Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 761/44913/19
Номер провадження: 22-ц/824/8319/2021
Головуючий у суді першої інстанції О.Л. Юзькова
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач
09 червня 2021року місто Київ
Номер справи 761/44913/19
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),
суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.
секретар судового засідання: Сіра Ю.М.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень
Шевченківського району м. Києва
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 16 лютого 2021 року, ухваленеу складі судді Юзькової О.Л., в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва, повне рішення складено 25 лютого 2021 року, -
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва про відшкодування шкоди, мотивованим тим, що 09.08.2019 близько 18 години на її автомобіль марки BMW X1, д.н.з. НОМЕР_1 , що був припаркований на стоянці поблизу будинку АДРЕСА_1 в м. Києві, впала гілка з дерева, внаслідок чого було пошкодженно автомобіль та завдано позивачу матеріальної шкоди, яка за висновками ФОП ОСОБА_2 згідно Звіту №0196/19, складеного 28.08.2018, становить 162 657,86 грн. Вказала, що вуличні насадження, розміщені вздовж АДРЕСА_1 , перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва та обліковуються на балансі Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва. Комісією відповідача було встановлено, що ймовірною причиною падіння гілки дерева клена гостролистого на АДРЕСА_1 є погодні умови. Проте, позивач вважає, що це не відповідає дійсності, оскільки відповідач не виконав покладені на нього обов'язки по виявленню і ліквідації сухостійних дерев тощо. Внаслідок зазначеної події позивачу було спричинено також моральну шкоду, яка полягає у позбавленні позивача можливості користуватись належним їй автомобілем та порушило звичайний для неї ритм життя і змусило користуватись громадським транспортом, що спричиняло дискомфорт та призвело до втоми, зменшило її працездатність, суттєво збільшувало час на поїздки, що забрало у позивача сили та час на задоволення життєвих потреб, спілкування з родиною та виконання повсякденних справ. З урахуванням зазначеного, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 162 657 грн. 86 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 25 000 грн. 00 грн. на відшкодування моральної шкоди, судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 16 лютого 2021 року частково задоволено позов. Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва на користь ОСОБА_1 162 657 грн. 86 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 5 000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати у розмірі 4 376 грн. 58 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування зазначено, що суд першої інстанції не вказав у рішенні у чому ж саме полягає протиправність поведінки відповідача та у чому вбачається наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою позивачу шкодою. Також суд першої інстанції невірно застосував до даних правовідносин ч.1 ст.1166 ЦК України та не застосував ч.2 ст.1166, ч.5 ст.1187 ЦК України, положення Порядку видалення зелених насаджень на території м. Києва, на які відповідач посилався у відзиві, а також не врахував, що шкода завдана позивачу не з вини відповідача, а внаслідок непереборної сили. Не взяв до уваги, що видалення аварійних дерев здійснює балансоутримувач на підставі акту обстеження зелених насаджень.
Суд не врахував, що у м. Києві відповідальним за утримання зелених насаджень є не виключно балансоутримувач, а ще окрема юридична особа - Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд». Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо аварійності дерева, не надавши належної оцінки, що в акті обстеження зелених насаджень від 20.05.2019 №306-А, складеного на підставі заявки відповідача були відсутні відомості про дерева за вказаною адресою, які підлягали видаленню чи обрізці. Вважає, що висновок суду про те, що шкоду позивачу було спричинено не внаслідок непереборної сили, не відповідає дійсності та суперечить обставинам, встановленим у справі №755/17216/19.
Також вважає, що визначаючи розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу суд першої інстанції не взяв до уваги, що такий розмір шкоди повинен визначатися відповідно до реальної вартості робіт, які необхідно здійснити для відновлення частково пошкодженого автомобіля, з урахуванням зносу, який несе власник КТЗ, що у даному випадку має складати 138 244,58 грн, а не 162 657,86 грн.
Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачем було грубо порушено вимоги ч.2 ст.21 Закону України «Про автомобільний транспорт» та залишено автомобіль поза територією спеціально відведеного для паркування майданчика, а тому суд повинен був застосувати положення ст.1193 ЦК України.
Неправомірним вважає висновок суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами спричинення їй такої шкоди.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_3 підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити з викладених підстав.
Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін як законне і обґрунтоване, посилаючись на обставини викладені у відзиві на апеляційну скаргу відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Так, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Суд дійшов висновку, що відповідач не виконав належним чином обов'язок по зрізанню сухостійних та аварійних дерев (досягнення вікової межі) за адресою: АДРЕСА_1 .
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, 09.08.2019 близько шостої години вечора на автомобіль марки BMW X1, д.н.з. НОМЕР_1 , належний на праві вланості ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, який знаходився поблизу будинку № 5/5 по провулку Рильський в м.Києві, впала гілка дерева - клена гостролистого, що пошкодила автомобіль, спричинивши власнику транспортного засобу майнову шкоду.
Законом України від 06 вересня 2005 року № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (частина перша пункту 7 статті 17) передбачено право громадян звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів передбачає організацію належного утримання та раціонального використання об'єктів природоохоронного та іншого призначення.
Пунктом 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Згідно з частиною сьомою статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.
Пунктом 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об'єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.
Таким чином, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.
Зелені насадження, розміщені вздовж будинку АДРЕСА_1 перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва та обліковуються на балансі Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району міста Києва, що визнається відповідачем.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» зелені насадження є елементом благоустрою.
Положеннями п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 13, п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що до об'єктів благоустрою населених пунктів належать вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки. Елементами (частинами) об'єктів благоустрою, в свою чергу, є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах, на алеях, бульварах, у садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.
Згідно з п. 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105передбачено, що елементами благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.
Судом встановлено, що згідно п.п. 3.1.1., 3.1.2. Статуту Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м.Києва, затвердженого рішенням ШРДА №18 від 04.10.2001, предметом і метою діяльності підприємства є утримання у належному стані парків, скверів, зелених насаджень вздовж бульварів, вулиць, та інших зелених насаджень загального користування, здійснення всього комплексу робіт по озелененню, догляду за зеленими насадженнями, їх охорони і захисту на закріпленій території, контроль за станом утримання і відтворення зелених насаджень.
Відповідно до п. 3.1 Правил до об'єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів належать: парки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, гідропарки, лугопарки, лісопарки, буферні парки, районні сади; дендрологічні парки, національні, меморіальні та інші; сквери; міські ліси; зони рекреації; зелені насадження в охоронних та санітарно-захисних зонах, зони особливого використання земель; прибережні зелені насадження; зелені насадження прибудинкової території.
Приписами п. 2, п.7 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2006 року №1045, передбачено, що видалення зелених насаджень здійснюється, зокрема, у разі виявлення аварійних, сухостійних і фаутних дерев, балансоутримувачем на підставі акту обстеження зелених насаджень, що складається відповідно до п. 4 цього Порядку.
Відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі (п.5.5 Правил).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив, що Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва, що є відповідальним за зелені насадження по АДРЕСА_2 . А отже, саме на Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва покладено обов'язок по зрізанню сухостійних та аварійних дерев, а також догляд, що включає різні види обрізання дерев і формування крони, щоб уникнути їх обламування.
Положеннями п. 9.1.11.3 Правил визначено, що під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева.
Із матеріалів справи вбачається, що 08.04.2019 відповідач провів весняний огляд зеленого господарства та, серед іншого, огляд дерев вздовж провулку Рильського в м.Києві, що було оформлено Актом, яким зафіксовано, що аварійних дерев, які б підлягали видаленню або санітарній обрізці не виявлено.
20.05.2019 складено Акт обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, згідно заявки відповідача до КО «Київзеленбуд» № 236-607 від 02.05.2019 аварійних дерев та/або дерев, які підлягали видаленню чи обрізці по АДРЕСА_2 не виявлено.
23.08.2019 комісією, призначеною КП по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва, проведено позачерговий огляд дерева клена гостролистого на АДРЕСА_1 . За результатми якого було складено акт, де вказано, що зазначене дерево клена має нерівномірно розвинену крону, листя рівномірно розміщене на гілках, нормального розміру для даного часу вегетаційного періоду і забарвлення, без ознак хвороб, сухі та засихаючи гілки відсутні. На стовбурі наявне місце відшарування кори, що може бути наслідком механічного пошкодження дерева у попередні роки. Дендронометричні показники дерева клена гостролистого приблизно 55 років.
Згідно положень п. 9.1.12 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 аварійне дерево - це дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров'я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі.
Відповідно до додатку № 1 до п. 9.1.12. Правил вікова межа експлуатації швидкоростучих дерев становить 45 років.
Отже, відповідач, володіючи інформацією про те, що дендронометричні показники дерева клена гостролистого на АДРЕСА_1 складають приблизно 55 років, та на стовбурі якого виявленого відшарування кори, що може бути наслідком механічного пошкодження дерева у попередні роки, належним чином не відреагував на зазначене та не виконав належним чином покладеного на нього обов'язку по зрізанню дерева,що досягло вікової межі експлуатації швидкоростучих дерев, яке в силу наведених норм закону вважається аварійним.
Так, за змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.
Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоду завдано не з його вини.
У пункті 1 ч.1 ст.263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події.
Отже, закон визначає непереборну силу як надзвичайну або невідворотну зовнішню подію (обставину), що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла відвернути чи уникнути її дії за звичайних обставин при всій обачливості, і ця подія завдала збитків.
Суд першої інстанції встановивши, що відповідач не виконав заходи з благоустрою належним чином, маючи на своїй території аварійне дерево, гілка з якого пошкодила автомобіль позивача, правильно виходив із доведеності вини у завданні шкоди позивачу та наявності причинного зв'язку між шкодою і бездіяльністю відповідача та наявності підстав покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.
Доводи апеляційної скарги про те, що падіння дерева відбулось внаслідок пориву вітру і не пов'язане з неналежним виконанням відповідачем заходів з благоустрою не знайшли свого підтвердження при перегляді справи апеляційним судом. Суд першої інстанції надав таким доводам належну оцінку та обгрнутовано вважав їх недоведеними.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що причиною падіння гілки дерева клена гостролистого на АДРЕСА_1 не можуть бути погодні умови того дня, оскільки за нормативними документами, прийнятими в Гідрометслужбі України, небезпечним явищем вважається вітер швидкістю 15-24 м/с, а згідно із наявних у матеріалах справи доказів, у день події максимальна швидкість вітру, зафіксована безпосередньо у місті Києві становила 13 м/с, що виключає підстави вважати, що позивачу було спричинено шкоду внаслідок непереборної сили, а тому висновок суду першої інстанції у тому, що відповідачем не доведено, що причиною падіння дерева на автомобіль є порив вітру ґрунтується на встановлених судом обставинах та матеріалах справи.
Встановлені судами обставини у справі №755/17216/19, не є ідентичними обставинам даної справи, не зважаючи на те, що події відбувалися у той же день.
З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що майнова шкода, якої зазнала позивач у зв'язку з падінням дерева на належний їй автомобіль, завдана внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу спричиненої майнової шкоди.
Так, згідно зі статтею 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазначала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, як це визначено ч. 2 ст. 1166 ЦК України.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Суд першоїі інстанції, визначаючи розмір матеріального шкоди, завданої позивачу з вини відповідача вірно взяв до уваги наданий ОСОБА_1 Звіт №0196/19 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ від 28.08.2019, згідно якого величина вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого автомобіля марки BMW X1, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 162 657,86 грн.
Такий розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу, не спростовано стороною відповідача. Суд вірно не прийняв до уваги твердження Комунального підприємства щодо необхідності визначати розмір шкоди, виходячи із вартості відновлювального ремонту, який становить 138 244,58 грн., оскільки величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків), що узгоджується із висновками зробленими ФОП ОСОБА_2 у вказаному звіті.
Апеляційний суд враховує, що відповідачем в апеляційній скарзі жодним чином не спростовується визначений судом першої інстанції розмір стягнутого відшкодування матеріальної шкоди.
Отже, жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в цій частині матеріали справи не містять. Таких доказів не додано стороною відповідача до апеляційної скарги та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що автомобіль позивача було припарковано не на спеціального обладнаному для паркування майданчику колегією судів відхиляються, оскільки дана обставина не спростовує висновків суду щодо наявності вини відповідача у пошкодженні автомобіля позивача. Будь -яких попереджувальних заходів (сигнальної стрічки та попереджувальних оголошень) щодо аварійності дерева, відповідачем вжито не було.
Загалом усі інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до фактичної незгоди заявника із висновками районного суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи. Такі доводи зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.
Із урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам відповідача про відмову у задоволенні позову, на які він посилався під час розгляду справи судом у першій інстанції, яким судом надана належна оцінка, суд апеляційної інстанці дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
При цьому, апеляційним судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Разом з тим, враховуючи, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, проте колегія суддів вважає за доцільне зменшити її розмір, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Суд першої інстанції обгрнутовано дійшов висновку про те, що у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу ОСОБА_1 була позбавлена можливості користуватись ним, що порушило звичайний ритм її життя, спричинений дискомфорт призводив до втоми, що зменшувало працездатність та суттєво збільшувало час на поїздки в громадському транспорті. Також внаслідок даної події у позивача погіршився стан здоров'я внаслідок стресової ситуації. Вказані обставини дають беззаперечні підстави вважати, що позивачу було завдано моральної шкоди.
Ураховуючи викладене, та встановлені обставини по справі, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене по суті правильне рішення про стягнення моральної шкоди, однак, розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції 5 000,00 грн, на думку суду апеляційної інстанції, є завищеним.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За вказаних обставин, враховуючи принцип розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивача, заподіяних їй внаслідок пошкодження транспортного засобу, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зміни рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди та зменшення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва на користь ОСОБА_1 з 5 000,00 грн до 1 000,00 грн.
В іншій частині рішення суду підлягає залищенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 16 лютого 2021 року в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди змінити, зменшивши розмір стягнутої з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 5 000,00 (п'яти тисяч) грн. до 1 000,00 (однієї тисячі) грн.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 16 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 17.06.2021.
Судді:
Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
О.І. Шкоріна