Справа № 757/8311/20 Головуючий 1 інстанція - Вовк С.В.
Провадження № 22-ц/824/3204/2021 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.
іменем України
02 червня 2021 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді: Суханової Є.М.,
суддів: Сержанюка А.С., Гуля В.В.,
за участю секретаря: Карпенка В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2020 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка Віктора Станіславовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ТОВ «ФК «Аланд», приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка Віктора Станіславовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги мотивував тим, що 26 грудня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В. С. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості у розмірі 22 870, 63 грн.
Вважає, що виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, внаслідок чого він має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Заочним рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2020 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка Віктора Станіславовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним та всебічним дослідженням всіх обставин справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилаються на те, що суд першої інстанції не перевірив та установив чи справді на момент вчинення нотаріального виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості.
Вважає, що при звернені приватний нотаріус Кондратюк В.С. мав би відмовити у вчиненні нотаріальної дії, враховуючи, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а тому вважає, що до даних правовідносин потрібно застосувати строки позовної даності.
Просить заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 12 грудня 2014 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № 11820/023XSGF про відкриття банківського (карткового) рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту та забезпеченням заставою.
26 грудня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В. С. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості у розмірі 22 870, 63 грн, а також 300, 00 грн за вчинення виконавчого напису.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 05 квітня 2018 року по 29 листопада 2019 року.
Також встановлено, що Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка О. О. від 21 січня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 61024277 з виконання виконавчого листа № 6083 виданого 26 грудня 2019 року.
Відмовляючи в задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що докази і фактичні обставини справи не дають обґрунтованих підстав вважати, що при вчинені виконавчого напису, приватним нотаріусом не були дотримані вимоги діючого законодавства щодо його вчинення, позивач не довів та не надав належні та допустимі докази порушення норм законодавства щодо вчинення нотаріального напису, окрім того, не надано достатніх, належних та допустимих доказів того, що виконавчий напис вчинено через п'ять років після укладення договору, тобто за межами позовної давності та такий строк не переривався та сплинув.
З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).
Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.
Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 4 - 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З матеріалів вбачається, що 26 грудня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В. С. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості у розмірі 22 870, 63 грн, а також 300, 00 грн за вчинення виконавчого напису.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 05 квітня 2018 року по 29 листопада 2019 року.
Згідно з умовами договору розмір кредитного ліміту становить 20 000, 00 грн; строк дії кредитного ліміту - 36 місяців з моменту укладення цього договору; банк нараховує проценти за користування кредитом не рідше одного разу на місяць у валюті кредиту на суму фактичної заборгованості клієнта за фіксованою ставкою 29,99 %річних.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка О. О. від 21 січня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 61024277 з виконання виконавчого листа № 6083 виданого 26 грудня 2019 року.
В ході розгляду справи в судді апеляційної інстанції, колегія суддів, бере до уваги те, щоу боржника ОСОБА_1 існує безспірна заборгованості у розмірі 22 870, 63 грн,
Колегія суддів, не бере до уваги посилання апелянта, щодо тіє обставини, що йому не відомо на якій правовій підставі від ПАТ «Платинум Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором до ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», оскільки дане твердження спростовується правомірностю такого переходу та наявності відповідної правової підстави.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Колегія суддів, встановивши дійсні обставини справи, не бере до уваги доводи апелянта, щодо застосування строків позовної даності, оскільки стягнення заборгованості проводиться за період з 05 квітня 2018 року по 29 листопада 2019 року.
Встановлено, що Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка О. О. від 21 січня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 61024277 з виконання виконавчого листа № 6083 виданого 26 грудня 2019 року.
Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання,
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду.
Загалом такі доводи зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Отже, рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Є.М. Суханова
Судді: А.С. Сержанюк
В.В. Гуль