Справа № 355/1050/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7729/2021
Головуючий у суді першої інстанції: Коваленко К.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.
14 червня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Семенюк Т.А
Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 04 березня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу та розміру стягнення аліментів, стягнення коштів на утримання матері дитини з інвалідністю,-
У вересні 2020 року позивач звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про зміну способу та розміру стягнення аліментів, стягнення коштів на утримання матері дитини з інвалідністю посилаючись в обґрунтування позовних вимог на те, що рішенням Баришівського районного суду Київської області від 28.08.2012 року по справі № 2-116/12 ОСОБА_1 визнано батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу, але неменше ніж 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 10.01.2012 року.
Вважає, що розмір стягуваних аліментів, які сплачує відповідач на її користь є низькими, оскільки дитина є інвалідом та потребує значних витрат на постійне лікування та догляд. Позивач є працездатною, проте через необхідність догляду за дитиною з інвалідністю не має можливості працевлаштуватись.
У зв'язку з чим просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн. та на своє утримання як подружжя яке проживає з дитиною інвалідом 1500 грн.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 04 березня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу та розміру стягнення аліментів, та стягнення коштів на утримання матері дитини з інвалідністю задоволено.
Змінено спосіб та розмір стягнення аліментів, визначений рішенням Баришівського районного суду Київської області від 28.08.2012 року по справі № 2-116/12 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 грн. з відповідною індексацією згідно закону, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту звернення до суду, тобто 01.09.2020 року та до досягнення дитиною повноліття.
Відкликано виконавчий лист, виданий на виконання рішення Баришівського районного суду Київської області від 28.08.2012 року про стягнення аліментів у справі № 2-116/12.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти на утримання ОСОБА_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн. з відповідною індексацією згідно закону, протягом всього часу проживання ОСОБА_2 з дитиною з інвалідністю, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту звернення до суду, тобто 01.09.2020 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті юридичної допомоги в сумі 2100 грн. та судові витрати в сумі 840 грн. 80 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та постановити нове, яким змінити спосіб та розмір стягнення аліментів, визначений рішенням Баришівського районного суду Київської області від 28.08.2012 року про стягнення аліментів у справі № 2-116/12 та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн.,але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту набрання рішення законної сили та до досягнення дитиною повноліття, в іншій частині позову відмовити, вважаючи, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги, зазначив, що визначений Баришівським районним судом Київської області розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 2 500 грн. перевищує рекомендований розмір аліментів, встановлений законодавством на прожитковий мінімум дитини відповідного віку у сумі 2318 грн. та є неспівмірним із доходами відповідача, оскільки згідно довідки про доходи ОСОБА_1 працює водієм у TOB «ВІК-ТАН» та отримує мінімальну заробітну плату.
Зазначає, що він та ОСОБА_2 не є подружжям, шлюб між ними не зареєстрований у органах державної реєстрації актів цивільного стану та ніколи не був зареєстрований, спільно не проживали та спільного господарства не вели.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що рішенням Баришівського районного суду Київської області від 28.08.2012 року по справі № 2-116/12 ОСОБА_1 визнано батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Тим же рішенням з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу, але неменше ніж 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 10.01.2012 року.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється дитиною з інвалідністю із наступними вродженими, стійким, хронічними захворюваннями: тролебоцитопенія; гіперспленизм; даліхоколон діохокігма; гастрошизис; грижа великих розмірів; злукова хвороба черевної порожнини; співдружня збіжна косоокість з перевагою правого ока.; гіперметропія сл.ст. обох очей та інше.
Вказане вище підтверджується: копією посвідчення серії НОМЕР_1 ;копією виписки №791 з медичної карти амбулаторного хворого; копією виписки № 1672 з медичної карти стаціонарного хворого; копією консультативних висновків від 25.11.2019 року, 20.07.2020 року та 24.07.2020 року ; довідкою про те, що позивач не отримує соціальної допомоги на дитину інваліда №1667 від 28.08.2020 року.
Суд першої інстанції, з'ясувавши фактичні обставини справи та виходячи з матеріального становища сторін, обов'язку утримувати дитину, а також врахував те, що сума аліментів стягнутих рішенням Баришівського районного суду Київської області від 28.08.2012 року на даний час є значно меншою ніж встановлена законом, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Проте, колегія суддів не може погодитись повною мірою з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач є працездатним, відповідно до ст. 180 СК України зобов'язаний утримувати свою дитину. Між сторонами відсутня домовленість про сплату аліментів.
Відповідач позов визнав частково, вказавши, що не заперечує проти сплати аліментів на утримання дитини у розмірі 2000 гривень.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з положеннями частини другої статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У силу положень статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
За змістом статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Таким чином, статтями 180, 181, 184 СК України встановлено обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття, та визначено способи утримання дітей, в тому числі і шляхом присудження аліментів. При цьому право вибору способу виконання батьками обов'язку утримувати дитину наділено батька, з яким проживає дитина.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно положень статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Отже, суд першої інстанції, зваживши на вік дитини, на те, що дитина має інвалідність, дані про особу позивача та відповідача, що містяться в наданих ними документах, діючи в інтересах дитини, дійшов законного та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на дитину у розмірі 2500гривень щомісячно.
Як вбачається з довідки від 09 листопада 2020 року ОСОБА_1 працює у ТОВ «ВІК-ТАН» з 19.04.2018 року на посаді водія, отримує мінімальну заробітну плату, яка на жовтень 2020 року складає 5200 грн.
Жодних офіційних відомостей з Пенсійного фонду України щодо отриманих ОСОБА_1 доходів суду не надано, також як і не надано інформації щодо відсутності у власності відповідача рухомого та нерухомого майна.
Колегія суддів звертає увагу на те, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (висновок Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в частині необхідності стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 2500 грн. правильними, оскільки приймаючи таке рішення,суд першої інстанції правомірно виходив з фінансових можливостей відповідача, що він є працездатною особою, будь - яких обмежень щодо праці відсутні, та враховував саме інтереси дитини, на користь якої стягувалася вказана сума коштів.
Щодо доводів скаржника про те, що ОСОБА_2 не має права на утримання, як дружина, оскільки вони не є подружжям та шлюб між ними не був зареєстрований, колегія суддів вважає такі доводи безпідставними з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 84 СК України, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.
Відповідно до статті 88 СК України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиноюз інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.
Матеріалами справи встановлено, що дитина сторін має інвалідність з дитинства, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 17 листопада 2011 року, догляд за дитиною здійснює матір, що не заперечувалось відповідачем.
Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі не перебували.
Згідно рішенням Баришівського районного суду Київської області від 28.08.2012 року по справі № 2-116/12 ОСОБА_1 визнано батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6-7).
Відповідно до повторного свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Баришівського районного управління юстиції у Київської області від 23.01.2013 року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис №13. Батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 (а.с.5).
Відповідно ч.ч. 2, 4 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
У відповідності до ч. 2 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Тлумачення частини другої статті 84, частини другої статті 91 СК України свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів вважає, що право на утримання у позивача виникло у зв'язку з тим, що вона є матір'ю їх спільної з відповідачем дитини, незалежно від обставин перебування сторін в зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно з ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Разом з цим, суду не надано доказів, що дитина потребує постійного стороннього догляду.
Згідно довідки про отримання допомоги №295 від 19.02.2021 року вбачається, що з 15.12.2010 року по 09.11.2022 року ОСОБА_2 призначено допомогу по догляду за дитиною з інвалідністю ОСОБА_3 та отримує надбавку на догляд (а.с. 73).
При встановленні того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі.
В той же час при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання дружини суд також враховує положення ч.4 ст.84 СК України, відповідно до якої право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.
Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27.05.2020 року всправі №712/4702/19, який є обов'язковими для врахування всіма судами України.
Позивачем не доведено, а судом не встановлено такої обов'язкової умови для стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача, як здатність відповідачанадавати матеріальну допомогу, оскільки зматеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працює у ТОВ «ВІК-ТАН» з 19.04.2018 року на посаді водія, отримує мінімальну заробітну плату, яка на жовтень 2020 року складає 5200 грн., після відрахування утриманих сум, сума до виплати - 2790 грн. 81 коп., отже відповідач не має фінансової можливостідля надання матеріальної допомоги позивачу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що спільна дитина сторін потребує матеріальної допомоги, що відповідає нормам сімейного законодавства та потребам на утримання дитини з інвалідністю. Оскільки рішення суду першої інстанції в цій частинні постановлене з дотриманням норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги висновків суду, в цій частинні, не спростовують, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 04 березня 2021 року - скасувати в частині стягнення коштів на утримання ОСОБА_2 , постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.
В іншій частинні рішення залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді