вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/962/21
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного підприємства “Автосервіс” (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 2-К)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорожнє підприємство “МАГІСТРАЛЬ” (08002, Київська обл., Макарівський р-н, с. Калинівка, вул. Київська, буд. 260)
про стягнення 233463,44 грн. заборгованості за договором поставки № 27/11/2020-1 від 27.11.2020 р., у тому числі - 229842,85 грн. основного боргу, 3620,59 грн. пені,
Без виклику представників сторін
Приватне підприємство “Автосервіс” (далі - ПП “Автосервіс”, позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорожнє підприємство “МАГІСТРАЛЬ” (далі - ТОВ “Дорожнє підприємство “МАГІСТРАЛЬ”, відповідач) про стягнення 233463,44 грн. заборгованості за договором поставки № 27/11/2020-1 від 27.11.2020 р., у тому числі - 229842,85 грн. основного боргу, 3620,59 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати поставленого позивачем товару та наданих послуг з поставки за договором поставки № 27/11/2020-1 від 27.11.2020 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 229842,85 грн. основного боргу, 3620,59 грн. пені, а також судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу, покласти на відповідача.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Приватним підприємством “Автосервіс” позовною заявою б/н, б/д (вх. № 955/21 від 31.03.2021 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорожнє підприємство “МАГІСТРАЛЬ” про стягнення 233463,44 грн. заборгованості за договором поставки № 27/11/2020-1 від 27.11.2020 р., підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2021 р. було відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін).
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
27 листопада 2020 року між Приватним підприємством “Автосервіс” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дорожнє підприємство “МАГІСТРАЛЬ” (покупець) було укладено договір поставки № 27/11/2020-1, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю пісок (далі - "товар”) в кількості 3000 тонн, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти і оплатити товар.
Згідно з п. 1.2 договору кількість, тип та марка товару відображаються у відповідних заявках покупця, рахунках і видаткових накладних.
У відповідності з пп. 2.2.1 п. 2.2 договору покупець зобов'язується оплачувати вартість товару і витрати постачальника за транспортування товару, відповідно до умов цього договору.
Ціна товару за цим договором становить 120,00 грн. за 1 т (п. 3.1 договору).
Пунктом 3.2 договору передбачено, що транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару, оплачуються покупцем і становлять 2,50 грн. за 1 т/км.
Умовами п. 3.3 договору встановлено, що загальна сума договору складається з сум вартості партій товару та його перевезення, поставленого постачальником згідно всіх видаткових накладних та актів прийому-передачі наданих послуг.
Відповідно до п. 3.4 договору розрахунки за товар, в тому числі - відшкодування вартості транспортних витрат постачальника, здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України на умовах: 50% від вартості замовленого товару замовник оплачує попередньо до поставки товару постачальником протягом 2 банківських днів, з моменту виставлення рахунку на авансовий платіж; останні 50% від вартості кожної поставки, покупець оплачує протягом 2 (двох) банківських днів з моменту підписання сторонами накладних та актів.
Згідно з п. 4.2 договору поставка товару здійснюється на умовах: FСА Інкотермс в редакції 2010 року. Пункт поставки товару за договором - м. Яготин, вул. Згурівська, 3.
У відповідності з п. 4.4 договору право власності на товар переходить з моменту передачі товару покупцеві, що підтверджується видатковою накладною.
Пунктом 6.4 договору передбачено, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 р,. а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання (п. 9.1 договору).
На виконання умов договору постачальник передав, а покупець отримав товар за видатковими накладними № 758 від 05.12.2020 р. на суму 68599,20 грн., № 773 від 08.12.2020 р. на суму 10818,00 грн., № 788 від 18.12.2020 р. на суму 7230,00 грн., № 818 від 30.12.2020 р. на суму 21602,40 грн., № 15 від 14.01.2021 р. на суму 46873,20 грн., № 29 від 22.01.2021 р. на суму 25254,00 грн., № 34 від 26.01.2021 р. на суму 21666,00 грн., підписаними представниками сторін та скріпленими печатками, в яких зазначено, як підставу для поставки товару, договір № 27/11/2020-1 від 27.11.2020 р.
Також, ПП “Автосервіс” було надано послуги ТОВ “Дорожнє підприємство “МАГІСТРАЛЬ” з доставки зазначеного вище товару, що підтверджується актами надання послуг, у тому числі - № 759 від 05.12.2020 р. на суму 157206,50 грн., № 774 від 08.12.2020 р. на суму 24791,25 грн., № 789 від 16.12.2020 р. на суму 16568,75 грн., № 819 від 30.12.2020 р. на суму 49505,50 грн., № 16 від 14.01.2021 р. на суму 107417,75 грн., № 30 від 22.01.2021 р. на суму 57873,75 грн., № 35 від 26.01.2021 р. на суму 49651,25 грн., які були підписані та скріплені печатками сторін, в яких підставою для надання зазначених вище послуг вказано договір № 27/11/2020-1 від 27.11.2020 р.
Отже, з урахуванням викладеного, поставка товару, як і надання послуг з його поставки, на загальну суму 665057,55 грн. були здійснені позивачем відповідачеві на виконання умов договору № 27/11/2020-1 від 27.11.2020 р.
Проте, покупець здійснив оплату за отриманий від постачальника товар та надані послуги частково в сумі 435214,70 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку ПП “Автосервіс”, у тому числі - за 27.11.2020 р. на суму 50000,00 грн., за 15.12.2020 р. на суму 100000,00 грн., зі 24.12.2020 р. на суму 135213,70 грн., за 11.03.2021 р. на суму 150000,00 грн. та на суму 1,00 грн.
18.02.2021 р. ПП “Автосервіс” звернулося до ТОВ “Дорожнє підприємство “МАГІСТРАЛЬ” з претензією № 20 від 18.02.2021 р., відповідно до якої позивач просив відповідача негайно сплатити суму боргу та пеню.
Відповідь на претензію отримано не було, заборгованість не сплачено.
Таким чином, як зазначає позивач, ТОВ “Дорожнє підприємство “МАГІСТРАЛЬ” не розрахувалося з ПП “Автосервіс” за товар та надані послуги на загальну суму 229842,85 грн., що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між позивачем та відповідачем договір № 27/11/2020-1 від 27.11.2020 р. за характером правовідносин є змішаним та містить елементи договорів поставки і надання послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності з приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі у повному обсязі з огляду на таке.
Судом встановлено, що заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача, виникла з огляду на неналежне виконання останнім умов договору № 27/11/2020-1 від 27.11.2020 р. в частині здійснення оплати.
Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач доказів оплати заборгованості за договором № 27/11/2020-1 від 27.11.2020 р. в сумі 229842,85 грн. суду не надав.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 27/11/2020-1 від 27.11.2020 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 229842,85 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3620,59 грн. пені.
Як зазначалось вище, у відповідності з п. 6.4 договору передбачено, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Визначений позивачем розмір пені, нарахованої на заборгованість відповідача за період з 05.01.2021 р. до 17.02.2021 р. на суму 71107,90 грн. в сумі 1028,63 грн., з 19.01.2021 р. до 17.02.2021 р. на суму 154290,95 грн. в сумі 1521,77 грн., з 27.01.2021 р. до 17.02.2021 р. на суму 83127,20 грн. в сумі 601,25 грн., з 29.01.2021 р. до 17.02.2021 р. на суму 71317,25 грн. в сумі 468,94 грн., є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Приватного підприємства “Автосервіс” у повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
З приводу розподілу у даній справі судових витрат в частині витрат на професійну правову допомогу адвоката в сумі 10000,00 грн., слід зазначити таке.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Матеріалами справи підтверджено наявність договору про правову допомогу від 12.03.2021 р., укладеного між ПП «Автосервіс» та адвокатом Дєєвим Артемом Олександровичем, відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надати правову (правничу) допомогу щодо представлення та захисту інтересів клієнта перед будь-якими третіми особами.
Згідно з п. 2.1 договору адвокат зобов'язується надати правову допомогу клієнту із представництва та захисту законних прав та інтересів останнього без будь-яких обмежень, зокрема, в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх, форм власності та підпорядкування, відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору.
У відповідності з п. 3.3 договору клієнт зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати послуги адвоката.
Сторони домовились, що гонорар адвокату має бути оплачений незалежно від результату справи не пізніше, ніж за один день перед його виконанням, готівкою або безготівковим розрахунком без попереднього повідомлення.
Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі - гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 цієї статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За приписами частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як свідчать матеріали справи, гонорар адвоката позивача за надані послуги в межах даної справи складає 10000,00 грн.
12.03.2021 р. між ПП «Автосервіс» та адвокатом Дєєвим Артемом Олександровичем було підписано акт про надання послуг правової (правничої) допомоги згідно договору № 12/03/2021юр від 12.03.2021 р., відповідно до якого адвокат надав, а клієнт отримав правову (правничу) допомогу згідно договору № 12/03/21юр від 12.03.2021 р. про надання правової (правничої) допомоги в частині претензійної роботи щодо дебіторської заборгованості ТОВ «Дорожнє підприємство «МАГІСТРАЛЬ», який виник на підставі договору поставки № 27/11/2020-1 від 27.112020 р., а саме: вивчення договірної та іншої документації; юридичне консультування посадових осіб клієнта; визначення з правовою позицією; складання претензійної документації (актів звірок, супроводжувальних листів, претензій, оформлення поштової документації тощо); складання та підготовка позовної заяви, комплектування позовної зави, виготовлення копій для учасників процесу, відправка документації позивачу, оформлення поштової документації тощо; безпосередня подача документів до канцелярії господарського суду Київської області; подальше процесуальне супроводження справи у суді першої інстанції тощо.
Пунктом 2 акту сторони погодили вартість наданих юридичних послуг в розмірі 10000,00 грн.
Клієнт підтверджує виконання адвокатом послуг з надання правової (правничої) допомоги вказані у п. 1 цього акту (п. 3 акту).
Поряд з цим, суд відзначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Наведена правова позиція викладена в постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.
Враховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Дєєвим А.О. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 02.06.2010 р. № 3426) професійної правничої допомоги у цій справі, а також враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо співмірності чи обґрунтованості витрат позивача на правову допомогу, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. є доведеними та обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорожнє підприємство “МАГІСТРАЛЬ” (08002, Київська обл., Макарівський р-н, с. Калинівка, вул. Київська, буд. 260, код 40370189) на користь Приватного підприємства “Автосервіс” (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 2-К, код 25566725) 229842 (двісті двадцять дев'ять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 85 коп. основного боргу, 3620 (три тисячі шістсот двадцять) грн. 59 коп. пені, 3501 (три тисячі п'ятсот одну) грн. 95 коп. судового збору, 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складене 17.06.2021 р.
Суддя В.М. Бабкіна