18 червня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/6473/21
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Тихоненко О.М. перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури про визнання протиправними дій та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівської обласної прокуратури, в якому просить:
Визнати протиправними дії відповідача (правонаступника прокуратури Чернігівської області) щодо нездійснення повного розрахунку при звільненні (виплати вихідної допомоги);
стягнути з відповідача (правонаступника прокуратури Чернігівської області код ЄДРПОУ 02910114) на користь позивача вихідну допомогу у сумі 22026,75 грн;
стягнути з відповідача (правонаступника прокуратури Чернігівської області код ЄДРПОУ 02910114) на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення.
Згідно пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Суд зазначає, що частиною 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Процесуальні строки, в тому числі строки звернення з позовом до адміністративного суду, в адміністративному судочинстві регулюються Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як слідує з матеріалів справи предметом розгляду даної справи є протиправність дій щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні.
При цьому, як слідує з матеріалів справи, згідно наказу прокуратури Чернігівської області від 19.08.2020 № 265к позивача звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Чернігівської області та органів прокуратури, тобто про порушення своїх прав останній повинен був дізнатися ще в серпні 2020 року.
Постановою Верховного суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц, пунктом 53, встановлено, що вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури. Близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (пункт 34); від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 60).
Таким чином, оскільки вихідна допомога не належать до структури заробітної плати, на її оскарження не розповсюджується Кодекс законів про Працю України, а застосовується строк звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також суд зазначає, що Верховним Судом в постанові від 11.02.2021 (справа № 240/532/20 (К/9901/14941/20) були сформовані висновки щодо застосування строку звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та його дотримання позивачем.
Верховний Суд звернув увагу, що строк звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить один місяць, який установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України, оскільки такий спір пов'язаний із звільненням з публічної служби і має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
Вказані висновки Верховного Суду є релевантними і до даної справи.
Отримання позивачем відповіді Чернігівської обласної прокуратури від 04.06.2021 № 27-388 вих-21 про порядок та підстави виплати вихідної допомоги не впливає на переривання установленого процесуального строку та не спростовує обізнаність позивача про можливе порушення його прав.
З відповідним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише 15.06.2021, при цьому останнім не надано заяви та доказів на підтвердження факту поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
При цьому, позивачем в порушення вимог ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України не надано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Відповідно до вимог частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановлює ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява має бути залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури про визнання протиправними дій та стягнення коштів - залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 10-денний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом надання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності його пропуску.
У разі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві.
Ухвалу про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Тихоненко