вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/811/21
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства “Укргазвидобування” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Ломоносова, буд. 42)
про стягнення 275274,57 грн. штрафних санкцій за договором поставки № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р.,
Без виклику представників сторін
Акціонерне товариство “Укргазвидобування” (далі - АТ “Укргазвидобування”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” (далі - ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль”, відповідач) про стягнення 275274,57 грн. штрафних санкцій за договором поставки № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 17.04.2020 р. було укладено договір поставки № УГВ4850/30-20, згідно з яким відповідач зобов'язувався поставити товар позивачу у термін, визначений умовами договору. Проте, всупереч умовам зазначеного договору, відповідачем не було здійснено вчасну поставку товару, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” 275274,57 грн. штрафних санкцій, у тому числі - 145483,61 грн. пені та 129790,96 грн. 7% штрафу, і судовий збір.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Акціонерним товариством “Укргазвидобування” позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” про стягнення 275274,57 грн. штрафних санкцій за договором поставки № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р., підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2021 р. було відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
05.05.2021 р. до господарського суду Київської області від ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” надійшов відзив № 28-04/5/21 від 28.04.2021 р. (вх. № 10350/21 від 05.05.2021 р.), відповідно до якого відповідач зазначав, що 02.06.2020 р. Торгово-промисловою палатою України було видано сертифікат № 3200-20-0886 (отримано заявником 09.06.2020 р.), яким було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов'язку (зобов'язання), а саме - поставки костюмів для захисту від загальних виробничих забруднень і механічних впливів; костюмів для захисту від загальних виробничих забруднень і механічних впливів з антистатичними властивостями; костюмів для захисту від загальних виробничих забруднень з вогнетривких матеріалів з антистатичними властивостями, у термін: 20% товару до 18.05.2020 р., 80% товару до 17.07.2020 р., за договором поставки № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р.
Відповідач зазначає, що ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” 15.06.2020 р. на адресу AT “Укргазвидобування” було надіслано лист-повідомлення № 131/2, відповідно до якого було повідомлено про можливі затримки у постачанні товарів за договором № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р. на час дії карантину (форс-мажорних обставин) та надано інформацію щодо отримання Сертифікату про форс-мажорні обставини № 3200-20-0886 від 02.06.2020 р. за договором про закупівлю № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р. Таким чином, вимоги Розділу 8 договору щодо письмового повідомлення покупця про настання форс-мажорних обставин ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” було виконано в повному обсязі 15.06.2020 р.
Поряд з цим, відповідач вказував, що 23.07.2020 р. засобами електронного зв'язку на адресу ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” надійшов лист № 30/309 від 22.07.2020 р. від AT “Укргазвидобування”, згідно з яким у зв'язку з тим, що термін поставки товару за договорами № УГВ4851/30-20 від 17.04.2020 р. та № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р. закінчився 16.07.2020 р., а значна частина товару досі не поставлена на філії AT “Укргазвидобування”, позивач просив терміново надати плановий графік відвантаження товару на філії АТ “Укргазвидобування” із зазначенням дати та кількості товару.
Таким чином, на переконання відповідача, після завершення строку на поставку товару (до 17.07.2020 р.) позивачем самостійно було запропоновано продовжити строк поставки товару шляхом надання права відповідачу самостійно скласти план-графік відвантаження товару на філії “Укргазвидобування” за договором про закупівлю № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р.
23.07.2020 р., на виконання вимог AT “Укргазвидобування”, викладених у листі № 30/309 від 22.07.2020 р., ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” на адресу AT “Укргазвидобування” було надіслано лист № 23-07/5/20, яким було надано плановий графік відвантаження товару за договором про закупівлю № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р. у формі додатку № 1/1 “Плановий графік поставок за договором № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р.”. Тобто, направивши лист № 23-07/5/20 від 23.07.2020 р., ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” прийняло пропозицію AT “Укргазвидобування” щодо продовження строків поставки товару у формі додатку № 1/1 “Плановий графік поставок” до договору про закупівлю, яким було встановлено граничний строк для поставки товару до 31.08.2020 р.
Станом на 13.08.2020 р. будь-яких повідомлень від AT “Укргазвидобування” про незгоду щодо зміни умов договору в частині нового план-графіку поставок на адресу ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” не надходило. Відтак, прострочення поставки товару розпочинається на наступний день з дати, вказаної в додатку № 1/1 “Плановий графік поставок” до договору про закупівлю, тобто до 31.08.2020 р. включно. Тільки 17.08.2020 р. засобами електронного зв'язку на адресу ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” надійшов лист № 30/361, яким було повідомлено про не погодження позивачем оновленого план-графіку, викладеного в додатку № 1/1, згідно листа № 23-07/5/20 від 23.07.2020 р. Таким чином, пропозиція позивача про продовження строків поставки товару шляхом надання права відповідачу самостійно скласти план графік відвантаження товару на філії AT “Укргазвидобування” за договором про закупівлю № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р. надає відповідачу право добросовісно розраховувати на запропонований строк, викладений в додатку № 1/1 до договору (31.08.2020 р.) або з дати надходження листа позивача № 30/361 від 17.08.2020 р. (до 17.08.2020 р.).
З огляду на викладене, відповідачем здійснено контррозрахунок штрафних санкцій, розрахованих з урахуванням Сертифікату Торгово-промислової палати України № 3200-20-0886 від 02.06.2020 р. та згідно з додатком № 1/1 “Плановий графік поставок” до договору.
Також у своєму відзиві відповідач просив суд у разі задоволення позовних вимог зменшити заявлений розмір неустойки до 50%. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначав, що товар, який є предметом договору (“Формений одяг”), не є товаром серійного виробництва та підлягає виготовленню згідно індивідуального технічного завдання згідно додатку № 6 № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р., що містить особливі додаткові вимоги по дотриманню корпоративного стилю АТ “Укргазвидобування”. За таких обставин, перед поставкою товару, що є предметом договору, слідує його виробництво, в тому числі - із комплектуючих іноземного виробництва. Об'єктивні фактори, спричинені продовженням карантинних обмежень та заборон в країнах Європи, пов'язаних із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби, унеможливлюють вчасне постачання комплектуючих іноземного виробництва. Крім того, під час виконання умов договору ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” зіштовхнулось із непередбачуваним фактором продовження карантинних обмежень та заборон, пов'язаних із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), що унеможливило залучення працівників ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” до роботи у дві зміни. Однак, незважаючи на обмеження та їх посилення, ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” здійснювало всі можливі заходи, щоб виконати умови договору в найкоротші строки. Станом на 27.01.2021 р. договір № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р. було виконано в повному обсязі, що підтверджує добросовісну поведінку відповідача. Крім того, відповідач вважає, що за відсутності завданих позивачу збитків та вини відповідача у простроченні виконання зобов'язання, нарахування позивачем штрафу та пені згідно п. 7.4 договору не відповідає передбаченим у ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. 1 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили про спричинення збитків позивачеві, або можливість їх понесення у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань, позивач, на переконання відповідача, намагається збагатитися за рахунок ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль”.
06.05.2021 р. до господарського суду Київської області від AT “Укргазвидобування” надійшла відповідь на відзив б/н від 06.05.2021 р. (вх. № 10539/21 від 06.05.2021 р.), відповідно до якої позивач зазначав, що відповідачем в 7-денний термін з моменту виникнення обставин непереборної сили, тобто з 22.04.2020 р. жодним чином не було повідомлено позивача про їх настання в письмовому вигляді, як того вимагають умови п. 8.2 договору. Отже, відповідач втратив право посилатися на дії обставин непереборної сили. Також з цих підстав відхиляється і наданий відповідачем розрахунок штрафних санкцій, здійснений з урахуванням Сертифікату Торгово-промислової палати України № 3200-20-0886 від 02.06.2020 р. Поряд з цим, позивач зазначав, що жодних пропозицій про зміну чи розірвання договору № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р. на адресу відповідача не направляв. Оскільки станом на 16.07.2020 р. - кінцеву дату поставки товару, відповідачем не було здійснено поставку частини товару, позивач, з метою розуміння подальшого виконання/невиконання постачальником своїх зобов'язань за договором, направив на адресу ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” лист № 30/309 від 22.07.2020 р. з проханням надати плановий графік відвантаження товару, із зазначенням дати та кількості такого товару. Однак, відповідач, посилаючись на норми ст. 188 ГК України, хибно трактує лист № 30/309 від 22.07.2020 р. як пропозицію про зміну умов договору. Отже, позивач відхиляє висновки відповідача щодо листа № 30/309 від 22.07.2020 р. та наголошує, що даний лист не є пропозицією позивача про зміну умов договору.
Поряд з цим, позивач заперечує і щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки до 50%, виходячи з наступного. Відповідачем не було доведено суду таких обставин, як винятковість випадку, з урахуванням інтересів обох сторін, не наведено вжитих відповідачем заходів для належного виконання зобов'язання, а не уникнення сплати штрафних санкцій, та не доведено неспівмірності розміру штрафних санкцій вартості порушеного зобов'язання. До клопотання про зменшення розміру неустойки відповідачем не додано жодного належного доказу, який би свідчив про існування підстав для зменшення розміру пені, виходячи з обставин винятковості. При цьому, стосовно посилання відповідача на відсутність збитків у позивача AT “Укргазвидобування” зазначає, що в даному спорі предметом стягнення є штрафні санкції, а не збитки, а тому відсутність збитків від прострочення виконання зобов'язання не може бути безумовною підставою для зменшення штрафних санкцій.
Заперечення на відповідь на відзив від відповідача до суду не надходило.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
17.04.2020 р. між Акціонерним товариством “Укргазвидобування” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” (постачальник) було укладено договір поставки № УГВ4850/30-20, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві костюми для захисту в асортименті (далі - товар), зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до договору і є його невід'ємною/ими частиною/ами), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у Специфікації/ях (далі - Специфікація), яка є додатком № 1 до договору та є його невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, яким є додатком № 2 до договору та є його невід'ємною частиною (п. 1.2 договору).
Умовами п. 3.1 договору передбачено, що ціна цього договору вказується в Специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ, а п. 3.2 договору встановлено, що загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікаціях до цього договору.
У відповідності з п. 5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації та графіку поставки до цього договору.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двух дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).
Відповідно до п. 7.9 договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Згідно з п. 8.2 договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язань.
Між Акціонерним товариством “Укргазвидобування” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” було підписано додаток № 1 до договору № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р. - Специфікацію № 1, якою було передбачено найменування товару, який постачальник зобов'язався поставити покупцю, а саме - костюм для захисту від нафти та нафтопродуктів (захист від сирої нафти) (тип 1) у кількості 5649 штук, загальною вартістю 6705588,16 грн.; костюм для захисту від нафти та нафтопродуктів (захист від сирої нафти) (тип 2) у кількості 36 штук, загальною вартістю 116411,04 грн. Загальна вартість товару по Специфікації № 1 складає до 6822000,00 грн.
Також між АТ “Укргазвидобування” та ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” було підписано додаток № 2 до договору № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р. - Графік поставки, де було встановлено, що товар поставляється в різні пункти приймання за визначеною кількістю - загалом 5685 штук в строк: 20% - протягом 30 календарних днів з моменту заключення договору (на кожну філію); 80% - протягом 90 календарних днів з моменту заключення договору.
Таким чином, за умовами додатку № 2 до договору, поставка 20% товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту заключення договору (на кожну філію) - тобто до 17.05.2020 р., а поставка 80% товару здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту заключення договору - тобто до 16.07.2020 р.
Як слідує з позову, ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” було поставлено філіям АТ “Укргазвидобування” товар, що підтверджується видатковими накладними, а саме: № 620 від 09.09.2020 р. поставка 336 комплектів товару відбулася 16.09.2020 р. на загальну суму 398845,44 грн.; № 663 від 22.09.2020 р. поставка 2 комплектів товару відбулася 25.09.2020 р. на загальну суму 2374,08 грн.; № 664 від 22.09.2020 р. поставка 83 комплектів товару відбулася 28.09.2020 р. на загальну суму 98524,32 грн.; № 662 від 22.09.2020 р. поставка 87 комплектів товару відбулася 29.09.2020 р. на загальну суму 103272,48 грн.; № 665 від 22.09.2020 р. поставка 6 комплектів товару відбулася 01.10.2020 р. на загальну суму 7122,24 грн.; № 676 від 23.09.2020 р. поставка 72 комплектів товару відбулася 28.09.2020 р. на загальну суму 85466,68 грн.; № 677 від 23.09.2020 р. поставка 22 комплектів товару відбулася 29.09.2020 р. на загальну суму 26114,88 грн.; № 678 від 23.09.2020 р. поставка 2 комплектів товару відбулася 01.10.2020 р. на загальну суму 2374,08 грн.; № 700 від 30.09.2020 р. поставка 7 комплектів товару відбулася 02.10.2020 р. на загальну суму 8309,28 грн.; № 701 від 30.09.2020 р. поставка 6 комплектів товару відбулася 01.10.2020 р. на загальну суму 7122,24 грн.; № 702 від 30.09.2020 р. поставка 330 комплектів товару відбулася 01.10.2020 р. на загальну суму 391723,20 грн.; № 703 від 30.09.2020 р. поставка 77 комплектів товару відбулася 07.10.2020 р. на загальну суму 91402,08 грн.; № 710 від 05.10.2020 р. поставка 390 комплектів товару відбулася 20.10.2020 р. на загальну суму 462945,60 грн.; № 722 від 05.10.2020 р. поставка 142 комплектів товару відбулася 13.10.2020 р. на загальну суму 168559,68 грн.
Таким чином, відповідач виконав свої зобов'язання з поставки товару за договором № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р. несвоєчасно, чим порушив п. 5.1 договору та п. 3 Специфікації до нього.
ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” було направлено на адресу АТ “Укргазвидобування” лист № -1131/1 від 15.06.2020 р., відповідно до якого постачальник повідомляв покупця про можливі затримки у постачанні товарів за договором про закупівлю № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р. на час дії карантину (форс-мажорних обставин) та надав інформацію щодо отримання Сертифікату про форс-мажорні обставини № 3200-20-0886 від 02.06.2020 р. за договором про закупівлю № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р. Водночас, ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” повідомило АТ “Укргазвидобування”, що планує поставку товару за договором 20.08.2020 р.
23.07.2020 р. на адресу ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” надійшов лист № 30/309 від 22.07.2020 р. АТ “Укргазвидобування” з проханням надати план-графік відвантаження товару на філії “Укргазвидобування” за договором про закупівлю № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р.
Так, 23.07.2020 р. на виконання вимог АТ “Укргазвидобування”, викладених листом № 30/309 від 22.07.2020 р., ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” на адресу АТ “Укргазвидобування” було надіслано лист № 23-07/5/20, яким було надано плановий графік відвантаження товару за договором № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р. (з урахуванням форс-мажорних обставин), у формі додатку № 1 “Плановий графік поставок за договором № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р.”.
АТ “Укргазвидобування” було направлено на адресу ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” лист № 30/361 від 17.08.2020 р., відповідно до якого позивач повідомляв відповідача, що додаток № 1 “Плановий графік поставок за договором № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р.” не погоджує.
АТ “Укргазвидобування” було направлено на адресу ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” претензію № 30.1-022-5643 від 21.12.2020 р., відповідно до якої позивач зазначав, що договором було встановлено граничний термін поставки товару до 16.07.2020 р., однак відповідачем було поставлено товар поза межами встановлених договором строків, у зв'язку з чим АТ “Укргазвидобування” вимагало від ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” перерахувати загалом 275274,57 грн. штрафу та пені.
Нараховані покупцем постачальникові штрафні санкції у зв'язку з несвоєчасною поставкою товару сплачені останнім не були, що і призвело до звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення пені та штрафу, нарахованих за періоди прострочення поставки товару.
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).
Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Посилання відповідача на Сертифікат № 3200-20-0886 від 02.06.2020 р. Торгово-промислової палати України, яким було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов'язку (зобов'язання) за договором поставки № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р., відхиляються судом, оскільки відповідачем не було дотримано порядку, передбаченого п. 8.2 договору, яким сторони погодили, що сторона, яка не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано Сертифікат Торгово-промислової палати України № 3200-20-0886 від 02.06.2020 р., а 15.06.2020 р. ТОВ “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” на адресу AT “Укргазвидобування” було надіслано лист-повідомлення за № 131/2, відповідно до якого було повідомлено про можливі затримки у постачанні товарів на час дії карантину (форс-мажорних обставин).
При цьому, вказаним сертифікатом засвідчено виникнення форс-мажорних обставин з 22.04.2020 р.
З огляду на викладене, відповідачем не було дотримано строку, передбаченого договором, щодо повідомлення позивача про обставини непереборної сили, що має наслідком втрату відповідачем права посилатися на дії обставин непереборної сили як на причину невиконання зобов'язання.
Щодо посилання відповідача на погодження з позивачем змін до договору у вигляді планового графіку відвантаження товару за договором № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р. у формі додатку № 1 “Плановий графік поставок за договором № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р.”, яким було встановлено граничний строк для поставки товару до 31.08.2020 р., суд вважає за необхідне відзначити таке.
За змістом статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, або в разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як слідує з матеріалів справи, жодних додаткових угод до договору про зміну строків поставки товару між сторонами не укладалося, а надане до справи листування сторін не є належним доказом внесення змін до договору у передбаченому законодавством порядку, у зв'язку з чим посилання відповідача на дані обставини є необґрунтованими та відхиляються судом.
З огляду на викладене, судом також відхиляються і подані відповідачем контррозрахунки штрафних санкцій, які здійснювалися останнім, виходячи з наведених вище обставин, посилання на які відхилено судом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, позивач, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, на підставі п. 7.9 договору просить суд стягнути з відповідача 145483,61 грн. пені та 129790,96 грн. штрафу.
Як зазначалося вище, відповідно до п. 7.9 договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
З огляду на викладене та враховуючи, що здійснений позивачем розрахунок штрафу, наявний в матеріалах справи, є обґрунтованим та арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 129790,96 грн. 7% штрафу, у тому числі - на суму 398845,44 грн. в сумі 27919,18 грн., на суму 2374,08 грн. в сумі 166,19 грн., на суму 98524,32 грн. в сумі 6896,70 грн., на суму 103272,48 грн. в сумі 7229,07 грн., на суму 7122,24 грн. в сумі 498,56 грн., на суму 85466,88 грн. в сумі 5982,68 грн., на суму 26114,88 грн. в сумі 1828,04 грн., на суму 2374,08 грн. в сумі 166,19 грн., на суму 8309,28 грн. в сумі 581,65 грн., на суму 7122,24 грн. в сумі 498,56 грн., на суму 391723,20 грн. в сумі 27420,62 грн., на суму 91402,08 грн. в сумі 6398,15 грн., на суму 462945,60 грн. в сумі 32406,19 грн., на суму 168559,68 грн. в сумі 11799,18 грн., підлягають задоволенню.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що розмір пені було визначено позивачем в сумі 145486,61 грн., нарахованої щодо кожної простроченої партії поставки товару окремо та закінчуючи станом на дату поставки товару.
При цьому, згідно з вказаним розрахунком позивач при визначенні початкової дати нарахування пені вказав 16.07.2020 р.
Слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Положеннями ч. 1 ст. 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, а також наведені вище умови додатку № 1 до договору № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р. (Специфікація № 1), додатку № 2 до договору № УГВ4850/30-20 від 17.04.2020 р. (Графік поставки), де було встановлено, що товар поставляється в різні пункти приймання за визначеною кількістю - загалом 5685 штук, де останній день поставки 80% товару - протягом 90 календарних днів з моменту заключення договору (16.07.2020 р. - останній день поставки), прострочення відповідача починається з 17.07.2020 р.
Окрім того, у своєму розрахунку позивач допустив помилки у визначенні кількості днів прострочення, вказуючи за один період різну кількість днів.
Таким чином, згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом, з визначенням вірного початку прострочення виконання зобов'язання та вірної кількості днів прострочення поставки товару щодо кожної видаткової накладної окремо, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 134171,14 грн.:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення
398845.4417.07.2020 - 15.09.2020610.1 %24329.57
2374.0817.07.2020 - 24.09.2020700.1 %166.19
98524.3217.07.2020 - 21.09.2020670.1 %6601.13
103272.4817.07.2020 - 21.09.2020670.1 %6919.26
7122.2417.07.2020 - 21.09.2020670.1 %477.19
85466.8817.07.2020 - 22.09.2020680.1 %5811.75
26114.8817.07.2020 - 22.09.2020680.1 %1775.81
2374.0817.07.2020 - 22.09.2020680.1 %161.44
8309.2817.07.2020 - 01.10.2020770.1 %639.81
7122.2417.07.2020 - 29.09.2020750.1 %534.17
391723.2017.07.2020 - 29.09.2020750.1 %29379.24
91402.0817.07.2020 - 29.09.2020750.1 %6855.16
462945.6017.07.2020 - 04.10.2020800.1 %37035.65
168559.6817.07.2020 - 04.10.2020800.1 %13484.77
Поряд з цим, представником відповідача у відзиві було заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки до 50 %, проти задоволення якого позивач заперечував.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення, з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав, дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Як зазначалося вище, статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є одночасно способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а є його правом, яке реалізовується судом виключно у виняткових випадках.
Також суд враховує, що згідно з постановою Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 924/709/17 зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, заперечення позивача, суд зазначає, що до матеріалів справи відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища відповідача, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та відповідних причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, а тому клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” про зменшення розміру неустойки залишається без задоволення.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в сумі 134171,14 грн., а вимога про стягнення штрафу - в заявленій позивачем сумі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Акціонерного товариства “Укргазвидобування”.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Швейне об'єднання “Робочий Стіль” (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Ломоносова, буд. 42, код 38144198) на користь Акціонерного товариства “Укргазвидобування” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775) 134171 (сто тридцять чотири тисячі сто сімдесят одну) грн. 14 коп. пені, 129790 (сто двадцять дев'ять тисяч сімсот дев'яносто) грн. 96 коп. штрафу, 3959 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 43 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складене 17.06.2021 р.
Суддя В.М. Бабкіна