Іменем України
09 червня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/445/21
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Захарової О.В.,
за участю
секретаря судового засідання Олійник О.А.,
та
представників сторін:
представника позивача - Забайрачного В.А.,
представника І та ІІ відповідачів - Ахтирської Л.О.,
від відповідача ІІІ - не прибув,
розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним і скасування рішення від 23.11.2020 № 51, визнання протиправним і скасування наказу від 24.12.2020 № 2045к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії,
28 січня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Луганської обласної прокуратури (далі - відповідач І), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач ІІ), Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач ІІІ) з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08 лютого 2021 року (Т.1 арк. спр. 67-88) просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 23.11.2020 № 51 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» прокурором Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_1 ;
2) визнати протиправним та скасувати наказ Луганської обласної прокуратури від 24.12.2020 № 2045к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31 грудня 2020 року;
3) поновити ОСОБА_1 в Луганської обласній прокуратурі з 31.12.2020 па посаді прокурора Сєвєродонецької місцевої (окружної) прокуратури Луганської області або на рівнозначній посаді прокурора в органах Луганської обласної прокуратури;
4) стягнути з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 31.12.2020 до моменту фактичного поновлення на роботі;
5) зобов'язати І-го відповідача внести в трудову книжку ОСОБА_1 зміни, визначити недійсним запис про звільнення позивача та зробити запис про звільнення позивача та зробити запис про поновлення на роботі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працювала в органах прокуратури на нарізних посадах, починаючи з 08.07.2004. За час роботи в органах прокуратури зарекомендувала себе сумлінним та добросовісним працівником, до дисциплінарної відповідальності не притягувалась.
В жовтні 2019 року для проходження атестації позивачем подано заяву Генеральному прокурору України про участь у проведені атестації.
30.10.2020 проведено іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, в якому брала участь ОСОБА_1 . За наслідками проведеного тестування позивач набрала 66 балів. За результатами проведення першого етапу атестації прокурорів Друга кадрова комісія обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових з прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора прийняла рішення від 23.11.2020 № 51 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
На підставі рішення Другої кадрової комісії від 23.11.2020 № 51 про неуспішне проходження позивачем атестації, наказом виконувача обов'язків керівника Луганської обласної прокуратури від 24.12.2020 № 2045к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31.12.2020.
Позивач вважає рішення Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 23.11.2020 № 51 про неуспішне проходження атестації таким, що не відповідає вимозі обґрунтованості, оскільки не містить ані мотивів, ані обставин.
Також позивач вважає, що Генеральним прокурором порушено порядок формування кадрових комісій в частині включення експертів, делегованих міжнародними неурядовими організаціями, що призвело до відсутності правових підстав формування кадрових комісій і, відповідно, відсутності повноважень щодо прийняття будь-яких рішень.
Позивач вважає, що через закріплені у пунктах 9 та 10 розділу 1 Порядку № 221 положення вимагається від усіх діючих прокурорів, які мають бажання далі працювати за посадою та реалізувати свої права щодо вибору професії та місця роботи, подати встановленої форми заяву. На думку позивача, у такий спосіб певну категорію прокурорів поставлено перед вибором або подавати заяву про намір перейти до так званого новоствореного органу прокуратури, або не подавати таку заяву, наслідком чого буде звільнення із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
На думку позивача, така обов'язкова умова як подання зазначеної заяви встановленої форми свідчить про очевидне втручання суб'єкта владних повноважень у особисті права і свободи позивача.
Позивач зазначає, що фактично зміни, які зазнала прокуратура Луганської області, відбулись у найменуванні державного органу, що не ані ліквідацією, ні реорганізацією та не створює скорочення штату працівників.
Позивач вказує, що не мали місця і скорочення посади, яку займала позивач, а також ліквідація підрозділу, в якому вона працювала станом на дату звільнення з посади.
Сєвєродонецька місцева прокуратура не є окремою юридичною особою та є структурним підрозділом перейменованої Луганської обласної прокуратури, обставини щодо факту скорочення чисельності працівників органів прокуратури не виникли і у зв'язку із змінами, внесеними Законом України відсутні.
В такому разі, на думку позивача, посилання у наказі про звільнення на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» не знайшло свого підтвердження, так як відсутні ознаки ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймав посаду, станом на день звільнення з посади.
Позивач також зазначив, що 5 листопада 2020 року нею було скеровано до Голови Другої кадрової комісії заяву, в якій зазначила про незгоду із результатами тестування, зазначивши, що деякі питання мали двозначні відповіді та мав місце технічний збій під час тестування, а також надавала запит в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 05 листопада 2020 року, в якому просила надати результати іспиту у формі анонімного тестування на знання та вміння застосування законодавства з використанням комп'ютерної техніки - перелік згенерованих питань під час тестування та наданих відповідей. Не отримавши відповіді від комісії на заяви від 05.11.2020, позивач повторно 24.11.2020 та 25.11.2020 рекомендованими листами зверталась з аналогічними запитами до Голови кадрової комісії.
Другою кадровою комісією проігноровані усі заяви позивача. Заяви розглядалася кадровою комісією 26 листопада 2020 року, проте 23 листопада 2020 року вже було прийнято рішення про її неуспішне проходження атестації.
Деталі іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора від 30 жовтня 2020 року були отримані позивачем під час судового розгляду справи, після ознайомлення з якими позивач мала змогу конкретно вказати питання, які мали некоректні питання, а відповіді мають ряд правильних значень, а саме це питання 224, 169, 868, 73, 55.
Від Офісу Генерального прокурора 23 липня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Згідно з пунктом 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-УІІ).
За приписами пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
На виконання вказаних положень Закону № 113-ІХ (пункт 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення») наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора від 17.12.2019 № 336, від 04.02.2020 № 65 та від 19.02.2020 № 102.
Позивачем не висловлювалась та жодним чином не повідомлялась до початку іспитів його незгода із процедурою атестації у відповідності до пункту 2 розділу 5 Порядку № 221, яким регламентована можливість подачі зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації. Більше того, своїми конклюдентними діями, які виразились в безпосередній участі в процедурі проведення атестації, ОСОБА_1 підтверджено її згода на проходження атестації в порядку та на умовах, визначених Порядком № 221.
За результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора позивачем набрано 66 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту. Вказані результати зафіксовані у відомості про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідності здійснювати повноваження прокурора, в якій ОСОБА_1 власноручно поставлено підпис. У примітках до цієї відомості відсутні дані про надходження будь-яких зауважень від позивача щодо процедури чи несправності техніки, порядку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Ураховуючи вищевикладене, комісією, відповідно до пункту 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, пункту 5 розділу II Порядку № 221, ухвалено рішення про неуспішне проходження позивачем атестації, що з урахуванням вимог Закону є підставою для його подальшого звільнення.
В рішенні кадрової комісії зазначено підставу, на якій воно ґрунтується, а саме, вказано кількість набраних позивачем балів, що є головним критерієм обґрунтованості. Крім того, прийняте рішення відповідає затвердженій Порядком № 221 типовій формі та містить всі необхідні дані, зокрема посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття.
Безпідставними є доводи ОСОБА_1 про неналежний розгляд її заяви, щодо повторного проходження іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Так, позивач зазначає, що на адресу Другої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора 05.11.2020, 24.11.2020 та 25.11.2020 нею направлялись заяви щодо отримання результатів її тестування, а також надання можливості перездати іспит, однак не було отримано відповідь. Так, розгляд кадровими комісіями скарг і звернень прокурорів (слідчих прокуратур) здійснюється у відповідності до вимог Порядку № 221 та Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233, положеннями яких не передбачено надання відповідей кадровими комісіями на отриманні заяви.
Відповідач ІІ вважає доводи позивача безпідставними та необґрунтованими (Т.2 арк. спр. 1-23).
Луганською обласною прокуратурою до суду надано відзив на позовну заяву (Т.1 арк. спр. 100-105), в якому відповідач І заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що наказ про звільнення видано на підставі рішення Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (па правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 23.11.2020 № 51 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» прокурором Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_1 , що повністю узгоджується з положеннями пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Позивачем на відзив Офісу Генерального прокурора та Луганської обласної прокуратури надана відповідь (Т.2 арк. спр. 75-86).
Ухвалою суду від 28 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху (Т.1 арк. спр. 64-65).
Ухвалою суду від 15 лютого 2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (Т.1 арк. спр. 91-93).
Ухвалою суду від 28 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (Т.3 арк. спр. 150-151).
Ухвалою суду від 01 червня 2021 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог щодо зміни (доповнення) підстав адміністративного позову (Т.2 арк. спр. 248).
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, уточнених позовних заявах, просив позов задовільнити.
Представник відповідачів І, ІІ у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, надав пояснення аналогічні за змістом відзивів на позов.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 15.12.2015 працювала на посаді прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області (Т.1 арк. спр. 25-26).
Наказом Генерального прокурора № 221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).
07 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подано заяву Генеральному прокурору про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестації, у якій зазначено, що вона з умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, ознайомлена та погоджується. Підтверджено, що вона усвідомлює та погоджується, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», її буде звільнено з посади прокурора (Т.1 арк. спр. 134).
Наказом Генерального прокурора № 423 від 10 вересня 2020 року створено Другу кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) та затверджено її склад (Т.1 арк. спр. 46-47).
Наказом Генерального прокурора № 557 від 24 листопада 2020 року внесені зміни до наказу Генерального прокурора № 423 від 10 вересня 2020 року щодо змін у складі Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (Т.1 арк. спр. 48-49).
Рішенням першої, другої, третьої та четвертої кадрових комісій обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 09 жовтня 2020 року затверджено графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, відповідно до якого ОСОБА_1 повинна прибути на іспит 30 жовтня 2020 року (Т.2 арк. спр. 163-170).
За результатами проходження 30 жовтня 2020 року тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора кількість набраних балів ОСОБА_1 становить 66 балів, що підтверджується відомістю про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, в якій прізвище позивачки зазначено за порядковим номером 18 та містить підпис позивачки про ознайомлення з результатами іспиту, в примітках на проти прізвища позивача не містить будь-яких відміток, у тому числі і щодо незадовільної роботи комп'ютерної техніки (Т.1 арк. спр. 137-138).
Згідно з роздруківкою розгорнутих результатів тестування Деталі іспиту кількість коректних відповідей ОСОБА_1 та набраний бал 66 (Т.2 арк. спр. 124-157).
Відповідно до протоколу засідання Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 30 жовтня 2020 року № 7на засіданні комісії затверджено список осіб, які 30 жовтня 2020 року не пройшли іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набравши менше 70 балів (Т.1 арк. спр. 140-150, 166-167).
У списку осіб, які 30 жовтня 2020 року не пройшли іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набравши менше 70 балів, ОСОБА_1 зазначена за номером 18 з кількістю набраних балів 66 (Т.1 арк. спр. 166-167).
Аналогічний за змістом протокол засідання Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №15 від 23 листопада 2020 року про затвердження списку осіб, які 30 жовтня 2020 року не пройшли іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набравши менше 70 балів (Т.1 арк. спр. 172-179).
Відповідно до рішення Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №51 від 23 листопада 2020 року, з посиланням на пункти 13,17 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури, пункт 6 розділу І, пункт 5 розділу ІІ Порядку проходження прокурорами атестації, зазначено, що ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрала 66 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, вона не допускається до проходження наступних етапів атестації. У зв'язку з цим прокурор Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_1 неуспішно пройшла атестацію (Т.1 арк. спр. 139).
Наказом виконувача обов'язки керівника Луганської обласної прокуратури від 24 грудня 2020 року № 2045к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру з 31 грудня 2020 року. Підстава: рішення кадрової комісії № 2 від 23.11.2020 № 51 (Т.1 арк. спр. 23).
Заявою від 05 листопада 2021 року, яка надіслана електронною поштою на адресу комісії, ОСОБА_1 просила Другу кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) провести повторне складення іспиту. В заяві позивач зазначила, що комп'ютерна система декілька разів давала збої. У подальшому під час тестування були питання, які мали одну відповідь, декілька питань мали дві правильні відповіді, система при наданні відповідей не переходила до наступного питання (Т.1 арк. спр. 181).
Запитом від 05 листопада 2021 року позивач просила надати перелік згенерованих питань та наданих відповідей , у тому числі правильно та неправильно наданих; про наявні факти фіксування з 28.10.2020 по 30.10.2020 технічних проблем з комп'ютерною технікою; надати копію відеозапису; інформацію про власника комп'ютерної техніки (Т.1 арк. спр. 182-183).
24 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до Другої кадрової комісії, в якій пославшись на ті ж обставини, які зазначила в заяві від 05.11.2020, просила переглянути відповіді, вважати її такою, яка успішно склала іспит або надати можливість повторно скласти іспит. В заяві просила надати роздруківку результатів іспиту, зазначивши, що деякі питання мали подвійне тлумачення, варіанти відповідей мали по дві правильні відповіді (Т.1 арк. спр. 184-185)
В протоколі від 26 листопада 2020 року № 16 Друга кадрова комісія обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) щодо розгляду заяви ОСОБА_1 зазначено, що перед початком складання іспиту всіх прокурорів, які його складали, у тому числі заявника, проінструктовано; за результатами складання іспиту нею власноручно підтверджено результати у відомості. До членів робочої групи та кадрової комісії про складання акта про технічні несправності чи за станом здоров'я не зверталась, іспит з незалежних від прокурора та членів комісії достроково не припинявся. Зауваження та скарги на зміст питань іспиту та варіанти відповідей у заяві відсутні. Відповідно до пункту 7 розділу І «Загальні положення» Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора. Жодних причин або підстав, які б об'єктивно унеможливили належне складання іспиту чи суттєво вплинули на його результати заявником не зазначені. Комісією вирішено відмовити у задоволенні заяви позивача у зв'язку із відсутністю підстав (Т.1 арк. спр. 187-201).
Згідно з протоколом Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 16 січня 2021 року № 38 серед іншого комісія розглянула питання щодо виправлення описки та внесення змін до тексту рішень від 23 листопада 2020 року № 1-76 Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) у зв'язку з зазначенням неправильної дати Порядку № 221, в тому числі в рішенні щодо прокурора ОСОБА_1 (Т.1 арк. спр. 202-217)
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини регулюються положеннями Конституції України, Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури № 113-IX, локальними нормативно-правовими актами, а саме наказами Генерального прокурора.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі за текстом - Закон № 1697-VII).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, якою встановлені загальні умови звільнення прокурора з посади, прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Згідно зі статтею 222 Кодексу законів про працю України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 803/31/16, від 30 вересня 2019 року у справі № 804/406/16, від 08 серпня 2019 року у справі № 813/150/16 та підтримала Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 9901/929/18.
З огляду на особливий статус прокурора правове регулювання питання звільнення прокурора з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, визначається винятково спеціальними законами - Законом № 1697-VII та Законом № 113-ІХ, а не положеннями Кодексу законів про працю України. Тобто на прокурора як на особу публічного права із особливим статусом не поширюються загальні норми трудового законодавства.
Саме така позиція висловлена Верховним Судом і у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 804/211/16, яку суд враховує в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
За таких обставин суд дійшов висновку, що питання пов'язані із проходженням прокурорами публічної служби та звільнення з підстав, що оспорюються в цьому позові, врегульовані спеціальними законодавчими актами.
25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури № 113-IX (далі - Закон № 113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Суд зазначає, що вказаний Закон є чинним на час виникнення спірних правовідносин, його положення не визнані Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до статті 147 Конституції України, статті 1 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VІІІ «Про Конституційний Суд України» органом конституційної юрисдикції, який вирішує питання про відповідність Конституції України законів України, є Конституційний Суд України.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (частина 2 статті 152 Конституції України).
Рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (стаття 151-2 Конституції України).
Відповідно до пункту 6 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 113-IX та визначено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом (пункт 7 розділу ІІ Закону № 113-IX).
Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу ІІ Закону № 113-IX).
Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації (пункт 10 розділу ІІ Закону № 113-IX).
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур (пункт 10 розділу ІІ Закону № 113-IX).
Згідно із пунктом 13 розділу ІІ Закону № 113-IX атестація прокурорів включає такі етапи:
1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;
2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису (пункт 14 розділу ІІ Закону № 113-IX).
Згідно із пунктом 17 розділу ІІ Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
У разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у статті 27 Закону України Про прокуратуру (пункт 18 розділу ІІ Закону № 113-IX).
Відповідно до пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
На виконання вимог Закону № 113-ІХ наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).
Пунктом 1 розділу І Порядку № 221 визначено, що атестація прокурорів - це встановлена розділом II Прикінцеві і перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Згідно із пунктом 2 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями.
Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію (пункт 3 розділу І Порядку № 221).
Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора (пункт 5 розділу І Порядку № 221).
Згідно із пунктом 6 розділу І Порядку № 221 атестація включає такі етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Пунктом 7 розділу І Порядку № 221 встановлено, що повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку № 221, за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:
1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;
2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку (пункт 9 розділу І Порядку № 221).
Заява підписується прокурором особисто.
Згідно із пунктом 11 розділу І Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов'язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред'являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.
Згідно із пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 221, після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку кадрова комісія формує графік складання іспитів; графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспиту; прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 розділу ІІ Порядку № 221 перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складення іспиту.
Тестування проходить автоматизовано з використанням комп'ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.
Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку № 221 прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру (пункт 6 розділу V Порядку № 221).
Аналогічні положення щодо обов'язку прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором, який не набрав прохідний бал, містяться і в п. 16 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.
Суд відхиляє доводи позивача щодо порушення порядку створення Другої кадрової комісії в частини включення до її складу осіб, делегованих міжнародними неурядовими організаціями та дипломатичними місіями.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 233 для здійснення повноважень щодо забезпечення проведення атестації прокурорів та слідчих створюються комісії у складі шести осіб, з яких не менше трьох - особи, делеговані міжнародними неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями. Членами комісії можуть бути особи, які є політично нейтральними, мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також стаж роботи в галузі права.
Склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря (пункт 4 Порядку № 223, підпункт 8 пункту 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX).
Офісом Генерального прокурора було скеровано листа до правоохоронного відділу Посольства Сполучених Штатів Америки в Україні з пропозицією здійснити координацію між Офісом Генерального прокурора та неурядовими організаціями, міжнародними партнерами в частині надіслання до Офісу Генерального прокурора для розгляду узагальненого списку претендентів, які мають належний професійний досвід у сфері кримінальної юстиції та високі морально-ділові якості, для включення до складу кадрових комісій.
У відповідь на вказаний лист директором правоохоронного відділу Посольства Сполучених Штатів Америки в Україні С. Лангенкамп до Офісу Генерального прокурора надано списки запропонованих кандидатів для включення до кадрових комісій (Т.2 арк. спр. 31-40).
Наказом Генерального прокурора від 10.09.2020 № 423 було створено Другу кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) у такому складі: ОСОБА_2 - голова комісії, ОСОБА_3 - член комісії (секретар комісії), ОСОБА_4 - член комісії та делеговані міжнародними неурядовими організаціями, проектами міжнародно-технічної допомоги та дипломатичними місіями: ОСОБА_5 - член комісії, ОСОБА_6 - член комісії, ОСОБА_7 - член комісії (Т.2 арк. спр. 46-47).
Наказом Генерального прокурора від 24.11.2020 № 557 внесено зміни до наказу Генерального прокурора від 10.09.2020 № 423, склад Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) визначено: ОСОБА_2 - голова комісії, ОСОБА_3 - член комісії (секретар комісії), ОСОБА_4 - член комісії та делеговані міжнародними неурядовими організаціями, проектами міжнародно-технічної допомоги та дипломатичними місіями: ОСОБА_8 - член комісії, ОСОБА_9 - член комісії, ОСОБА_10 - член комісії (Т.2 арк. спр. 46-47).
Відповідно до пункту 3 Порядку роботи кадрових комісій членами комісії можуть бути особи, які відповідають таким вимогам: є політично нейтральними, мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також стаж роботи в галузі права.
Суд погоджується з твердженням відповідача ІІ, що призначення осіб до складу кадрових комісій є дискреційними повноваженнями Генерального прокурора та перевірка кандидатів у члени комісій на їх відповідність встановленим критеріям є також виключною компетенцією останнього.
При цьому, позивач у випадку наявності у сумнівів щодо відповідності членів кадрових комісій вимогам, передбаченим пунктом 3 Порядку № 233, має право заявити відвід складу комісії відповідно до пункту 9 розділу V Порядку № 223 або оскаржити наказ про утворення кадрової комісії.
Представником позивача у судовому засіданні не заперечувалось, що перед початком проведення іспиту позивач не зверталась до кадрової комісії з заявами щодо неправомірного формування її складу або з заявою про відвід.
Суд також звертає увагу, що предметом спору у даній справі є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурорами атестації, а не порядок формування складу кадрової комісії з атестації прокурорів.
Щодо доводів представника позивача щодо наявності в оскаржуваному рішенні комісії зазначення невірного року прийняття Порядку № 221 («03.10.2020» замість «03.10.2019»), суд зазначає, що зазначена описка була усунута рішенням Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 16 січня 2021 року № 1 «Про виправлення описки у рішеннях другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №№ 1-76 від 23 листопада 2020 року про неуспішне проходження прокурорами атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора», виправлено описки у рішеннях Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), а саме в році видання наказу Генерального прокурора № 221, яким затверджено Порядок проходження прокурорами атестації замість «03.10.2020» виправлено на «03.10.2019».
За наявності вказаного усунення, невірне зазначення в оскаржуваному рішенні року видання наказу Генерального прокурора про затвердження Порядку № 221, не може бути підставою для визнання рішення протиправним та його скасування.
Надаючи оцінку твердженням позивача щодо порушення порядку прийняття оскаржуваного рушення, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, заявою від 05 листопада 2020 року позивач звернулась до кадрової комісії та просила провести повторне складення іспиту, зазначивши про наявність некоректних відповідей тесту, що зумовило сумніви щодо правильності нарахованих балів за результатами тесту, просила надати роздруківку результатів тестування (Т.1 арк. спр. 59).
Запитом від 05 листопада 2020 року продубльовано зміст вищевказаної заяви, та позивач просила надати роздруківку питань, варіантів відповідей та наданих нею відповідей (Т.1 арк. спр. 58).
В матеріалах справи наявний також запит позивача від 24 листопада 2020 року про отримання роздруківки «Деталі іспиту» (Т.1 арк. спр. 58).
В протоколі Другої кадрової комісії від 26 листопада 2020 року №16 за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 зазначено, що зауваження та скарги на зміст питань іспиту та варіанти відповідей у заяві відсутні (Т.1 арк. спр. 187-201).
З протоколу Другої кадрової комісії від 26 листопада 2020 року №16 (третє питання порядку денного) вбачається, що комісією розглядалися різні запити прокурорів, в тому числі запит ОСОБА_1 , та зазначено, що Порядком №233 не передбачено можливості надання кадровою комісією інформації та матеріалів з атестації прокурорів, а також інформації, розпорядником якої є інші установи, організації та Офіс Генерального прокурора. Окрім цього, комісія здійснює свою діяльність у формі періодичних засідань та не окремим суб'єктом владних повноважень. Запитувана інформація та матеріали можуть бути надані після завершення процедури атестації чи відповідного її етапу органом прокуратури при якому функціонує відповідна кадрова комісія (Т.1 арк. спр. 198-199).
Пунктом 2 розділу V Порядку № 221 визначено, що у разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.
Порядком № 221 не врегульована процедура, порядок, строки розгляду таких зауважень та скарг, однак виходячи з визначеного Порядком № 221 права прокурора на подання відповідних заяв, комісією має бути гарантоване право на розгляд таких заяв і зауважень.
При цьому, на думку суду, такий розгляд має здійснюватися із з'ясуванням усіх обставин, та прийняте за наслідками розгляду рішення містити мотиви та обгрунтування з яких кадрова комісія дійшла висновку про задоволення або відмову у задоволенні заяви.
Також, суд вважає, що прокурор не може бути обмежений в праві ознайомлення з власними результатами тестування у деталізованому вигляді та в отриманні таких результатів.
Суд вважає слушними доводи позивача, що не отримавши роздруківку «Деталі іспиту» та не ознайомившись з питаннями тесту та варіантами відповідей, позивач не міг зазначити у заяві номери питань тесту, за яким декілька відповідей на питання можуть бути правильними.
Відмова Другої кадрової комісії, що викладена у протоколі від 26 листопада 2020 року № 16 (третє питання порядку денного) в отриманні матеріалів іспиту з посиланням на те, що комісія не є розпорядником інформації та зважаючи, що позивач звернулась про отримання результатів іспиту відразу після складення іспиту, є необґрунтованою.
З цих підстав, суд вважає, що висновок Другої кадрової комісії за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , що викладений у протоколі від 26 листопада 2020 року № 16, а саме про відсутність зауважень та скарг на зміст питань іспиту та не зазначення заявником жодних причин або підстав, які б об'єктивно унеможливили належне складання іспиту чи суттєво вплинули на його результати не відповідають встановленим судом обставинам.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до Другої кадрової комісії із заявою і запитом від 05.11.2020 про проведення повторного тестування, вказавши на незгоду з набраними балами та необхідність отримання результатів тестування, однак комісія приймаючи рішення від 23.11.2020 № 51 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» вказані заяви ОСОБА_1 не врахувала, оскільки розгляд заяв був здійснений після прийняття рішення про неуспішне проходження атестації від 23.11.2020 № 51, а саме 26 листопада 2020 року, про що свідчить протокол засідання Другої кадрової комісії від 26.11.2020 № 16.
На думку суду, розгляд заяв прокурорів із зауваженнями і скаргами має передувати прийняттю рішення про неуспішне проходження прокурором атестації, в протилежному випадку прийняття такого рішення свідчить про передчасність його прийняття.
Суд зазначає, що визначення результатів іспиту є дискреційними повноваженнями відповідача ІІІ, тому суд не може перебирати повноваження та надавати оцінку змісту питань та відповідей тесту, з якими позивач не погоджується.
Така оцінка мала бути здійснена відповідачем ІІІ при розгляді заяви та запиту позивача від 05.11.2020, що в свою чергу свідчило про всебічність, повноту розгляду звернення позивача та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Отже, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення та розгляді заяви та запиту від 05.11.2020 не вжив жодних заходів щодо перевірки обставин, викладених в них, пославшись виключно на факт відсутності зауважень та скарг на зміст питань іспиту та варіанти відповідей у заяві відсутні та не зазначення позивачем причин або підстав, які б об'єктивно унеможливили належне складання іспиту чи суттєво вплинули на його результати.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу у своїх рішеннях на те, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Окрім того, виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що принцип належного урядування, зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Також Європейський суд з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов'язків.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).
Отже, рішення Другої кадрової комісії від 23 листопада 2020 року №51 про неуспішне проходження ОСОБА_1 першого етапу іспиту у формі у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, є передчасним та таким, що підлягає скасуванню.
Враховуючи встановлену протиправність рішення від 23 листопада 2020 року № 51, позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу Луганської обласної прокуратури від 24 грудня 2020 року № 2045к також підлягає задоволенню.
Скасування наказу про звільнення позивача є підставою для її поновлення на посаді та на службі в органах прокуратури.
При вирішенні позовної вимоги про поновлення позивача на рівнозначній посаді, суд зазначає наступне.
Положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону України «Про прокуратуру», не врегульовано процедуру поновлення на посаді прокурора в разі його незаконного звільнення.
Отже, з метою ефективного відновлення порушених прав позивача та уникнення декларативності судового рішення суд повинен застосувати до спірних правовідносин окремі положення КЗпП України.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Вищенаведене відповідає сталій практиці Верховного Суду. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 по справі №П/9901/101/18 (провадження № 11-217заі18), постановах Верховного Суду від 04.07.2018 по справі № 826/12916/15, від 06.03.2019 по справі № 824/424/16-а, від 13.03.2019 по справі № 826/751/16, від 27.06.2019 по справі № 826/5732/16, від 26.07.2019 по справі № 826/8797/15, від 09.10.2019 по справі № П/811/1672/15, від 12.09.2019 по справі № 821/3736/15-а, від 22.10.2019 по справі № 816/584/17, від 15.04.2020 по справі № 826/5596/17, від 19.05.2020 по справі № 9901/226/19.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 по справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11), звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення її порушених прав зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
З огляду на викладене, а також враховуюче те, що відносно позивача не завершена процедура атестації, умовою для переведення на посаду в обласну прокуратуру є успішне проходження атестації відповідно до вимог Закону України № 113-IX та Порядку № 221, суд дійшов висновку, що іншого способу, окрім як поновлення позивача на попередній роботі, не існує. За таких обставин позивач підлягає поновленню саме на посаді прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області.
Датою поновлення позивача на посаді є 01 січня 2021 року.
Підпунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.
Пунктом 2 Порядку № 100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до пункту 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З огляду на викладене, розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Відповідно до довідки Прокуратури Луганської області від 14.01.2021 № 21-10вих-21, сума середньоденної заробітної плати позивача складає 1111,21 гривень (Т.1 арк. спр. 60).
Оскільки день звільнення (31.12.2020) є останнім робочим днем позивача, то період вимушеного прогулу розпочинається з наступної дати, що слідує за днем звільнення, в даному випадку це 01.01.2021.
Отже вимушений прогул позивача слід обраховувати з 01.01.2021 по день ухвалення судового рішення 09.06.2021, що складає 108 робочих днів.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 120010 (сто двадцять тисяч десять) гривень 68 копійок (1111,21 грн х 108 робочі дні), який підлягає стягненню з відповідача ІІІ на користь позивача.
Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
Таким чином, відповідач ІІІ, як податковий агент відповідно до норм Податкового Кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.
Позовні вимоги про зобов'язання відповідача І внести в трудову книжку зміни, визнати недійсним запис про звільнення та зробити запис про поновлення на посаді є передчасними та не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині будуть порушені у майбутньому.
Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 30 994, 40 грн підлягають негайному виконанню.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, а відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, на яких частиною другою статті 77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності, не довели суду правомірність оскаржуваних рішення кадрової комісії та наказу про звільнення позивача з посади, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.
При цьому, враховуючи те, що позивач просив суд поновити його на рівнозначній посаді, а суд поновив на посаді, яку він обіймав на час звільнення, передчасність вимог щодо внесення запису у трудову книжку, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що під час подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 гривень (Т.1 арк. спр. 89).
Судовий збір сплачений за немайнову вимогу заявлену до Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (па правах місцевих) Офісу Генерального прокурора щодо скасування рішення від 23.11.2020 № 51, так як позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільнені від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки суд задовольнив вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (па правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 23.11.2020 № 51, за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора підлягають відшкодуванню позивачу понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 2,3,5,9, 14, 73-78, 90, 143, 173-183, 242-246, 250, 255, 371, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Луганської обласної прокуратури (місцезнаходження: 93408, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 27, код ЄДРПОУ 02909921), Офісу Генерального прокурора (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, код ЄДРПОУ 00034051), Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15) про визнання протиправним і скасування рішення від 23.11.2020 № 51, визнання протиправним і скасування наказу від 24.12.2020 № 2045к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (па правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 23.11.2020 № 51 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» прокурором Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області Зінченко Юлією Анатоліївною.
Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Луганської обласної прокуратури від 24.12.2020 № 2045к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області з 31 грудня 2020 року.
Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області з 01 січня 2021 року.
Стягнути з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2021 року по 09 червня 2021 року у сумі 120010 (сто двадцять тисяч десять) гривень 68 копійок з відрахуванням обов'язкових податків та зборів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 22922 (двадцять дві тисячі дев'ятсот двадцять дві) гривні 75 копійок з відрахуванням обов'язкових податків та зборів.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 17 червня 2021 року.
Суддя О.В. Захарова