Справа №759/7082/20 Головуючий 1 інстанція - Горбено Н.О.
Провадження №22-ц/824/3645/2021 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.
іменем України
15 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді: Суханової Є.М.,
суддів: Сержанюка А.С., Мостової Г.І.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київводоканал» на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,-
У травні 2020 року ПрАТ «Київводоканал» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 отримує послуги з централізованого водопостачання та водовідведення холодної води та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 на підставі публічного договору (оферти) розміщеного 05.08.2014 у газеті «Хрещатик» №110 (4510) про надання публічним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставіст.19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» згідно якого розрахунковим періодом є календарний місяць та за цим договором застосовується щомісячна система оплата послуг, платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.Відповідач в порушення умов договору, зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих за період з 01.07.2014 року по 31.12.2020 року послуг з водопостачання та водовідведення не виконуєналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 36 505,79 грн.
У зв'язку із зазначеним позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за спожиті комунальні житлово-послуги у розмірі 27 926,10 грн., 3% річних у розмірі 1 850,45 грн., інфляційні втрати у розмірі 6 729,24 грн. та судовий збір по справі у розмірі 2 102,00 грн.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.
Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, апелянт подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору.
В обгрнутвання доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову та недоведеність позову належними доказами, не врахувавши посилання позивача на те, що відповідач користувалася послугами та від них не відмовлялася, що зобов'язує оплатити отримані послуги. Суд не звернув увагу на ту обставину, що відповідач не подав відзиву на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог, не надав суду доказів на підтвердження факту ненадання чи надання у неповному розмірі, чи надання послуг неналежної якості позивачем. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд безпідставно не взяв до уваги належні та допустимі докази, які підтверджують наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за період з липня 2014 року по січень 2020 року.
Своїм правом на подачу відзиву ОСОБА_1 не скористалася.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від встановленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи доказів обґрунтування розрахунку розміру заборгованості, а також доказів надання вищевказаних послуг у означених розмірах.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є законними та обґрунтованими, відповідають встановленим у справі обставинам, з огляду на наступне.
Відповідно до п.5 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Відповідно до ч.7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до ст. ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК Українидоговір є обов'язковим для виконання сторонами.
05.08.2014 року у газеті «Хрещатик» № 110 (4510) опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал, в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал» - позивача, як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) (далі - Повідомлення) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж).
Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору.
Уразі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.
На підтвердження обставин зазначених у позові щодо наявності у відповідача заборгованості позивачем було надано суду першої інстанції розрахунок заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з липня 2014 року по січень 2020 року, яка становить 36 505,79 грн., що складається з 27 926,10 грн. заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення, прострочення щодо оплати спожитих комунальних послуг відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача 3% річних у розмірі 1 850,45 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6 729,24 грн.
У ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальних послуг» передбачено,що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону споживач має право,зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч. 3 ст. 20 Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки,встановлені договором або законом. Таким чином споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги,якщо вони фактично користувалися ними.
Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення.
При вирішенні даного спору суд першої інстанції правильно керувався нормами закону, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами, а саме: ст. 322 ЦК України,Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року.
Відповідно до п.11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку.
Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках:- у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу);- у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення.
За наявності витоків із загальнобудинкової мережі споживачі, які не мають квартирних засобів обліку або не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку, оплачують послуги з холодного, гарячого водопостачання та водовідведення за встановленими нормативами (нормами) за місяць, у якому ці витоки виявлено.
За правилами частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першоюстатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції надав оцінку доводам позивачащодо наявності заборгованості у заявленому ним розмірі. Суд був позбавлений можливості перевірити належним чином обґрунтованість розрахунків заборгованості за житлово-комунальні послуги, здійснених позивачем, оскільки у вказаному розрахунку не зазначено показники будинкового лічильника та фіксування об'ємів спожитої холодної води щомісяця. Позивачем також не наведено порядок розподілу спожитої кількості води в будинку за розрахунковий період, кількість спожитої послуги власниками квартир,у яких встановлені квартирні засоби контролю та у яких такі засоби не встановлені,а також не відображено кількість використаної холодної води іншими споживачами, визначеними п.11 Порядку. Зокрема, позивачем не доведено належними та допустимими доказами розподіл спожитої води та пред'явлення рахунків на її оплату іншим споживачам у будинку, окрім власників квартир, як це визначено п.11 Порядку.
Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача за комунальні послуги у період з липня 2014 року по січень 2020 року, з урахуванням вимог зазначених Правил, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження дійсного обсягу спожитої відповідачем холодної води, за який вона не розрахувалась з позивачем, а відтак вказаний розрахунок в силу ч. 6 ст. 81 ЦПКУкраїни не може бути підставою для задоволення позовних вимог.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, суд повинен всебічно і повно з'ясувати усі обставини, що складають предмет доказування, дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості, окремо та всі докази у їх сукупності у порядку, передбаченому законом, що достеменно відображено у рішенні суду, яке оскаржується позивачем. Відхилення того чи іншого доказу, перевагу одного доказу над іншим має бути мотивованим.
Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в частині їх перегляду апеляційним судом матеріали справи не містять.
Суд у своєму рішенні навів достатні мотиви з яких не прийняв до уваги доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції заочне рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат пов'язаних із розглядом справи суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.7,367, 369, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київводоканал» залишити без задоволення.
Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Є.М. Суханова
Судді: А.С. Сержанюк
Г.І. Мостова