10 червня 2021 року м. Київ
Справа №2-63/11
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8048/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Федорчук Я.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва постановлену під головуванням судді Клочко І.В. 11 грудня 2020 року в м. Києві, дата складення повного тексту ухвали не зазначена, за скаргою ОСОБА_1 на рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою, в якій просила:
- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. неправомірними;
- скасувати арешт на грошові кошти, що містяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Ощадбанк» для отримання пенсії та банківському рахунку № НОМЕР_2 відкритого в АТ «Приватбанк» для отримання заробітної плати.
Скаргу обґрунтовувала тим, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О., при примусовому виконанні виконавчого листа №2-63/11 від 14 травня 2018 року, виданого Деснянським районним судом м. Києва незаконно було накладено арешт на рахунки позивача, а саме: № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Ощадбанк» для отримання пенсії та № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ПриватБанк» для отримання заробітної плати.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни - задоволено частково.
Скасовано арешт на грошові кошти, що містяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 відкритого а Акціонерному товаристві «Ощадбанк» для отримання пенсії.
Скасовано арешт на грошові кошти, що містяться на банківському рахунку № НОМЕР_2 відкритого а Акціонерному товаристві «ПРИВАТБАНК» для отримання заробітної плати.
Ухвала суду мотивована тим, що приватним виконавцем не були вжиті заходи для перевірки інформації про цільове призначення рахунків.
Не погодилась із вказаним судовим рішенням приватний виконавець Лановенко Л.О., нею подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність судового рішення, як такого, що постановлено з порушенням норм процесуального права. Вказує на те, що вона винесла постанову про арешт коштів боржника у відповідності до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження». Жодних документів з повідомленням про те, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника заборонено звертати стягнення від АТ «Ощадбанк» та АТ КБ «ПриватБанк» на адресу приватного виконавця не надходило. Крім того, рахунки боржника на які було накладено арешт, віднесені до рахунків класу 2620, що відповідно до вимог законодавства вказує на те, що ці рахунки не відносяться до рахунків із спеціальним режимом використання і законом не заборонено звернення стягнення на кошти, які обліковуються на таких рахунках. Боржником не було подано належних доказів на підтвердження спеціального статусу рахунків, зокрема не було надано довідки з банку, яка б підтверджувала що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення, не було надано договору з банку, за умовами якого банк відкрив боржнику рахунки із спеціальним режимом використання.
Зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що накладення арешту на грошові кошти боржника порушує його право на отримання заробітної плати є необґрунтованим, оскільки арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати та пенсії ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця, готівкою поштовими переказами на вказаний ним рахунок.
Враховуючи викладене просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник приватного виконавця Лановенко Л.О. -адвокат Коваленко Т.А. підтримала ждоводи викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Козир С.В. заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22 серпня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №59874962) з виконання виконавчого листа №2-63/11 виданого Деснянським районним судом м. Києва 14 травня 2018 року, про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором №013-2008-067 від 23 січня 2008 року в сумі 134353,77 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 03 березня 2010 року становить 993607,80 грн, а також, витрати щодо сплати судового збору в сумі 1700,00 грн, та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.
Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження супровідним листом від 22 серпня 2019 року було направлено до відома та виконання боржнику - ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк».
22 серпня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах) - всі рахунки та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 3804616,75 грн.
Вказану постанову про арешт коштів боржника супровідним листом від 22 серпня 2019 року було направлено на виконання до банківських, інших фінансових установ та сторонам виконавчого провадження.
На виконання вказаної постанови АТ КБ «ПриватБанк» листом 24 вересня 2019 року №20.1.0.0.0/7-190902/425 повідомило про накладення арешту на рахунки: № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , а також про те, що на рахунках недостатньо коштів для виконання постанови приватного виконавця про накладення арешту від 22 серпня 2019 року /т.2 а.с. 207/.
Відповідно до копії виписки по картці № НОМЕР_3 і додатковим рахункам карткам договору, за період 01 січня 2019 - 31 грудня 2019 року, АТ КБ «ПриватБанк» здійснюються операції по зарахуванню на вказаний рахунок грошових коштів, в тому числі, заробітної плати ОСОБА_1 /т.1 а.с. 37/.
Відповідно до копії виписки по рахунку № НОМЕР_5 в АТ «Ощадбанк» на вказаний рахунок здійснюються транзакції щодо безготівкового зарахування на рахунок пенсії /т.2 а.с. 186/.
Згідно копії листа АТ «Ощадбанк» №11\5-172276/7826/201900/с від 26 листопада 2019 року, адресованого ОСОБА_1 , вбачається, що на рахунок № НОМЕР_5 також зараховуються в тому числі пенсійні та соціальні виплати /т.1 а.с. 34/.
07 листопада 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, оскільки при примусовому виконанні виконавчого листа №2-63/11 було з'ясовано, що ОСОБА_1 отримує дохід/пенсію у ГУПФ України в м. Києві та ТОВ «Інгул» /т.2 а.с. 234/.
Вказана постанова 07 листопада 2019 року направлена на виконання в ГУПФ України в м. Києві та ТОВ ФІРМА «Інгул».
Постановляючи ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що приватний виконавець не мала правових підстав для винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника, які містяться на рахунках для отримання заробітної плати та пенсії.
Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Виходячи зі змісту ст.451 ЦПК України скарга підлягає задоволенню лише при встановленні, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця прийняті або вчинені не у відповідності до вимог закону, поза межами повноважень суб'єкта оскарження, і права чи свободи заявника були порушені.
За змістом ст. ст. 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби ( державних виконавців), та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець має право, зокрема накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (ч.7 ст. 18 цього Закону).
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника). Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19-ц, від 08 жовтня 2020 року у справі №755/14912/19, від 24 лютого 2021 року №756/1927/15-ц.
З наведених обставин справи вбачається, що постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. від 22 серпня 2019 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках в банківських установах на ім'я ОСОБА_1 , зокрема, накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_3 в АТ КБ «ПриватБанк», який відкритий на ім'я ОСОБА_1 та на рахунок № НОМЕР_5 в АТ «Ощадбанк». По вказаним рахункам мають місце зарахування заробітної плати та пенсії скаржника, однак даних про те, що вони мають спеціальний режим матеріали справи не містять .
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що приватним виконавцем звернуто стягнення і на заробітну плату і на пенсію боржника, з урахуванням обмежень у 20% визначених Законом України «Про виконавче провадження», а тому банківською установою має бути проведене виконання з урахуванням цих двох постанов.
Із змісту постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. від 22 серпня 2019 року про накладення арешту на кошти боржника вбачається, що приватний виконавець визначив банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом та які належать боржнику.
АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Ощадбанк», на які нормами ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на картковий рахунок № НОМЕР_3 та рахунок № НОМЕР_5 виконали. Зазначене свідчить про те, що банки не визнали ці рахунки та кошти на них такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
За таких обставин, вказані рахунки не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на яких заборонено. Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втрачають свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набувають статусу вкладу.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не враховано, що зазначені рахунки не є рахунками із спеціальним режимом використання, кошти, які знаходяться на вказаних рахунках стали власністю ОСОБА_1 та набули статусу вкладу. У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про скасування арешту на грошові кошти, що містятьмя на банківських рахунках відкритих в АТ «ПриватБанк» та АТ «Ощадбанк» для отримання пенсії та заробітної плати.
Положеннями ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
Отже, арешт рахунку боржника не унеможливлює отримання нею заробітної плати, оскільки за її заявою заробітна плата може бути видана готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому висновок суду про те, що накладення арешту на грошові кошти боржника порушує її право на отримання заробітної плати є необґрунтованим.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, та скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 ..
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни - задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2020 року - скасувати та постановити нове судове рішення.
Скаргу ОСОБА_1 на рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: А.М. Андрієнко
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 17 червеня 2021 року.