1/1941
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
17 червня 2021 року м. Київ № 640/16251/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами
товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО УСТЯ»
до Державної податкової служби України,
Головного управління ДПС у місті Києві,
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО УСТЯ» (надалі - позивач), адреса: 03115, м. Київ, вулиця Кільцева дорога, буд. 15-А до Державної податкової служби України (надалі - відповідач 1), адреса: 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, Головного управління ДПС у місті Києві (надалі - відповідач 2), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2292706/43166187 від 05.01.2021, та рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних № 3048/43166187/2 від 21.01.2021.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень оскаржуваних рішень.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах.
Водночас, частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, у відповідності до частини 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
У той же час, Верховний Суд в постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 зазначив, що інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що приписами чинного законодавства визначено спеціальний тримісячний строк звернення до суду у разі досудового порядку вирішення спору, недотримання, якого є підставою для залишення такого позову без розгляду.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту; прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.
Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України визначені випадки, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.
Отже, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.
Водночас, суд звертає увагу, що в даній справі, предметом розгляду є не рішення контролюючих органів, а квитанції про реєстрацію податкових накладних.
Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 11 Постанови № 1246 після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.
Відповідно до пункту 12 зазначеної Постанови, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться визначені цим пунктом перевірки, за результатами яких формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Відповідно до пункту 14 Постанови № 1246 квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
При цьому, суд звертає увагу, що в Постанові № 1246 не міститься визначення поняття «реєстрація податкової накладної».
Натомість, за визначенням підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ЄРПН - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Наведені нормативні положення дають підстави для висновку, що в процедурі внесення інформації (відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування) до ЄРПН є дві окремі стадії:
1) надання платником податку на додану вартість податкової накладної (розрахунку коригування);
2) прийняття/неприйняття податкової накладної (розрахунку коригування) та внесення відомостей щодо неї (нього) безпосередньо до ЄРПН. Перша із цих стадій залежить від платника податку на додану вартість і є результатом його дій, тоді як друга - це результат виконання роботи програмного забезпечення, що контролюється ДФС, та/або безпосередніх дій працівників ДФС, на яку (які) платник податку не має впливу.
Основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб'єктами господарювання та ДФС визначено у Наказі № 557.
Розділом ІІ Наказу № 557 визначено, що автор здійснює надсилання електронних документів з урахуванням встановлених законодавством граничних строків для подання таких документів. У разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка.
Автоматизована перевірка електронного документа включає:
- перевірку правового статусу ЕЦП шляхом встановлення чинності посиленого сертифіката ключа підписувача на час підписання електронного документа та відповідності особистого ключа підписувача відкритому ключу, зазначеному у посиленому сертифікаті. При цьому дата та час накладення ЕЦП встановлюються за даними позначки часу, отриманої підписувачем від АЦСК в момент підпису, а чинність посиленого сертифіката на цей момент встановлюється за даними відповідного онлайн-сервісу АЦСК (OCSP) та/або даними актуальних списків відкликаних сертифікатів (CRL) зазначеного АЦСК;
- перевірку обов'язковості та послідовності накладення на електронний документ ЕЦП підписувачів та електронної печатки (за наявності) у встановленому порядку;
- перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);
- перевірку наявності обов'язкових реквізитів;
- перевірку наявності Заяви про приєднання до Договору;
- перевірку дії Договору.
Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня. У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 10 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі. Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом. Не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено законодавством та цим Порядком, формується друга квитанція.
Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції). На другу квитанцію накладається електронна печатка відповідного контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник другої квитанції зберігається в контролюючому органі. У разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції.
З аналізу наведених норм вбачається наявність двох етапів надходження електронних документів, зокрема податкових накладних, до контролюючого органу.
Згідно абзацу 14 частини 2 розділу І Наказу № 557 перший етап - це автоматична перевірка електронного документа на відповідність загальним вимогам такого документа. У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки повідомляється про результати такої перевірки. Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня. Перша квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу за результатами автоматизованої перевірки електронного документа та засвідчує факт і час отримання такого електронного документа в момент такого отримання.
Згідно абзацу 5 частини 2 розділу І Наказу № 557 другий етап відбувається не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено законодавством та цим Порядком шляхом формування другої квитанції. Друга квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі, затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу (адресатом) за результатами ідентифікації, обробки електронного документа та засвідчує факт і час приймання (неприймання) чи реєстрації такого електронного документа.
З аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржувані позивачем так звані рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних фактично є другими квитанціями, що сформувалися програмним забезпеченням контролюючого органу за результатами ідентифікації, обробки електронного документа та засвідчує факт і час приймання та реєстрації поданих позивачем податкових накладних.
Оскаржувані позивачем квитанції не є рішеннями контролюючого органу у розумінні статті 56 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим строк позовної давності у 1095 днів на їх оскарження не розповсюджується, а застосовується загальний строк звернення до адміністративного суду, передбачений статтею 102 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу, що у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.006119 Верховний Суд відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 640/46/19, від 17 лютого 2019 року у справі № 813/4921/17 в частині, згідно якого положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальними по відношенню до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження, строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів,
Правова позиція Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.006119 полягає перш за все у тому, що у справах цієї категорії застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України.
Таким чином, колегія суддів Верховного Cуду у справі № 1.380.2019.006119 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов'язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався правом на адміністративне оскарження рішення №2292706/43166187 від 05.01.2021 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 06 листопада 2020 року, звернувшись 05 січня 2021 року до Державної податкової служби України зі скаргою, за результатами розгляду яких Комісією з питань розгляду скарг прийнято рішення № 3048/43166187/2 від 21 січня 2021 року про залишення скарги без задоволення та рішення Головного управління ДПС у м. Києві про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2292706/43166187 від 05.01.2021 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 06 листопада 2020 року без змін.
Таким чином, з огляду на зазначені положення Кодексу адміністративного судочинства України та висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18, суд прийшов до висновку, що позивач мав звернутися до адміністративного суду з даним позовом у тримісячний строк з дня отримання рішення № 3048/43166187/2 від 21 січня 2021 року про відмову у задоволенні скарги.
Суд в свою чергу зазначає, що у даній справі № 640/16251/21 позивач просить скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних датується 05 січня 2021 року.
Водночас, суд звертає увагу, що позивач з позовною заявою звертається до суду лише 10 червня 2021 року.
Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов було подано позивачем з пропуском строку звернення до суду, за відсутності поважних причин для його поновлення.
Суд відзначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або направлення адвокатом запитів до відповідних органів з метою виконання укладеного між позивачем та адвокатом договору про надання правової допомоги не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з порушенням тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому не навів обставин, які об'єктивно перешкоджали зверненню до суду та не залежали від волі позивача.
Проте, суд наголошує, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Згідно пункту 1 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява.
Позивачем подано позовну заяву до Окружного адміністративного суду м. Києва, проте позивачем в позовній заяві зазначено Київський окружний адміністративний суд.
Згідно пунктів 4-5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються:
- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як вбачається зі змісту поданої позовної заяви, в її резолютивній частині позивачем зазначено вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте не зазначено яким суб'єктом владних повноважень, винесено рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Разом з цим, суд звертає увагу позивача, що ним в позовній заяви визначено два відповідача в прохальній частині позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, проте позивачем не заявлено позовних вимог до Державної податкової служби України.
Водночас, суд звертає увагу, що позивач у якості відповідачів зазначає Державну податкову службу України та Головне управління ДПС у місті Києві, проте прохальна частина позовної заяви взагалі не містить вимог до жодного з відповідачів.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що позивачу необхідно надати належним чином оформлену позовну заяву з уточненням складу сторін або уточненням позовних вимог разом з її копією відповідно до кількості учасників справи, у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу щодо скасування рішення про відмову у реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Водночас, чинне законодавство визначає суб'єктний склад осіб, які є учасниками судового процесу (відповідачами) у справах про оскарження протиправної відмови у реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Так, головні управління ДПС в областях, м. Києві та Офіс великих платників ДПС - в частині оскарження рішення комісії, яка прийняла рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Державна податкова служба України в частині зобов'язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних у випадку визнання протиправними та скасування рішень головних управлінь ДПС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДПС про відмову у реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування.
Згідно з пунктом 20.2 статті 20 Податкового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
01 лютого 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».
Пунктом 2 Порядку № 1165 передбачено, що комісія контролюючого органу - комісія регіонального та центрального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Комісія регіонального рівня - комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь ДПС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.
Комісія центрального рівня - комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі ДПС.
Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення № 227, ДПС відповідно до покладених на неї завдань забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, інших реєстрів, банків і баз даних, ведення яких покладено законодавством на ДПС, а також реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, Єдиний реєстр податкових накладних формується та ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, тобто саме Державною податковою службою України.
Пунктом 9 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Також, згідно приписів частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Отже, оскільки вище суд прийшов до висновку про неналежність позовної заяви вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно уточнити суб'єктний склад позовної заяви та подати до суду уточнену позовну заяву з приведенням у відповідність заявлених вимог та зазначених в адміністративному позові відповідачів з урахуванням висновків суду та копій такої позовної заяви з додатками відповідно до кількості сторін у даній справі.
У відповідності до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Проте позивачем, до позовної заяви не додано документу про сплату судового збору.
У преамбулі Закону України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі.
Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» установлена у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2270 грн.
Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Враховуючи той факт, що позивачем пред'явлено позовні вимоги в яких позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН в кількості 1 податкової накладної, суд зазначає, що сплаті підлягає судовий збір в розмірі 2270,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки позивач може усунути у десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку для звернення до адміністративного суду з вказаними позовними вимогами разом, в якій зазначити підстави, з яких позивач просить визнати їх поважними, разом з доказами поважності причин його пропуску;
- належним чином оформленої, уточненої позовної заяви з приведенням у відповідність заявлених вимог та зазначених в адміністративному позові відповідачів з урахуванням висновків суду та копії такої позовної заяви у відповідній кількості до учасників справи, відповідно до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом немайнового характеру у розмірі 2270,00 грн (отримувач коштів - УК у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783, рахунок отримувача - UA908999980313181206084026007, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101).
Керуючись статтями 160-162, частиною 1, 2 статті 169, статтею 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО УСТЯ» залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Клочкова