17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 539/1992/17
адміністративне провадження № К/9901/45645/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 539/1992/17
за позовом ОСОБА_1 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій, рішень, зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 вересня 2017 року
(ухвалену у складі головуючого судді Гудкова С.В.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року
(постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Любчич Л.В., суддів: Сіренко О.І. , Дюкарєвої С.В.)
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, у якому просила:
-визнати протиправними і скасувати рішення Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії зі зменшенням її розміру та утримання переплати з пенсії ОСОБА_1 , а саме рішення від 24 липня 2017 №274;
- зобов'язати Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України при перерахунку пенсії ОСОБА_1 здійснювати обчислення розміру пенсії відповідно до положень законодавства, чинних на час призначення пенсії у березні 2014 року, зокрема згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» при обчисленні розміру пенсії враховувати середньомісячну суму виплат за 24 календарні місяці.
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що Лубенським міськрайонним судом було ухвалено на користь позивача постанову від 17 січня 2017 року у справі №539/3842/16-а за позовом до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Постанова залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3.06 вересня 2017 року Лубенський міськрайонний суд Полтавської області вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій, рішень, зобов'язати вчинити дії - задовольнити .
Визнати протиправним дії Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо перерахунку пенсії зі зменшенням її розміру та утримання переплати з пенсії ОСОБА_1 .
Скасувати рішення Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 11.05.2017 року за №169 та скасувати рішення Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області 24.07.2017 року №274 щодо перерахунку пенсії зі зменшенням її розміру та утримання переплати з пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області при перерахунку пенсії ОСОБА_1 здійснювати обчислення розміру пенсії, відповідно до положень законодавства, чинних на час призначення пенсії у березні 2014 року, зокрема, з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.20000 №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» при обчисленні розміру пенсії враховувати середньомісячну суму виплат за 24 календарні місяці (визначену шляхом ділення загальної суми виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією, на 24), згідно довідки від 09.11.2016 року №04-29/549 на загальну суму 17885,30 гривень у розмірі 80% суми заробітної плати з урахуванням індексації та матеріальної допомоги на оздоровлення з 01.11.2016 року.
Стягнути з Лубенського обєднаного управління Пенсійного фонду України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 640 гривень судового збору.
4. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що відповідач в супереч резолютивної частини постанови Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 січня 2017, здійснив перерахунок пенсії позивачу із застосуванням норм права, які ще не існували на момент звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5.17 жовтня 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області - залишити без задоволення.
Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 вересня 2017 року по справі № 539/1992/17 - залишити без змін.
6. Апеляційний суд залишаючи в силі рішення суду першої інстанції керувався тим, що на час виникнення спірних правовідносин позивач мав право на перерахунок пенсії відповідно до умов та в порядку визначеному пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 20 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області.
У касаційній скарзі скаржник просить постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 вересня 2017 року ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі № 539/1992/17 скасувати, винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 вересня 2017 року ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі № 539/1992/17.
9. 23 березня 2018 року справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
10. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 березня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Анцупової Т. О., суддів Стародуба О.П., Кравчука В.М.
11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 26 червня 2019 року, у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О., було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 червня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу відповідача.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, у березні 2014 року ОСОБА_1 призначено пенсію на умовах Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", Закону України "Про державну службу". При нарахуванні пенсії позивачці не було враховано суми індексації та матеріальної допомоги на оздоровлення, тому 16 листопада 2016 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням вказаних складових, на що рішенням відповідача від 16 листопада 2016 № 456 відмовлено в перерахунку, оскільки відповідно до п.5 Прикінцевих положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" з 01 червня 2015 пенсії в порядку та на умовах Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" не перераховуються, що змусило позивачку звертатись до суду за захистом своїх прав.
Згідно постанови Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 січня 2017, яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 у справі №539/3842/16-а за позовом ОСОБА_1 до Лубенського ОУПФУ Полтавської обл. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання перерахувати пенсію позовні вимоги задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Лубенського ОУПФУ Полтавської обл. від 16 листопада 2016 № 456, також зобов'язано Лубенське ОУПФУ Полтавської обл. здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.11.2016 року, відповідно до ЗУ "Про державну службу" 16 грудня 1993 року N 3723-XI у розмірі 80 % суми заробітної плати з урахуванням індексації та матеріальної допомоги на оздоровлення, відповідно до довідки від 09 листопада 2016 № 04-29/549 на загальну суму 17 885,30 грн. і виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.
За змістом рішення Лубенського ОУПФУ Полтавської обл. №169 від 11травня 2017, виконуючи вищезазначену постанову суду від 17 січня 2017, пенсійний орган перерахував пенсію позивачу з урахуванням довідки від 09 листопада 2016 № 04-29/549, в результаті перерахунку відповідачем встановлено переплату в сумі 18430,65 грн. (суму заробітку за 24 календарні місяці поділено на 60. Розмір пенсії позивача обчислено в розмірі 80%)
Рішенням Лубенського ОУПФУ Полтавської обл. №274 від 21 липня 2017, зобов'язано позивача повернути суму переплати пенсії в розмірі 18430,65 грн. і в разі неповернення вказаної суми позивачкою з її пенсії щомісячно буде відраховуватись переплата в розмірі 20%.
Не погоджуючись з такими діями Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
15. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржується рішення пенсійного органу, яким останнього поміж іншого було зобов'язано повернути суму переплати пенсії в розмірі 18430,65 грн. самостійно або шляхом щомісячного відрахування з нарахованої позивачу пенсії в розмірі 20 %.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року №6-4.
Згідно з пунктом 3 цього Порядку повернення коштів проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім'ї, тощо.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані відповідачем за умови зловживань з боку пенсіонера, зокрема, в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, або подання страхувальником недостовірних даних.
Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.
Згідно зі статтею 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті:
1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
2) інше майно, якщо це встановлено законом. Як встановлено судом та не спростовано представником відповідача, жодних зловживань, які б призвели до виплати пенсій в більшому розмірі, з боку позивача допущено не було, а отже й підстав для прийняття рішення щодо стягнення сум надміру виплаченої пенсії з пенсіонера, у суб'єкта владних повноважень не було.
Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 Цивільного кодексу України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Таку правову позицію було висловлено в постанові Великої палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, а також в постанові Верховного суду від 29 липня 2020 року у справі №155/1598/16-а.
Для правильного вирішення питання про зобов'язання позивача повернути надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, мав достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї саме вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій спірна ситуації виникла на стадії виконання відповідачем постанови суду Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 січня 2017, якою було зобов'язано відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01 листопада 2016 року, відповідно до Закону України "Про державну службу" 16 грудня 1993 року N 3723-XI у розмірі 80 % суми заробітної плати з урахуванням індексації та матеріальної допомоги на оздоровлення, відповідно до довідки від 09 листопада 2016 № 04-29/549 на загальну суму 17 885,30 грн. і виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.
Відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивачу на підставі судового рішення від 17 січня 2017 року, застосував положення постанови Кабінету Міністрів від 31 травня 2000 року №865 "Про деякі питання вдосконалення розмірів заробітку для обчислення пенсії" зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 №112, що набрало законної чинності 24 квітня 2014, яка не діяла на момент призначення пенсії, і передбачає обчислення середньомісячної суми виплат за 60 календарних місяців.
Натомість, як вірно було зазначено судом апеляційної інстанції, на момент призначення позивачу пенсії був чинний нормативно правовий акт, яким керувався відповідач при виконанні рішення суду, у редакції іншій ніж застосованій відповідачем.
Так відповідно до п. 1 Постанови КМУ від 31.05.2000 №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії) розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційний класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включається в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед звільненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
З урахуванням такого правового регулювання, при зверненні позивача у березні 2014 року за її заявою було враховано саме останні 24 місяці роботи.
За таких обставин відповідачем при обчисленні суми пенсійного забезпечення, було невірно застосовано 60 календарних місяців при визначенні середньомісячної суми виплат, що у свою чергу призвело до прийняття невірного рішення загалом.
З цього приводу колегія суддів КАС ВС вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов цілком вірних висновків.
Отже у відповідача відсутні будь які правові підстави для застосування до відповідача положень статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з огляду на недоведеність пенсійним органом наявності переплати коштів на користь позивача.
Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.
Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 вересня 2017 року ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі № 539/1992/17- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій