Справа № 462/2407/21
(заочне)
18 червня 2021 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Мруць І. С.,
за участю секретаря судового засідання - Бардійовської І.Р.
справа №462/2407/21
Учасники справи:
позивач - АТ КБ «Приватбанк»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за позовною заявою представника позивача АТ КБ «Приватбанк» - Мазченко Вікторії Олександрівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за участю представника АТ КБ «Приватбанк» - Мазченко Вікторії Олександрівни - не з'явилася,
встановив:
Представник позивача Акціонернеого товариства Комерційний банк «Приват Банк» (далі - АТ КБ «Приват Банк»), яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», АТ КБ «Приват Банк»- Мазченко В.О. звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 02.06.2014 року у розмірі 13 325,64 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 02.06.2014 року, та підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, однак у порушення умов договору відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного внесення платежів за договором не виконала, внаслідок чого станом на 21.03.2021 року утворилася заборгованість у розмірі 13 325 грн 64 коп., та складається з: 11 978 грн. 35 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1 347 грн. 29 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
05 травня 2021 року ухвалою судді позовну заяву представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Мазченко В.О. було залишено без руху та в подальшому недоліки усунено.
24 травня 2021 року ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) та призначено судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, був належно повідомлений про дату та час розгляду справи. В матеріалах справи міститься клопотання, в якому представник позивача позов підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив та просить розглядати справу у його відсутності (а.с.121).
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялася повісткою, котра направлялася рекомендованим листом (а.с.165) та через оголошення на сайті судової влади (а.с.166). Відзиву на позов не подала.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзиву і представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідачем на підставі анкети-заяви № б/н від 02.06.2014 року, яку остання підписала, у АТ КБ «ПриватБанк» були фактично отримані грошові кошти в кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому змінено до 15 000 грн.(а.с.18).
Згідно з наданим банком розрахунком, станом на 21.03.2021 року утворилася заборгованість у розмірі 13 325 грн 64 коп., та складається з: 11 978 грн. 35 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1 347 грн. 29 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом. (а.с.5-17).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що у підписаній сторонами анкеті-заяві, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, строки повернення кредитних коштів.
Витяг з Тарифів Банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті банку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 02.06.2014 року шляхом підписання анкети-заяви.
Разом з тим, в анкеті-заяві, доданій до позовної заяви, містяться лише анкетні дані відповідача та волевиявлення останнього на отримання кредитної картки.
Відповідно до Витягу з Умов та правил надання банківських послуг банк у разі прийняття позитивного рішення випускає клієнту картку на підставі Заяви.
З копії анкети-заяви неможливо встановити, яке саме рішення було прийнято банком та тип банківської картки, яку отримав відповідач, а, отже, і відсоткову ставку за користування кредитом, яка безпосередньо залежить від типу банківської картки.
Крім того, у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПРИВАТБАНК" , тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц встановила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна, Універсальна, 30 днів пільгового періоду та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
При цьому, наданий суду паспорт споживчого кредиту, не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили відсоткову ставку за користування кредитними грошима та штрафні санкції.
Так, в матеріалах справи відсутня інформація щодо виду кредитної картки, яку отримала відповідач, в той час як паспорт кредиту місить інформацію щодо карток Універсальна, Універсальна Gold, Platinum, MC World BlackEdition, Visa Signature, MC WorldElite, Visa Infinite.
Окрім цього, зі змісту даного Паспорту вбачається, що інформація зазначена у ньому зберігає чинність та є актуальною лише до 26.06.2020 року, умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту за сімома кредитними картками та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 1 347 грн. 29 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом.
У той же час, судом встановлено та доведено зібраними по справі доказами, що відповідач порушив взяті на себе, згідно умов договору від 02.06.2014 року, зобов'язання, а саме: не повертає позивачу отриману суму кредитних коштів, що підтверджується розрахунком заборгованості, згідно якого заборгованість за тілом кредиту складає 11 978 грн. 35 коп. А тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та відповідно з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню заборгованість за договором № б/н від 02.06.2014 року у розмірі 11 978 грн. 35 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту - 11 978 грн. 35 коп.
Крім того, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про огляд веб-сайту АТ КБ «Приватбанк», оскільки неможливо встановити, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг були розміщені на сайті Банку в той час, як відповідач підписував анкету-заяву.
За положеннями ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).
Задовольняючи позовні вимоги частково, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України та вказаного роз'яснення, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 270 грн. розділяється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, із відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути 2 040 грн. 50 коп. (89,89% від 2270 грн.) судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» - 11 978 (одинадцять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) гривень 35 копійок заборгованості за тілом кредиту станом на 21.03.2021 р. за кредитним договором № б/н від 02.06.2014 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - 2 040 (дві тисячі сорок) гривень 50 копійок судового збору.
У решті позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом шляхом подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, р/р НОМЕР_1 , МФО 305299);
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серія № НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).
Повний текст рішення складено 18 червня 2021 року.
Суддя: І.С. Мруць