15 червня 2021 року Справа № 915/233/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
за позовом: Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма “Калімера” (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, пр. Соборності, буд. 3, кв. 84; код ЄДРПОУ 20880227)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ; код ЄДРПОУ 20915546)
про стягнення 112355,54 грн.
Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма “Калімера” звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 23.02.2021 (вх. № 2895/21), в якій просить стягнути з ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма “Калімера” суму заборгованості з урахуванням штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 112355,54 грн., в тому числі заборгованості в розмірі 98554,55, пені у сумі 49,28 грн, штрафу у розмірі 7% від суми богу за прострочення платежу більш ніж 30 днів - 6898,82 грн., інфляційних втрат в сумі 4001,29 грн та 3 % річних в сумі 2851,60 грн; 2270 грн. - судового збору; 11235,55 грн.- витрат на правову (правничу) допомогу.
Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №К-09/10-2017 від 20.10.2017 на виконання БРМ за темою «Енергоблок» № 3» Заміна ЩПС (ЗБС)» за кодом згідно державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010: 43.29 «Роботи будівельно-монтажні, інші».
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача; запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.
23.03.2021 відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав відзив № 32/48 41 від 17.03.2021 на позовну заяву, в якому заперечує проти викладених позивачем тверджень в позовній заяві, зазначає, що оскільки п.4.1.4 Договору №К-09/10-2017 від 20.10.2017 передбачено, що оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних робіт за формою КБ-2 протягом 45 банківських днів, та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати 19-2655 підписана сторонами 29.11.2019, отже, вважає, що порушення термінів сплати по Акту виконаних робіт починається з 06.02.2020, а не з 13.01.2020, як вказано в розрахунку позивача; вважає, що висновки позивача стосовно початку строку оплати та строків порушення відповідачем умов договору не відповідають матеріалам справи та умовам договору.
26.03.2021 позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав відповідь на відзив № б/н від 25.03.2021, в якій зазначає, що перебіг нарахування штрафних санкцій має розпочинатися з 06.02.2020, а не з 13.01.2020, як зазначено в позовній заяві, за такого, позивачем було перевірено вказані дати та здійснено коригування. Вказав, що розмір відсотків за користування грошовими коштами зменшився з 2851,60 грн. до 2657,23 грн., а розмір інфляційних збитків збільшився з 4001,29 грн. до 4710,88 грн., всі інші суми не зважаючи на зміну дати початку виникнення обов'язку відповідача по виконанню умов договору не змінилися. Сума основного боргу відповідача перед позивачем по договору №К-09/10-2017 від 20.10.2017 складає 98554,55 грн.; пеня за період з 06.02.2020 по 01.08.2020 (після коригування дат та сум) - 49,28 грн.; штраф (після коригування дат та сум) у розмірі 7% від суми простроченого платежу - 6898,82 грн.; сума інфляційних витрат (після коригування дат та сум) за період з 06.02.2020 по 30 грудня 2020 року складає 4710,88 грн.; сума 3% річних (після коригування дат та сум) за період з 06.02.2020 по 30 грудня 2020 року складає 2657,23 грн. Зазначає, що вказана обставина не впливає на обов'язок відповідача розрахуватися з позивачем за договором №К-09/10-2017 від 20.10.2017. Просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості з урахуванням штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних, в тому числі суму заборгованості в розмірі 98554,55 грн.; пені у сумі 49,28 грн.; штрафу в розмірі 7% від суми боргу за прострочення платежу більш ніж 30 днів - 6898,82 грн.; інфляційних витрат в сумі 4710,88 грн. та 3% річних в сумі 2657,23 грн.; 2270 грн. - судового збору; 11235,55 грн.- витрат на правову (правничу) допомогу.
Статтею 46 ГПК України визначені процесуальні права та обов'язки сторін.
Згідно з ч.2 п.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Разом з тим, позивач не скористався визначеним ч.2 п.2 ст. 46 ГПК України процесуальним правом, тому судом розглядаються первинні позовні вимоги.
07.04.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання № 32/327 від 01.04.2021 про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, в якому відповідач просив зменшити вказані витрати до 1000,00 грн. з огляду на наступне:
- сума стягнення, має не співмірний розмір з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт зазначених в позовній заяві, оскільки наявна мінімальна кількість підготовлених документів, які долучені до справи;
- проведено мінімум аналітичної роботи адвоката про що свідчить невірне визначення перебігу строків для нарахування штрафних санкцій;
- витрати на професійну правничу допомогу не співмірні зі складністю справи №915/233/21;
- заявлена сума у розмірі 11235,55 грн. за професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності.
Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
20.10.2017 між Приватним підприємством Виробничо-комерційної фірми «Калімера» (підрядник) та ДП «Національна атомна енергетична компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно -Українська атомна електрична станція» (замовник) було укладено Договір №К-09/10-2017 на виконання БМР за темою «Енергоблок №3 Заміна ЩПС (ЗСБ)» за кодом згідно державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010 (далі ДКПП): 43.29 «Роботи будівельно монтажні, інші» (далі по тексту -Договір).
Згідно п.1.1. Договору підрядник, в межах договірної ціни, виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами, якісно і у встановлений договором термін роботи за темою: «Енергоблок №3, Заміна ЩПС (ЗСВ)», та з «Загальними, технічними вимогами на виконання робіт, надалі «Загальні технічні вимоги». За цим договором Підрядник надає послуги за кодом 43.29 ( «Роботи будівельно монтажні, інші.») згідно Державного класифікатору продукції та послуг ДК 016:2010 (далі ДКПП). Підрядник здає, в обумовлені терміни, виконані роботи замовнику, за свій рахунок усуває дефекти, що виявилися в процесі виробництва робіт і в межах гарантійного терміну експлуатації. Замовник зобов'язується прийняти та сплатити виконані роботи.
Згідно п.1.2. Договору фізичний об'єм і найменування робіт, передбачених в п.1.1. цього договору, визначаються проектно-кошторисною документацією (Додаток №2), виданою замовником у виробництво робіт, вартість робіт визначається узгодженим сторонами розрахунком договірної ціни (Додаток № 4).
Згідно до пункту 2.1 укладеного Договору, загальна сума Договору, визначена відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (додаток №1 до Договору). Ціна на виконання комплексу робіт згідно п.п.1.1. цього договору визначається згідно договірної ціни з розрахунками (Додаток №4). Сума договору складає 3121372,02 грн.; загальна сума договору складає - 3745646,42 грн.
Відповідно до пункту 3.1. Договору, розрахунки за виконані роботи проводитимуться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів з обов'язковим зазначенням коду ДКПП. Керуючись змінами до п.201.1 ПКУ, підрядник складає акти виконаних робіт (послуг) з вказаним кодом ДКПП 43.29.
Відповідно до пунктів 5.10-5.11 Договору, приймання виконаних Підрядником робіт оформлюється до 25 числа звітного місяця, двостороннім актом здачі - приймання виконаних робіт. Замовник зобов'язаний в термін 10-ти робочих днів з дня отримання акту здачі-приймання виконаних робіт і звітних документів направити підряднику підписаний акт здачі -приймання виконаних робіт або мотивовану відмову.
Згідно з п. 8.1. Договору сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за даним Договором відповідно до його умов і чинного законодавства України.
Згідно п. 8.3. Договору за порушення термінів оплати виконання робіт за Договором замовник сплачує підрядникові пеню у розмірі 0,1% від суми не сплачених у визначений Договором термін робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів -додатково сплачує підрядникові штраф у розмірі 7% суми невчасно сплачених виконаних робіт.
Згідно п.10.3. Договору Договір набуває чинності з дати підписання договору та скріплення його печаткою та діє до 31.12.2018.
Відповідно до п.11.1-11.1.4 Договору до цього договору додаються і є його невід'ємною частиною наступні додатки: протокол узгодження договірної ціни (Додаток №1); перелік проектно-кошторисної документації (Додаток №2); графік виконання робіт (Додаток № 3); договірна ціна на виконання робіт (Додаток №4).
11.05.2018 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до договору № К-09/10-2017 від 20.10.2017 /2-123-08-17-03924/1 від 13.06.2018 на виконання БМР за темою: «Енергоблок №3. Заміна ЩПС (3СБ)», згідно умов якої змінено п.2.1. договору: «Договірна ціна робіт по договору, доручених до виконання підряднику зменшується на 1 889,30 грн. з урахуванням ПДВ та складає: сума Договору складає 3 119 797,60 грн., окрім того податок на додану вартість (ПДВ) 20% -623 959,52 грн. Загальна сума договору складає - 3 743 757,12 грн.». Дана Додаткова Угода № 1 набуває чинності з моменту підписання її сторонами та діє до 31.12.2018. Дана Додаткова Угода №1 є невід'ємною частиною Договору № К-09/10-
2017 від 20.10.2017. До додаткової угоди додаються і є її невід'ємною частиною: протокол узгодження договірної ціни (Додаток №1), договірна ціна на виконання робіт (Додаток №2).
18.07.2018 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до договору № К-09/10-2017 від 20.10.2017 на виконання БМР за темою: «Енергоблок №3. Заміна ЩПС (3СБ)», згідно умов якої змінено п.2.1. договору: « 2.1 Сума Договору складає 1606 672,69 грн., окрім того податок на додану вартість (ПДВ)20% -321 334,54 грн., Загальна сума договору складає- 1928 007,23 грн.». Додаткова Угода № 2 набуває чинності з 19.07.2018 та діє до 31.12.2018. Дана Додаткова Угода № 2 є невід'ємною частиною Договору № К-09/10-2017 від 20.10.2017. До додаткової угоди додаються і є її невід'ємною частиною: протокол узгодження договірної ціни (Додаток №1), договірна ціна на виконання робіт (Додаток №2).
04.09.2018 між сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до договору № К-09/10-2017 від 20.10.2017 на виконання БМР за темою: «Енергоблок №3. Заміна ЩПС (3СБ)», згідно умов внесені зміни в преамбулу та реквізити договору, у зв'язку зі зміною у підрядника керівника підприємства. Дана Додаткова Угода є невід'ємною частиною Договору № К-09/10-2017 від 20.10.2017. До додаткової угоди додаються і є її невід'ємною частиною: протокол узгодження договірної ціни (Додаток №1).
01.11.2018 між сторонами укладено Додаткову угоду № 4 до договору № К-09/10-2017 від 20.10.2017/2-123-08-17-03924 від 08.12.2017 на виконання БМР за темою: «Енергоблок №3. Заміна ЩПС (3СБ)», згідно умов якої, зокрема, змінено п.10.3 договору: «Договір набуває чинності з дати підписання договору та скріплення його печаткою та діє до 30.12.2019 року». Дана Додаткова Угода є невід'ємною частиною Договору № К-09/10-2017 від 20.10.2017. До додаткової угоди додаються і є її невід'ємною частиною: протокол узгодження договірної ціни (Додаток №1), графік виконання робіт (Додаток №1).
18.11.2019 між сторонами укладено Додаткову угоду № 5 до договору № К-09/10-2017 від 20.10.2017/2-123-08-17-03924 від 06.12.2019 на виконання БМР за темою: «Енергоблок №3. Заміна ЩПС (3СБ)», згідно умов якої, зокрема, зменшується вартість договору на 43263,04 грн.; змінено п.2.1 договору: «Договірна ціна робіт, доручених до виконання підряднику складає: 1884744,19 грн., у тому числі ПДВ 20% - 314124,03 грн., у тому числі з них підлягає виконанню: у 2018 році - 1786188,40 грн. з урахуванням ПДВ; у 2019 році - 98555,79 грн з урахуванням ПДВ». Дана Додаткова Угода № 5 набуває чинності з моменту підписання її сторонами та діє до 31.12.2019. Дана Додаткова Угода №5 є невід'ємною частиною Договору № К-09/10-2017 від 20.10.2017. До додаткової угоди додаються і є її невід'ємною частиною: протокол узгодження договірної ціни (Додаток №1), перелік проектно-кошторисної документації (Додаток №2), договірна ціна на виконання робіт (Додаток №3).
Матеріали справи містять Акт звірки взаєморозрахунків станом на 01 грудня 2020 року, оформлений позивачем, з якого вбачається, що за даними приватного підприємства ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП ЮУ АЕС винне ПП ВКФ «Калімера» 98554,55 грн. Вказаний акт підписаний та скріплений печаткою позивача. При цьому, у графі підпису відповідача наявний виконаний від руки напис: «Кт заборгов. станом на 01.12.2020 складає 3608655,03 грн. НСОКІ Комаревцев М.В.». Суд відмічає, що вказаний Акт звірки стосується і інших правовідносин сторін, ніж ті, що виникли щодо Договору на виконання робіт № К-09/10-2017 від 20.10.2017, на підставі якого заявлені позовні вимоги у даній справі. Крім того, зі змісту акту вбачається наявність розбіжностей щодо суми заборгованості відповідача, без уточнення останнім підстав такої розбіжності.
За твердженням позивача, згідно актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 підрядником по Договору виконані та передані, а замовником прийняті роботи та матеріали на загальну суму 1884742,95 грн., зокрема, згідно акту виконаних робіт №1 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 за листопад 2019 підрядником виконані та передані, а замовником прийняті роботи та матеріали на загальну суму 98554,55 грн.
Станом на 01.12.2020 замовником здійснено оплату на загальну суму 1786188,40 грн. Станом на 01.12.2020 заборгованість замовника за Договором №К-09/10-2017 від 20.10.2017 року склала 98554,55 грн., згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2020.
З метою досудового врегулювання спору 30.12.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію із вимогою виконати зобов'язання за Договором №К-09/10-2017 від 20.10.2017 та міститься вимога перерахувати заборгованість з урахуванням штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3 % річних на загальну суму 112355,54 грн., в тому числі суму заборгованості в розмірі 98554,55 грн, пені в сумі 49,28 грн, інфляційних втрат в сумі 4001,29 грн та 3 % річних в сумі 2851,60 грн.
Листом від 25.01.2021 № 51/1301 ДП «Національна атомна енергетична компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно -Українська атомна електрична станція» повідомило ПП ВКФ «Калімера», що претензія від 30.12.2020 розглянута та визнано наявність заборгованості перед позивачем. За текстом відповіді на претензію також зазначено, що провівши аналогічні розрахунки по вищеперелічених договорах, ВП ЮУАЕС підтверджує суму у розмірі 4026148,76 грн (із зазначенням складових суми без розбивки на окремі договори, з яких вбачається, що замовником перераховано суми інфляційних збитків, пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та відсотків за користування грошовими). При цьому, відповідачем зазначено, що усі платежі основного боргу у повному обсязі заведені для оплати в облікову систему 1С та зареєстровані в ДП НАЕК «Енергоатом». Кошти для сплати сум відсотків за користування грошовими коштами (3 % річних), пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, інфляційних збитків та штрафу 7 % від суми простроченого платежу будуть найближчим часом відображені в бухгалтерському обліку.
У подальшому представник позивача скеровував відповідачу адвокатський запит б/н від 09.02.2021 з проханням надати розрахунки визнаних сум відсотків за користування грошовими коштами (3 % річних), пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, інфляційних збитків та штрафу у розмірі 7 % від суми простроченого платежу по кожній претензії (договору) окремо.
Відповідач листом № 32/2687 від 12.02.2021 надав відповідь на вказаний запит, зазначивши, що розрахунки визнаних за результатом розгляду претензії сум відсотків за користування грошовими коштами (3 % річних), пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, інфляційних збитків та штрафу у розмірі 7 % від суми простроченого платежу у вигляді окремого документа не зберігаються, тому не можуть бути надані.
Відповідач суму основного боргу та штрафні санкції нараховані позивачем не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Законодавством визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст. 193 ГК України). Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки (ст. 626 ЦК України).
Частиною 1 ст. 627 Цивільного Кодексу України передбачено, що відповідно до Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ч.ч. 1-2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
За змістом ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
У відповідності до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору між сторонами були підписані без будь-яких зауважень та заперечень:
- Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року (примірна форма № КБ-2в) від 29.11.2019 на суму 985544,55 грн;
- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2019 року (примірна форма № КБ-3) від 29.11.2019 на суму 98554,55 грн.
За даними позивача, не спростованими відповідачем, останній у встановлений Договором строк оплату за виконані роботи в сумі 98554,55 грн. не здійснив.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №К-09/10-2017 від 20.10.2017 в сумі 98554,55 грн. є обгрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені в сумі 49,28 грн. та штрафу в розмірі 6898,82 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Пунктом 8.3. Договору передбачено, що за порушення термінів оплати виконання робіт за Договором замовник сплачує підрядникові пеню у розмірі 0,1% від суми не сплачених у визначений Договором термін робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів -додатково сплачує підрядникові штраф у розмірі 7% суми невчасно сплачених виконаних робіт.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку на підставі п. 8.3. Договору нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за неналежне виконання договору в загальному розмірі 49,28 грн. за період з 13.01.2020 по 13.07.2020.
Судом з врахуванням вірного визначення періоду прострочення здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми «IpLex» та визначено, що розмір пені за період з 06.02.2020 по 13.07.2020, який підлягає стягненню з відповідача становить 43,38 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 5,9 грн. (49,28 грн. - 43,38 грн.) задоволенню не підлягають.
Також позивач згідно наданого до суду розрахунку на підставі п. 8.3. Договору нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 7% за неналежне виконання договору в загальному розмірі 6898,82 грн.
Судом здійснено перерахунок штрафу та визначено, що позивачем нарахування суми штрафу здійснено арифметично правильно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 6898,82 грн. підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 4001,29 грн. та процентів річних в розмірі 2851,60 грн., суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відмічає, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.
Судом з врахуванням вірного визначення періоду прострочення здійснено перерахунок інфляційних втрат за допомогою програми «IpLex» за період з лютого 2020 по листопад 2020 та визначено, що розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача становить 2479,06 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1522,23 грн. (4001,29 грн. - 2479,06 грн.) задоволенню не підлягають.
Також судом з врахуванням вірного визначення періоду прострочення здійснено перерахунок 3 % річних за період з 06.02.2020 по 30.12.2020 та визначено, що розмір 3 % річних, який підлягає стягненню з відповідача становить 2657,73 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 193,87 грн. (2851,60 грн. - 2657,73 грн.) задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.ст.76,77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Враховуючи положення ч. 1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” у рішенні від 18.07.2006 та у справі “Трофимчук проти України” у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи (витрати на професійну правничу допомогу).
Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2224,60 грн. судового збору.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Позивачем, крім судового збору, заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11235,55 грн.
Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У даній справі позивачем заявлено до відшкодування з відповідача 11235,55 грн. витрат на правову допомогу.
Як встановлено судом за матеріалами господарської справи № 915/233/21 позивачем разом з позовною заявою подано до суду докази витрат на професійну правничу допомогу, а саме:
- копія Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.06.2019, укладеного між Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма «Калімера» та адвокатом Тимощук Катериною Григорівною з додатками до Договору;
- копія Замовлення № 8 від 11.12.2020 на надання правової (правничої) допомоги, з якого вбачається, що клієнт звернувся до адвоката, зокрема щодо забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта перед ДП «Національна атомна енергетична компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» щодо стягнення суми боргу та штрафних санкцій за договором № К-09/10-2017 від 20.10.2017. Крім того, умовами вказаного Замовлення передбачено, що за здійснення юридичного супроводу та надання правової (правничої) допомоги за цим Замовленням, сторони відповідно до пункту 7.3 статті 7 Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.06.2019 року, обирають систему оплати «Г» та встановлюють гонорар адвоката у фіксованій сумі у розмірі 10 % від суми претензії/позовної заяви. Вказана сума оплати включає в себе всю роботу адвоката по представництву інтересів Клієнта по договору № К-09/10-2017 від 20.10.2017;
- копія квитанції до прибуткового касового ордера Серія 02АААУ № 672994 на суму 11235,55 грн (прийнято від ППВКФ «Калімера», підстава: дог. про надання правової (правничої) допомоги від 01.06.2019 р., Замовлення № 8 від 11.12.2020).
За текстом позовної заяви позивачем було вказано, що в рамках виконання взятих на себе обов'язків за договором про надання правової (правничої) допомоги, адвокатом здійснені наступні дії: виїзд 11.12.2020 до офісу позивача (за договором замовника) за місцем його знаходження (м.Южноукраїнськ) для ознайомлення з наявними матеріалами та отримання їх копій; підготовка та відправка відповідачу претензії від 30.12.2020; отримання та аналіз відповіді на претензію від 25.01.2021; підготовка та відправлення відповідачу адвокатського запиту від 09.02.2021; підготовка та передача до суду і відповідачу позовної заяви та доданих документів. Позивач також зазначає, що як вбачається зі змісту позовної заяви, вона середньої складності, але обтяжена віддаленою територіальністю між судом, адвокатом, позивачем, відповідачем що ускладнює вільний доступ до письмових доказів, на підставі яких здійснюються розрахунки. Крім цього, не зважаючи на досить не велику ціну позову, співмірність вартості послуг адвоката не має викликати сумніву.
Суд вважає за необхідне відмітити, що згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач надав суду клопотання № 32/327 від 01.04.2021 про зменшення розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги, в якому заявник просить в частині стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЮУ АЕС на користь ПП «ВКФ Калімера» витрат на професійну правничу допомогу зменшити до 1000,00 грн. Вказане клопотання мотивоване, зокрема, тим, що:
- справа є не складною та типовою для адвоката Тимощук К.Г. та розглядається судом у спрощеному провадженні;
- вартість виставлених адвокатських послуг за договором від 01.06.2019 зі стягнення з відповідача по 5 типовим договорам з виконання робіт на підставі замовлень від 11.12.2020 складає 60801,84 грн. При цьому сума заявлених в межах 5 справ вимог за аналогічними позовами варіюється від 2240,00 грн до 35405,55 грн та залежить лише від суми позову, а не обсягу опрацьованих документів. Іншою мовою, сума стягнення, має не співмірний розмір з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт зазначених в позовній заяві, так як наявна мінімальна кількість підготовлених документів, які долучені до справи;
- проведено мінімум аналітичної роботи адвоката про що свідчить невірне визначення перебігу строків для нарахування штрафних санкцій;
- витрати на професійну правничу допомогу не співмірні зі складністю справи №915/233/21; ціною позову;
- заявлена сума у розмірі 11235,55 грн. за професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності.
Крім того, відповідач зазначає, що позивач підтвердив оплату лише копією квитанції до прибутковою касового ордера, проте не надано видаткового касового ордера та копії Книги обліку доходів витрат осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність в частині відображення у цій Книзі коштів, які було отримано адвокатом за надання правничої допомоги. З огляду на викладене, відповідач обґрунтовано може ставити під сумнів платіжний документ (квитанцію), виданий адвокатом, який не веде касової книги та не має відкритого рахунку в банку.
Таким чином, суд вважає за необхідне зауважити, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст.126 ГПК України).
Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 910/9784/18.
Крім того, у додатковій постанові Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 904/64/18 зроблено висновок про те, що виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Аналогічний за змістом висновок зроблено Верховним Судом у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, в якій зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Вказаної позиції також дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 26.06.2019 у справі № 910/9241/18, в якій судом зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Разом із тим, будь-яких доказів або обґрунтувань, у тому числі контррозрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма «Калімера» витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, Відокремлений підрозділ «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» суду не надав.
Також відповідач у своїх запереченнях не зазначив обґрунтованих підстав та доводів, як і не надав доказів стосовно неспівмірності / нерозумності визначених та понесених позивачем витрат на правничу допомогу. Посилання ж відповідача на наявність аналогічних судових справ, в межах яких позивачем також заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу, відхиляється судом, оскільки здійснюючи розподіл судових витрат в межах даної справи № 915/233/21 суд не може керуватися твердженнями відповідача щодо наданих позивачем доказів в межах інших господарських справ. Крім того, заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат з обсягом наданих адвокатом послуг є лише декларативними.
Стосовно заперечень відповідача відносно підтвердження позивачем оплати витрат на правничу допомогу лише копією квитанції до прибутковою касового ордера, без надання видаткового касового ордера та копії Книги обліку доходів витрат осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність в частині відображення у цій Книзі відповідних коштів, у зв'язку з чим відповідач ставить під сумнів платіжний документ (квитанцію), виданий адвокатом, суд зазначає, що твердження відповідача є лише припущенням, не підтвердженим будь-якими доказами.
Разом з цим, відмова у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства (вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20). Також, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Аналогічний висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено зроблено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Зважаючи на вищевикладене, суд відхиляє заявлене Відокремленим підрозділом «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» клопотання № 32/327 від 01.04.2021 про зменшення розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Таким чином, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає, що заявлені Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма «Калімера» витрати на правову допомогу відповідають встановленим критеріям.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 11010,84 грн. витрат на правову (правничу) допомогу.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ; код ЄДРПОУ 20915546) на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Калімера» (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, пр. Соборності, буд. 3, кв. 84; код ЄДРПОУ 20880227) суму заборгованості, яка складається із суми штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3 % річних на загальну суму 110663,54 грн., в тому числі: суму заборгованості в розмірі 98554,55 грн., пені у сумі 43,38 грн., штрафу у сумі 6898,82 грн., інфляційних витрат у сумі 2479,06 грн., 3 % річних у сумі 2657,73 грн.; а також судовий збір в сумі 2224,60 грн. та витрати на правову (правничу) допомогу в сумі 11010,84 грн.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст .ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 15.06.2021 після виходу судді з відпустки.
Суддя Н.О. Семенчук