ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у розстроченні виконання судового рішення
м. Київ
17.06.2021Справа № 910/2687/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного підприємства «ЛЕАНТ», подану адвокатом Говрас І.В., про розстрочення виконання рішення суду
у справі №910/2687/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТСНАБ» (код 35764558; 69035, м. Запоріжжя, вул. Миру, буд.18)
до Приватного підприємства «ЛЕАНТ» (код 36677110; 01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд.28/2, нежиле приміщення 43)
про стягнення 290 850, 05 грн.
за участю представників:
позивача Фісуна В.В. в режимі відеоконференції (програма EasyCon);
відповідача (заявника) не з'явився, клопотав про розгляд без його
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТСНАБ» (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до приватного підприємства «ЛЕАНТ» (далі - відповідач) про стягнення 290 850,05 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Балац С.В.) від 13.05.2021 у справі №910/2687/21 провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 9 622,57 грн. - закрито; решту вимог задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 209 920 (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 50 коп., пеню в сумі 8 444 (вісім тисяч чотириста сорок чотири) грн. 88 коп., штраф в сумі 59 908 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот вісім) грн. 60 коп., 3 % річних в сумі 2 953 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 50 коп., витрати на правову допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 4 218 (чотири тисячі двісті вісімнадцять) грн. 41 коп.
07.06.2021 до суду надійшла заява відповідача про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі №910/2687/21. Подану заяву підписано уповноваженим представником відповідача, адвокатом Говрас І.В.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2021, у зв'язку з відпусткою судді Балаца С.М., справу №910/2687/21 передано судді Курдельчуку І.Д. для розгляду заяви Приватного підприємства «ЛЕАНТ».
Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.06.2021 заяву про відстрочення виконання рішення суду прийняв до розгляду, судове засідання призначив на 17.06.2021.
Позивачем через відділ діловодства суду подано заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення. Відповідач клопотав про розгляд заяви без участі представника та надав пояснення на заперечення.
Оскільки пояснення не підписані ЕЦП, а направлені лише електронною поштою суд лишив їх без розгляду, як не підписані.
У судове засідання 17.06.2021 з'явився представник стягувача заперечив проти задоволення з підстав викладених у заяві по суті.
Суд, розглянувши матеріали поданої заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі № 910/2687/21 п'ятьма рівними платежами на термін протягом року з моменту його ухвалення , заслухавши пояснення представника стягувача, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частин 1-3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Як на підставу для відстрочення виконання рішення суду у даній справі відповідач вказує на те, що фінансовий стан є складним і він постійно зазнає збитки, що підтверджується наданими у справу в ході розгляду справи виписками.
Так, статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Суд відзначає, що в даному випадку відповідач просить суд розстрочити виконання рішення у даній справі на один рік, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін розстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого розстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд відзначає, що зазначені відповідачем у заяви докази не можуть підтверджувати обставини реальності намірів виконання рішення суду у даній справі у термін, на який відповідач просить розстрочити його виконання.
Водночас твердження заявника про наявність фінансових складнощів спростовані самими виписками з яких вбачається отримання кредитних коштів, здійснення передплат за продукцію та виплата дивідендів.
Суд зауважує, що своєчасна оплата отриманого товару є добросовісним виконанням зобов'язань, а використання оборотних коштів на внесення передплати за майбутні поставки іншим контрагентам, ставить під сумнів добросовісність такого покупця.
Крім того, і виплата дивідендів за наявності збитків чи складного фінансового становища суперечить закону - п.2.ч1 ст.116 Цивільного кодексу України.
Так, дивіденди - частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства. Тобто нарахування дивідендів дозволяється лише в тому випадку, коли за даними бухгалтерського обліку отримано прибуток.
Водночас, суд звертає увагу на ту обставину, що в ході підготовчого провадження позивач пропонував врегулювання спору шляхом укладення угоди про розстрочення боргу, яку відповідач відхилив.
Судом також враховані майнові інтереси стягувача та взяті до уваги його письмові пояснення.
З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, заява про розстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 232, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства «ЛЕАНТ», про розстрочення виконання рішення суду від 13.05.2021 у справі №910/2687/21 повністю.
Ухвала господарського суду набрала законної сили 17.06.2021.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали суду.
Повне судове рішення складено 17.06.2021
Суддя І.Д.Курдельчук