Справа № 33/824/2324/2021 Категорія: ч. 2 ст. 130 КУпАП
Головуючий в суді першої інстанції: Рудюк О.Ю.
Головуючий в апеляційній інстанції: Маліновський О.А.
14 червня 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Маліновський О.А., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Невчаль Я.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої заступником начальника відділу АТ «Ощадбанк»( зі слів), проживаючої за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 2 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
Стягнуто зі ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 гривень 00 коп. на користь держави.
Як зазначено у постанові, ОСОБА_1 02 лютого 2021 року о 01 год. 00 хв. керувала автомобілем FORDKUGAд.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по проспекту М. Бажана,19 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан сп'яніння відмовилася в присутності двох свідків, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити справу на підставі ст.247 КУпАП.
Вважає, що вказана постанова суду є незаконною та підлягає скасуванню.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона дійсно відмовилась від проведення огляду за допомогою технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, так як не довіряла приладу поліцейського, однак поліцейській на це ніяк не відреагував та не направив її до найближчого закладу охорони здоров'я, що на думку ОСОБА_1 є грубим порушенням ч. 3 ст. 256 та ч.3 ст.266 КУпАП.
Крім того в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що згідно п. 6 Порядку від 17 грудня 2008 року № 1103 та п. 7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (надалі у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП, а отже чинне законодавство не дають поліцейському права складати протокол про адміністративне правопорушення у випадку відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу, натомість виключно відмова від проходження огляду у медичному закладі має наслідки притягнення водія до адміністративної відповідальності, а оскільки ОСОБА_1 до медичного закладу не доставлялась, вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 також зазначає, що судом першої інстанції було порушено її право на захист, оскільки на судове засідання, призначене на 05.04.2021 р., вона подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що їй необхідний час для пошуку нового адвоката та надання можливості реалізувати своє право на правову допомогу адвоката, оскільки з адвокатом Кузьміним Є.О. не було узгодження щодо правової позиції по справі, проте, в порушення ч.1 ст.268 КУпАП суддею не було відкладено розгляд справи та не надано ій можливості скористатись правовою допомогою адвоката, чим на думку ОСОБА_1 фактично було обмежено право на доступ до правосуддя, що є грубим порушенням п.1 «С», п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Розглянувши матеріали справи в межах апеляційної скарги, заслухавши пояснення адвоката Невчаль Я.В., який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.
При розгляді справи судом першої інстанції у відповідності зі ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП були повно, всебічно та об'єктивно встановлені фактичні обставини та зібрані у справі докази в їх сукупності, дана їм належна оцінка, керуючись законом суд прийшов до законного та обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, що підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків, та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого убачається, що ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку у присутності двох свідків.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження по справі за ч. 2 ст. 130 КУпАП України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є безпідставними, не підтверджені належними доказами та спростовуються матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №107534 від 02.02.2021 року (а.с.1), містить власноручний підпис ОСОБА_1 яка погодилася з даним протоколом при цьому не надавши жодних пояснень чи заперечень до протоколу, надані пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які підтвердили добровільну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку.
В матеріалах справи містяться відеозапис з нагрудної камери інспектора патрульної поліції на якому чітко вбачається, що ОСОБА_1 добровільно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в присутності двох свідків на місці зупинки транспортного засобу і в медичній установі.
Згідно ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції працівником поліції або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд у закладі охорони здоров'я та складання висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 самостійно зазначила, що дійсно вона відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці, а посилання на те, що їй не запропонували пройти огляд у лікаря є необгрунованим, оскільки з відеозапису наявного в матеріалах справи, чітко вбачається, що на вимогу поліцейських ОСОБА_1 у присутності двох свідків відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та у закладі охорони здоров'я без будь-якого примусу чи погроз зі сторони поліцейських та а ні в протоколі, а ні в інших документах та поясненнях ОСОБА_1 не зазначала, що має бажання проходити огляд в медичному закладі.
Крім того, як вбачається з наявного у справі відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, що після зупинки транспортного засобу водій ОСОБА_1 перебувала з явними ознаками алкогольного не реагуючи на вимоги поліцейських, намагався втекти з місця події.
При розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 підтвердила той факт, що за керування транспортним засобом в стані сп'яніння 20 травня 2020 року постановою суду її вже було визнано винуватою за ч.1 ст.130 КУпАП та зазначила, що 02 лютого 2021 року вона незаконно керувала транспортним засобом, що підтверджується і наявним в матеріалах справи витягом з системи «Адмінпрактика» згідно якого постановою Оболонського районного суду міста Києва, ОСОБА_1 було визнанно винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення,передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено штраф та позбавлено права керувати транспортними засобами строком на 1 рік (а.с.3).
Способом захисту та необґрунтованими також є доводи апеляційної скарги про порушення права на захист ОСОБА_1 , зокрема на те, що судом першої інстанції їй не було надано можливості скористатися правовою допомогою адвоката, проте як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд справи за клопотанням ОСОБА_1 та її захисника з різних підстав ( а.с 7,8,16,18,21,22), що свідчить, що судом першої інстанції були створені всі необхідні і достатні умови для реалізації ОСОБА_1 свого права на захист, а також про навмисне затягування розгляду справи, а тому з метою дотримання розумних строків розгляду, суддею прийнято рішення про розгляд справи без участі її захисника.
Виходячи зі сталої практики ЄСПЛ з аналогічних питань, неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті шостої Конвенції ( Рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі №36655/02 "Смірнова проти України", Рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі № 30979,96 "Фрідлендер проти Франції", щодо розгляду справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ. ( Рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України).
Інші доводи апеляційної скарги, зокрема що ОСОБА_1 не перебувала у стані алкогольного сп'яніння , також не спростовують висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, так як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, дії наркотичних чи токсичних речовин є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Зміст протоколу про вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП відповідає вимогам ст. 256 КУпАП щодо особи, фактичних обставин справи, нормативного акту, що передбачає відповідальність, свідків, роз'яснення прав, пояснень особи та інших даних, так як містить необхідні та достатні відомості щодо фактичних обставин вчиненого правопорушення та з врахуванням даних системи «Адмінпрактика», діяння ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч.2 ст.130 КупАП, як повторне вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП протягом року.
ОСОБА_1 ознайомилась з протоколом про вчинення правопорушення, підписала його без будь-яких заперечень, також вона ознайомилась з матеріалами справи в ході розгляду в суді першої інстанції і в апеляційній скарзі надала пояснення, в яких не заперечувала повторність вчиненого правопорушення протягом року, що вказує на розуміння нею суті, обставин, кваліфікації вчиненого правопорушення, в зв'язку з чим при складанні протоколу та розгляді справи порушень вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 також не містить доводів, щодо відсутності в її діях повторності вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП та апелянтом не оспорюється вказана кваліфікаційна ознака правопорушення, а тому пояснення захисника, щодо порушення вимог п.а ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при кваліфікації вчиненого ОСОБА_1 правопорушення є необґрунтованим, виходять за межі апеляційної скарги та спростовуються зібраними у справі доказами, зокрема протоколом про вчинення правопорушення, з зазначенням норми права - ч.2 ст.130 КУпАП, витягом з системи «Адмінпрактика», постановами суду.
При цьому апелянтом та захисником не надано будь-яких доказів скасування чи зміни постанови Оболонського районного суду м.Києва від 19 серпня 2020 року щодо накладення на ОСОБА_1 стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП, вказана постанова суду першої інстанції залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року.
Посилання на відсутність в матеріалах справи постанови вказаного суду від 27.05.2020 року щодо ОСОБА_1 є безпідставним, поскільки така постанова Оболонського районного суду міста Києва щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП взагалі не приймалася, а вказана дата зазначена в поясненнях ОСОБА_1 , як раз дата вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд першої інстанції, врахувавши положення ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
За таких обставин постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування у справі апеляційним переглядом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу адвоката Дубенко І.С. залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року у адміністративній справі щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду О.А. Маліновський