матеріалів справи. За повідомленням Комунального некомерційного підпри-ємства «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» від 16 червня 2021 року № 29/2724, що на-дійшло в електронній формі та приєднане до матеріалів справи, ОСОБА_1 11 червня 2021 року виписаний з лікарні за власним бажанням. Тобто у сьогодніш-нє судове засідання відповідач не з'явився без поважних на те причин, про день, місце та час розгляду справи він вдруге повідомлений в установленому порядку, про що свідчать докази у матеріалах справи. Будь-які заяви від ОСОБА_1 суду не надходили. Беручи до уваги, що судом вжиті передбачені статтею 130 ЦПК України заходи з виклику відповідача в судове засідання, які він про-ігнорував, керуючись нормами статті 372 ЦПК України, колегія суддів апеля-ційного суду ухвалила розглянути справу по суті апеляційного оскарження у відсутності боржника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення по апеляційній скарзі представника АТ КБ «ПриватБанк» адвоката Роя В. Л., дослідивши матеріали справи, проаналізувавши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши закон-ність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та ви-мог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню.
Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на під-ставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослі-джені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає указаним вимогам, воно є неза-конним, необгрунтованим, таким, що суперечить фактичним обставинам спра-ви, не враховує усіх норм матеріального права, що регулюють виниклі та наявні між сторонами правовідносини, наявні у матеріалах справи докази, є абсолютно формальним, тому підлягає безумовному скасуванню з ухваленням нового рі-шення про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце об-ставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами во-ни підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирі-шення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін вип-ливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( стаття 264 ЦПК України ).
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивіль-них справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окре-мих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі статтею 5 цього Кодексу суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фі-зичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або ос-пореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відпо-відно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рі-шенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 3 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України визначене право кожної особи на звернення в порядку, встановленому законом, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інте-ресів. Аналогічні роз'яснення з посиланням на статті 55, 124 Конституції Укра-їни викладені у частині другій постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуаль-ного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції». Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю, повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003 наголошувалося, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефек-тивне поновлення у правах.
Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та ін-шими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення спра-ви. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і елек-тронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення мо-же випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між со-бою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Відповідно до норм статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції пе-реглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї.
Судом встановлено і такі обставини у справі ніким не оспорюються, що згідно змісту заяви від 27 березня 2018 року № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку позичальник, ознайомив-шись із цими Умовами та Правилами, Тарифами ПриватБанку виявив бажання оформити на своє ім'я платіжну кредитну картку. Його бажання було реалізо-ване, 18 вересня 2018 року ОСОБА_1 отримана картка зі строком дії до лип-ня 2022 року, 21 травня 2019 року він отримав ще одну картку зі строком дії до січня 2023 року. При цьому належить окремо підкреслити, що 18 вересня 2018 року ОСОБА_1 підписав паспорт кредиту, де з урахуванням його побажань як споживача викладені основні умови кредитування, інформація щодо реаль-ної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для спо-живача, порядок повернення кредиту, інші важливі правові аспекти. У паспорті кредиту ОСОБА_1 підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані, виходячи із обраних ним самим умов кредитування. ОСОБА_1 окремо підтвердив отри-мання ним усіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптований договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запро-понованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов'язань за таким договором.
Із розрахунку заборгованості за кредитним договором убачається, що ста-ном на 15 липня 2020 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість в сумі 20281,82 гривні, з яких: 14889,39 гривень - заборгованість за простроченим ті-лом кредиту, 5392,43 гривні - заборгованість за простроченими відсотками, які у добровільному порядку відповідач не сплачує, тому позивач просить суд стягнути з боржника вказану заборгованість у повному розмірі.
Відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що підписана відповідачем анкета-заява від 27 березня 2018 ро-ку № б/н не визначає відповідний кредитний ліміт. Наданий розрахунок за-боргованості за кредитним договором, довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, про видачу кредитних карток ОСОБА_1 підписані неідентифікованим працівником ПриватБанку. Виклавши у рішенні норми статей 207, 626, 634, 638, 526, 1054 ЦК України, суд вказав, що зібрані у справі докази не містять відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору та отримання коштів; доданий до позовної заяви розрахунок заборго-ваності не підтверджує наявність останньої, оскільки не є первинним докумен-том, належними доказами стосовно заборгованості по тілу кредиту за кредит-ним договором можуть бути виписки по карткових рахунках. Проте, за виснов-ком суду, надана до позовної заяви виписка не відповідає вимогам первинного документа. Суду не надані підписані відповідачем Умови та правилами надання банківських послуг, Умови надання банківських послуг та Правил користу-вання платіжною карткою, тому не доведено, що самі ці Умови мав на увазі від-повідач, підписуючи анкету-заяву. Суд дійшов висновку про недоведеність, не-обгрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.
Проте з такими висновками суду категорично погодитися не можна, вони є безпідставними, формальними, ураховуючи наступне.
Дійсно додані до позовної заяви Умови та правила надання банківських пос-луг не підписані відповідачем, проте не можна не брати до уваги, що у підписа-ній ОСОБА_1 27 березня 2018 року анкеті-заяві вказано при приєднання його відповідно статті 634 ЦК України у повному обсязі до Умов та правил на-дання банківських послуг ПриватБанком, викладених на офіційному сайті бан-ку в мережі інтернет, які разом з пам'яткою клієнта і тарифами становлять до-говір банківського обслуговування. Також ОСОБА_1 висловив свою згоду з порядком внесення банком в односторонньому порядку змін до цих Умов, де вказано, зокрема, що продовження користування послугами банку після публі-кації на сайті банку змінених Умов є підтвердженням відповідача свого пого-дження з ними, повного та безумовного прийняття зміненої редакції Умов та правил. Зі змінами Умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_1 зо-бов'язався самостійно ознайомлюватися на офіційному сайті банку privatbank.ua. При цьому колегія суддів апеляційного суду враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 лип-ня 2019 року у справі № 342/180/17/14-131цс19, на який послався і суд першої інстанції. Разом з тим апеляційний суд вдруге звертає увагу на добровільне зобов'язання ОСОБА_1 самостійно знайомитися із змінами до Умов та пра-вил, де окремо визначений порядок розірвання договору у випадку непогоджен-ня клієнта із внесеними змінами.
Колегія суддів апеляційного суду підкреслює, що суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки, узагалі не звернув увагу на наявність у матері-алах справи такого доказу позивача на підтвердження заявлених вимог як дода-ний до позовної заяви підписаний 18 вересня 2018 року відповідачем паспорт кредиту, де з урахуванням побажань ОСОБА_1 як споживача викладені ос-новні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, інші важливі правові аспекти. У паспорті кредиту ОСОБА_1 під-твердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані, виходячи із обраних ним самим умов кредитування. На підставі вказаного висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено і не підтверджено того, які саме умови є складо-вою частиною виниклих та наявних між сторонами у справі правовідносин що-до користування кредитними коштами, які саме тарифи і умови кредитування мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, та відповідно, які він брав на себе зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитними коштами, не відповідає матеріалам справи, її фактичним обставинам, що реально мають місце.
Беручи до уваги фактичне використання відповідачем кредитних коштів, що беззаперечно доводиться випискою про рух коштів за отриманими боржником кредитними картками, його зобов'язання за паспортом кредиту про сплату ре-альної річної процентної ставки за користування кредитними коштами, позов АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за простроченим тілом кре-диту та простроченими відсотками підлягає задоволенню у повному обсязі.
Докази, що містяться в матеріалах справи, свідчать про встановлення від-повідачу у вересні 2018 року первісного кредитного ліміту на картковий раху-нок у сумі 15000,00 гривень, який у подальшому через невиконання боржником взятих на себе зобов'язань був несуттєво зменшений. З виписки про рух коштів, у котрій зазначений ідентифікаційний номер ОСОБА_1 та номери двох його кредитних карток, отриманих ним 18 вересня 2018 року та 21 травня 2019 року, убачається, що для здійснення операцій з отримання та повернення кредитних коштів відповідач об'єктивно та активно користувався коштами банку, що було б неможливо без зазначених карток та пін-коду.
Відтак колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що матеріалами справи достовірно підтверджено існування між сторонами у справі кредитних правовідносин, що виникли на підставі підписаних відповідачем 27 березня 2018 року анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, 18 вересня 2018 року паспорту кредиту із зазначенням взятих на себе ОСОБА_1 зобов'язань зі сплати, зокрема, процентів, від-сотків річних.
У зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитними зобов'язаннями станом на 15 липня 2020 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яка згідно роз-рахунку банку, наданого до позовної заяви, становить 20281,82 гривню, з яких: 14889,39 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 5392,43 грив-ні - заборгованість за нарахованими простроченими відсотками. Зважаючи на ухилення відповідача від виконання своїх зобов'язань, банк просив суд стяг-нути на свою користь з нього зазначену заборгованість.
Згідно з вимогами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповід-но до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Час-тиною першою статті 599 цього Кодексу передбачено, що зобов'язання припи-няється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до норм статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або вико-нання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне вико-нання ). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням цього Кодексу та інших актів цивільного законо-давства.
За змістом статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлене дого-вором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються до-говором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визна-чається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсут-ності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня по-вернення позики.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. За зміс-том статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмо-вій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторона-ми ).
Отже оскільки ОСОБА_1 на конкретно визначених, зокрема, паспортом кредиту, договірних умовах з банком отримав від останнього кредитні кошти, якими користувався, він зобов'язаний їх повернути, а також сплатити проценти за користування кредитними коштами. Неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за договором призвело до порушення прав кредитора - пози-вача АТ КБ «Приватбанк», тому порушене право підлягає захисту в судовому порядку та поновленню шляхом стягнення з боржника фактично заборгованої отриманої суми кредитних коштів, розмір якої достеменно підтверджений на-явними у матеріалах справи доказами, а саме випискою по руху коштів за картками відповідача та розрахунком заборгованості за кредитним договором, який відповідачем не оспорений.
Щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, то як уже за-значалося, підписаний відповідачем паспорт кредиту, де визначені умови кредитування, містить дані, зокрема, щодо розміру процентної ставки у межах пільгового періоду та за межами такого періоду, а також реальної річної про-центної ставки, відсотків річних. З наявних у матеріалах справи доказів уба-чається, що кредитодавець протягом усього строку розрахунку заборгованості відповідача не збільшував процентну ставку, вона залишалася сталою. Колегія суддів погоджується з розміром нарахованих відсотків, що згідно розрахунку заборгованості становить 5392,43 гривні.
Статтями 374, 376 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати су-дове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рі-шення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення пов-ністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Колегія суддів визнає доводи апеляційної скарги у такими, що заслуговують на увагу, є обгрунтованими, достатніми для її задоволення у повному обсязі. Судом першої інстанції дійсно не дотримано порядку, встановленого для вирі-шення питання, що має місце, допущено однобічність, неповноту судового роз-гляду, порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що реально мають місце.
Згідно частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до час-тини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подачу позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 гривні. За подачу апеляційної скарги позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3153,00 гривні. З урахуванням норм цивільного процесуального законодавства, пропорційності вирішення питання розподілу судових витрат, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на сплату у дохід держави судового збору як за подання позову, так і за подання апеляційної скарги.
Керуючись нормами статей 367, 368, 372, 374, 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни задоволити.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 05 січня 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного бан-ку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості скасувати.
Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задо-вольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого та мешкаючого в АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 ( для погашення заборгованості та судових витрат ), МФО № 305299, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. № 50, у погашення кредитної заборгованості за договором від 27 березня 2018 року № б/н станом на 15 липня 2020 року у розмірі 20281,82 гривні ( двадцять тисяч двісті вісімдесят одна гривня 82 коп. ), з яких: 14889,39 гривень ( чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять гривень 39 коп. ) - за-боргованість за простроченим тілом кредиту, 5392,43 гривні ( п'ять тисяч трис-та дев'яносто дві гривні 43 коп. ) - заборгованість за простроченими відсотка-ми, а також 2102,00 гривні ( дві тисячі сто дві гривні 00 коп. ) у відшкодування сплаченого судового збору при зверненні в суд першої інстанції, 3153,00 гривні ( три тисячі сто п'ятдесят три гривні 00 коп. ) у відшкодування судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другої частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 18 червня 2021 року.
Суддя-доповідач Т. О. Денишенко
Судді Л. О. Голота
В. В. Оніщук