Рішення від 18.06.2021 по справі 904/2104/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2021м. ДніпроСправа № 904/2104/19 (904/4122/21)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Владимиренко І.В., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, 18-б, код ЄДРПОУ 05393043)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкер» (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Кропивницького, буд. 139, код ЄДРПОУ 32508612)

про стягнення попередньої оплати за договором поставки у розмірі 137 090,62 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Балкер” про стягнення попередньої оплати за договором поставки у розмірі 137 090,62 грн., з яких: 88 651,20 грн. - попередня оплата, 7092,10 грн. - штраф за прострочення постачання продукції, 29 294,17 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами за весь період користування неповернутою попередньою оплатою, 4 233,40 грн. - 3 % річних від суми прострочення з повернення попередньої оплати та 7 819,75 грн. інфляційних втрат на суму попередньої оплати за час прострочення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №18-1182-02 від 05.11.2018, в частині своєчасної та повної поставки продукції та повернення попередньої оплати за непоставлену продукцію.

Ухвалою господарського суду від 19.04.21р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №4930015230446 з відміткою представника відповідача від 22.04.2021 про отримання ухвали суду від 19.04.21р.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 05.11.2018 між Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Балкер” (постачальник, відповідач) укладено договір №18-1182-02.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця вогнетривку продукцію, іменовану надалі продукція, а покупець прийняти і сплатити за неї, визначену цим договором грошову суму.

Згідно з п. 1.2. договору, предметом поставки є продукція з найменуванням, зазначеним у Специфікаціях до цього договору.

Пунктами 2.1. та 2.2. договору встановлено, що загальна кількість продукції, яка підлягає поставці, одиниці виміру, асортимент, сортамент, номенклатура визначаються Специфікацією за згодою сторін. Кількість кожної партії продукції зазначено в Сертифікаті якості, рахунку-фактурі і товарно-транспортній накладній на цю партію.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціни на продукцію встановлюються в гривнях і вказані в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору. Ціни вказані на умовах поставки (п.5.1 та п.5.4 договору), якщо інше не обумовлено у відповідній специфікації.

Загальна сума договору є величиною змінною та складається з суми всіх специфікацій, складених до цього договору (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору, вартість кожної партії продукції вказана в рахунку - фактурі на цю партію.

Після здійснення попередньої оплати або поставки, в залежності від того яка подія відбулася першою, ціна на продукцію зміни в бік збільшення не підлягає (п. 3.5. договору).

Пунктом 3.7. сторони узгодили, що у разі якщо постачальник, отримавши суму попередньої оплати за продукцію не передав її в установлений строк, він зобов'язаний сплатити на користь покупця за весь час користування чужими грошовими коштами відсоток в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в день, від суми отриманої попередньої оплати, з дня отримання цієї суми від отримувача.

Відповідно до п. 5.1 договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві продукцію на наступних умовах: - при постачанні автомобільним транспортом на умовах СРТ - склад ПАТ «ДМК» в редакції Інкотермс-2010; при постачанні залізницею транспортом на умови: СРТ- станція Правда Придніпровської залізниці у редакції Інкотермс-2010. (Інкотермс-2010 міжнародні правила тлумачення торгових термінів).

Період поставки вказується в специфікаціях (п. 5.2. договору).

Згідно з п. 5.3., 5.4 договору, поставка продукції здійснюється автомобільним або залізничним транспортом відповідно до поданих заявок покупця. Сторони можуть погодити інші умови поставки продукції, про що зазначається в Специфікаціях до цього договору.

Письмова заявка на поставку продукції, надається покупцем до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки і повинна бути підписана з боку покупця виключно уповноваженим на те особою (п. 5.5. договору).

Пунктами 8.1., 8.2, 8.3 визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по цьому договору відповідно до законодавства України. За порушення постачальником термінів поставки, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 8% від вартості простроченої партії продукції. Сплата санкцій не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до п. 11.1. договору, цей договір набирає чинності з дати підписання його сторонами, що визначається датою, зазначеної в правому верхньому куті першої сторінки договору, і діє до 31.12.2019 р., якщо інше не зазначено в тексті договору.

Згідно заявки від 13.03.2019 р. №035/080-787 позивач замовив у відповідача здійснення поставок рівномірними партіями по 120 т. кварциту марки СКМ-97 щомісячно в період березень-листопад 2019.

Відповідно до даної заявки від 13.03.2019 р. №035/080-787 сторонами було укладено Специфікацію № 3 від 14.03.2019 р. (з урахуванням внесених змін згідно Додаткової угоди № 1 від 28.03.2019 та Додаткової угоди № 2 від 01.04.2019 до Договору), сторони узгодили наступні умови постачання продукції в період березень-грудень 2019 року: - найменування продукції - суміш кварцитова СКМ-97 в кількості 1080 т; - ціна продукції - 2 300,00 грн. без ПДВ за 1 т. продукції; - умови поставки - СРТ, станція Правда Придніпровський залізниці. При поставці автомобільним транспортом на умовах СРТ - склад ПАТ «ДМК»; - умови оплати - для кількості 840 т. вартістю 1 932 000,00 грн. без ПДВ оплата 100% вартості поставленої продукції протягом 20-ти календарних днів з дати поставки за фактично поставлену продукції; для кількості 240 т на суму 552 000,00 грн. без ПДВ (662 400,00 грн. з ПДВ) - 100% попередньої оплати протягом 7 календарних днів з дати отримання оригіналу рахунку (п.5 Специфікації в редакції, що діє з 01.04.2019 згідно ДУ №2 від 01.04.2019).

Згідно з п. 1 Специфікації № 3 сторони узгодили строк поставки продукції - по заявці покупця.

Позивач у позовній заяві зазначив, що за заявкою покупця від 13.03.2019 № 035/08-787 покупець замовив постачання продукції - щомісяця, тобто граничний строк поставки - останній день місяця, в якому повинно бути здійснено поставку продукції.

27.06.2019 постачальником було виставлено рахунок № СФ-0000145 на попередню оплату 386 400,00 грн. з ПДВ за поставку суміші кварцитової дрібнозернистої СКМ-97 в кількості 140 т. за ціною 2300,00 грн. без ПДВ за тону.

03.07.2019 року позивачем, на виконання п.5 Специфікації № 3 платіжним дорученням № 10840 було сплачено 386 400,00 грн. з ПДВ попередньої оплати (100 %) за поставку суміші кварцитової дрібнозернистої по рахунку № СФ-0000145 від 27.06.2019 р.

Відповідно строк поставки даної партії продукції - до 31.07.2019 року.

В рахунок сплаченої попередньої плати за рахунком №СФ-0000145 від 27.06.2019 постачальником в липні 2019 року було здійснено поставки наступних партій продукції:

- 06.07.2019 поставлено 67,88 т. суміші кварцитової СКМ-97 загальною вартістю 187 348,80 грн. з ПДВ, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-000158 від 06.07.2019 на суму 187 348, 80 грн. за поставку 67,880 т; видатковою накладною № РН-0000172 від 06.07.2019, залізничною накладною № 40296873; комерційним актом за ф.ГУ-22 №451701/44 від 08.07.2019р., складеним за на станції прибуття.

- 06.07.2019 поставлено 71,00 т. суміші кварцитової СКМ-97 загальною вартістю 195 960,00 грн. з ПДВ, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-000159 від 06.07.2019 на суму 195 960,00 грн. за поставку 67,880 т; видатковою накладною № РН-0000172 від 06.07.2019, залізничною накладною № 40297210.

Таким чином, позивач зазначає, що 06.07.2019 постачальником в рахунок здійсненої попередньої оплати в розмірі 386 400,00 грн. було поставлено продукції в кількості 138,88 т. на загальну суму 383 308, 80 грн. з ПДВ, замість 140 т., тобто на 1,12 т менше продукції, ніж було оплачено покупцем.

Залишок сплаченої попередньої оплати за рахунком № СФ-0000145 від 27.06.2019 р., на яку не поставлено продукції, становив 3 091,20 грн. з ПДВ.

18.07.2019 р. постачальником було виставлено рахунок № СФ-0000161 на попередню оплату 276 000,00 грн. з ПДВ за поставку наступної партії суміші кварцитової дрібнозернистої СКМ-97 в кількості 100 т. за ціною 2300,00 грн. без ПДВ за тону.

Позивач, на виконання п.5 Специфікації № 3 (в редакції Додаткової угоди № 2 від 01.04.2019 до Договору), 25.07.2019 року платіжним дорученням №12322 сплатив 276 000,00 грн. попередньої оплати (100 %) за поставку суміші кварцитової дрібнозернистої по рахунку №СФ-0000161 від 18.07.2019 р.

Відповідно строк поставки даної партії продукції в кількості 100 т. - до 31.08.2019 року.

01.09.2019 р. Постачальником залізничним транспортом було поставлено на користь покупця суміш кварцитову дрібнозернисту СКМ-97 в кількості 69,00т. загальною вартістю 190 440,00 грн. з ПДВ, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-000178 від 22.08.2019 на суму 190 440,00 грн. за поставку 69,00 т., видатковою накладною № РН-0000208 від 01.09.2019 та залізничною накладною № 42085779.

Отже позивач зазначає, що відповідачем, шляхом поставки 01.09.2019 року партії продукції в кількості 69 т. на загальну суму 190 440,00 грн. з ПДВ було остаточно виконано зобов'язання по поставці продукції за здійсненою попередньою оплатою на суму 386 400грн. з ПДВ за рахунком № СФ-0000145 від 27.06.2019 - в частині допоставки 1,12 т. продукції на суму 3 091, 20 грн. з ПДВ, що через нестачу була недопоставлена 06.07.2019 р., та одночасно з цим, частково виконано зобов'язання з поставки продукції за здійсненою попередньою оплатою на суму 276 000 грн. з ПДВ за рахунком № СФ-0000161 від 18.07.2019 - поставлено продукції в кількості 67,88 т. загальною вартістю 187 348, 80 грн. з ПДВ.

Позивач стверджує, що після даної поставки інших поставок продукції за Договором поставки №18-1182-02 від 05.11.2018 відповідачем не здійснювалось. При цьому, з 31.12.2019 року Договір припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено сторонами.

Таким чином, як вбачається із наданих позивачем доказів, позивачем на виконання п. 5 Специфікації № 3 та згідно виставлених відповідачем рахунків № СФ-0000145 від 27.06.2019 та № СФ-0000161 від 18.07.2019 було здійснено 100% попередньої оплати за поставку 240т. суміші кварцитової СКМ-97 в розмірі 662 400,00 грн. з ПДВ.

Проте постачальником не було виконано зобов'язання з постачання 240 т попередньо оплаченої позивачем продукції в повному обсязі, а саме прострочено постачання продукції в кількості 32,12 т. загальною вартістю 88 651,20 грн. з ПДВ.

Отже з 01.09.2019 виникла прострочена заборгованість відповідача перед позивачем з поставки продукції на суму 88 651,20 грн. з ПДВ за Договором поставки №18-1182-02 від 05.11.2018.

Листом від 24.10.2019 за вих. № 035/08-4079 позивач звернувся до відповідача із запитом стосовно строків здійснення останнім поставки раніше недопоставленої продукції в кількості 32,12 т. на суму залишку попередньої оплати розмірі 88 651,20 грн. з ПДВ.

Листом від 30.10.2019 р. за вих. № Б.30.10-01 відповідач повідомив про неможливість здійснення ним поставки продукції в кількості 32,12 т., запропонував позивачу наступні шляхи вирішення питання щодо заборгованості:1) дозамовити додатково аналогічну продукцію ще на 120 т. на умовах 100% передоплати і лише в такому випадку відповідач обіцяв поставити 152,12т. продукції, або 2) здійснити залік зустрічних вимог на суму залишку передоплати в рахунок заборгованості ПАТ «ДМК» перед відповідачем за поставлену раніше, але неоплачену позивачем продукцію.

У позовній заяві позивач зазначає, що з огляду на неприйнятність для позивача запропонованих відповідачем шляхів вирішення питання з погашення останнім дебіторської заборгованості перед позивачем на суму залишку попередньої оплати в розмірі 88 651,20грн. позивач листом від 31.10.2019 року за вих. № 035/08-4144 повідомив відповідача про необхідність допоставки залишку оплаченої, але не поставленої продукції в кількості 32,12 т. або повернення попередньої оплати в сумі 88 651,20 грн.

Відповідач на дану вимогу позивача відповіді не надав, поставку продукції у кількості 32,12 т. або повернення попередньої оплати у сумі 88 651,20 грн. не здійснив.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №18-1182-02 від 05.11.2018, в частині своєчасної та повної поставки продукції та повернення попередньої оплати за непоставлену продукцію та просить суд стягнути з відповідача 88 651,20 грн. - суму попередньої оплати, 7092,10 грн. - штраф за прострочення постачання продукції, 29 294,17 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами за весь період користування неповернутою попередньою оплатою, 4 233,40 грн. - 3 % річних від суми прострочення з повернення попередньої оплати та 7 819,75 грн. інфляційних втрат на суму попередньої оплати за час прострочення.

Наведені обставини стали причиною виникнення цього спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Позивач, звертався до відповідача з листом від 31.10.2019 року за вих. № 035/08-4144 в якому просив відповідача допоставки залишок оплаченої, але не поставленої продукції в кількості 32,12 т. або повернути попередню оплату в сумі 88 651,20 грн.

Отже, зобов'язання відповідача з повернення суми попередньої оплати, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв'язку із закінченням обумовленого сторонами строку виконання зобов'язань за специфікацією, який виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Строк повернення попередньої оплати у розмірі 88 651,20 грн. на момент звернення до суду із даним позовом є таким, що настав.

Факт попередньої оплати за продукцію з боку позивача доводиться матеріалами справи.

Станом на час розгляду справи доказів поставки продукції або повернення попередньої оплати у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 88 651,20 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 7092,10 грн. - штрафу за прострочення постачання продукції, 29 294,17 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами за весь період користування неповернутою попередньою оплатою, 4 233,40 грн. - 3 % річних від суми прострочення з повернення попередньої оплати та 7 819,75 грн. інфляційних втрат на суму попередньої оплати за час прострочення.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення 7092,10 грн. штрафу за прострочення постачання продукції, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 8.1., 8.2 визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по цьому договору відповідно до законодавства України. За порушення постачальником термінів поставки, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 8% від вартості простроченої партії продукції.

Оскільки строк поставки оплаченого позивачем товару є таким, що настав 31.08.2019, а відповідач у встановлений строк поставку товару не здійснив, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 8% від вартості простроченої партії продукції на суму 7092,10 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7092,10 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення 29 294,17 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за весь період користування неповернутою попередньою оплатою з 25.07.2019 по 05.04.2021, суд зазначає наступне.

Пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України встановлює, що загальною засадою цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частина третя статті 693 ЦК України визначає, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже, при здійсненні поставки товару, законодавцем передбачено стягнення процентів за нездійснену на умовах поставки передоплату за поставлений товар, які відповідно до статті 536 ЦК України визначені законодавцем як плата за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 3.7. сторони узгодили, що у разі якщо постачальник, отримавши суму попередньої оплати за продукцію не передав її в установлений строк, він зобов'язаний сплатити на користь покупця за весь час користування чужими грошовими коштами відсоток в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в день, від суми отриманої попередньої оплати, з дня отримання цієї суми від отримувача.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами за весь період користування неповернутою попередньою оплатою, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача суми, нарахованої на підставі п. 3.7. договору у розмірі 29 294,17 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення 4 233,40 грн. - 3 % річних від суми прострочення з повернення попередньої оплати та 7 819,75 грн. інфляційних втрат на суму попередньої оплати за час прострочення, суд зазначає наступне.

У силу положення статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

За змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача шляхом стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 233,40 грн.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з вересня 2019 по лютий 2021 складають 7 819,75 грн.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Балкер” (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Кропивницького, буд. 139, код ЄДРПОУ 32508612) на користь Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (51925, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вулиця Соборна, 18-б; ЄДРПОУ 05393043) 88 651,20 грн. - суму попередньої оплати, 7092,10 грн. - штраф за прострочення постачання продукції, 29 294,17 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами за весь період користування неповернутою попередньою оплатою, 4 233,40 грн. - 3 % річних від суми прострочення з повернення попередньої оплати, 7 819,75 грн. інфляційних втрат на суму попередньої оплати за час прострочення та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.06.2021.

Суддя І.В. Владимиренко