вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/663/21
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Денисевич К.Ю., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватної організації “Українська ліга авторських і суміжних прав” до Фізичної особи-підприємця Гончар Кристини Олександрівни про стягнення 25350,43 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув
Приватна організація “Українська ліга авторських і суміжних прав” (далі - позивач) подала до суду позов до Фізичної особи-підприємця Гончар Кристини Олександрівни (далі - відповідач) про стягнення 25350,43 грн, з яких 12100,00 грн - сума основного боргу, 734,55 грн - втрат від інфляції, 415,88 грн - 3% річних, 12100,00 грн - штраф.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань, відповідно до Договору №КБР-06/06/17 від 01.06.2017 та додатків до нього.
Ухвалою від 09.03.2021 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву Приватної організації “Українська ліга авторських і суміжних прав” б/н від 10.02.2021 без руху, у зв'язку з недотриманням на момент подання позовної заяви вимог п. 5 ч. 3 ст. 162, п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України, надавши позивачу 10 днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків.
25.03.2021 на адресу Господарського суду Київської області від Приватної організації “Українська ліга авторських і суміжних прав” надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 30.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 30.04.2021 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 12.05.2021 (включно).
Копія відповідної ухвали суду отримана позивачем - 05.04.2021, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103277450325.
При цьому, поштове відправлення № 0103277093972, у якому направлено відповідачу копію ухвали суду про відкриття провадження у даній справі, повернуто з довідкою відділення зв'язку, у якій причиною повернення вказано: “за закінченням терміну зберігання”.
Водночас, поштове відправлення направлено за адресою відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .
Ухвалою від 29.04.2021 виправлено описки у вступній, описовій та п. п. 1, 2, 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 09.03.2021 у справі №911/663/21 в частині зазначення найменування позивача та виправлено описки у вступній та описовій частині ухвали Господарського суду Київської області від 30.03.2021 у справі №911/663/21 в частині зазначення найменування позивача.
11.05.2021 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 29.04.2021 про дослідження обставини, яка має істотне значення для розгляду справи по суті, згідно прохальної частини якої просить суд в судовому засіданні дослідити зміст оголошень Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та надати їм оцінку в безпосередньому зв'язку із оцінкою чинності Свідоцтва по УЛАПС.
Ухвалою 17.05.2021 судом повернено клопотання б/н від 29.04.2021 Приватної організації “Українська ліга авторських і суміжних прав” про дослідження обставини, яка має істотне значення для розгляду справи по суті у справі №911/663/21 без розгляду.
24.05.2021 від представника позивача надійшла заява з процесуальних питань щодо врахування висновків Верховного Суду.
Ухвалою суду від 26.05.2021 призначено судове засідання для розгляду справи № 911/663/21 на 15.06.2021 о 15:10. Витребувано у позивача документально-підтверджені обґрунтовані пояснення щодо рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2019, яким стягнуто з відповідача борг, в т.ч. за періоди (квітень 2019-травень 2020), за якими позивач просить суд стягнути борг по даній справі, витребувано у позивача докази сплати відповідачем боргу у розмірі 15300,00 грн в строк до 07.06.2021 включно.
Копія відповідної ухвали суду отримана позивачем - 31.05.2021, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103278453026.
При цьому, поштове відправлення № 0103278452836, у якому направлено відповідачу копію ухвали суду від 26.05.2021, повернуто з довідкою відділення зв'язку, у якій причиною повернення вказано: “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Між тим, поштове відправлення направлено за адресою відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
07.06.2021 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 28.05.2021 про дослідження обставини, яка має істотне значення для розгляду справи по суті, згідно прохальної частини якої просить суд в судовому засіданні дослідити зміст оголошень Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та надати їм оцінку в безпосередньому зв'язку із оцінкою чинності Свідоцтва по УЛАПС.
15.06.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява щодо вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
15.06.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представників позивача в іншому судовому засіданні.
15.06.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.
В судове засідання 15.06.2021 учасники справи не з'явились, про дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
За приписами ст. 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
При цьому, суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі “Шульга проти України”).
Враховуючи, що матеріалів достатньо для розгляду справи по суті та з огляду на відсутність можливості відкладення розгляду справи через закінчення відповідних строків розгляду справи, оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зважаючи на те, що відкладення є правом суду, а не обов'язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, суд дійшов висновку, що подане клопотання позивача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності сторін спору.
Дослідивши заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд вважає її такою, що підлягає прийняттю, з огляду на наступне.
В обґрунтування відповідної заяви, позивач посилається на те, що борг за період квітень 2019-жовтень 2019 вже стягнуто рішенням Господарського суду Київської області від 05.12.2019 у справі № 911/2579/19.
Таким чином, позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог та розглядати позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 7700,00 грн - основного боргу, 414,32 грн - втрат від інфляції, 203,84 грн - 3 % річних та 7700,00 гн штрафу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з приписами ч. 5 ст. 46 ГПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.
Як передбачено ч.ч. 2,3 ст.252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться; якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, оскільки зменшення позовних вимог є правом позивача, яке ним у даному випадку реалізовано у строк, встановлений п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, з урахуванням ч.ч.2,3 ст.252 ГПК України, враховуючи, що копія такої заяви направлена відповідачу, така заява підлягає прийняттю.
Відповідач у даній справі відзиву по суті позовних вимог у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, а також до прийняття рішення у справі не надав; з заявою про поновлення строку, встановленого для подання відзиву, відповідач до суду не звертався.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
01.06.2017 між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (УЛАСП), що здійснює колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права та суміжних прав відповідно до Закону України "Про авторське право та суміжні права" та на підставі Свідоцтва № 19/2011 від 24.01.2011, виданого Державниим департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України та Фізичною особою-підприємцем Гончар Кристиною Олександрівною (користувач) було укладено договір №КБР-06/06/17.
У відповідності до п. 3.1 договору, користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього договору та Закону.
Згідно до п. 3.3 договору, користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється. Не зважаючи на дату укладення договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що користувач зобов'язується не пізніше 20-го числа місяця наступного за звітним кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані твори за формою наведеною у додатку №3 до даного договору.
Відповідно до п. 3.5 договору, сторони підтвердили сплату та збір винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального Акту про виплату роялті. У разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісячно, обов'язок щодо складання відповідного акту покладається на користувача.
Якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100 % від розміру простроченого платежу (п. 3.6 договору).
У відповідності до п. 6.8 договору, цей договір є підставою для здійснення розрахунків. Розрахунки здійснюються з формулюванням: "виплата винагороди (роялті) за (календарний місяць) згідно договору № (номер договору) від (дата підписання договору). Без ПДВ".
Згідно з п. 6.1 договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.06.2018, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання.
У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1 дати, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього договору має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення (п. 6.2 договору).
Відповідно до додатку № 1 до договору, користувач здійснює використання творів у наступному закладі: ресторан "Владимирский", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська, 30.
Згідно з п.п. 1, 2 додатку № 2 до договору визначено, що винагорода (роялті) нараховується на підставі Закону та цього договору і виплачується користувачем УЛАСПу щомісячними платежами.
Сторонами погоджено наступний розмір щомісячного платежу за використання творів: пп. 1.1 - розмір щомісячного платежу у період з 01 червня 2017 року по 31 серпня 2017 року має складати 500,00 грн за кожен заклад користуваача, зазначений у відповідних додатках до договору; пп. 1.2 - починаючи з 01 вересня 2017 року розмір щомісяченого платежу становить 700,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору.
У відповідності до п. 3 додатку № 2 до договору вказано, що виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.)
Судом встановлено, що УЛАСП було наведено у позовній заяві розрахунок суми основного боргу станом на 10.02.2019 у розмірі 7700грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), без урахування п. 3 додатку № 2 до договору.
Крім того, позивач просить суд стягнути кошти з відповідача за період наявності у позивача статусу організації колективного управління.
У зв'язку з неналежним виконанням користувачем умов договору, УЛАСП також було додатково заявлено позовні вимоги про стягнення з користувача 414,32 грн - втрат від інфляції, 203,84 грн - 3 % річних та 7700,00 гн штрафу (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору та дослідивши надані до суду в обгрунтування вимог докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються саме на укладеному між сторонами договорі №КБР-06/06/17 від 01.06.2017, який по суті є ліцензійним договором.
Приписами ч. 1 ст. 1109 ЦК України визначено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які, в свою чергу, є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).
До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції чинній станом на день укладення договору) виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 32 вищевказаного Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.
Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону "Про авторське право і суміжні права" визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Обгрунтовуючи заявлені в суді вимоги, УЛАСП посилається на неналежне виконання користувачем грошових зобов'язань щодо дотримання строків своєчасної сплати винагороди (роялті) за використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, що виникли на підставі укладеного між сторонами договору №КБР-06/06/17 від 01.06.2017.
УЛАСП зазначає, що жодна із сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п. 6.2 договору, а тому даний договір вважається продовженим на тих же умовах (п. п. 6.1, 6.2 договору). Відтак, в період з 01.06.2017 (дата підписання договору) по 10.02.2021 (дата підписання позовної заяви) договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому в силу ст. 629 ЦК України був обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Відповідно до приписів ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Із п. 3.3 договору, пп. 1.1, 1.2 п. 1 додатку № 2 до договору випливає, що за здійснення використання творів шляхом їх публічного виконання користувач був зобов'язаний виплачувати УЛАСП не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який він здійснює використання творів, щомісячну винагороду (роялті) в сумі 500,00 грн за період з 01 червня 2017 року по 31 серпня 2017 року та 700,00 грн, починаючи з 01 вересня 2017 року та по дату закінчення строку дії договору. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання договору.
Як вбачається з наданого УЛАСП розрахунку суми основного боргу у розмірі 7700,00грн, у користувача виникло прострочення по черговому місячному платежу: за листопад 2019 - 27.10.2019, за грудень 2019 - 26.11.2019, за січень 2020 - 27.12.2019, за лютий 2020 - 27.01.2020, за березень 2020 - 25.02.2020, за квітень 2020 - 27.03.2020, за травень 2020 - 26.04.2020, за червень 2020 - 27.05.2020, за липень 2020 - 26.06.2020, за серпень 2020 - 27.07.2020, за вересень 2020 - 27.08.2020.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Користувач до суду відзиву не подав, доказів на спростування правомірності нарахованого УЛАСП заборгованості до суду не надав.
При цьому, судом встановлено, в провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/2579/19 за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" до Фізичної особи-підприємця Гончар Кристини Олександрівни про стягнення 19799,97 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору №КБР-06/06/17 від 01.06.2017 в частині порушення строків своєчасної оплати винагороди (роялті) за використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання.
Рішенням Господарського суду Київської області від 05.12.2019, яке набрало законної сили - 26.12.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гончар Кристини Олександрівни на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав": 8700,00 грн основної заборгованості, 124, 89 грн 3% річних, 154, 87 грн інфляційних нарахувань, 5900,00 грн штрафу, 4900, 00 грн дострокової винагороди, 1919, 04 грн судового збору та 4950, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У іншій частині позову відмовлено.
У відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, як вбачається зі змісту рішення суду від 05.12.2019, основний борг стягнуто з користувача у розмірі 8700,00 грн за період з жовтня 2018-жовтень 2019, дострокову винагороду у розмірі 4900,00 грн за період з листопада 2019 року по травень 2020 року.
Водночас, з матеріалів позовної заяви по справі № 911/663/21 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 7700,00 грн за період листорад 2019-вересень 2020.
Між тим, борг за період листопад 2019-травень 2020 вже стягнуто достроково за рішенням Господарського суду Київської області від 05.12.2019.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з користувача основного боргу за договором частково є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 2800,00 грн за період з червня 2020 по вересень 2020.
В задоволенні 4900,00 грн основного боргу суд відмовляє.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 414,32 грн - втрат від інфляції та 203,84 грн - 3 % річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За положеннями зазначеної норми наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до проведеного судом розрахунку 3 % річних, в межах визначеного УЛАСП періоду до нарахування, з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України, їх обгрунтовано заявлена до стягнення сума склала 202,51 грн. В частині стягнення 1,33 грн - 3 % річних суд відмовляє.
Перевіривши надані позивачем втрат від інфляції, суд зазначає, що здійснені позивачем розрахунки є арифметично вірними, у зв'язку з чим вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7700,00 грн штрафу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідальність користувача по сплаті штрафу за прострочення платежів по оплаті винагороди (роялті) передбачена сторонами у п. 3.6 договору.
Судом встановлено порушення користувачем умов укладеного між сторонами договору стосовно строків оплати винагороди (роялті). При цьому, оплата щомісячних платежів була прострочена на строк, більший ніж 4 місяці.
За таких обставин, враховуючи положення п. 3.6 договору, вимога УЛАСП про стягнення з користувача 7700,00 грн штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню частково: 2800,00 грн - основного боргу, 414,32 грн - втрат від інфляції, 202,51 грн - 3 % річних та 7700,00 гн штрафу.
З приводу розподілу судових витрат за наслідками розгляду спору суд зазначає наступне.
Наразі, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 10 000,00 грн.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до матеріалів справи надано довіреність від 10.02.2021, копії: договору про надання професійної правничої допомоги № 8.315-А від 10.02.2021, свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю від 11.12.2017 серії КВ № 000083; акту приймання-передачі наданих послуг від 14.06.2021.
Так, 10.02.2021 між Приватною організацією “Українська ліга авторських і суміжних прав” (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "ІНТЕЛКРАФТС" (адвокатське об'єднання) укладено Договір № 8.315-А про надання професійної правничої допомоги, відповідно до п. 1.1 якого, адвокатське об'єднання зобов'язується надавати позивачу професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим Договором, а клієнт зобов'язується прийняти і оплатити надану йому правову допомогу.
Професійна правнича допомога, що надається за цим Договором: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов'язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом клієнта до Фізичної особи-підприємця Гончар Кристини Олександрівни про стягнення заборгованості за договором № КБР-06/06/17 від 01.06.2017 (п. 1.2 договору).
Пунктом 4.1.1 договору передбачено, що за підготовку позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів позивача в суді першої інстанціє позивач сплачує адвокатському об'єднанню винагороду в розмірі 10000,00 грн. без ПДВ.
В матеріалах справи міститься долучений позивачем Акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції від 14.06.2021.
Із зазначеного Акту вбачається, що Адвокатським об'єднанням "ІНТЕЛКРАФТС" надано позивачу наступні послуги, пов'язані з розглядом даної справи, а саме: 1) вивчення та аналіз положень договору № КБР-06/06/17 від 01.06.2017; 2) надання консультацій клієнту щодо порядку стягнення заборгованості, участі у нарадах клієнта з питань збирання доказів виконання договору № КБР-06/06/17 від 01.06.2017; 3) складання тексту позовної заяви; 4) роздруківка, посвідчення копій документів; 5) надання консультацій клієнту з приводу відкриття провадження у справі, порядку і строків судового розгляду, роз'яснення клієнту змісту ухвал суду; 6) підготовка процесуальних документів.
Судом враховано, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, що визначено ч. 1 ст. 123 ГПК України. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, як передбачено п. 1 ч. 3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як визначено ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частина 3 відповідної норми вказує, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 такої норми, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГП України, в силу ч.5 такої норми, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що встановлено ч.6 такої норми.
Порядок розподілу судових витрат (окрім судового збору) визначено ч. ст. 129 ГПК України, відповідно до якої, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Поряд з цим, ч. 5 ст.129 ГПК України унормовано, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Як визначено ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У Постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У відповідній Постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст. 129 ГПК України.
Враховуючи правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).
В силу ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Як визначено ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і у суду не має повноважень визначати розмір такого гонорару.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом є завищеним щодо іншої сторони.
Також, судом враховано, що в прохальній частині позовної заяви позивач заявив клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Так, ухвалою суду від 30.03.2021 відкрито провадження у даній справі та ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
При цьому, судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду безпідставно завищено позовні вимоги, оскільки, борг за період квітень 2019-травень 2020 вже стягнуто за рішенням Господарського суду Київської області від 05.12.2019 у справі № 911/2579/19, а заява про зменшення позовних вимог була подана позивачем після витребуваних ухвалою суду від 26.05.2021 пояснень.
Враховуючи вищевикладене та користуючись визначеними ч. 5 ст. 129 ГПК України критеріями, суд враховує, що справа є малозначною, предмет спору даної справи не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а також обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, враховуючи безпідставне завищення позивачем позовних вимог, суд вважає обґрунтованими, розумними та пропорційними до предмета спору витрати на правничу допомогу в розмірі - 1200,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 1575,41 грн.
Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, господарський суд
1. Позов Приватної організації “Українська ліга авторських і суміжних прав” до Фізичної особи-підприємця Гончар Кристини Олександрівни про стягнення 25350,43 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гончар Кристини Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м.Київ, вул. А.Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, офіс 10, код ЄДРПОУ 37396233): 2800,00 грн (дві тисячі вісімсот гривень 00 коп) основного боргу, 414,32 грн (чотириста чотирнадцять гривень тридцять дві коп) - втрат від інфляції, 202,51 грн (двісті дві гривні п'ятдесят одну коп) - 3% річних, 7700,00 грн (сім тисяч сімсот гривень 00 коп) - штрафу, 1200,00 грн (одну тисячу двісті гривень 00 коп) витрат на професійну правничу допомогу, 1575,41 грн (одну тисячу п'ятсот сімдесят п'ять гривень сорок одну коп) судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/)
Повний текст рішення складено: 17.06.2021
Суддя В.М. Антонова