17 червня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/878/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні (письмовому) справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення, просить визнати протиправним та скасувати наказу №264-п від 04 березня 2021 року щодо призначення на проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , який видано начальником головного управління ДПС України в Кіровоградській області ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на протиправність оскаржуваного наказу. Зазначала, що підставою вважати такий наказ протиправним є його невідповідність вимогам пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України та статті 3 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” №877-V, а саме не зазначено обставини, які слугують підставою для призначення фактичної перевірки, текст такого наказу містить лише посилання на нумерацію норм податкового кодексу та жодним чином не розкривають для зрозуміння саму їх суть, тобто на її думку, недотримано під час складання такого наказу вимог передбачених “Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, і організаціях” затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 року №1000/5. Також, вказувала, що за відсутності у наказі чіткої інформації від контролюючого органу про причини, які стали фактичною передумовою для прийняття рішення про призначення перевірки, вказує на прийняття наказу з порушенням визначеної Податковим кодексом України процедури призначення фактичної перевірки.
Ухвалою судді від 26.03.3021 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у даній справі та справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22 квітня 2021 року (а.с.24).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с.28-29), в якому позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що фактична перевірка у відповідності до вимог п.80.1 ст.80 ПК України здійснюється без попередження платника податків (особи). Також, посилався на те, що отримавши в установленому законодавством порядку інформацію від ДПС України, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема може свідчити про приховування суб'єктами господарювання реального обсягу розрахункових операцій, керівником контролюючого органу прийнято рішення, оформлене наказом, про проведення фактичної перевірки. Зазначав, що в оскаржуваному наказі чітко вказано - “З метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)». Отже, на думку відповідача, при оформленні спірного наказу дотримано вимоги пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 та абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України.
Позивачем надана відповідь на відзив, в якій повністю не погоджується з доводами відповідача (а.с.44-49).
22 квітня 2021 року розгляд справи відкладено до 14.05.2021 у зв'язку з неявкою без поважних причин позивача (а.с.52).
14.05.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 25.05.2021 для з виклику свідків (а.с.58).
25.05.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 31.05.2021 за клопотанням позивача для надання їй можливості ознайомлення з матеріалами справи (а.с.68).
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі, із підстав викладених у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у позові повністю.
31.05.2021 учасниками справи заявлено клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с.74-76, 77). У відповідності до ч.3 ст.194 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, допитавши свідків, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність у магазині за адресою: АДРЕСА_1 .
04.03.2021 начальником ГУ ДПС у Кіровоградській області прийнято наказ №264-п "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 », яким наказано провести фактичну перевірку позивача за період діяльності з 01.01.2020 по 05.03.2021 з метою здійснення контролю з питань дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства України у сфері обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (а.с.35).
04 березня 2021 року уповноваженими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області, а саме головним державним ревізором-інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Кіровоградській області Шевельовим В.М., спільно з головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Кіровоградській області Ходаківською Т.В., на виконання наказу “Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ” від 04.03.2021 №264-п, направлень на перевірку від 04.03.2021 №№481, 482, було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , магазин, в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) для проведення фактичної перевірки відповідно до ст. 191, пп.20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11, п.20.1 ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.2., 80.2.5 п.80.2 ст.80, ст.81 Податкового кодексу України з питань дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства України у сфері обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Однак, позивач відмовила у допуску до проведення фактичної перевірки, про що було складено відповідний акт від 04.03.2021 (а.с.37-38).
Вважаючи перевірку такою, що призначена з порушенням визначеного законом порядку, позивач звернулася до суду із даним адміністративним позовом.
Згідно з п.19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи, в тому числі, виконують такі функції:
- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (пп.19-1.1.14 п.19-1.1 ст.19-1);
- здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (пп.19-1.1.16 п. 19-1.1 ст.19-1);
Відповідно до пп.20.1.4, 20.1.10 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів;
При цьому, посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (пп.21.1.1, 21.1.4 п.21.1 ст.21 ПК України).
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (далі ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).
Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування, зокрема щодо порядку допуску до фактичних перевірок.
При цьому, приписами ПК України в цій частині установлюються і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб'єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Статтею 75 ПК України визначені види перевірок.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Стаття 80 ПК України встановлює порядок проведення фактичної перевірки.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1 ст.80 ПК України).
Отже, з огляду на вказану норму, судом не приймаються до уваги доводи позивача, що її не було включено до плану-графіку перевірок та не повідомлено про таку перевірку, оскільки фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків, та не є документальною (плановою або позаплановою) перевіркою у розумінні норм ПК України.
Відповідно до пп.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Згідно п.80.4 ст.80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п.80.5 ст.80 ПК України).
Відповідно до п.80.7 ст.80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Згідно з п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
З аналізу вказаних норм слідує, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та пред'явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Відповідно до п.81.3 ст.81 ПК України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку). При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу не мають права вимагати у платника податків отримувати витяг із відповідного реєстру про взяття такого платника податків на облік відповідно до вимог цього Кодексу.
Тобто, фактична перевірка проводиться на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов'язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 ст.80 ПК України.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що він, будучи головним державним ревізором-інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Кіровоградській області, прийшов разом з головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Кіровоградській області Ходаківською Т.В. на перевірку до магазину за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює підприємницьку діяльність позивач. Зазначав, що прийшовши на перевірку, вони особі, яка проводила розрахункові операції, пред'явили наказ №264-п “Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ” від 04.03.2021 та посвідчення. Проте, вказана особа відмовилася отримувати вказані документи та викликала позивача. В подальшому, після приходу ФОП ОСОБА_1 , їй відразу були пред'явлені наказ, направлення на проведення перевірки та посвідчення, проте остання відмовилась допускати їх до перевірки.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , яка є головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Кіровоградській області, підтвердила покази ОСОБА_3 щодо виходу разом з останнім на перевірку позивача та зазначила про знайомлення ФОП ОСОБА_1 з оскаржуваним наказом та про пред'явлення ними останній посвідчень працівників податкового органу.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що він є керівником благодійної організації “Благодійний фонд “БФ-Камелот”” та здійснює свою діяльність в одному будинку із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначав, що бачив у магазині, в якому здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 , двох осіб, які представились працівниками податкового органу. Показав, що позивач ознайомилась з наказом про проведення перевірки, та оскільки їй не було пред'явлено зазначеними особами посвідчення, про даний факт вона зазначила у наказі.
Так, в оскаржуваному наказі вказано, що його прийнято на підставі, зокрема, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.
При цьому, представником податкового органу повідомлено, що підставою для проведення фактичної перевірки позивача був лист ДПС України від 02.02.2021 №3019/7/99-00-07-05-02-07 (вх.№410/8 від 03.02.2021), в якому зазначено, що ДПС України за допомогою системи зберігання і збору даних реєстраторів розрахункових операцій провела аналіз виторгів проведених через РРО у жовтні-грудні 2020 та встановлено - станом на 31.12.2020, відповідно до ІС “Податковий Блок”, в Україні зареєстровано 351 тис. РРО (ПРРО), що на 51 тис. більше, ніж у 2019 (а.с.30-33, 63).
Вказаним листом доведено активізувати контрольно-перевірочну роботу щодо суб'єктів господарювання, які звітують про низькі виторги та здійснюють продаж підакцизних товарів; на постійній основі забезпечити контроль за динамікою сум виторгів РРО суб'єктів господарювання, які зареєстровані в ГУ; забезпечити зменшення кількості господарських об'єктів з незначними виторгами (до 5 тис. грн.), через які здійснюється продаж підакцизних товарів; здійснити фактичні перевірки суб'єктів господарювання, які у жовтні-грудні 2020 показали нереально низькі виторги, проведені через РРО (додаток 1).
Так, представник відповідача у судовому засіданні вказував, що податковим органом припущено можливі ризики мінімізації позивачем бази оподаткування та ймовірне ухилення від оподаткування, продаж підакцизних товарів без застосування РРО та отримання незначних виторгів (до 5 тис.грн.).
Позивач під час розгляду справи повідомила суду, що у неї в наявності ліцензія на продаж лише пива, що не заперечувалося відповідачем, в зв'язку з чим і отримано невеликий дохід від продажу вказаного товару.
Дослідивши вказаний лист ДПС України, суд приходить до висновку, що такий лист не може слугувати підставою для призначення фактичної перевірки у відповідності до приписів п.п.80.2.2 та п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, його наявність не свідчить про отримання в установленому законодавством порядку інформації про продаж позивачем підакцизних товарів без застосування РРО та отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування. Зазначений лист не містить жодних посилань яким чином встановлено провадження позивачем господарської діяльності, а саме продажу підакцизних товарів без застосування РРО. Окрім цього, висновки про невеликі виторги за період жовтень-грудень 2020, не можуть свідчити про порушення позивачем вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.
Також, контролюючим органом як під час подання відзиву на позов, так і в ході судових засідань не надано до суду жодних належних доказів на підтвердження існування вищезазначеної інформації, оскільки обставини, які сприяли видачі наказу про проведення фактичної перевірки, не можуть ґрунтуватися лише на припущеннях.
Отже, суд зазначає, що інформація, наведена у листі ДПС України та на підставі якої прийнято оскаржуваний наказ, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення законодавства, допущені саме позивачем, контроль за яким покладено на податкові органи.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 04.12.2018 у справі 820/4894/18, від 22.09.2020 у справі №520/1304/2020 та від 28.04.2021 у справі № 520/3314/19.
До того ж, ні в оскаржуваному наказі, ні в наданому представником податкового органу листі не конкретизовано суть порушення саме позивачем норм чинного законодавства України, які могли бути підставою прийняття оскаржуваного наказу. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття спірного наказу слугувала саме інформація про порушення позивачем вимог законодавства.
Також, у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють; у наказі не відображено, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства.
З аналізу наведених положень ст.75-81 Податкового кодексу України, вбачається, що вимоги до змісту наказу про призначення як планової документальної перевірки, так і позапланової документальної перевірки, документальної невиїзної перевірки, фактичної перевірки сформульовані лише в абз.3 п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу, де вказано, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
За таких обставин, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем як суб'єктом владних повноважень наявності правових підстав у контексті розуміння п.п.80.2.2 та п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України для проведення фактичної перевірки позивача.
На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного наказу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, оскаржуваний наказ є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм податкового законодавства, у зв'язку із чим є протиправним та підлягає скасуванню, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, здійснені позивачем витрати на оплату судового збору в сумі 908,00 грн. (а.с.22) підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул.Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ 43142606) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Кіровоградській області №264-п від 04 березня 2021 року.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору у розмірі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина