справа № 757/41954/19-ц головуючий у суді І інстанції Соколова О.М.
провадження № 22-ц/824/4067/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
14 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Березовенко Р.В.,
суддів:Лапчевської О.Ф., Нежури В.А.,
з участю секретаря Мариненко Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в режимі відео конференції цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», поданою представником - Чеботарь Жанною Сергіївною на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольга Вікторівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Чижик Андрій Павлович, Державне підприємство «Сетам» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконаню,-
В серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольга Вікторівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Чижик Андрій Павлович, Державне підприємство «Сетам» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.06.2008 року між нею та АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір №2203788861 відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 202 980 доларів США строком користування до 19.06.2018 року. Також, сторонами укладений договір іпотеки. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12.12.2011р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.03.2012 р.стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості в розмірі 3 082 366,34 грн., судовий збір у розмірі 1 700 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 120 грн.. 18.04.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольгою Вікторівною винесено виконавчий напис за реєстровим номером 388, про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості шляхом звернення стягнення на земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 466 173,67 доларів США. Вказаний виконавчий напис, Акціонернетовариство«Райффайзен Банк Аваль» пред'явило до виконання до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижика Андрія Павловича, на підставі чого останнім винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59055805 з виконання виконавчого напису № 388 від 18.04.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»заборгованості на загальну суму 466 173,67 доларів США. Позивач вважає, що зазначений виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства, а тому він має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус не мав права на вчинення виконавчого напису, оскільки не мав у своєму розпорядженні всіх необхідних документів, в тому числі, доказів безспірності заборгованості позивача перед відповідачем.
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольга Вікторівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Чижик Андрій Павлович, Державне підприємство «Сетам» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволено. Виконавчий напис, вчинений 18.04.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольгою Вікторівною за реєстровим номером 388, визнаний таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн..
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», через представника- Чеботарь Жанну Сергіївну подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
При цьому зазначає, що банком надано нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості та докази направлення письмової вимоги про усунення порушень кредитних зобов'язань. Вказує, що позивачем не доведено неправомірність дій банку та нотаріуса.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
31 травня 2021 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , згідно якого позивач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що доводи позивача є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону. Вважає, що банк пропустив строк позовної давності, оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено ще в 2011 році, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12.12.2011 року. Документи надані апелянтом не підтверджують безспірність заборгованості. Позичальник не отримала повідомлення/вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса. Факт вручення вимоги не підтверджено.
Представник апелянта, адвокат Дьоміна Н.Ю., в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити.
Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з'явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції було встановлено, що 19.06.2008 року між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір №2203788861, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 202 980 доларів США строком користування до 19.06.2018 року. Того ж дня між сторонами укладений договір іпотеки.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12.12.2011, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.03.2012 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості в розмірі 3 082 366,34 грн., судовий збір у розмірі 1 700 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 120 грн.
18.04.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко ОльгоюВікторівноювинесено виконавчий напис за реєстровим номером 388, про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за період з 19.06.2008 року по 04.03.2019 року шляхом звернення стягнення на земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 466 173,67 доларів США.
На підставі вказаного виконавчого напису, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», пред'явило його до виконання до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижика Андрія Павловича, яким в подальшому винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59055805 з виконання виконавчого напису № 388 від 18.04.2019 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», на загальну суму 466 173,67 доларів США.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на підтвердження факту безспірності заборгованості АТ «Райффайзен Банк Аваль» мали б надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати. Документами, які підтверджують безспірність заборгованості, не можуть бути розрахунок заборгованості чи довідка про існування заборгованості, складені банком. Останні є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку і не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до позивача, натомість, як належними доказами є первинні облікові документи, оформлені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Постанови правління НБУ №566, Постанови правління НБУ №174 - виписки з рахунку, платіжні доручення, меморіальні ордери та ін. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнанні їх. Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувана про звернення стягнення на предмет застави з підписом боржника про його отримання. Встановивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов до висновку, що у розпорядженні нотаріуса були відсутні, необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку: оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу. Крім того, пунктами 284, 287 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» передбачено, що виконавчий напис має містити перелік документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, проте в матеріалах справи відсутні документи які б підтвердили суму безспірної заборгованості та факту настання кінцевого терміну виконання зобов'язань. Отже, суд першої інстанції аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.
Оцінюючи висновки суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов'язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»).
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у розпорядженні нотаріуса були відсутні документи, необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку. Вказаний висновок апелянтом не спростований.
Крім того, статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (частина перша статті 88 Закону України «Про нотаріат», підпункт 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 19.06.2008 року між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір №2203788861 відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 202 980 доларів США строком користування до 19.06.2018 року. Також, сторонами укладений договір іпотеки. Проте, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12.12.2011 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.03.2012р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості в розмірі 3 082 366,34 грн., судовий збір у розмірі 1700 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 120 грн..
За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами позивача, про те, що строк основного зобов'язання було змінено в 2011 році, оскільки АТ «Райффайзен Банк Аваль»звернулося до суду за захистом своїх прав, а рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12.12.2011 р. достроково стягнуто наявну заборгованість. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що банком пропущено строки на пред'явлення виконавчого документа щодо примусового виконання судового рішення і судові рішення з цього приводу набрали законної сили.
Крім того. з матеріалів справи вбачається, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольгою Вікторівною винесено виконавчий напис за реєстровим номером 388 18.04.2019 року, а отже, вказаний виконавчий напис вчинено з пропуском трирічного строку визначеного законом.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 916/3006/17 від 02.07.2019 року вважає, що зазначений строк не може бути змінений договором. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктами 3.1, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін.
Разом з тим відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов'язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті.
Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки.
Враховуючи викладене колегія суддів, крім іншого,вважає, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису з пропуском трирічного строку, що також є підставою для визнання виконавчого написутаким, що не підлягає виконанню.
Крім того, частинами першою, другою статті 35 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржник, якщо він є відмінний від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо він є відмінним, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Згідно висновку Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року по справі № 344/3627/16-ц загальноприйнятим у світовій практиці є застосування щодо юридично-значимих повідомлень принципу «доставки (одержання)» повідомлень, якщо сторони прямо не передбачили застосування принципу «відправлення». Зокрема: (а) у підпункті 3 пункту I.-1:109 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що повідомлення вступає в силу у момент досягнення адресата, якщо з нього не слідує більш пізній момент вступу у силу; (б) згідно пунктів 2, 3 Принципів європейського контрактного права з урахуванням положень пунктів (4) та (5), будь-які повідомлення набирають чинності з моменту, коли вони отримані адресатом. Повідомлення вважається одержаним адресатом, коли його вручено за місцем його діяльності або за поштовою адресою, або, якщо він не має місця діяльності або поштової адреси, - за місцем його постійного проживання; (в) відповідно до пункту 4 статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг від 28 травня 1988 року письмове повідомлення може бути не підписане, але в ньому обов'язково повинна зазначатись особа, яка його зробила або від імені якої воно зроблене. «Письмове повідомлення» включає телеграми, телекси і будь-які інші види телекомунікаційних повідомлень, які можна відтворити у формі документа, але не обмежується ними. Письмове повідомлення вважається наданим, коли воно отримане адресатом. Підхід стосовно застосування принципу «доставки (одержання)» юридично-значимих повідомлень висловлений і в українській судовій практиці. У постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі 6-2988цс15 вказано, що: «[…] розглядаючи питання про дотримання під час проведення торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення, суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу. При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами необхідних відомостей. Отже, загальний зміст поняття «повідомлення» передбачає не тільки направлення відомостей, з якими особу слід ознайомити, а й отримання цією особою зазначених відомостей».
Крім того, Велика Палата Верховного Суду 23 червня 2020 року у постанові по справі 645/1979/15-ц звертає увагу, що наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому, повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами отримання позивачем вимоги банку.
Як порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушень порядку повідомлення іпотекодавця про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
При цьому, посилання апелянта на судову практику, колегія суддів оцінює критично, і вважає неможливим її застосування у даній справі, оскільки вона стосується інших обставин, встановлених у інших справах та зводиться до переоцінки доказів івласного тлумачення норм права апелянтом.
Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому, судове рішення відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», поданупредставником - Чеботарь Жанною Сергіївною залишити без задоволення.
Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
В.А. Нежура