Справа №519/390/21
2/519/415/21
16.06.2021 року м. Южне
Южний міський суд Одеської області в складі:
головуючого судді Лемця С.П.
при секретарі судового засідання Слісаренко Г.В., Малярчук В.А., Коршак Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Южне в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення коштів
Встановив:
13.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, що є еквівалентом 5600 доларів США і станом на дату подачі позову становить 156292 грн. 64 коп. та судових витрат. В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали у нього 13.04.2018 2 000 (дві тисячі) доларів США із зобов'язанням повернути їх за першою вимогою, що підтверджується відповідною розпискою. Відповідно до тієї ж розписки відповідачі зобов'язались сплачувати 5 % щомісячно за користування запозиченими грошовими коштами. Однак, свого обов'язку щодо сплати коштів, відповідачі не виконали, внаслідок чого він змушений звернутись до суду задля захисту свого порушеного права.
Вважає, що відповідачі є солідарними боржниками та мають повернути запозичені кошти у розмірі 5600 доларів США (згідно з офіційним курсом валют, встановленим НБУ на 12.04.2021 - 2790,94 грн. за 100 доларів США), що еквівалентно 156 292,64 грн. та складається з:
- 2 000 доларів США - сума основного боргу, що в еквіваленті станом на дату подачі позову становить 55 818,80 грн.;
- 3600 доларів США - сума відсотків за користування коштами, що в еквіваленті станом на дату подачі позову становить 100 473,84 грн..
Розрахунок відсотків: 3600 (відсотки за користування 2000 доларів США протягом 36 міс.: 36 х 100 дол = 3600 доларів США)
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 22.04.2021 відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, рекомендованими листами, направленими на їх адресу місця реєстрації, однак рекомендовані повідомлення повернулися до суду з поштовою відміткою «адресат відсутній», та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причини неявки суду не відомі, заперечень (відзиву) на позов не надано.
Згідно зі статті 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, на підставі частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.
Оскільки розгляд справи проводиться без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України
Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).
Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 ч. 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 13.04.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договір позики.
Як вбачається із оригіналу розписки від 13.04.2018, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали від позивача ОСОБА_1 кошти в сумі 2000 доларів США з виплатою по 5% від отриманої суми щомісячно, які зобов'язались повернути на першу вимогу.
Зі змісту вказаного документа - боргової розписки вбачається факт передачі відповідної суми коштів від позикодавця до позичальника.
Положеннями статей 1046, 1047 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Крім того, у відповідності до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13 визначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня, при цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні; сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно розрахунку позивача борг склав 156292,64 грн., однак, як вбачається з матеріалів справи, на день винесення рішення суду кошти повернуто не було, а отже відповідачами було порушено зобов'язання передбачені договором позики.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1562,93 грн.
Керуючись ст.ст. 526, 533, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст.13, 81, 141, 259, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд
Ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , грошові кошти у загальному розмірі 156292 (сто п'ятдесят шість тисяч двісті дев'яносто дві) грн. 64 коп.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1562,90 грн. (одна тисяча п'ятсот шістдесят дві) грн 90 коп.
Відповідачам направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Інші учасники справи, а також відповідач, у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Южний міський суд Одеської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: невідомий.
Суддя Южного міського суду Сергій ЛЕМЕЦЬ