вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/898/21
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГАЛАЙН-ФУНДАМЕНТ” (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 33-Б, нежиле приміщення 27)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАНДІС ТРЕЙД ЛТД” (08631, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Глеваха, вул. Вокзальна, буд. 39, кв. 53)
про стягнення 186388,26 грн. помилково перерахованих коштів, у тому числі - 164278,47 грн. основного боргу, 8155,41 грн. 3% річних, 13954,38 грн. інфляційних втрат,
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю “МЕГАЛАЙН-ФУНДАМЕНТ” (далі - ТОВ “МЕГАЛАЙН-ФУНДАМЕНТ”, позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАНДІС ТРЕЙД ЛТД” (далі - ТОВ “ГРАНДІС ТРЕЙД ЛТД”, відповідач) про стягнення 186388,26 грн. помилково перерахованих коштів, у тому числі - 164278,47 грн. основного боргу, 8155,41 грн. 3% річних, 13954,38 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на помилкове перерахування на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів в сумі 164278,47 грн., які підлягають поверненню позивачеві, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 164278,47 грн. основного боргу, 8155,41 грн. 3% річних, 13954,38 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати покласти на відповідача, які складаються із судового збору та витрат на правову допомогу в сумі 15000,00 грн.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю “МЕГАЛАЙН-ФУНДАМЕНТ” позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАНДІС ТРЕЙД ЛТД” про стягнення 186388,26 грн. помилково перерахованих коштів, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2021 р. було відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін).
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
26.07.2019 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАЛАЙН-ФУНДАМЕНТ» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДІС ТРЕЙД ЛТД» було перераховано грошові кошти на загальну суму 164278,47 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, у тому числі - № 106 від 26.07.2019 р. на суму 55631,58 грн. з призначенням платежу «Оплата за виконані проектні роботи по зг. дог № 25\06-19 від 25.06.2019 р. та рахунку № 76 від 11.07.2019 р.», № 107 від 26.07.2019 р. на суму 56489,74 грн. з призначенням платежу «Оплата за виконані проектні роботи по зг. дог № 23\06П-19 від 23.06.2019та рахунку № 74 від 11.07.2019 року», № 108 від 26.07.2019 р. на суму 52157,15 грн. з призначенням платежу «Оплата за виконані проектні роботи по зг. дог. № 22\06П-19 від 22.06.2019 та рахунку № 75 від 11.07.2019 року».
Водночас, позивач стверджує, що між ним та відповідачем відсутні будь-які правовідносини, договір не укладався, будь-які зобов'язання не узгоджувались та будь-яких дій щодо набуття, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків не вчинялося, у зв'язку з чим перерахування зазначених вище коштів було помилковим та безпідставним.
З матеріалів справи слідує, що 24.09.2020 р. в адвокатському запиті, поданому в інтересах клієнта представником позивача на адресу відповідача, адвокат просив повідомити, чи було фактично укладено між ТОВ «МЕГАЛАЙН-ФУНДАМЕНТ» та ТОВ «ГРАНДІС ТРЕЙД ЛТД» договір № 22/06П-19 від 22.06.2019 р., договір № 25/06-19 від 25.06.2019 р., договір № 23/06П-19 від 23.06.2019 р.? Якщо так, надати копії вищеперерахованих договорів, укладених між ТОВ «МЕГАЛАЙН-ФУНДАМЕНТ» та ТОВ «ГРАНДІС ТРЕЙД ЛТД». Також адвокат просив повідомити, чи було фактично укладено між ТОВ «МЕГАЛАЙН-ФУНДАМЕНТ» та ТОВ «ГРАНДІС ТРЕЙД ЛТД» акти приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг за зазначеними договорами. Якщо так, надати копії актів-приймання передачі виконаних робіт та наданих послуг за вищеперерахованими договорами. Також адвокат просив повідомити, чи було фактично укладено між ТОВ «МЕГАЛАЙН-ФУНДАМЕНТ» та ТОВ «ГРАНДІС ТРЕЙД ЛТД» специфікації/описи замовлених послуг за даними договорами? Якщо так, надати копії специфікацій/описів замовлених послуг за вищеперерахованими договорами. Крім того, в даному запиті адвокат звернув увагу відповідача на те, що, сплачені грошові кошти є помилково перерахованими та просив вжити всіх необхідних заходів для повернення сплачених грошових коштів відповідачу.
На підтвердження направлення адвокатського запиту до матеріалів справи долучено фіскальний чек № 3000440415 від 24.09.2020 р. та відомості, що містяться на сайті АТ «УКРПОШТА», відповідно до трекінгу № 0306106265544, де зазначено, що 29.09.2020 р. відповідачем було отримано вказану кореспонденцію.
Як зазначає позивач, відповідь від відповідача отримано не було, кошти не повернуто.
Також у матеріалах справи міститься претензія ТОВ «МЕГАЛАЙН-ФУНДАМЕНТ» до ТОВ «ГРАНДІС ТРЕЙД ЛТД» № 1 від 3/11 від 19.11.2020 р. про врегулювання спору, відповідно до якої позивач просив відповідача не пізніше, ніж у місячний термін, з дня її отримання, у встановленому законом порядку повернути ТОВ «МЕГАЛАЙН-ФУНДАМЕНТ» 164278,47 грн. помилково перераховані грошові кошти, а також 6155,57 грн. інфляційних втрат, 6469,24 грн. 3% річних.
Проте, доказів надіслання/вручення вказаної претензії матеріали справи не містять.
Оскільки відповідь на претензію отримано не було, грошові кошти не повернуто, позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Зі змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування, чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані останнім від позивача, як слідує з призначень платежу у відповідних платіжних дорученнях, в якості оплати за виконані проектні роботи згідно договорів та рахунків.
Згідно з ч. 1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Як встановлено ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Поряд з цим, відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1). Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2). Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч.3).
Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що сторонами укладено договір в один із наведених способів.
Зазначені обставини відповідачем не спростовано, будь-яких документів, що свідчили б про наявність договірних чи інших правовідносин між сторонами, до матеріалів справи не долучено.
Відтак, факт набуття відповідачем майна за рахунок позивача за відсутності для цього правових підстав підтверджено поданими до справи доказами.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
За змістом положень статті 1212 ЦК України, на яку посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 р. у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 р. у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 р. у справі № 922/1136/13 та від 25.02.2015 р. у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 р. у справі № 6-3090цс15, яка підтримана Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 р. у справі № 910/13814/17.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 р. у справі № 910/9055/17, підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв'язку тим, що виконання зобов'язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.
Отже, оскільки спірні кошти на суму 164278,47 грн. були перераховані за відсутності правовідносин між сторонами, що не заперечено та не спростовано відповідачем, такі кошти є безпідставно перерахованими і підлягають поверненню позивачеві в порядку приписів ст. 1212 ЦК України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДІС ТРЕЙД ЛТД» грошових коштів в розмірі 164278,47 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 13954,38 грн. інфляційних втрат та 8155,41 грн. 3% річних за період з 27.07.2019 р. до 22.03.2021 р., слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, у разі помилкового перерахування коштів і їх неповернення до боржника можливо застосувати ст. 625 Цивільного кодексу України.
Тобто, дія ст. 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення, у т.ч. і на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі Цивільного кодексу України (набуття майна без достатньої правової підстави).
Наведену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 р. у справі № 686/21962/15-ц.
Поряд з цим, згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, суд застосовує до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо обов'язку відповідача сплатити заборгованість (повернути кошти) у семиденний строк з моменту отримання відповідної вимоги позивача.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2020 р. у справі № 910/1836/20.
За таких обставин днем пред'явлення вимоги буде день отримання листа з вимогою про повернення помилково отриманих коштів. Із цієї дати починається відлік 7-денного строку (з урахуванням ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України). З 8-го дня платник має право вимагати від неналежного отримувача сплати 3% річних від простроченої суми й інфляційних втрат.
Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач просить суд стягнути з відповідача 8155,41 грн. 3% річних за період з 27.07.2019 р. до 22.03.2021 р., однак, адвокатський запит з вимогою повернути безпідставно отримані кошти було вручено відповідачу 29.09.2020 р., у зв'язку з чим право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати, у даному випадку, в позивача виникло з 07.10.2020 р.
За приписами ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як зазначалось вище, відповідач відзиву на позов не надав, факту отримання від позивача адвокатського запиту з вимогою повернути помилково перераховані кошти не заперечив та не спростував.
Таким чином, згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений відповідно до встановленого судом початку прострочення, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 2251,72 грн., а саме:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
164278.4707.10.2020 - 22.03.20211673 %2251.72
Згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений відповідно до встановленого судом початку прострочення, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 12184,83 грн., а саме:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
07.10.2020 - 22.03.2021164278.471.07412184.83176463.30
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З приводу розподілу у даній справі судових витрат в частині витрат на професійну правову допомогу адвоката в сумі 15000,00 грн., слід зазначити таке.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Матеріалами справи підтверджено наявність договору про правову допомогу від 11.09.2020 р., укладеного між ТОВ «МЕГАЛАЙН-ФУНДАМЕНТ» та Адвокатським бюро «Киченок Андрія», відповідно до п. 1 якого адвокатське бюро надає юридичну допомогу з усіх питань правозастосування, що стосуються прав та законних інтересів, свобод та охоронюваних законом інтересів клієнта, а клієнт сплачує за це гонорар (винагороду).
У відповідності з п. 3 договору клієнт зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати гонорар.
Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі - гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 цієї статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За приписами частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як свідчать матеріали справи, гонорар адвоката позивача за надані послуги в межах даної справи складає 15000,00 грн.
22.03.2021 р. між ТОВ «МЕГАЛАЙН-ФУНДАМЕНТ» та Адвокатським бюро «Киченок Андрія» було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 11-08/2020 від 11.09.2020 р., відповідно до п. 1 якого виконавець надав правову допомогу замовнику у формі попереднього врегулювання спору та представництва інтересів в господарському суді з питання подання позовної заяви про стягнення помилково перерахованих грошових коштів на умовах та в порядку, визначених договором про надання правової допомоги № 11-09/2020 від 11.09.2020 р.: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - 2000,00 грн.; підготовка та направлення адвокатського запиту, розроблення претензії № 1 в порядку врегулювання спору до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДІС ТРЕЙД ЛТД» - 2000,00 грн.; підготовка та подання позовної заяви про стягнення помилково перерахованих грошових коштів до суду та направлення позовної заяви сторонам - 4500,00 грн.; подальше супроводження в судовій справі під час вирішення спору щодо помилково перерахованих грошових коштів - 5000,00 грн.
Правова допомога надана виконавцем на умовах і в порядку, що визначені договором № 11-09/2020 від 11.09.2020 р., в повному обсязі та належної якості (п. 2 акту).
Згідно з п. 3 акту визначений даним актом гонорар (винагорода) сплачується замовником у повному обсязі, на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро, протягом 10 днів з дня винесення рішення судом, на підставі рахунку-фактури, який додається до акту.
Адвокатським бюро «Киченок Андрія» було виставлено ТОВ «МЕГАЛАЙН-ФУНДАМЕНТ» рахунок-фактуру № РФ-0000002 від 22.03.2021 р. на суму 15000,00 грн.
Суд відзначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Наведена правова позиція викладена в постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.
Враховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Киченком А.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.01.2015 р. № 5289/10) професійної правничої допомоги у цій справі, а також враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо співмірності чи обґрунтованості витрат позивача на правову допомогу, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правову допомогу в розмірі 15000,00 грн. є доведеними та обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 14382,48 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАНДІС ТРЕЙД ЛТД” (08631, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Глеваха, вул. Вокзальна, буд. 39, кв. 53, код 39416209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГАЛАЙН-ФУНДАМЕНТ” (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 33-Б, нежиле приміщення 27, код 40543761) 164278 (сто шістдесят чотири тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 47 коп. грошових коштів, 12184 (дванадцять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 83 коп. інфляційних втрат, 2251 (дві тисячі двісті п'ятдесят одну) грн. 72 коп. 3% річних, 2680 (дві тисячі шістсот вісімдесят) грн. 73 коп. судового збору, 14382 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 48 коп. витрат на правову допомогу.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складене 17.06.2021 р.
Суддя В.М. Бабкіна