Справа № 750/3776/21
Провадження № 2/750/1248/21
17 червня 2021 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович,
07 квітня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Акціонерного товариства «Кредобанк», в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 12 лютого 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христиною Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за № 514, за яким звернуто стягнення на рухоме майно, а саме: транспортний засіб NISSAN QASHQAI, 2019 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , об'єм двигуна - 1997, колір сірий, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 01 серпня 2019 року ТСЦ 7441 .
Обґрунтовано позов тим, що виконавчий напис нотаріуса було вчинено з порушенням законодавства та порядку його вчинення, а тому наявні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Зокрема, виконавчий напис було вчинено з приводу заборгованості щодо якої існує спір, відповідач не звертався до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису безспірної суми заборгованості не було встановлено. Крім того, не було дотримано положень частини першої статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Жодного повідомлення від Акціонерного товариства «Кредобанк» про намір звернути стягнення на предмет застави позивач не отримував. Окрім цього, відповідач, як обтяжувач, не зареєстрував у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Таким чином, при вчиненні виконавчого напису були наявні порушення, які унеможливлювали вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
В установлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.
Позивач у судове засідання не з'явився, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій вона вказала, що позивач позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті сповіщений завчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань не подав.
Третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. у судове засідання не з'явилася, подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін О.П. у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Відповідно до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
01 серпня 2019 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір № 25828/2019, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в сумі 393783 грн. 39 коп. на строк до 31 липня 2026 року для здійснення повної/частової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки NISSAN, модель QASHQAI, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , укладеного між позичальником та Товариством з обмеженою відповідальнісю «МАГР-АВТО ПЛЮС», та для оплати страхування від нещасних випадків зі сплатою процентів за користування ним відповідно до умов договору (а.с. 14-20).
Крім того, з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 25828/2019 від 01 серпня 2019 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» (заставодержатель) та ОСОБА_1 (заставодавцем) 22 серпня 2019 року укладено договір застави, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А., за яким передано в заставу транспортний засіб NISSAN QASHQAI, 2019 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , об'єм двигуна - 1997, колір сірий, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 01 серпня 2019 року ТСЦ 7441 (а.с. 21-26).
14 грудня 2020 року Акціонерне товариство «Кредобанк» надіслало позивачу досудову вимогу, в якій зазначено, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 10 грудня 2020 року заборгованість складає 399477 грн. 37 коп., у зв'язку з чим банк вимагає від позивача протягом 30 днів з моменту отримання письмової вимоги, але не пізніше 35 днів з моменту її надсилання достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а також штрафні санкції. Також, повідомлено, що у разі невиконання даної вимоги банк буде змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості або звернення стягнення на предмет застави одним із способів, визначених договором застави.
У лютому 2021 року Акціонерне товариство «Кредобанк» звернулося до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. із заявою про звернення стягнення на заставне майно шляхом вчинення виконавчого напису.
12 лютого 2021 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христиною Миколаївною було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 514, за яким звернуто стягнення на рухоме майно - транспортний засіб, NISSAN QASHQAI, 2019 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , об'єм двигуна - 1997, колір сірий, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 01 серпня 2019 року ТСЦ 7441 та за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного рухомого майна запропоновано задовольнити вимоги Акціонерного товариства «Кредобанк» за період з 01 червня 2020 року до 01 січня 2021 року на загальну суму 405328 грн. 76 коп.
Вказаний виконавчий напис знаходиться на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича.
Так, 25 березня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним Олександром Петровичем відкрито виконавче провадження № 64966959 з виконання вказаного виконавчого напису.
Крім того, 25 березня 2021 року приватним виконавцем винесено постанови про розшук та арешт майна боржника - зазначеного вище автомобіля (а.с. 30, 31).
Оцінюючи правомірність вчинення оспорюваного виконавчого напису суд приймає до уваги наступне.
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, законодавство покладає на нотаріусів не тільки формальну роль із вчинення виконавчих написів, але й функції з оцінки документів, що надаються кредиторами на предмет наявності або відсутності спірних правовідносин, періоду формування заборгованості, відповідності вимог кредитора чинному законодавству тощо.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.
Згідно із пунктом 1 Переліку для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Стаття 50 Закону України «По нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу наведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання стягувачем письмової вимоги боржнику про усунення порушень.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, доки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до частини першої статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 20 Закону України «Про заставу» визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
Можливість звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса передбачено Законом України «Про нотаріат», Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Так, Закононом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який є спеціальним, визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до забезпечувальних обтяжень належить, зокрема, застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. Обтяжувач та боржник повинні досягти згоди про максимальний розмір вимоги, яка забезпечується обтяженням. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; сплату процентів і неустойки; сплату основної суми боргу; відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.
Статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких і реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Отже, можливість звернення стягнення на предмет застави передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальним - Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
При цьому, за правилами, встановленими частиною першою статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якою встановлено, що обтяжувач, що має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.
Відповідно до інформації з сайту «Укрпошта», надіслане позивачу банком повідомлення з вимогою усунути порушення зобов'язання не було отримане позивачем і повернулося на адресу банку.
Таким чином, позивач був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги відповідача, або ж виконати їх і тим самим запобігти зверненню стягнення на предмет застави.
Зазначене свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення заставодавця.
Відповідно до частини другої статті 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.
Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пов'язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й встановлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов'язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.
Порядок ведення Реєстру та внесення відомостей до нього врегульовано статтею 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відповідно до якої держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. До Реєстру вносяться, зокрема, відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Згідно із частиною четвертою статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.
Порядок ведення Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 (далі - Порядок).
За правилами, встановленими пунктом 4 Порядку, державна реєстрація відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису, а також змін і додаткових відомостей до запису.
Відповідно до пункту 6 Порядку заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження (далі - заява) у паперовій формі підписує обтяжувач, справжність підпису якого нотаріально засвідчується (крім випадків подання заяви щодо публічних обтяжень та випадків подання заяви нотаріусу, яким безпосередньо вчинено дію, спрямовану на виникнення, зміну, припинення обтяження, а також на звернення стягнення на предмет обтяження).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Жодних доказів на спростування доводів позивача про те, що заборгованість за кредитним договором не була безспірною, а також, що відповідачем було здійснено до вчинення виконавчого напису реєстрацію у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, відповідачем суду не надано. Так само не надано витребуваних судом за клопотанням позивача документів.
При цьому, з документів, наданих приватним нотаріусом, вбачається, що відповідачем для вчинення виконавчого напису не подавалася будь-які документи, які б свідчили про реєстрацію банком в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року в справі № 320/8269/15-ц, зокрема, зазначено, що ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави. Відсутність у Законі України «Про нотаріат» та у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вимоги до нотаріуса провести перевірку дій стягувача щодо дотримання норм спеціального закону щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту такої реєстрації не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог, оскільки при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо його не скасовано виданим пізніше загальним актом. Тобто, у цьому випадку необхідно дотримуватися вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Встановлення нотаріусом на стадії відкриття нотаріального провадження, що заява стягувача не містить такої інформації або стягувач не надав необхідних документів, що підтверджують зазначені обставини, перешкоджає вчиненню нотаріусом виконавчого напису. Неподання стягувачем на вимогу нотаріуса на стадії підготовки до вчинення нотаріального провадження доказів реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії на підставі пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат», а невчинення нотаріусом дій щодо вжиття заходів про витребування від обтяжувача згаданої інформації та документів на її підтвердження і, як наслідок, вчинення виконавчого напису без таких документів вказує на незаконність нотаріальної дії як виконаної без усіх необхідних даних.
Також, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що факт недотримання стягувачем положень частини третьої статті 24 та частини першої статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» і нездійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що виконавчий напис нотаріуса було вчинено з порушенням діючого законодавства, а отже наявні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.
Частиною першою, третьою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачу правничу допомогу надавала адвокат Чепурна Н.В. на підставі угоди про надання правничої допомоги від 05 квітня 2021 року (а.с. 34).
Квитанцією до прибуткового касового ордера № б/н від 07 квітня 2021 року підтверджується сплата позивачем адвокату Чепурній Н.В. 3000 грн. за угодою про надання правничої допомоги від 05 квітня 2021 року (а.с. 36).
Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а відповідачем не заявлено про їх неспівмірність, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі в сумі 3000 грн.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 12 лютого 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христиною Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за № 514, за яким звернуто стягнення на рухоме майно, а саме: транспортний засіб NISSAN QASHQAI, 2019 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , об'єм двигуна - 1997, колір сірий, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 01 серпня 2019 року ТСЦ 7441.
Стягнути з Акціонерного товариства «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 908 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3000 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Відповідач - Акціонерне товариство «Кредобанк», місцезнаходження: вул. Сахарова, 78, м. Львів; ідентифікаційний код юридичної особи - 09807863.
Третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, місцезнаходження: вул. Рубчака, 5, м. Львів.
Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович, місцезнаходження: пр-т Перемоги, 139, офіс 213, м. Чернігів.
Повний текст рішення складено 18.06.2021.
Суддя О.А. Маринченко