ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 червня 2021 року м. Київ № 640/5876/19
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Устименко Валентини Євгеніївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рада суддів України та Вища кваліфікаційна комісія суддів України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання відсутності повноважень, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича (далі також - Голова, член ВККС України Козьяков С.Ю., відповідач-1), члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Устименко Валентини Євгеніївни (далі також - член ВККС України Устименко В.Є., відповідач-2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рада суддів України (далі також - РСУ, третя особа-1) та Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі також - ВККС України, третя особа-2), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною з 29 березня 2019 року бездіяльність відповідача-1 щодо неналежного здійснення повноважень з організації роботи та неналежного здійснення загального керівництва Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
- визнати з 29 березня 2019 року протиправними дії члена відповідача-2 щодо здійснення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
- визнати відсутність повноважень відповідача-2 з 29 березня 2019 року та зобов'язати Устименко Валентину Євгенівну утриматись від здійснення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Ухвалою суду від 18 квітня 2019 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись одноособово суддею ОСОБА_6 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 16 липня 2019 року провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/2620/19; зобов'язано осіб, які беруть участь у справі, негайно повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі.
Станом на день прийняття даної ухвали від осіб, які беруть участь у справі, повідомлень про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, до суду не надходило.
Водночас, 16 червня 2021 року головуючим у справі суддею подано заяву про самовідвід від розгляду даної адміністративної справи, мотивований, зокрема, надходженням до Вищої ради правосуддя скарги ОСОБА_3 на дії головуючого у даній справі судді.
Так, з матеріалів такої скарги вбачається, що обставини, у зв'язку з якими зупинялось провадження у справі, були усунуті, а саме, рішення у справі № 640/2620/19 набрало законної сили.
Відомості про набрання законної сили рішенням у справі № 640/2620/19 підтверджуються даними Єдиного державного реєстру судових рішень та автоматизованої системи документообігу суду.
Відповідно до вимог ч. 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Беручи до уваги наведене, суд вважає, що оскільки обставини, у зв'язку з якими зупинялось провадження у справі, були усунуті, провадження у справі підлягає поновленню.
Разом з тим, матеріали справи містять заяву про відвід головуючого у справі судді, подану представником відповідача-1, яка не була розглянута у зв'язку з зупиненням провадження у вказаній адміністративній справі.
Вирішуючи подану заяву про відвід головуючого судді, суд враховує наступне.
Доводи відповідача-1 повністю ґрунтуються на інформації, оприлюдненій на прес-брифінгу, проведеному Директором Національного антикорупційного бюро України Артемом Ситником та керівником Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Сергієм Горбатюком, деякою мірою розширеною в подальшому відомостями з офіційного веб-сайту Національного антикорупційного бюро України.
При цьому, вся зазначена інформація була частиною більш широкого кола доводів, покладених в основу клопотання заступника Генерального прокурора Кізя Сергія Миколайовича про тимчасове відсторонення головуючого у даній справі судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
Так, рішенням Вищої ради правосуддя від 20 серпня 2019 року № 2212/0/15-19 було відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання заступника Генерального прокурора Кізя Сергія Миколайовича про тимчасове відсторонення головуючого у даній справі судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності. При цьому, вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, Вища рада правосуддя у своєму рішенні здійснила перевірку повідомлення про підозру в частині обґрунтованості підозри, тобто тим самим, в тому числі, перевірила обґрунтованість доводів, покладених в основу заяви відповідача-1 про відвід.
Як було визначено Вищою радою правосуддя у своєму рішенні № 2212/0/15-19, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, § 175, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, § 32).
Вища рада правосуддя встановила, що аудіозаписи окремих епізодів розмов невстановлених осіб, не ідентифікованих органами досудового розслідування, свідчать лише про наявність розмов між невідомими особами і не доводять існування обґрунтованої підозри.
Відповідно, у поданій заяві про відвід відсутні будь-які факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що мною могло бути вчинене правопорушення будь-якого роду.
Більше того, у 2020 році співробітники Національного антикорупційного бюро України вже вдруге намагались звинуватити головуючого у даній справі судді у вчиненні кримінального правопорушення посилаючись на ті ж самі аудіозаписи окремих епізодів розмов невстановлених осіб, не ідентифікованих органами досудового розслідування. Проте Вищою радою правосуддя, при розгляді клопотання про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_6 від здійснення правосуддя, в ухвалі від 01 вересня 2020 року № 2517/0/15-20 не було встановлено підстав навіть для визнання його підозрюваним у межах відповідного кримінального провадження.
Крім того, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року по справі № 757/32952/20-к було зобов'язано компетентну особу Офісу Генерального прокурора вчинити дії щодо виключення Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомостей про дату та час повідомлення судді ОСОБА_6 про підозру в межах кримінального провадження, описаного вище.
Зазначене судове рішення, яке набрало законної сили, також було мотивоване відсутністю будь-яких доказів, які б свідчили про належне виконання органом досудового розслідування чи прокурором вимог кримінально-процесуального законодавства щодо вручення судді ОСОБА_6 повідомлення про підозру, у зв'язку з чим, що було прямо встановлено судом, він, у порядку, визначеному статтею 42 Кримінального процесуального кодексу України, не набув статусу підозрюваного у будь-якому кримінальному провадженні.
Варто зауважити, що в будь-якому випадку докази, зібрані в межах досудового розслідування, якими зазначені аудіозаписи навіть не можуть вважатись, оскільки вони не відображають обставини об'єктивної дійсності, не мають юридичного значення у контексті встановлення вини особи, оскільки самі по собі не створюють будь-яких прав та/або обов'язків.
Так, згідно з ч. 1 статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
В той же час, відповідно до вимог ч. 1 статті 84 Кримінального процесуального кодексу України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до вимог статей 255, 256 Кримінального процесуального кодексу України, відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті та статтею 256 цього Кодексу.
Забороняється використання зазначених у частині першій цієї статті матеріалів для цілей, не пов'язаних з кримінальним провадженням, або ознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб.
Протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.
Таким чином, результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, в тому числі аудіозаписи, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, згідно вимог чинного законодавства, можуть бути використані виключно для цілей здійснення кримінального провадження. Відповідно, їх використання у будь-який інший, не визначений кримінальним процесуальним законом спосіб, в тому числі, в якості підстави для відводу судді, є безпідставним.
З урахуванням вищевикладеного, заява відповідача-1 про відвід судді ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Водночас, вирішуючи питання про самовідвід головуючого у даній справі судді, суд враховує наступне.
Членом Вищої ради правосуддя Шелест С.Б. на адресу суду було направлено письмовий запит від 02 червня 2021 року № 17535/0/9-21, в якому, зокрема, повідомлено про надходження на розгляд до Вищої ради правосуддя скарги ОСОБА_3 на головуючого у даній справі суддю, в якій він ставить питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з розглядом адміністративної справи № 640/5876/19.
За наслідком поданої громадянином ОСОБА_3 скарги було встановлено, що за своїм змістом та підставами вона тотожна заяві про відвід, поданій відповідачем-1 у межах розгляду справи № 640/5876/19, аналіз якої проведено вище.
З наведеного вбачається, що у позапроцесуальний спосіб, із залученням третіх осіб здійснюються спроби вчинення протиправного тиску на головуючого у справі №640/5876/19 суддю, з метою перешкодити виконанню службових обов'язків та добитися винесення неправосудного рішення у вказаній справі, що є кримінально караним діянням (статті 376 Кримінального кодексу України).
У зв'язку з наведеним, у відповідності до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», було підготовлено та направлено відповідні повідомлення про втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч. 1 статті 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
З урахуванням обставин, викладених у заяві головуючого у справі судді про самовідвід, та вказаних процесуальних норм, така заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог статті 40 КАС України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 39, 40, 41, 237 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -
Поновити провадження в адміністративній справі № 640/5876/19.
У задоволенні заяви Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича про відвід судді - відмовити.
Задовольнити заяву головуючого судді ОСОБА_6 про самовідвід.
Передати адміністративну справу № 640/5876/19 для визначення складу суду згідно з частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя П.В. Вовк