справа № 375/2118/18
головуючий у суді І інстанції Зінкін В.І.
провадження № 22-ц/824/6538/2021
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
24 травня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Сержанюка А.С., Суханової Є.М.,
за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 19 січня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТАГРО» про визнання формулювання причини звільнення за наказом № 180 від 09 жовтня 2018 року таким, що не відповідає вимогам законодавства, зобов'язання ТОВ «СЕТАГРО» зміну формулювання причин звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за період затримки розрахунку, -
ОСОБА_1 звернулась до Таращанського районного суду Київської області з позовом до ТОВ «СЕТАГРО», у якому, з урахуванням уточнень, просила визнати формулювання причини звільнення ОСОБА_1 за наказом № 180 від 09 жовтня 2018 року таким, що не відповідає чинному законодавству;
зобов'язати ТОВ «СЕТАГРО» змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 у наказі № 180 від 09 жовтня 2018 року з пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України на частину 3 статті 38 КЗпП України;
стягнути з ТОВ «СЕТАГРО» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі 7 289 грн 43 коп.;
стягнути з ТОВ «СЕТАГРО» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати (а.с.158-167 т. 1).
Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 жовтня 2018 року позивача відповідно до наказу № 180 від 09 жовтня 2018 року було звільнено з посади бухгалтера з ТОВ «СЕТАГРО».
Причина звільнення - пункт 2 частини 1 статті 41 КЗпП України. Підставою звільнення була, нібито, її особиста заява. Наказ № 180 від 09 жовтня 2018 року отриманий позивачем поштою 13 жовтня 2018 року.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки 05 січня 2017 року вона згідно з наказу № 449 від 04 січня 2017 року, була прийнята на роботу на посаду бухгалтера до відповідача. 19 вересня 2018 року вона написала лист відповідачу з проханням обґрунтувати підстави затримки виплати заробітної плати за серпень 2018 року.
19 вересня 2018 року головний бухгалтер відповідача Шевченко Т.Ф. у присутності іншого персоналу відповідача з невідомих причин застосувала до неї фізичну силу та завдала її тілесних ушкоджень. У той же день, вона звернулась до лікарні, де їй відкрили листок непрацездатності у зв'язку з погіршенням стану її здоров'я, на лікарняному вона перебувала включно до 29 вересня 2018 року (календарний день - субота). Прийшовши на роботу 01 жовтня 2018 року, без будь яких пояснень, їй було відмовлено у допуску до свого робочого місця, а також було відмовлено у прийнятті листка непрацездатності. Того ж дня вона зателефонувала директору відповідача, Верчику Олександру Володимировичу , який погодився зустрітися з нею та прояснити ситуацію.
При особистій зустрічі директор відповідача пояснив, що наразі триває розслідування випадку, який стався 19 вересня 2018 року, наразі усі її повноваження передані головному бухгалтеру відповідача - Шевченко Т.Ф. , та запропонував її залишитись вдома до моменту коли ситуація стане зрозумілою. Будь яких пояснень від неї по випадку, що стався 19 вересня 2018 року, директор відповідача не вимагав, з наказами про розслідування випадку, що стався 19 вересня 2018 року не ознайомив. На прохання позивача прийняти листок непрацездатності для подальшої оплати та передачі до Фонду соціального страхування України, директор відповідача відповів відмовою. Подальші намагання зв'язатися з директором та прояснити дану ситуацію виявились марними.
04 жовтня 2018 року вона отримала рекомендованого листа № 03?09/2018 від відповідача, в якому було повідомлення про запрошення посадової особи до перевірки видання, користування та звітування про отримане пальне по паливним карткам ТОВ «СЕТАГРО» від 18 вересня 2018 року № 03-09/2018, дане повідомлення адресувалось помічнику бухгалтера ТОВ «СЕТАГРО» ОСОБА_1, відповідно до якого, їй пропонували, у якості помічника бухгалтера, прийняти участь у комісії та надати письмові пояснення щодо питань, які виникнуть стосовно її роботи з паливними картами, дана перевірка буде проводитись 24 вересня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 на підставі наказу від 27 серпня 2018 № 01-08/18.
Після отримання такого рекомендованого листа, вона неодноразово намагалась зв'язатися з директором відповідача, Верчиком О.В. , та неодноразово намагалась потрапити на своє робоче місце для надання пояснень, але у допуску на своє робоче місце без будь яких причин її було відмовлено, а на телефонні дзвінки не відповідали.
У зв'язку з чим, нею рекомендованим листом була надіслана заява від 10 жовтня 2018 року про звільнення за власним бажанням 17 жовтня 2018 року, згідно з частини 3 статті 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про працю. Однак, даний лист повернувся з відміткою: «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення».
13 жовтня 2018 року (календарний день - субота) на пошті вона отримала бандероль, в якій знаходились її заповнена трудова книжка та наказ від 09 жовтня 2018 року № 180 про звільнення її з посади бухгалтера. Причина звільнення - пункт 2 частини 1 статті 41 КЗпП України. Зазначає, що заробітну плату за вересень 2018 року та частину жовтня вона не отримала, у день звільнення відповідачем не повідомлено про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів у розмірі 7 289 грн 43 коп.
У зв'язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки по день винесення судового рішення.
Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 19 січня 2021 року у задоволенні уточненого позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту трудових прав.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Таращанського районного суду Київської області від 19 січня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим з огляду на таке.
З посадовою інструкцією, яка знаходиться в матеріалах справи, позивача не ознайомлювали, як при прийнятті на роботу, так і в подальшому до моменту незаконного звільнення.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що до обов'язків позивача входило облік та видача паливних карток автомобілів підприємства відповідача по попередньо-оплатній програмі, отже позивач була відповідальна за зберігання та вела облік карток, які надавали можливість безоплатно отримувати паливо на АЗС.
Суд першої інстанції неправильно дослідив та оцінив показання свідків, дійшов помилкового висновку про те, що є об'єктивна підозра вважати, що позивач вчиняла дії для власного збагачення.
Суд першої інстанції, неправильно встановивши обставини, які мають значення для справи, не в повному обсязі дослідивши наявні в матеріалах докази, дійшов до хибного висновку про безпосередні обов'язки позивача.
Посадова особа Держпраці не могла встановити порушення у виплаті заробітної плати за період вересень-жовтень 2018 року, оскільки не могла встановлювати законність складення актів відсутності працівника на робочому місці, правомірності зарахування працівнику прогулів у табелі обліку робочого часу, повноту та достовірність нарахування та виплати працівнику відпускних (заробітної плати за час основної щорічної відпустки), оскільки такі повноваження має виключно суд.
Представник ТОВ «СЕТАГРО» - адвокат Пенязькова О.О. подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно з положеннями статті 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, правовий захист від незаконного звільнення.
Як роз'яснено у абзаці 2 пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я.
Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з'ясувати: чи становить виконання операцій, що пов'язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-104цс14 від 24 вересня 2014 року.
Згідно з наказу (розпорядження) ТОВ «Сетагро» № 449 від 04 січня 2017 року, позивача прийнято на роботу з 05 січня 2017 року на посаду бухгалтера (а.с. 86 т. 1).
Як вбачається з посадової інструкції бухгалтера, затвердженої директором ТОВ «СЕТАГРО» Верчик В.О. 04 січня 2017 року, завданнями та обов'язками бухгалтера є, зокрема, здійснення контролю та обліку видачі паливних карток (карток для здійснення заправлення автомобілів паливом на АЗС). У випадку виявлення нестачі та не відповідності у кількості чи використанні паливних карток, бухгалтер зобов'язаний повідомити про це директора та головного бухгалтера товариства (а.с. 99 т. 1).
Отже, в посадові обов'язки позивача безпосередньо входило обробка, зберігання, контроль та облік паливних карт, за якими здійснювалась заправка машин ТОВ «СЕТАГРО» на АЗС по попередньо-оплатній програмі.
Обов'язок щодо отримання та видачу даних паливних карток, тобто їх облік був покладений на бухгалтера ОСОБА_1 що було її основним обов'язком, дані факти підтверджуються:
посадовою інструкцією бухгалтера, що є додатком до наказу про призначення від 04 січня 2017 року де в пункті 2.3. прямо передбачено, що ОСОБА_1 здійснює контроль та облік - видачу паливних карток (для заправлення паливом на АЗС). У випадку нестачі - повідомляє директора та головного бухгалтера (а.с. 99 т. 1).
власними письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 27 серпня 2018 року, де остання зазначала, що перевіряла картки перед сезоном, отримувала картки після закінчення сезону, передавала картки співробітникам підприємства, контролювала видачу карток, перевіряла картки одноособово приймала рішення про блокування або не блокування даних карток, а також приймала рішення Повідомляти чи не повідомляти про це керівництво (а.с. 69-71 т. 2);
у скарзі на дії ГУ Держпраці в Київській області від 30 січня 2019 року ОСОБА_1 зазначає, що до її обов'язків входило видача та збирання пластикових карток (а.с. 75-80 т. 2);
у позовній заяві зазначено, що до обов'язків ОСОБА_1 входить видача та зберігання пластикових карток, - сторона визнає, що дані картки є інструментом безготівкового розрахунку на АЗС, а отже є матеріальною цінністю;
свідченнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що були допитані в залі судових засідань та в подальшому надали письмові заяви свідків (а.с. 134?135 т. 2). Свідок ОСОБА_4 показав, що отримував нову картку від ОСОБА_1 під звіт і розписувався про її отримання в журналі. Свідок ОСОБА_5 показав що кожного року здавав картку після закінчення сезону ОСОБА_1 ;
Головним бухгалтером підприємства 26 серпня 2018 року виявлено факт використання паливних карток товариства невстановленими особами (а.с. 132 т. 2).
27 серпня 2018 року директором ТОВ «СЕТАГРО» Верчик О.В. винесено наказ № 01-08/18 «Про створення комісії з перевірки видання під звіт паливних карт, фактичного користування паливними картами працівниками ТОВ «СЕТАГРО» та звітування про отримане пальне по паливним картам» (а.с. 90 т.1).
Комісією з перевірки складено акт перевірки від 02 жовтня 2018 року (а.с. 146-160 т. 2), відповідно до якого було встановлено, що ОСОБА_1 знала про відсутність деяких паливних карток, блокувала останні на власний розсуд, не повідомляла про виявлені порушення керівнику товариства та головному бухгалтеру.
Таким чином, комісією сформовано висновок про те, що є об'єктивна підозра вважати що група із 3 осіб серед яких - позивач ОСОБА_1 вчиняли дії для власного збагачення. Також було рекомендовано керівнику товариства звільнити ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України - на підставі вчинення дій працівника, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Крім того, було запропоновано звернутися до правоохоронних органів щодо внесення матеріалів до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення злочинів даними особами, серед яких і позивачка.
Відповідно до акту про відсутність працівника на робочому місці протягом робочого часу від 09 жовтня 2018 року, затвердженого директором ТОВ «СЕТАГРО» Верчик О.В., складений головним бухгалтером Шевченко Т.Ф. у присутності Клименко Т.І. , ОСОБА_1 , бухгалтер, була відсутня з 09 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. - повний робочий день. Причина відсутності: ОСОБА_1 не повідомляла причину відсутності. На спробу зв'язатись не реагувала (а.с. 102 т. 1).
09 жовтня 2018 року ТОВ «СЕТАГРО» винесено наказ № 180 про припинення трудового договору (контракту), яким звільнено ОСОБА_1 , бухгалтера, на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України - вчинення винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (а.с. 47 т. 1).
Згідно з повідомлення ТОВ «СЕТАГРО» № 3/10-09/2018 від 09 жовтня 2018 року, адресованого бухгалтеру ОСОБА_1 , відповідачем повідомлено позивачку про те, що згідно з наказу № 180 від 09 жовтня 2018 року з нею розірвано трудовий договір. Для отримання трудової книжки та копії наказу, її запрошено з'явитися за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 88 т. 1).
09 жовтня 2018 року головним бухгалтером ТОВ «СЕТАГРО» Шевченко Т.Ф. в присутності бухгалтера Рудь О.І. , бухгалтера Клименко Т.І. складено акт про те, що бухгалтер ОСОБА_1 відмовилась ознайомитись із наказом № 180 «Про припинення трудового договору» від 09 жовтня 2018 року та отримати трудову книжку (а.с. 89 т. 1).
Згідно з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що за заявою ТОВ «СЕТАГРО»04 жовтня 2018 року були внесенні відомості до ЄРДР за № 12018110250000426, за попередньою правовою кваліфікацією - частина 1 статті 190 КК України (а.с. 97 т. 1).
12 січня 2021 року слідчий суддя Кагарлицького районного суду Київської області виніс ухвалу, якою задоволено скаргу ТОВ «СЕТАГРО» на постанову слідчого СВ Рокитнянського ВП Миронівського ВП ГУНП в Київській області Осадчого М.А. про закриття кримінального провадження від 30 червня 2020 року. Скасовано постанову слідчого Осадчого М.А. про закриття кримінального провадження від 30 червня 2020 року, кримінальне провадження внесене до ЄРДР № 12018110250000426 від 04 жовтня 2018 року повернуто до СВ Рокитнянського ВП Мироінвського ВП ГУНП в Київській області для проведення розслідування.
Отже, підставою звільнення ОСОБА_1 за пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України стали висновки внутрішньої перевірки ТОВ «СЕТАГРО»діяльності ОСОБА_1 та встановлені грубі порушення виконання трудових обов'язків позивача.
Однак, позивач не ставить позовною вимогою поновити її на роботі, а просить визнати формулювання причин звільнення її таким, що не відповідає чинному законодавству.
За таких обставин, оскільки законність звільнення за пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України позивачем в судовому порядку не оспорено, позовних вимог з цього приводу не заявлено, підстави для зміни формулювання звільнення та дати звільнення відсутні, тому вимога про зміну формулювання причин звільнення може бути заявлено лише у випадку невідповідності формулювання причин звільнення приписам чинного трудового законодавства.
Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову через обрання позивачем неправильного способу захисту трудових прав (правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).
Крім цього, позивач посилається на те, що з різних причин, а саме застосування до неї фізичної сили, службового розслідування та інше, вона, побоюючись за своє життя та здоров'я, не могла з'являтися на роботі. Разом з тим, на підтвердження обставин про причини неявки на робоче місце, - належні та допустимі докази не надані.
Отже, в період із 03 вересня 2018 року по 09 жовтня 2018 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці у зв'язку із чим були складені акти відсутності працівника на робочому місці.
Вказані акти були подані для перевірки співробітникам ТУ Держпраці у Київській області, та в подальшому встановлено відсутність порушень ТОВ «СЕТАГРО» щодо виплати заробітної плати за вересень-жовтень 2019 року Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № КВ1925/59/АВ від 19 січня 2019 року (а.с. 5 т. 2).
Крім того, позивачу надано щорічну відпустку за 2018 рік, яка була нею використана в період з 01 серпня 2018 року по 26 серпня 2018 року, що підтверджується заявами на надання відпустки, наказом про надання відпустки та відомостями про виплату «відпускних». ГУ Держпраці у Київській області перевірено виплату відпускних позивачу та констатовано, що грошові кошти були виплачені в повному обсязі.
Позивач не заперечує того, що вона була відсутня на робочому місця з 03 вересня 2018 року (понеділок) по 09 жовтня 2019 року.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці»).
Відповідно до статей 117-118 КЗпП України при звільненні працівника роботодавець повинен сплатити заробітну плату, що є безспірною. В той же час, як зазначено вище, заробітна плата сплачується лише за виконану роботу, проте відповідачем доведено факт відсутності позивачки на робочому місці, а отже і не виконання нею посадових обов'язків в період із 01 вересня 2018 року по 09 жовтня 2019 року, що унеможливлює проведення виплати заробітної плати.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).
В силу частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
19 вересня 2018 комунальним медичним закладом Рокинянської районної ради Київської області «Рокитнянська центральна районна лікарня» ОСОБА_1 видано листок непрацездатності серії АДС № 916389, згідно з якого її звільнено від роботи з 19 вересня 2019 року по 27 вересня 2018 року (а.с. 55 т. 1).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено факт отримання листка непрацездатності роботодавцем (відповідачем), а тому і підстави для стягнення у судовому порядку виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності відсутні.
Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення працівника до суду для вирішення трудового спору - три місяці з дня, коли він дізнався про порушення свого права, а в справах про звільнення - місяць із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем отримано копію наказу про звільнення та трудову книжку 13 жовтня 2018 року, а позовну заяву подано до Рокитнянського районного суду Київської області 14 листопада 2018 року (середа), що підтверджується відтиском штампу суду на позовній заяві.
Отже, строк для звернення до суду з метою захисту своїх прав позивачем пропущено, разом з тим, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду про те, що у задоволенні суду слід відмовити через його необґрунтованість.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Таращанського районного суду Київської області від 19 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 18 червня 2021 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді А.С. Сержанюк
Є.М. Суханова