ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.06.2021справа №910/4378/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/4378/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Каштан» (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, буд. 16-В; ідентифікаційний код 21611624)
до державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 12; ідентифікаційний код 37995314)
про стягнення 89 090,24 грн.,
без виклику представників сторін.
1. Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Каштан» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» (далі - Підприємство) 60 240,09 грн. втрат від інфляції та 28 850,15 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості, що утворилася у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору підряду на виконання робіт з капітального ремонту від 27.09.2013 №1-38 (далі - Договір).
Позовні вимоги мотивовано тим, що:
- 27.09.2013 Товариством (підрядник) та Підприємством (замовник) укладено Договір, відповідно до якого підрядник зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту корпусу гострої коронарної недостатності державної установи «Інститут кардіології ім. академіка М.Д. Стражеско»; замовник зобов'язався прийняти закінчені роботи та оплатити їх;
- у зв'язку із неналежним виконанням Підприємством договірних зобов'язань Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення заборгованості;
- рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2015 №910/29657/14 стягнуто з Підприємства на користь Товариства 243 318 грн. основного боргу; 9 359,41 грн. пені; 8 539,47 грн. 3% річних та 55 963,14 грн. втрат від інфляції, а всього 323 523,62 грн.;
- за невиконання боржником судового рішення державним виконавцем відкрито виконавче провадження №56558021 з виконання наказу господарського суду міста Києва від 24.02.2015 у справі №910/29657/14;
- станом на 16.03.2021 (дата підписання позовної заяви) рішення господарського суду від 10.02.2015 у справі №910/29657/14 не виконано, заборгованість за Договором не сплачено;
- у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору та невиконанням рішення господарського суду від 10.02.2015 позивачем нараховано 60 240,09 грн. втрат від інфляції та 28 850,15 грн. 3% річних за період з 15.03.2018 по 03.03.2021.
2. Процесуальні дії у справі
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2021 позовну заяву Товариства залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
08.04.2021 позивачем подано суду документи на виконання ухвали суду від 26.03.2021.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено:
- позивачу строк у п'ять днів:
з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання суду оригінали всіх документів, доданих до позовної заяви, що стосуються предмету спору (для огляду);
з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву для надання суду відповіді на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з доданням доказів, що підтверджують викладені обставини, та доказів надіслання вказаних документів відповідачу;
- відповідачу строк:
у п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання суду: відзиву на позов в порядку статті 165 ГПК України з доданням доказів, що підтверджують викладені обставини, та доказів надіслання відзиву та доданих до нього документів позивачу; документів, що підтверджують повноваження представників (накази, довіреності, тощо), - оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи;
у п'ять днів з дня отримання відповіді на відзив для надання суду заперечень на відповідь на відзив в порядку статті 167 ГПК України з доданням доказів, що підтверджують викладені обставини, та доказів надіслання зазначених документів позивачу.
Вказану ухвалу було надіслано відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується відміткою канцелярії суду на звороті такої ухвали та наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 22.04.2021 за адресою місцезнаходження відповідача.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Частинами восьмою і дев'ятою статті 165 ГПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Разом з тим, відповідач у строк, встановлений ГПК України, не подав суду відзив на позов, а отже, не скористався наданими йому процесуальними правами.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2015 у справі № 910/29657/14 (суддя Головатюк Л.Д.) з Підприємства на користь Товариства стягнуто: 243 318 грн. основного боргу; 8 539,47 грн. 3% річних; 55 963,14 грн. втрат від інфляції; 9 359,41 грн. пені та 6 343,60 грн. судового збору.
Вказаним рішенням встановлено неналежне виконання Підприємством умов Договору, в результаті чого у останнього утворилася перед Товариством заборгованість у сумі 243 318 грн.
Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже обставини, встановлені зазначеним рішенням суду, щодо наявності у Підприємства заборгованості у сумі 243 318 грн. не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.
24.02.2015 на виконання цього рішення видано наказ.
08.06.2018 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження №56558021 з виконання наказу господарського суду міста Києва від 24.02.2015 у справі №910/29657/14 про стягнення боргу у сумі 323 523,62 грн.
Листом від 19.02.2019 № 56558021/15 Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві направлено зазначений наказ Державній казначейській службі України, куруючись Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
За приписами частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Проценти на неустойку не нараховуються (частина друга статті 550 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 цього Кодексу передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами статті 604 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
З аналізу вказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
З урахуванням зазначеного рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2015 у справі № 910/29657/14 не є підставою виникнення нового грошового зобов'язання у спірних правовідносинах, а лише підтверджує факт порушення відповідачем грошового зобов'язання, яке виникло на підставі Договору.
Враховуючи те, що прийняття судом вказаного рішення не припиняє та не змінює зобов'язань сторін за Договором, Товариство має право на отримання передбачених статтею 625 ЦК України сум 3% річних та втрат від інфляції.
Як вбачається з позовної заяви, Товариством нараховано 3% річних та втрати від інфляції на загальну суму коштів, стягнутих з Підприємства зазначеним рішенням суду (323 523,62 грн.), до складу якої, окрім основного боргу, входять суми 3% річних, втрат від інфляції, пені та судового збору.
Суд не погоджується з розрахунками позивача, оскільки вони не відповідають принципу заборони подвійної цивільно-правової відповідальності та суперечить положенням статті 550 ЦК України про заборону нарахування процентів на неустойку.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про те, що нарахування 3% річних та втрат від інфляції має здійснюватися на суму основного боргу, не включаючи суми пені, втрат від інфляції та 3% річних за попередні періоди та судового збору.
Рішенням суду у справі № 910/29657/14 встановлено наявність у Підприємства перед позивачем заборгованості у сумі 243 318 грн.; доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.
За перерахунком суду сума 3% річних за визначений позивачем період (з 15.03.2018 по 03.03.2021), нарахованих на 243 318 грн. заборгованості, становить 21 678,63 грн.
Отже, стягненню з Підприємства на користь Товариства підлягає 21 678,63 грн. 3% річних; у стягненні 7 171,52 грн. 3% річних слід відмовити.
Судом також здійснено розрахунок втрат від інфляції за визначений позивачем період (з 01.04.2018 по 31.01.2021) на 243 318 грн. заборгованості, сума яких становить 42 179,49 грн. Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 42 179,49 грн. втрат від інфляції; у стягненні 18 060,6 грн. втрат від інфляції слід відмовити.
Що ж до стягнення з відповідача 1 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, то слід зазначити таке.
Згідно з частинами першою і третьою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої і частини п'ятої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
26.02.2021 Товариством (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Майстер права» (адвокатське об'єднання) укладено договір № 2602-1/21 про надання правничої допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором з питань, визначених додатком № 1 до нього; клієнт зобов'язується оплачувати правничу допомогу відповідно до умов договору.
У додатку № 1 до вказаного договору сторони погодили перелік послуг з правничої допомоги:
- підготовка позовної заяви, розрахунок штрафних санкцій, складання інших процесуального документів від імені клієнта - 500 грн. (1 год.);
- представництво інтересів клієнта в господарському суді першої інстанції під час розгляду справи та повний супровід судової справи - 500 грн. (5 год.).
Надання послуг і оплата їх позивачем підтверджуються актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04.03.2021 на суму 1 000 грн. та платіжним дорученням від 05.03.2021 № 24 на суму 1 000 грн.
Враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, а також часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 000 грн. є співмірними заявленим позовним вимогам, а тому вбачає за можливе у вказаній сумі витрати покласти на відповідача.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 247-252 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Каштан» (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, буд. 16-В; ідентифікаційний код 21611624) до державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 12; ідентифікаційний код 37995314) про стягнення 89 090,24 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 12; ідентифікаційний код 37995314) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Каштан» (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, буд. 16-В; ідентифікаційний код 21611624): 21 678 (двадцять одну тисячу шістсот сімдесят вісім) грн. 63 коп. 3% річних; 42 179 (сорок дві тисячі сто сімдесят дев'ять) грн. 49 коп. втрат від інфляції; 1 627 (одну тисячу шістсот двадцять сім) грн. 09 коп. судового збору та 1 000 (одну тисячу) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17.06.2021.
Суддя О.В. Марченко