Справа № 308/4090/21
16 червня 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Дегтяренко К.С.
секретар судового засідання Чейпеш В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді, в приміщенні суду в порядку заочного розгляду у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:
02 квітня 2021 року представник Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ОСОБА_2 , яка діє на підставі довіреності №5590-К-Н-О, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду м. Ужгород із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 14869,53 грн., а також судові витрати 2270,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує наступним ОСОБА_1 , звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав заяву № б/н від 26.04.2016 року. Згодом отримав кредит в розмірі 16000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв'язку із порушенням зобов'язань, за кредитним договором та врахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 21.03.2021 року має заборгованість 14869,53 грн.
Відзиву на позовну заяву у встановлений строк не подано.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.04.2021 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
У відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України суд прийшов до висновку про проведення розгляду даної справи за участю сторін.
В судове засідання 16.06.2021 року:
представник позивача не з'явився, про час, дату та місце розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Разом із позовною заявою представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, та зазначає, що не заперечує проти заочного розгляду справи, та постановлення заочного рішення суду, у разі виникнення обставин викладених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України
відповідач - не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Відзив у встановлений судом строк, не подав. Будь яких заяв чи клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.
Враховуючи, що відповідачем у встановлений законом строк відзив на позов не подано, на підставі ч.8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами та в порядку ст. 280 ЦПК України вважає за можливе постановити заочне рішення .
Застосування технічних засобів фіксування під час розгляду цивільної справи не здійснювалось відповідно до ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою учасників судового процесу.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.
АТ «КБ «Приватбанк» уклало з відповідачем ОСОБА_1 , договір № б/н від 26.04.2016 року. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 16000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Також судом встановлено, що кошти за договором ОСОБА_1 отримав.
До кредитного договору банк додав розрахунок заборгованості, виписку по рахунку, довідка про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, довідка про видані картки, копію заяви позичальника, копія паспорту споживчого кредиту, витяг з «Тарифів», витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», що діяла на момент підписання заяви, копія наказу банку щодо затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг», що діяла на момент підписання заяви та інші документи.
Відповідач зобов'язання за вказаним вище кредитним договором у встановлений строк належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на 21.03.2021 року утворилася заборгованість, яка складається з наступного:
10497,12 грн. - заборгованість за кредитом;
4372,41 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом;
0,00 - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;
0,00 - заборгованість за комісією.
що разом становить 14869,53 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 53 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.5).
Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Вивчивши надані до позовної заяви матеріали у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 15 травня 2012 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26 квітня 2016 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов зрозумів відповідач та ознайомився і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Вказана позиція міститься у постанові Верховного суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17-ц).
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові зазначає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (26 квітня 2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02 квітня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, а також з урахуванням абз. 4 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України
Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи із вищенаведеного, після всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, викладені позивачем у позовній заяві, обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду частково.
Враховуючи наведене суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню лише заборгованість за тілом кредиту - 10497,12 грн. 00 коп.
Щодо вимог про стягнення заборгованість за простроченими відсотками слід відмовити.
Розподіл судових витрат між сторонами:
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .
Як вбачається з матеріалів справи, позивач АТ КБ «ПриватБанк» сплатив судовий збір в розмірі 2270,00 грн.
До стягнення з відповідача, позивачем заявлена заборгованість у розмірі 14869,53 грн., суд прийшов до переконання про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 10497 грн. 12 коп.
За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 1602, 50 грн. (10497,12 грн.*2270,00/14869,53).
На підставі викладеного та керуючись:
ст. ст. 526, 527, 530, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України,
ст.ст. 10,12,76-81,141, 258, 263, 265, 266, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.04.2016 року у розмірі 10497 (десять тисяч чотириста дев'яносто сім) грн. 12 коп.
В решіт позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» понесені судові витрати у розмірі 1602 (одну тисячу шістсот дві) грн. 50коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул.. Набережна Перемоги, 50.
Відповідач: ОСОБА_1 , що зареєстрований: АДРЕСА_1 .
Суддя К.С. Дегтяренко